Рішення

від 07.01.2025 по справі 182/4369/23

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4369/23

Провадження № 2/0182/344/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

07.01.2025 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комунальне підприємство «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комунальне підприємство «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була отримана її батьком ОСОБА_3 , на підставі Ордера № 33 від 16.06.1981 року, на сім`ю з 5 чоловік, а саме: на нього особисто, його дружину ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та на неї. Наприкінці 1980-х ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виїхали з даної квартири на інше постійне місце проживання та добровільно знялись з реєстрації по вказаній адресі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син ОСОБА_2 , який, згідно діючого на той час законодавства, отримав місце реєстрації (прописки) за її місцем постійної реєстрації та був включений до складу членів сім`ї основного квартиронаймача. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Згідно рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 137 від 13.02.2013 року їй було надано дозвіл на зміну договору найму та особового рахунку у квартирі АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 , у зв`язку з його смертю, на ОСОБА_4 . Згідно Договору найму житла від 06 березня 2014 року, укладеного між її матір`ю ОСОБА_4 та Комунальним підприємством «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради, мати була визначена основним квартиронаймачем квартири, загальною площею 60,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В договір найму житла також були включені члени сім`ї ОСОБА_4 , а саме: її донька, тобто, вона та її син ОСОБА_2 , який є відповідачем по справі. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, а її син ОСОБА_2 в 2018 році виїхав з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , забравши всі свої особисті речі. При цьому, спочатку він проживав в м.Дніпро, а в 2020 році переїхав до м.Київ. Після виїзду з квартири допомоги в утриманні житла та оплаті комунальних послуг відповідач не надавав, в квартирі з того часу жодного разу не з`являвся. Факт його непроживання за місцем реєстрації з 2018 року підтверджується Актом № 103, складеним її сусідами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і затвердженим керівником ОСББ «Шевченко-160» Череп Л.В. 18.04.2023 року. З причини реєстрації в квартирі відповідача та повного ігнорування ним питань, пов`язаних з оплатою комунальних послуг, надання їй дозволу на визнання її основним квартиронаймачем квартири, згідно вимог ст.106 ЖК України, у зв`язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_4 , вона не може укласти договір найму квартири на своє ім`я та не має можливості оформити субсидію на оплату житлово-комунальних послуг. Тому, на підставі викладеного, вона змушена звернутись до суду та просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2024 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, конверт, який був направлений за адресою його реєстрації повернувся з відміткою «за строками зберігання», будь-які заяви чи клопотання на адресу суду від нього не надходили.

Третя особа - Комунальне підприємство «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради - про розгляд справи було повідомлено належним чином, при цьому, своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, скористались та на адресу суду надали заяву, в якій просять суд розгляд справи проводити за їх відсутності та ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України,у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 позивачці доводиться батьком, якому, на підставі Ордера № 33 від 16.06.1981 року, на сім`ю з 5 чоловік, а саме: на нього особисто, його дружину ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та позивачку, була надана в користування квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно довідок, у вищевказаній квартирі зареєстрованими не значаться. На момент звернення позивачки до суду з даним позовом, у вищевказаній квартирі, окрім неї, зареєстрований відповідач по справі, який їй доводиться сином, та який, у відповідності до довідок та актів, за адресою своєї реєстрації не проживає з 2018 року. Так, згідно актового запису № 1897, складеного 30 листопада 2012 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Згідно рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 137 від 13.02.2013 року, було надано дозвіл на зміну договору найму та особового рахунку у квартирі АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 , у зв`язку з його смертю, на ОСОБА_4 - матір позивачки. Згідно Договору найму житла від 06 березня 2014 року, укладеного між матір`ю позивачки ОСОБА_4 та Комунальним підприємством «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради, мати позивачки по справі була визначена основним квартиронаймачем квартири, загальною площею 60,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, в договір найму житла також були включені члени сім`ї ОСОБА_4 : її донька - позивачка по справі та син позивачки ОСОБА_2 , який є відповідачем по справі. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла. Позивачка продовжує проживати у вищевказаній квартирі, користуючись комунальними послугами та здійснюючи оплату за їх користування. Відповідач, будучи зареєстрованим у спірній квартирі, фактично в ній не проживає, що для позивачки створює незручності в частині додаткових витрат на послуги, а також позбавляє її можливості оформити соціальну пільгу від держави (субсидії).

Згідно статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Устатті 9 ЖК Українивстановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч.ч.1, 2ст.61 ЖК УРСР,користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі, на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності, - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ст.64 ЖК УРСР,члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Згідно ст.65 ЖК УРСР,наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Частиною 1статті 106 ЖК УРСРпередбачено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Як роз`яснено у п.15постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9(з подальшими змінами) «Про застосуванняКонституції Українипри здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11.07.2012 № 6-60цс-12, у осіб, які вселились до наймача, виникають усі права та обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (ч.ч.1, 2ст.64 ЖК УРСР). Крім того, особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч.2ст.65 ЖК УРСР). При цьому, під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки, відповідно до вимог закону, вселення та проживання в квартиру може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні ч.2ст.64 ЖК УРСР, може бути визнано лише осіб, які вселились у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

За змістомст.65 ЖК України,за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

Згідно ст.107 ЖК УРСР,у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Окрім вище зазначеного, суд звертає увагу, що, згідност.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідност.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Таким чином, судом встановлено, що позивачкою по справі доведено факт непроживання відповідача у спірній квартирі понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки без поважних причин. При цьому, той факт, що позивачка не є власницею квартири, у суду сумніву не викликає, проте, у відповідності до поданих доказів, вона проживає та продовжує користуватись нерухомим майном, тому, у відповідності до вимог чинного законодавства, вона як член сім`ї наймача має право на пред`явлення позову про визнання інших користувачів (членів сім`ї наймача) такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Тому, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а тому їх слід визнати такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 89, 141, 259,263, 265, 280, 281 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комунальне підприємство «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал