Рішення

від 08.01.2025 по справі 369/5547/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5547/23

Провадження № 2/369/1076/24

РІШЕННЯ

Іменем України

08.01.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/5547/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні та поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні та поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

17.04.2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням витребуваної судом інформації, просить стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за частку у спільному майні подружжя - половину дійсної ринкової вартості спільно нажитого майна: права вимоги на квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіля ИЖ 27175, 2006 року, № кузову: НОМЕР_1 ; автомобіля MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 ; квартири АДРЕСА_2 - а саме у сумі: 2 006 026,52 грн. Також позивач просить здійснити поділ зазначеного майна, присудивши відповідачу вказане майно на праві особистої приватної власності; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 14493,60 грн. та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 28.06.2014 року, що підтверджується повторним Свідоцтвом про шлюб від 05.04.2022 серія НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Відповідно до Свідоцтва про народження від 01.08.2018 Серія НОМЕР_4 , виданого Виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась дитина - ОСОБА_3 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.06.2022 року у справі № 344/4511/22 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Дане рішення набрало законної сили 22.07.2022 року.

За час шлюбу зі слів позивача було набуте наступне спільне сумісне майно:

- право вимоги на квартиру в житловому комплексі, що будується за адресою: АДРЕСА_3 за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО», укладеним у 2017 році між ПАТ АКБ «АРКАДА» та ОСОБА_2 . Будівництво не завершене, права на квартиру не передані Довірителю ( ОСОБА_2 ). Оціночна ринкова вартість даного майна відповідно до Звіту про оцінку майнового права учасника фонду фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» на 3-х-кімнанту житлову квартиру (3В), проектною загальною площею 87,66 кв.м., розташовану на 17-му поверсі 23-х-поверхового незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , складеного ТОВ «ЕКСПЕРТ НЕРУХОМОСТІ-2020» станом на 05.01.2023 року вартість майнового права складає 365 204,00 грн.

- автомобіль ИЖ 27175, 2006 року; № кузову: НОМЕР_1 - придбаний 18.05.2017 ОСОБА_2 . Оціночна ринкова вартість даного майна відповідно до Звіту в стислій формі про оцінку майна № 18-230103-002 від 03.01.2023 року, складеного ТОВ «ЦЕНТР НЕЗАЛЕЖНОЇ ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ» складає: 52 241,34 грн.

- автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 - придбаний 17.10.2019 ОСОБА_2 . Оціночна ринкова вартість даного майна відповідно до Звіту в стислій формі про оцінку майна № 18-230103-001 від 03.01.2023 року, складеного ТОВ «ЦЕНТР НЕЗАЛЕЖНОЇ ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ», складає: 623 701,35 грн.

- квартира АДРЕСА_5 (ОНМ: 1328033532224), набута ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2019 № 4003. Розмір частки відповідача - 100%. Оціночна ринкова вартість даного майна відповідно до Звіту про оцінку майна від 03.01.2023, складеного ПП «ДЮНАМЇС», складає 2 970 906,35 грн.

Позивач намагалася у добровільному порядку домовитися з відповідачем про поділ спільного сумісного майна подружжя. Для цього, представником позивача - адвокатом Кузьменком М.А. - відповідачу 28.01.2023 направлялась поштою пропозиція щодо досудового врегулювання спору від 27.01.2023 із доданим проектом договору про поділ майна між подружжям. Відповідач не відреагував на намагання позивача вирішити спір мирним шляхом. У зв`язку із недосягненням згоди, щодо поділу майна з відповідачем, позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що зазначене вище майно набуте за період шлюбу та до моменту припинення ведення спільного господарства за рахунок спільних коштів та для забезпечення інтересів та життєдіяльності сім`ї. Для підтвердження вказаних обставин надає відповідні докази.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023 року визначено головуючим суддю Янченка А.В.

На виконання вимог частини 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

18.04.2023 року отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.04.2023 року відкрито загальне позовне провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання на 12.06.2023 року.

07.06.2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує, що з позовними вимогами не погоджується оскільки вважає, що його права порушені у зв`язку із недостовірністю інформації щодо належності майна та неповнотою зазначеного в позовній заяві майна, яке було набуте сторонами під час спільного проживання у шлюбі. Щодо квартири АДРЕСА_6 повідомляє, що її було придбано за рахунок отриманих у позику від ОСОБА_4 - батька відповідача - грошей у сумі 30000 доларів США. Відповідач також зазначає, що до об`єму спільно нажитого майна подружжя, яке підпадає під поділ, також повинні бути зараховані майнові права у формі вкладу у спільну діяльність згідно додаткової угоди № 353 від 23.06.2021 року до Договору № 6 від 28.03.2017 року про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_7 .

Також 07.06.2023 року до суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, в якій відповідач просить суд:

- визнати особистим майном ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 77,5 кв.м.;

- визнати особистим майном ОСОБА_2 майнові права на об`єкт інвестування (квартира АДРЕСА_9 на 17 поверсі, кількість кімнат за проектом: 3, загальна площа за проектом 87,66 кв.м.

