Постанова

від 07.01.2025 по справі 160/26312/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 січня 2025 року

Київ

справа №160/26312/23

адміністративне провадження №К/990/44627/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/26312/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД «ДНІПРО» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року (головуючий суддя Олефіренко Н. А., судді: Дурасова Ю. В., Лукманова О. М.),

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 13 грудня 2023 року, прийнятим у письмовому провадженні, позовну заяву задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення № 9494726/41696004 від 11 вересня 2023 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 07 жовтня 2022 року № 6 та зобов`язав її зареєструвати датою фактичного подання (а.с.97-101).

Копія рішення суду першої інстанції була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС, відповідач) 16 липня 2024 року о 10:00 (а.с.105).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 29 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу (матеріали апеляційного оскарження а.с.1-23).

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 липня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн (матеріали апеляційного оскарження а.с.25).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 01 серпня 2024 року о 18:59, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження а.с.26).

08 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Посилалось на обставини введення в Україні воєнного стану та перенаправлення коштів з метою підвищення обороноздатності країни. Зазначило, що інформацію про необхідність сплати судового збору своєчасно подало до управління інфраструктури та бухгалтерського обліку ГУ ДПС. До заяви апелянт також долучив виписку з рахунка за 03 липня 2024 року (матеріали апеляційного оскарження а.с.27-41).

Ухвалою від 23 серпня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу повернув скаржнику (матеріали апеляційного оскарження а.с.42-43).

Таке рішення апеляційного суду вмотивоване тим, що обмежене або відсутність фінансування суб`єкта владних повноважень не є підставою для продовження процесуальних строків, оскільки саме держава взяла на себе зобов`язання щодо сплати судового збору у разі звернення до суду такого суб`єкта. Посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 суд відхилив з тих підстав, що останній стосується лише суб`єктів господарювання в частині виконання договірних зобов`язань. Інших поважних підстав для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги наведено не було. З огляду на викладене та враховуючи те, що станом на дату постановлення вказаної ухвали строк на усунення недоліків апеляційної скарги сплинув, а скаржник їх не усунув, суд повернув апеляційну скаргу ГУ ДПС.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 28 серпня 2024 року о 14:20, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження а.с.44).

26 вересня 2024 року ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» повторно подало апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, до якої долучило платіжну інструкцію № 2892 від 02 вересня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн. За змістом апеляційної скарги ГУ ДПС також просило поновити йому строк на апеляційне оскарження, мотивуючи такі вимоги тим, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою, і при повторному її поданні у діях відповідача вбачається сумлінне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків і ним вжито усі залежні від нього процесуальні дії для вчасного подання апеляційної скарги. Зауважило, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду з такою скаргою. Просило врахувати, що станом на час постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги ГУ ДПС не мало можливості сплатити судовий збір через відсутність бюджетних асигнувань (а.с.115-139).

Ухвалою від 21 жовтня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені ГУ ДПС. Залишив без руху апеляційну скаргу, надавши апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання ухвали для подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску та надання належних доказів сплати судового збору (а.с.143-144).

Ухвала суду вмотивована тим, що відсутність у податкового органу коштів, призначених для сплати судового збору, і як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, не може слугувати поважною підставою пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно та у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період. Суд звернув увагу на те, що будь-яких доказів, що у період з 13 грудня 2023 року по 26 вересня 2024 року апелянт вживав дії щодо сплати судового збору, зокрема шляхом подання на оплату відповідного платіжного доручення, надано не було. Не надано і доказів відсутності коштів на рахунку, починаючи з моменту виникнення права на апеляційне оскарження і до моменту повторного звернення до суду з апеляційною скаргою.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 22 жовтня 2024 року о 21:26, про що складено довідку про доставку електронного листа (а.с.149).

30 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву, в якій просило продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги та визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. За змістом зазначеної заяви ГУ ДПС звернуло увагу, що звернення до суду з апеляційною скаргою вперше відбулось у межах строку, визначеного статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), проте, вказана скарга була повернута через відсутність коштів на сплату судового збору. Зазначило, що з огляду на обставини введення в Україні воєнного стану об`єктивно було позбавлено можливості сплатити судовий збір.

Ухвалою від 06 листопада 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні заяви ГУ ДПС про поновлення строку апеляційного оскарження. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року (а.с.154-156).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після спливу строку на апеляційне оскарження подавати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що в спірному випадку ГУ ДПС не надало доказів на підтвердження того, що у період з 13 грудня 2023 року по 26 вересня 2024 року ним вживались дії щодо сплати судового збору. Суд врахував, що платіжне доручення про сплату судового збору датоване 02 вересня 2024 року, тобто, фактично дії, спрямовані на виконання процесуального обов`язку із сплати судового збору були вчинені лише із спливом більше 8 місяців з дня закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд зауважив, що не можуть бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження посилання на обставини введення воєнного стану на території України та відключення електроенергії, що наведені без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Скаржник вказує, що відсутність можливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги в найкоротший строк у зв`язку з особливостями бюджетного фінансування є обставиною, яка об`єктивно є непереборною та не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення. Стверджує, що і при первинному, і при повторному зверненні з апеляційною скаргою у діях податкового органу вбачається сумлінне і добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків. Вважає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не врахував висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 808/2489/17, від 22 липня 2021 року у справі № 640/18290/19, від 27 листопада 2018 року у справі № 826/12483/16.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 10 грудня 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції ГУ ДПС подало 29 липня 2024 року, тобто, у межах строку, встановленого частиною другою статті 295 КАС України. Проте, документ про сплату судового збору до вказаної скарги апелянт не долучив, про причини, які зумовили невиконання пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України не повідомив, що обґрунтовано слугувало підставою для залишення без руху первинної апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали від 31 липня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав клопотання про продовження строку на усунення недоліків, яке мотивував відсутністю коштів на рахунках для здійснення відповідної оплати. Суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення означеного клопотання та повернув апеляційну скаргу ГУ ДПС, відхиливши посилання на обставини введення воєнного стану на території України та обмеженого фінансування на сплату судового збору. В касаційній скарзі відсутнє обґрунтування того, в чому полягає помилковість такого висновку суду апеляційної інстанції.

