Рішення

від 08.01.2025 по справі 481/2068/24

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/2068/24

Провадж.№ 2-о/481/16/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

08.01.2025 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Уманської О.В., з участю секретаря судового засідання Кузьміної Н.П., заявниці ОСОБА_1 , заінтересованої особи ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи Захарчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новий Буг, Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Новобузької міської ради Миколаївської області, про видачу обмежувального припису,

Установив:

19.12.2024 року заявниця ОСОБА_1 , звернулась до Новобузького районного суду Миколаївської області з заявою про видачу обмежувального припису, зазначивши заінтересованими особами: ОСОБА_2 та Службу у справах дітей Новобузької міської ради Миколаївської області, у якій просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 :

1) заборонити ОСОБА_2 , наближатися на відстань меншу 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 та неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ;

2) заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 та неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 ;

3) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб з ОСОБА_1 та неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 .

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що з ОСОБА_2 вона перебувала в цивільному шлюбі від якого мають спільну доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За період цивільного шлюбу у них періодично виникали ситуації коли ОСОБА_2 чинив домашнє насильство в різних його проявах, здебільшого психологічного характеру, однак, з 2020 року ситуація значно погіршилась. ОСОБА_2 почав вживати алкогольні напої, систематично проявляти стосовно неї та їхньої спільної доньки безпідставну агресію, цькувати, погрожувати, психологічно тиснути, виражався на їхню адресу нецензурною лайкою. Коли ситуація ставала критичною, вона зверталась до органів поліції. Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області № 481/1259/24 від 12.08.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу. Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області № 481/1935/24 від 04.12.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та оголошено усне зауваження. Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області № 481/1936/24 від 04.12.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та оголошено усне зауваження.

Не дивлячись на те, що наразі заявниця проживає з донькою окремо від ОСОБА_2 , однак він продовжує чинити психологічне насилля відносно неї та доньки погрожуючи життю заявниці та відібранням доньки. Його слова мають постійний погрозливий характер, нецензурну лайку. Ці погрози чує малолітня дитина від чого страждає і має збуджений нервовий стан, оскільки ОСОБА_2 може зявитись не лише вдень, а і вночі.

В силу вимог ст.14 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду 19.12.2024 року визначено головуючу по цій справі суддю Уманську О.В.

Ухвалою судді від 23.12.2024 року відкрито провадження у справі та призначено вказану справу до розгляду на 25.12.2024 року о 10:00 год., судове засідання відкладалось на 07.01.2025 року.

В судовому засіданні заявниця заяву підтримали, просили її задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у заяві.

Заінтересована особа ОСОБА_2 заперечував проти підстав, зазначених у заяві. Пояснив, що дійсно між ними відбувались сварки, однак він жодного разу не вчиняв насилля відносно своєї доньки. Він добре спілкується із донькою, бажає й надалі брати участь у вихованні дитини, однак між ним і заявницею з цього приводу є спір.

Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Новобузької міської ради Миколаївської області Захарчук В., в судовому засіданні пояснила, що раніше дана родина не перебувала у полі зору служби. У січні місяці від ОСОБА_2 до служби надійшла заява про встановлення йому часу побачення з донькою, одна на день розгляду справи рішення ще не прийнято, засідання не призначене.

Вислухавши пояснення заявниці, заінтересованої особи, представника Служби у справах дітей Новобузької міської ради Миколаївської області та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що сторони мають спільну доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 21.06.2024 року ( повторно)(а.с.6).

Як вбачається з постанови Новбузького районного суду Миколаївської області № 481/1259/24 від 12.08.2024 року ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_1 (а.с.10).

Крім того з постанови Новбузького районного суду Миколаївської області № 481/1936/24 від 04.12.2024 року, та з постанови Новобузького районного суду Миколаївської області № 481/1935/24 від 04.12.2024 року ОСОБА_2 визнавався винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_1 , однак був звільнений від відповідальності, та обмежений усним зауваженням (а.с.8,9).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Дослідивши докази, надані на обґрунтування заяви, вислухавши пояснення заявниці, суд дійшов висновку, що встановлені обставини вказують на вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства стосовно заявниці у розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», визначають ризики продовження чи повторного вчинення такого насильства та чинники і умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

У статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Визначення конкретних видів, передбачених частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов`язків, які покладаються на нього, а також строку на який видається обмежувальний припис належить до компетенції суду.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Згідно за висновком Верховного Суду викладеними у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

За результатами дослідження фактичних обставин справи та представлених доказів, суд приходить до висновку, що перед судом доведено відповідні ризики, які обумовлюють безальтернативну необхідність застосування судом до ОСОБА_2 частини запропонованих заявницею спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, а саме видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 :

1) заборонити ОСОБА_2 , наближатися на відстань меншу 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 .;

2) заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 ;

3) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб з ОСОБА_1 .

Встановити строк дії обмежувального припису шість місяців.

В частині встановлення відповідних обмежень відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд враховує, що заявницею не наведено обставин та відповідних доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 дій, що підпадають під ознаки домашнього насильства по відношенню до його доньки, що в своїй сукупності свідчило б про набуття нею статусу дитини, яка постраждала від домашнього насильства, в розумінні статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Крім того, безпідставне встановлення обмежень ОСОБА_2 , запропонованих заявницею щодо неповнолітньої доньки, порушить його права, передбачені ст.141, 151, 153 СК України та позбавить можливості виконувати обов`язки, передбачені ст.150 СК України, щодо неї .

В зв`язку з чим, в задоволенні заяви в цій частині слід відмовити.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно з ч.4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 273, 350-1, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд

Ухвалив :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Новобузької міської ради Миколаївської області, про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис строком на шість місяців, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 :

1) заборонити ОСОБА_2 , наближатися на відстань меншу 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 .;

2) заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 ;

3) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб з ОСОБА_1 .

В задоволенні решти вимог за заявою відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Служба у справах дітей Новобузької міської ради Миколаївської області, адреса місцезнаходження: Миколаївська область, Баштанський район, м. Новий Буг, вул. Площа Свободи, 42, код ЄДРПОУ 43940912.

Повний текст рішення виготовлений 08.01.2025 року.

Суддя