- визнати особистим майном ОСОБА_2 автомобіль ИЖ, модель 27175, 2006 року випуску, номер кузова, шасі НОМЕР_1 ;

- стягнути з позивача на користь відповідача грошову компенсацію за її частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя половину дійсної ринкової вартості наступного майна: майнових прав на вклад у спільну діяльність згідно додаткової угоди № 353 від 23.06.2021 року до Договору № 6 від 28.03.2017 року про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_7 у розмірі 415062,55 грн;

- визнати особистим майном ОСОБА_1 автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER 2019 року випуску № кузова НОМЕР_2 ;

- здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, припинивши право відповідача - ОСОБА_2 - на частку у спільному сумісному майні подружжя та присудивши позивачу - ОСОБА_1 - на праві особистої приватної власності: автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER 2019 року випуску № кузова НОМЕР_2 ; майнові права: вклад у спільну діяльність згідно додаткової угоди № 353 від 23.06.2021 року до Договору № 6 від 28.03.2017 року про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_7 .

- здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, припинивши право позивача - ОСОБА_1 - на частку у спільному майні подружжя, та присудивши відповідачу - ОСОБА_2 - на праві особистої приватної власності: право вимоги на квартиру (квартира АДРЕСА_9 на 17 поверсі, кількість кімнат за проектом 3, загальна площа за проектом 87,66 кв.м. за договором про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО», укладеним у 2018 році між АКБ «АРКАДА» та ОСОБА_2 ; автомобіль ИЖ 27175, 2006 року НОМЕР_1 , зареєстрований 18.05.2017 року за ОСОБА_2 .

- стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) на користь позивача (за зустрічним позовом) витрати пов`язані із розглядом справи.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач наводить доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

12.06.2023 у судовому засіданні представником позивача надано до суду відповідь на відзив від 12.06.2023. Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.06.2023 відзив відповідача від 30.05.2023 та відповідь на відзив позивача від 12.06.2023 залучено до матеріалів справи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.06.2023 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, яку суд отримав 07.06.2023, з огляду на те, що вимоги за первісним позовом та зустрічним позовом взаємопов`язані, їх спільний розгляд є доцільним, форма і зміст зустрічної позовної заяви відповідає вимогам ст. 194 ЦПК України, прийнято до спільного розгляд та об`єднано його в одне провадження з первісним позовом. Підготовче судове засідання призначено на 21.08.2023.

Також даною ухвалою поновлено строк на заявлення клопотання про витребування доказів та витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ КАПІТАЛ» (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 6, ідентифікаційний код 42036595):

- копію договору про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» (щодо квартири в одному із будинків житлового комплексу «Еврика» по АДРЕСА_3 ) з усіма додатками та додаткові угоди до нього, які підписано довірителем - ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_5 );

- копію свідоцтва про участь ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_5 ) у Фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО»;

- документи (квитанцій, касових ордерів, тощо), які містять інформацію про розмір грошових коштів, сплачених довірителем - ОСОБА_2 - для придбання (шляхом інвестування) квартири в житловому комплексі «Еврика».

Також витребувано у ОСОБА_4 (квартира АДРЕСА_10 ) оригінал Розписки від 14.08.2019 року від ОСОБА_2 про те, що він отримав у борг від батька 30000 тисяч доларів США; а у Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: місто Київ, вул. Андріївська, буд. 4, 04070) витребувано інформацію і документи з приводу встановлення ПАТ «ПУМБ» обтяжень на квартиру АДРЕСА_10 , які було накладено у зв`язку із укладенням кредитного договору між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 , в тому числі копію кредитного договору із усіма додатками і доповненнями до нього, інформацію про дату погашення кредиту, відомості про скасування відповідних обтяжень у державних реєстрах.

18.06.2023 представником відповідача направлено до суду заперечення від 16.06.2023 на відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні та поділ майна подружжя.

26.06.2023 представником позивача направлено до суду відзив від 26.06.2023 на зустрічний позов від 30.05.2023.

29.06.2023 представником позивача направлено до суду клопотання про залучення доказів від 29.06.2023 із доданим, з-поміж інших, доказом - копією листа Департаменту митного аудиту та обліку осіб Державної митної служби України № 19/19-02-02/8.19/2591 від 27.06.2023, в якому зазначено, що автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER, VIN-код: НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_6 , перетнув митний кордон України 16.01.2023 о 12:09 в напрямку виїзду з України.

19.07.2023 представником відповідача надано до канцелярії суду відповідь від 13.07.2023 на відзив на зустрічну позовну заяву.

28.07.2023 Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.06.2023 направлено до суду лист-повідомлення № КНО-07.8.6/3335БТ від 27.07.2023 про неможливість виконати вимоги вказаної ухвали, оскільки 5-ти річний строк зберігання кредитної справи та банківських документів, що витребуються, сплив. Також банк повідомив, що Договір № 12176429 від 09.08.2011 року закритий 01.03.2017. Докази отримано судом 21.08.2023.

07.08.2023 року до канцелярії суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою сервісу «EasyCon».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.08.2023 призначено судове засідання 21.08.2023 проводити в режимі відеоконференції; всі подальші засідання за участю відповідача ОСОБА_2 також призначено проводити в режимі відеоконференції.

01.08.2023 товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ КАПІТАЛ» на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.06.2023 заявою про надання документів на виконання ухвали суду від 01.08.2023 направлено до суду витребувані докази: копію Договору № 87650 від 06.11.2011 про участь у Фонді фінансування будівництва, укладеного між АТ АКБ «АРКАДА» та ОСОБА_2 з додатками; копію Додаткової угоди від 06.11.2018 до Договору № 87650 від 06.11.2011 про участь у Фонді фінансування будівництва; копію Договору № 87650 від 06.11.2018 про уступку майнових прав, укладеного між АТ АКБ «АРКАДА» та ОСОБА_2 ; копію Свідоцтва про участь у ФФБ виду А «ЕВРИКА» за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» від 06.11.2018; копія Заяви на переказ готівки № 3 від 06.11.2018. Докази отримано судом 14.08.2023.