В подальшому, отримавши копію ухвали про повернення апеляційної скарги 28 серпня 2024 року о 14:20, скаржник лише 26 вересня 2024 року, тобто через 29 календарних днів, звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно. Сплив такого проміжку часу об`єктивно не може бути визнаним таким, що свідчить про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.

Як уже зазначалось, самого лише усунення недоліків, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, недостатньо для поновлення строку на апеляційне оскарження. Лише у сукупності з обставинами повторного подання скарги у стислі строки таке звернення свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що хоча повернення апеляційної скарги і не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, це не свідчить про наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

Суд касаційної інстанції зазначає, що питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об`єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки.

У цій справі скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження посиланнями на відсутність у нього коштів на сплату судового збору. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Також Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.

Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31 серпня 2023 року у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19 липня 2023 року у справі №620/5941/22, від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20.

Разом з тим, посилання скаржника на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання процесуальних обов`язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Долучена ГУ ДПС виписка з рахунка КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» жодним чином не підтверджує наявності такого причинно-наслідковому зв`язку, як і не свідчить про відсутність відповідних коштів на рахунку для сплати судового збору.

Так, при поданні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги ГУ ДПС долучало виписку з рахунка за 03 липня 2024 року, відповідно до якої залишок коштів на рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» станом на означену дату становив 2461,08 грн. Водночас вказана виписка жодним чином не підтверджує доводи скаржника про відсутність коштів на сплату судового збору у період з 16 липня 2024 року (дата отримання копії рішення суду першої інстанції) по 02 вересня 2024 року (дата сплати судового збору за подання апеляційної скарги), на що правильно звернув увагу суд апеляційної інстанції. Відсутні і належні докази того, що у вказаний період скаржник вживав залежних від нього заходів для сплати судового збору. Саме по собі подання доповідної записки про виділення відповідних коштів на сплату судового збору не може розцінюватись саме як сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання належного фінансування з метою сплати судового збору.

Суд касаційної інстанції наголошує, що сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору. Крім того, необхідним є і доведення того, що протягом усього строку з дати подання первинної апеляційної скарги і до сплати судового збору апелянт вживав залежних від нього заходів для його сплати.

За відсутності таких доводів і доказів на їх підтвердження, а також з урахуванням обставин звернення до суду з апеляційною скаргою повторно лише через 29 календарних дні після отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, суд касаційної інстанції не може визнати поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження лише ту обставину, що під час звернення до апеляційного суду вдруге судовий збір було сплачено згідно з платіжною інструкцією № 2892 від 02 вересня 2024 року. При цьому слушним є зауваження апеляційного суду, що документ на оплату судового збору було подано скаржником ще 02 вересня 2024 року (03 вересня 2024 року здійснено оплату; а.с.136), проте, з апеляційною скаргою повторно ГУ ДПС звернулось до суду лише 26 вересня 2024 року. Будь-яких пояснень щодо таких обставин касаційна скарга не утримує.

Така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення на апеляційне оскарження.

При цьому суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до ухвали від 21 жовтня 2024 року суд апеляційної інстанції помилково зобов`язав ГУ ДПС сплатити судовий збір у розмірі 3220,80 грн, оскільки останній вже було сплачено згідно із наведеною вище платіжною інструкцією. Разом з тим, розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, подане 30 жовтня 2024 року, апеляційний суд врахував, що судовий збір було сплачено скаржником у встановленому законом розмірі. У спірному випадку ця обставина, зважаючи на зволікання скаржника із поданням апеляційної скарги повторно, обґрунтовано не була визнана судом поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. За таких обставин допущена судом апеляційної інстанції в ухвалі від 21 жовтня 2024 року помилка не вплинула на правильність вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 808/2489/17 колегія суддів зазначає, що у вказаній справі апелянт не тільки усунув недоліки попередньо поданої апеляційної скарги у найкоротші строки, але й не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги повторно (а саме, звернення до суду відбулось через сім днів після отримання копії ухвали про повернення попередньо поданої апеляційної скарги). Саме з огляду на такі обставини Верховний Суд дійшов висновку, що в такому випадку пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata. Аналогічні обставини мали місце і у справах № 640/18290/19, № 826/12483/16. Разом з тим, у межах цієї справи такі обставини відсутні.

Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон В.В. Хохуляк В.П. Юрченко