Ухвала

від 07.01.2025 по справі 260/5758/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

У Х В А Л А

07 січня 2025 року

м. Київ

справа №260/5758/24

адміністративне провадження №Зі/990/1/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кашпур Ольги Валеріївни, Жука Андрія Володимировича, Соколова Володимира Миколайовича від участі у розгляді справи № 260/5758/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправним та скасування рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, третя особа - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (далі - ВКДКА), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 серпня 2024 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

09 вересня 2024 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просила зупинити дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 серпня 2024 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, до вирішення справи судом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову в справі № 260/5758/24 скасовано та винесено нову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 серпня 2024 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України - до вирішення справи судом.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року касаційну скаргу ВКДКА на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 260/5758/24 - повернуто особі, яка її подала.

28 листопада 2024 року ВКДКА повторно засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 260/5758/24. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02 грудня 2024 року визначено колегію суддів у складі: Кашпур О. В. (головуючого судді), суддів Жука А. В., Соколова В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року касаційну скаргу ВКДКА на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 260/5758/24 - залишено без руху, оскільки у порушення вимог частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) скаржником не додано документа про сплату судового збору за подання касаційної скарги.

26 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М. від розгляду справи № 260/5758/24.

Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М. у цій справі та на підставі положень частини 4 статті 40 КАС України заяву про відвід передано на розгляд судді, який не входить до складу суду у цій справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М. у справі № 260/5758/24 передано для вирішення судді Желєзному І. В.

Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

У своїй заяві про відвід ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини першої статті 36 КАС України, згідно з яким суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

В порушення принципу об`єктивності заявник указує, що станом на 25 грудня 2024 року колегія суддів умисно:

- зволікає з розглядом касаційної скарги протягом встановленого законом строку на предмет відмови у відкритті касаційного провадження з підстав порушення ВКДКА строків звернення до суду з касаційною скаргою;

- зволікає з виготовленням вмотивованого судового рішення про відмову у відкритті касаційного провадження з підстав порушення ВКДКА строків звернення до суду з касаційною скаргою.

У заяві про відвід колегії суддів заявник зазначає, що перебіг строку подання ВКДКА касаційної скарги закінчується 26 жовтня 2024 року, а оскільки 26 жовтня 2024 року є вихідним днем - суботою, наступний 27 жовтня 2024 року є вихідним днем - неділею, в контексті зазначеного зміст викладеного дозволяє констатувати абсолютно беззаперечний, абсолютно неспростований, абсолютно юридично доказаний факт - строк подання ВКДКА касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції від 24 вересня 2024 року остаточно спливає 28 жовтня 2024 року (включно), і з 28 жовтня 2024 року ВКДКА втрачає право вчиняти процесуальну дію, яка полягає у поданні касаційної скарги.

Жодної причини пропуску ВКДКА строку подання касаційної скарги через місяць після спливу строків встановлених законом і судом, у касаційній скарзі не наведено, заяву про поновлення процесуального строку до касаційної скарги не додано.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 стверджує, що колегія суддів не пізніше 20 грудня 2024 року була зобов`язана постановити ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ВКДКА на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року. Разом із тим, станом на 24 грудня 2024 року:

- судове рішення про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ВКДКА на постанову суду апеляційної інстанції від 24 вересня 2024 року не постановлено, що є фактом умисного зволікання колегією суддів з виготовленням вмотивованого судового рішення про відмову у відкритті касаційного провадження;

- касаційна скарга ВКДКА на постанову суду апеляційної інстанції від 24 вересня 2024 року не повернута особі, яка її подала, що є фактом умисного зволікання колегією суддів з розглядом скарги на предмет відмови у відкритті касаційного провадження протягом строку встановленого законом.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу суддів Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М. у справі № 260/5758/24, Суд виходить з такого.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білуха проти України», заява № 33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Проаналізувавши аргументи, якими заявник обґрунтовує заявлений відвід колегії суддів у складі Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М. у цій справі, вважаю, що доводи скаржника про їхню необ`єктивність та упередженість є безпідставними, адже в заяві не наведено будь-яких фактів прояву суддями поведінки, які б свідчили про їх упередженість чи зацікавленість у результаті розгляду цієї справи.

Доводи заявника зводяться до незгоди з ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року про залишення без руху касаційної скарги ВКДКА на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 260/5758/24.

Проте, згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, такі доводи заявника не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для відводу та не можуть свідчити про необ`єктивність колегії суддів під час розгляду цієї справи.

У той же час Верховний Суд наголошує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Проаналізувавши доводи, наведені позивачкою у заяві про відвід суддів Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М., Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об`єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності цих суддів, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддів як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію».

У зв`язку з наведеним вище, підстави для задоволення заяви про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М. у справі № 260/5758/24 відсутні.

Керуючись статтями 36, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кашпур Ольги Валеріївни, Жука Андрія Володимировича, Соколова Володимира Миколайовича від участі у розгляді справи № 260/5758/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Желєзний