21.08.2023 представником позивача через канцелярію суду надано заперечення від 20.08.2023 на відповідь на відзив на зустрічний позов від 30.05.2023.

Судове засідання 21.08.2023 знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці. Слухання справи відкладено до 18.10.2023.

17.10.2023 представником відповідача надіслано до суду клопотання про відкладення судового розгляду у судовому засіданні призначеному на 18.10.2023 у з огляду на участь представника відповідача в судовому засіданні по іншій судовій справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2023 задоволено клопотання представника позивача, надане разом із відзивом на зустрічний позов, про витребування доказів та витребувано у Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: місто Київ, вул. Андріївська, буд. 4, 04070): Виписку з особового рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_7 .UAН IBAN: НОМЕР_8 з 01.07.2020 по 01.06.2021; Виписку з особового рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_9 .UAН IBAN: НОМЕР_10 з 01.07.2020 по 01.06.2021; Виписку з особового рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_11 .USD USD IBAN: НОМЕР_12 з 01.07.2020 по 01.06.2021. Зобов`язано банк надати дану інформацію до 01.12.2023. Відкладено підготовче засідання на 18.12.2023.

Листом № КНО-07.8.6/5524БТ від 21.11.2023 акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2023 направлено до суду витребувані виписки по особових рахунках ОСОБА_2 . Докази отримано судом 01.12.2023.

18.12.2023 справу знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному. Слухання справи відкладено на 20.02.2024.

19.02.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів від 18.02.2024.

У судовому засіданні 20.02.2024, представник відповідача просив відкласти розгляд справи у зв`язку із необхідністю ознайомитись із матеріалами справи. Розгляд справи відкладено на 04.04.2024.

У судовому засіданні 04.04.2024 розглянуто клопотання представника позивача про витребування доказів та задоволено його. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.04.2024 витребувано у Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: місто Київ, вул. Андріївська, буд. 4, 04070): Виписку з особового рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_7 .UAН IBAN: НОМЕР_8 з 01.06.2021 по 30.06.2021; Виписку з особового рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_9 .UAН IBAN: НОМЕР_10 з 01.06.2021 по 30.06.2021; Виписку з особового рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_11 .USD USD IBAN: НОМЕР_12 з 01.06.2021 по 30.06.2021. Зобов`язано банк надати дану інформацію до 20.05.2024. Відкладено підготовче засідання на 06.06.2024.

Листом № КНО-07.8.6/3295БТ від 06.05.2023 акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.04.2024 направлено до суду витребувані виписки по особових рахунках ОСОБА_2 . Докази отримано судом 15.05.2024.

У судовому засіданні 06.06.2024 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до розгляду по суті та визначено порядок допиту свідків.

У судове засідання 23.09.2024 з`явились свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОСОБА_5 повідомив про обставини передання ОСОБА_6 15000 доларів США у якості відступних від спадщини, яку вони з братом отримали після смерті тітки - ОСОБА_7 . ОСОБА_6 повідомив про обставини придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_11 , а також майнових прав на квартиру АДРЕСА_9 та іншу інформацію.

30.10.2024 до суду надійшла від представника позивача заява про розподіл судових витрат у порядку частини 8 статті 141 ЦПК України від 05.07.2024.

У судове засідання 31.10.2024 з`явились свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які повідомили про обставини придбання квартири АДРЕСА_8 та інші відомості.

У судове засідання 09.12.2024 сторони не з`явились. Від представника позивача ОСОБА_9 надійшло на електронну пошту суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, від представника позивача ОСОБА_10 та від представника відповідача ОСОБА_11 через канцелярію суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про судове засідання.

Оскільки, згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до частини 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до частини 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 ст. ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ведення спільного господарства між позивачем та відповідачем припинились станом на 13.04.2021, що встановлено у рішенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.06.2022 у справі № 344/4511/22. Відповідач проти вказаної обставини не заперечує.

У частині 6 стаття 57 СК України встановлено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що вирішуючи спори подружжя про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного суду від 20.06.2018 у справі № 263/240/16-ц та від 24.03.2020 у справі № 367/380/14-ц.

Відповідно до ч. 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави вважати, що припинення ведення спільного господарства між позивачем та відповідачем відбулось в інший час.

Позивач у позовній заяві просить суд здійснити поділ спільного майна подружжя, припинивши право позивача - ОСОБА_1 - на частку у спільному сумісному майні подружжя та присудивши відповідачу - ОСОБА_2 - на праві особистої приватної власності право вимоги на квартиру у житловому комплексі, що будується за адресою: АДРЕСА_3 за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО», укладеним у 2017 році між ПАТ АКБ «АРКАДА» та ОСОБА_2 . В подальшому в судовому засіданні представником позивача було уточнено характеристики об`єкта за даною вимогою з урахуванням отриманої від ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» інформації та документів. Також позивач просить суд стягнути з відповідача грошову компенсацію за її частку у праві спільної сумісної власності на даний об`єкт у розмірі половини його дійсної ринкової вартості на дату подання позову.

В обґрунтування цих позовних вимог позивач зазначає, що спірні майнові права - права вимоги на об`єкт інвестування (квартиру АДРЕСА_9 на 17 поверсі, кількість кімнат за проектом: 3, загальна площа за проектом 87,66 кв.м.) - були придбані під час шлюбу в інтересах сім`ї та за рахунок спільних коштів подружжя в тому числі і за рахунок накопичених позивачем грошей до шлюбу та отриманих у позичку грошей від батька позивача - ОСОБА_6 - у сумі 6000 грн. Позивач заперечує проти того, що вказані майнові права були придбані за особисті кошти відповідача.

Відповідач у зустрічній позовній заяві просить суд визнати особистим майном ОСОБА_2 майнові права на об`єкт інвестування (квартира АДРЕСА_9 на 17 поверсі, кількість кімнат за проектом: 3, загальна площа за проектом 87,66 кв.м. та здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, припинивши право позивача - ОСОБА_1 - на частку у спільному майні подружжя, та присудивши відповідачу - ОСОБА_2 - на праві особистої приватної власності: право вимоги на квартиру (квартира АДРЕСА_9 на 17 поверсі, кількість кімнат за проектом 3, загальна площа за проектом 87,66 кв.м. за договором про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО», укладеним у 2018 році між АКБ «АРКАДА» та ОСОБА_2 .

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вказані майнові права були набуті під час перебування у шлюбних відносинах та для придбання житла для сім`ї. При цьому, як зазначає відповідач, ініціатива щодо вкладу у будівництво квартири АДРЕСА_12 , житловий будинок № 28 секція 1 виходила від відповідача. Фінансування придбання майнових прав проводилось його кошти. Відповідач наполягає, що у нього було достатньо коштів і для цього надає копії двох довідок із місця роботи - від ПАТ «ПУМБ» - про дохід № КНО-08.1.4.1/583 від 10.05.2023 (за період: з 01.06.2014 по 30.09.2014, сукупний дохід - 73029,46 грн, сума до виплати - 58032,17 грн) та № КНО-08.1.4.1/588 від 15.05.2023 (за період: з жовтня 2014 по червень 2022, нарахована заробітна плата - 6319911,14 грн, отримано на руки - 5074991,87 грн.). Також за вартість вказаних майнових прав відповідач пропонує віддати позивачу автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER 2019 року випуску № кузова НОМЕР_2 , оскільки на думку відповідача його оціночна вартість перевищує оціночну вартість зазначених вище майнових прав.

У зустрічній позовній заяві відповідач не заперечує факту придбання (інвестування) нерухомості подружжям.

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву відповідач зазначає, що зазначений вище актив був єдиним активом, придбаним за час існування шлюбу де позивач - ОСОБА_1 - приймала участь власною заробітною платою, оскільки з травня 2018 року і по серпень 2021 року знаходилась в декретній відпустці і не мала власних коштів. Також відповідач підтверджує, що дійсно отримав у позичку 6000 доларів США у батька позивача - ОСОБА_6 , які повертались відповідачем з його заробітної плати протягом листопада 2018 - травня 2019. Обставину отримання у позичку 6000 доларів США та їх повернення позичкодавцю підтвердив під час допиту свідок ОСОБА_6 .

У відповіді на відзив позивач відхилила пропозицію відповідача про передачу їй у власність автомобіля MITSUBISHI OUTLENDER 2019 року випуску № кузова НОМЕР_2 у якості оплати вартості її частки у праві вимоги на на квартиру (квартира АДРЕСА_9 на 17 поверсі, кількість кімнат за проектом 3, загальна площа за проектом 87,66 кв.м. за договором про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО», укладеним у 2018 році між АКБ «АРКАДА» та ОСОБА_2 , та зазначає про те, що має право вимагати половину вартості спірного майна.

Відповідач погоджується із наданою позивачем до суду оцінкою згаданого вище майнового права, визначеною у Звіті про оцінку майнового права учасника фонду фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» на 3-х-кімнанту житлову квартиру (3В), проектною загальною площею 87,66 кв.м., розташовану на 17-му поверсі 23-х-поверхового незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , складеного ТОВ «ЕКСПЕРТ НЕРУХОМОСТІ-2020» станом на 05.01.2023 року, яка складає 365 204,00 грн.

Із наданих сторонами доказів, а також доказів отриманих на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.06.2023 суд вбачає наступне.

Відповідно до Договору № 87650 про участь у Фонді фінансування будівництва від 06.11.2018, копію якого надано товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 42093595) (далі - Договір № 87650), сторонами договору визначено АТ АКБ «АРКАДА» (Управитель) та ОСОБА_2 (Довіритель).

Пунктом 1 Договору № 87650 встановлено, за цим Договором Довіритель на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва «ЕВРИКА» за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО», що затверджені рішенням Правління ПАТ АКБ «АРКАДА» (Протокол № 42 від 06.07.2015) (далі - Правила фонду), надає свою згоду на участь у фонді фінансування будівництва виду А «ЕВРИКА» за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО».

Пунктом 2 Договору № 87650 передбачено, що за цим Договором Довіритель приймає на себе зобов`язання виконувати Правила фонду та передати Управителю в обсягах та на умовах цього Договору кошти в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування, визначеного в пункті 6 цього Договору.

Пунктом 5 Договору № 87650 встановлено, що об`єктом будівництва за цим Договором є житлові будинки та об`єкти соціально-побутової сфери; складова частина об`єкта будівництва житловий будинок № 28 (23 поверхи; каркасно-монолітний), що буде споруджений за адресою АДРЕСА_3 , будівництво якого організовує Забудовник ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» та фінансує Управитель за рахунок отриманих від Довірителів коштів.

Пунктом 6 Договору № 87650 визначено, що відповідно до Правил фонду та цього Договору за Довірителем закріплюється об`єкт інвестування з такими основними характеристиками: 1) вид об`єкту інвестування: квартира; 2) будівельна або поштова адреса об`єкта будівництва: АДРЕСА_3 ; 3) номер об`єкта будівництва: складова частина об`єкта будівництва житловий будинок № 28 ; 4) номер об`єкта інвестування: 148; 5) поверх: 17; 6) кількість кімнат: 3; 7) загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту 87,66 кв.м.; 8) вимірна одиниця об`єкта інвестування - 1,00 кв.м.

Пунктом 15 Договору № 87650 передбачено, що для закріплення об`єкта інвестування Довіритель протягом 2 банківських днів з дня підписання цього Договору вносить на рахунок Управителя, з дотриманням порядку, встановлено у пункті 27.1.цього Договору, кошти у розмірі 1473510,09 гривень, що становить не менше 100,00 відсотків вартості об`єкта інвестування, визначеного сторонами у пункті 6 цього Договору, за поточною ціною вимірної одиниці об`єкта інвестування, встановленої за згодою сторін на день внесення коштів.

Пунктом 16 Договору № 87650 передбачено, що кошти вносяться у національній валюті України на рахунок, зазначений у цьому Договорі у готівковій чи безготівковій формі.

Відповідно до пункту 17 Договору № 87650 після внесення Довірителем коштів відповідно до пункту 15 цього Договору Управитель закріплює за Довірителем у порядку, передбаченому Правилами фонду, відповідну кількість вимірних одиниць об`єкта інвестування відповідно до поточної ціни вимірної одиниці об`єкта інвестування та видає Довірителю Свідоцтво про участь у фонді.

Право вимоги на відповідну кількість вимірних одиниць об`єкта інвестування виникає у Довірителя з дати передачі коштів в управління.

Після 100 % інвестування Довірителем закріпленого за ним об`єкта інвестування Управитель передає Довірителеві майнові права на цей об`єкт інвестування за Договором про уступку майнових прав.

Пунктом 27.1. Договору № 87650 передбачено, що Довіритель доручає Управителю передані в управління кошти в день внесення розподілити наступним чином: 1) частину коштів, яка складає 98,1% від суми коштів, переданих Довірителем в управління Управителю, зарахувати до фонду на інвестування будівництва закріпленого за Довірителем об`єкта інвестування; 2) решту коштів, яка складає 1,9% від суми коштів, переданих Довірителем в Управління Управителю, перерахувати в доходи Управителя з призначенням платежу «Винагорода Управителю за надання послуг з управління активами (коштами фонду фінансування будівництва). Без ПДВ.».

06.11.2018 ОСОБА_2 здійснено оплату за Договором № 87650 у сумі 1473510,09 грн, що підтверджується копією Заяви на переказ готівки № 3 від 06.11.2018.

06.11.2018 ОСОБА_2 видано Свідоцтво про участь у ФФБ виду А «ЕВРИКА» за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» від 06.11.2018 щодо об`єкту інвестування 3-кімнатної квартири № 148 на 17 поверсі загальною площею 87,66 кв.м., сума внесених коштів - 1445513,40 грн.

06.11.2018 між АТ АКБ «АРКАДА» (далі - Банк) та ОСОБА_2 (далі - Довіритель) укладено Договір № 87650 про уступку майнових прав від 06.11.2018 (далі - Договір про уступку майнових прав). Пунктом 1 даного Договору передбачено, що за цим Договором Банк уступає Довірителю, а Довіритель приймає від Банку майнові права на зазначений у п. 3 цього Договору об`єкт інвестування, закріплений за Довірителем на підставі Договору про участь у ФФБ.

Відповідно до пункту 3.2. Договору про уступку майнових прав об`єкт інвестування має такі характеристики: 3-кімнатна квартира № 148 на 17 поверсі загальною площею 87,66 кв.м., сума внесених коштів - 1445513,40 грн.

Пунктом 4 Договору про уступку майнових прав передбачено, що підтвердженням набуття Довірителем майнових прав на об`єкт інвестування є цей Договір.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 09.01.2019 по справі № 61-5361ск18, тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги (частині 2 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III).

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Такий висновок логічний, оскільки до моменту завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію інвестор всього лише «чекає» на отримання свого майна, але не володіє ним.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 та від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від яких не відступила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19).

Майнове право з огляду на положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III є об`єктом оцінки.

У матеріалах справи наявна копія Звіту про оцінку майнового права учасника фонду фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» на 3-х-кімнанту житлову квартиру (3В), проектною загальною площею 87,66 кв.м., розташовану на 17-му поверсі 23-х-поверхового незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , складеного ТОВ «ЕКСПЕРТ НЕРУХОМОСТІ-2020» станом на 05.01.2023 року, вартість спірного майнового права за яким оцінена у 365 204,00 грн.

З огляду на те, що сторони вважають, що майнові права на 3-кімнатну квартиру площею 87,66 кв.м. № 148 на 17 поверсі у будинку АДРЕСА_15 мають бути присуджені на користь відповідача на праві особистої приватної власності, а із наданих сторонами доказів вбачається, що вказане майно придбавалось за спільні кошти подружжя (заробітну плату позивача та відповідача, отриманих грошей у позичку від ОСОБА_6 , тощо), у суду відсутні підстави приймати в даній частині інше рішення.

Однак, оскільки дані майнові права є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а сторони визнали дану обставину, половина дійсної ринкової вартості даних майнових прав у сумі 182 602 грн (365 204,00 грн / 2) має бути присуджена на користь позивача.

Позивач у позовній заяві просить суд здійснити поділ спільного майна подружжя, припинивши право позивача - ОСОБА_1 - на частку у спільному сумісному майні подружжя та присудивши відповідачу - ОСОБА_2 - на праві особистої приватної власності автомобілі ИЖ 27175, 2006 року; № кузову: НОМЕР_1 , придбаний відповідачем 18.05.2017 року, та MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 , придбаний відповідачем 17.10.2019 року. Також позивач просить суд стягнути з відповідача грошову компенсацію за її частку у праві спільної сумісної власності на ці об`єкт у розмірі половини їх дійсної ринкової вартості на дату подання позову.

Позивач разом із позовною заявою надала копію Звіту в стислій формі про оцінку майна № 18-230103-002 від 03.01.2023 року, складеного ТОВ «ЦЕНТР НЕЗАЛЕЖНОЇ ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ», яким автомобіль ИЖ 27175, 2006 року; № кузову: НОМЕР_1 оцінено у суму 52 241,34 грн, та Звіту в стислій формі про оцінку майна № 18-230103-001 від 03.01.2023 року, складеного ТОВ «ЦЕНТР НЕЗАЛЕЖНОЇ ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ», яким автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 оцінено у суму 623 701,35 грн. Відповідач із оцінкою цих об`єктів погодився.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що автомобілі придбані за кошти подружжя, під час шлюбу.

У зустрічній позовній заяві відповідач просить суд визнати особистим майном подружжя автомобіль ИЖ, модель 27175, 2006 року; № кузову: НОМЕР_1 . Здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, припинивши право ОСОБА_1 на частку у спільному сумісному майні подружжя та присудивши ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності цей автомобіль.

Автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 просить суд присудити на праві особистої приватної власності ОСОБА_1 та припинивши право ОСОБА_2 на частку у даному майні і таким чином здійснити поділ даного майна.

У Відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що зазначені вище автомобілі є спільною сумісною власністю подружжя. В обґрунтування відмови надати грошову компенсацію за частку у праві на автомобіль ИЖ, модель 27175, 2006 року; № кузову: НОМЕР_1 зазначає, що присудження автомобіля MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 , ОСОБА_1 буде достатньою компенсацією вартості частки в автомобілі ИЖ, модель 27175, 2006 року; № кузову: НОМЕР_1 та вартості частки у майнових правах на квартиру (квартира АДРЕСА_9 на 17 поверсі, кількість кімнат за проектом 3, загальна площа за проектом 87,66 кв.м. за договором про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО», укладеним 06.11.2018 року між АКБ «АРКАДА» та ОСОБА_2 .

У відповіді на відзив на зустрічний позов відповідач зазначає, що MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 був придбаний за кредитні кошти OTP Банку. Початковий внесок для його оплати, а саме 50% його вартості був сплачений за рахунок коштів отриманих ОСОБА_2 з продажу власного автомобіля Toyota Corolla 2013 року випуску (державний номер НОМЕР_13 ), який був куплений ним у 2013 році до моменту оформлення шлюбу. Таким чином, зі слів відповідача, він сплатив половину вартості власними коштами. Разом із цим, відповідачем не надано належних доказів даної обставини.

Позивачем у запереченні на відповідь на відзив на зустрічний позов повідомлено суд про те, що згідно з інформацією наданою Державною митною службою України автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_14 виїхав 16.01.2023 о 12:09 за межі України. Інформації про в`їзд вказаного авто на територію України сторонами до суду не надано.

У матеріалах судової справи міститься доказ - копія листа Департаменту митного аудиту та обліку осіб Державної митної служби України № 19/19-02-02/8.19/2591 від 27.06.2023, в якому зазначено, що автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER, VIN-код: НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_6 , перетнув митний кордон України 16.01.2023 о 12:09 в напрямку виїзду з України, що підтверджує надану позивачем інформацію. Докази повернення автомобілю MITSUBISHI OUTLENDER, VIN-код: НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_6 , на територію України у матеріалах справи відсутні.

Під час допиту свідка - ОСОБА_4 - батька відповідача, судом встановлено, що автомобіль ИЖ, модель 27175, 2006 року; № кузову: НОМЕР_1 , знаходиться у володінні ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388 (у редакції постанови КМУ від 23.12.2009 № 1371) передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України в становлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша стаття 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 по справі № 14-182цс21 зауважує, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

З огляду на те, що сторони вважають, що автомобіль ИЖ, модель 27175, 2006 року; № кузову: НОМЕР_1 має бути присуджений на користь відповідача - ОСОБА_2 - і придбаний за кошти подружжя, під час перебування ними у шлюбі, суд вважає за доцільне здійснити поділ вказаного майна, присудивши його на користь відповідача та стягнувши із відповідача компенсацію половини його вартості на користь позивача.

Оскільки відповідач не заперечує проти оцінки даного автомобіля, компенсація вартості частки позивача, що підлягає стягненню становить 26 120,67 грн (52 241,34 грн /2).

Автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 зареєстровано за відповідачем 17.10.2019 - під час шлюбу. Відповідач не заперечує, що даний автомобіль було придбано для забезпечення інтересів сім`ї. Разом із цим, відповідачем не надано належних доказів, які доводять придбання даного автомобіля частково за рахунок особистих коштів, з огляду на що у суду відсутні підстави стверджувати що зазначений автомобіль є частково особистим майном відповідача.

Окрім цього, судом встановлено, що автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 виїхав за межі території України 16.01.2023 року.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави вважати, що присудження на праві особистої приватної власності автомобіля MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 на користь позивача - ОСОБА_1 - може стати ефективним способом захисту її прав та забезпечить досягнення розумного балансу між інтересами позивача та відповідача. З огляду на це, суд вважає за справедливе здійснити поділ вказаного майна подружжя шляхом присудження його на праві особистої приватної власності відповідачу - ОСОБА_2 - із стягненням компенсації половини вартості вказаного авто на користь позивача - ОСОБА_1 .

Оцінка ринкової вартості вказаного авто надана позивачем відповідачем прийнята без зауважень, з огляду на що позивачу має бути присуджено компенсацію за її частку у власності на автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 у сумі: 311850,67 грн (623 701,35 грн / 2).

У позовній заяві позивач просить здійснити поділ квартири АДРЕСА_2 присудивши відповідачу - ОСОБА_2 - вказане майно на праві особистої приватної власності, присудивши на користь позивача половину дійсної ринкової вартості вказаного майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що квартири АДРЕСА_2 була придбана під час шлюбу, за кошти та в інтересах сім`ї. У якості доказів надає докази наявності у неї доходів, які можна було використати для часткового покриття вартості придбання вказаного житла. Також на підтвердження обставин придбання вказаного житла в інтересах сім`ї позивач надає копію договору купівлі-продажу цієї квартири від 30.10.2019, а також копію згоди на придбання даного житла від 30.10.2019, підпис ОСОБА_1 , засвідчено нотаріально, в тексті яких зазначена обставина підтверджується.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що вказана квартира є його особистим майном, оскільки придбана за кошти його батьків, отримані відповідачем в якості позики на суму 30000 доларів США. Вказані 30000 доларів США відповідачу дав у борг його батько - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується розпискою від 14.08.2019. У батька були наявні вказані кошти, оскільки він продав свою квартиру АДРЕСА_16 , продану за 762 320 грн. В подальшому відповідач поклав вказані 30000 доларів США готівкою на свій картковий рахунок, із якого перерахував їх на депозитний валютний рахунок в ПАТ «ПУМБ», а 30.10.2019, знявши вказані кошти, здійснив оплату вартості придбаної квартири. Відповідач не погоджується із оцінкою вартості вказаного житла, наданою позивачем. Вважає, що відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості вартість цієї квартири складає 2 130 817,19 грн.

У зустрічній позовній заяві відповідач просить суд визнати особистим майном відповідача - ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_2 . Відмовляється від оплати компенсації позивача за частку у даному майні. Зазначає, що позивачу було відомо про джерело походження коштів, якими було здійснено оплату вартості спірної квартири. Квартира була придбана за 775 000,00 грн, що на момент її придбання дорівнювало 29 063 доларам США. Відповідач власним коштом утримує спірну квартиру, робить її поточний ремонт, проживає в ній.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що їй не було відомо про розписку, якою відповідач отримав у позику 30000 доларів США від батька, вважає дану розписку новоствореним документом. Вважає, що спірна квартира придбана за кошти, оскільки доходу відповідача від його заробітної плати та її доходу від роботи та її декретних виплат було цілком достатньо для оплати договірної вартості квартири. Позивач звертає увагу суду, що у матеріалах справи відсутні належні письмові докази походження 30000 доларів США, оскільки дані кошти могли бути і грошима подружжя, а також її особистими коштами, переданими відповідачу для придбання квартири по АДРЕСА_3 у 2018 році, так як фінансами у їх сім`ї завідував відповідач. Також позивач повідомила суду, що станом на 21.10.2019 року на депозитному рахунку відповідача було 46 610 доларів США, тобто зберігались поряд із 30000 доларів США і інші кошти подружжя і станом на 30.10.2019 точно неможливо встановити, які кошти використав відповідач для придбання спірної квартири. При цьому станом на 17.12.2021 на цьому рахунку залишилось 0,23 долара США.

Додатково позивач повідомляє, що на момент придбання квартири АДРЕСА_2 їх сім`я проживала у квартирі АДРЕСА_10 . Ця квартира зі слів позивача придбана у 09.08.2011 за рахунок кредиту, який відповідач погашав в тому числі за рахунок коштів сімейного бюджету. В подальшому 27.08.2021 ця квартира була подарована ОСОБА_4 - батьку відповідача. Позивач вважає, що вказана квартира таким чином була виведена з-під режиму спільного сумісного майна подружжя, а правочини дарування квартири від 27.08.2021 та позики від 14.08.2019 є удаваними та опосередковують договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_10 . Вказана квартира по габаритам відповідає квартирі, яку продав ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - квартира АДРЕСА_16 .

Позивач заперечує проти запропонованої відповідачем оцінки, оскільки вона міститься у Довідці про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 16.05.2023, а дана довідка формується в автоматичному режимі за допомогою електронного ресурсу - Єдиної бази даних звітів про оцінку, яка не містить дані про дійсну ринкову вартість нерухомого майна, а використовується для цілей оподаткування.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив повідомляє, що позивач не брала участі у придбанні квартири спірної квартири АДРЕСА_2 оскільки перебувала у декретній відпустці та не мала коштів для участі у придбанні вказаного житла; зазначає, що позивач не надала доказів, що вона мала достатньо коштів для придбання половини спірної квартири.

У відзиві на зустрічний позов позивач наголошує на тому, що отримання грошей у позику від батька не змінює правового режиму спірної квартири як спільного сумісного майна подружжя. Зазначає, що відповідач усвідомлював, що купував вказану квартиру для забезпечення інтересів сім`ї. Доказом підтвердження цього є надана позивачем відповідачу під час нотаріального оформлення купівлі-продажу квартири 30.10.2019 року заява, якою позивач надала згоду на придбання спірної квартири відповідачу.

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву відповідач наголошує на тому, що отримав 30000 доларів США у позику від батька, а розписка є належним доказом вчинення даного договору. Щодо квартири АДРЕСА_10 зазначає, що вона не є предметом спору.

У запереченні на відповідь на відзив на зустрічний позов позивач зазначає, що кошти за договором позики, підтвердженням укладення якого є розписка від 14.08.2019 року, відповідно до положень статті 1046 ЦК України та статті 61 СК України, належать до доходу сім`ї, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а тому придбана за їх рахунок квартира належить до спільної сумісної власності подружжя.

Із копії Договору купівлі-продажу квартири від 30.10.2019 вбачається, що 30.10.2019 року між ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (далі - Продавці) з однієї сторони та ОСОБА_2 (далі - Покупець) з іншої укладено вказаний договір, яким Продавці передали у власність Покупця, а Покупець прийняв у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_17 . Даний договір посвідчено нотаріально нотаріусом Андрушенко Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 4003.

Відповідно до пункту 3 даного договору продаж вчинено за погоджену сторонами суму в національній валюті України - гривні, а саме 775000,00 грн.

Згідно із пунктом 12 даного договору, зміст статей 23,30,182,203,209, 215-236, 248-250, 316-317, 334, 626, 628-632, 640, 651-653, 655-668, 680-681, 691-692 ЦК України та статей 57-74, 97 СК України сторонам договору нотаріусом роз`яснено і цілком зрозумілий.

У пункт 18 вказаного договору зазначено, що Договір посвідчується за згодою дружини Покупця - ОСОБА_1 , викладеної у формі заяви, справжність підпису на якій засвідчено 30 жовтня 2019 року Андрушенко Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 4002, що зберігається у приватного нотаріуса.

Із заяви про згоду від 30.10.2019 вбачається, що ОСОБА_1 , діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, усвідомлюючи природу цього документу, розуміючи значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, дала згоду на купівлю її чоловіком - ОСОБА_15 квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_17 .

У абзаці 2-3 вказаної заяви зазначено: «Даний правочин укладається в інтересах нашої сім`ї. Я погоджуюсь із тим, що зазначені у договорі зобов`язання створюють обов`язки і для мене. Зміст статей 57, 60-65 Сімейного кодексу України мені нотаріусом роз`яснено та зрозумілий».

Довідкою від 21.03.2023 № 27/01-16 приватний нотаріус Андрушенко Л.М. підтвердив, що ним вчинялась нотаріальна дії із засвідчення справжності підпису ОСОБА_1 на вказаній заяві № 4002 від 30.10.2019 про згоду на купівлю ОСОБА_2 спірної квартири за ціною та умовах на його власний розсуд, і на підписання ним необхідних документів та укладання ним відповідних договорів: попереднього, купівлі-продажу, внесення змін та доповнень до нього, його розірвання у разі необхідності.

Із Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 186893644 від 30.10.2019 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 328030243 від 04.04.2023 вбачається, що квартира загальною площею 77,5 кв.м. що розташована за адресою: АДРЕСА_17 (ОНМ:1328033532224) зареєстрована на праві власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .

Із копії розписки від 14.08.2019 вбачається, що ОСОБА_2 у місті Вишневому надав дану розписку громадянину ОСОБА_4 про те, що отримав від нього у борг грошову суму в розмірі 30000 доларів США готівкою та зобов`язався повернути позику в строк до 14 серпня 2025 року.

У матеріалах справи міститься копія Договору купівлі-продажу квартири від 14.08.2019 відповідно до умов якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_16 квартиру АДРЕСА_16 . Продаж квартири вчинено за 754500,00 грн (пункт 5 даного договору).

Із копії Звіту по транзакціях з використанням/без використання БПК, що були випущені до рахунку НОМЕР_12 в валюті USD, обслуговується в відділені № 23 ПУМБ в м. Києві за період з 13.08.2019 по 30.10.2019 вбачається, що 14.08.2019 на вказаний картковий рахунок відбулось внесення готівки відповідно до договору № 12298236 від 11.08.2011. Орієнтовно через 2 хвилини відбулось перерахування 30000 доларів США на депозитний рахунок ОСОБА_2 відповідно до депозитного договору № 278059754 від 18.04.2019. 16.08.2019 також відбулось перерахування на вказаний депозитний рахунок 1700 доларів США, 30.08.2019 - 500 доларів США, 29.09.2019 - 700 доларів США. 19.10.2019 відбулась операція зняття 500 доларів США із депозитного рахунку. Також 19.10.2019 відбулась капіталізація суми депозиту (46578,35 доларів США). Надалі відбулось перерахування коштів у сумі 46 610 доларів США на депозитний рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_15 від 22.10.2019. 29.10.2019 відбулась операція зі зняття коштів із депозиту на суму 1500 доларів США, а 30.10.2019 на суму 30000 доларів США. Також із вказаного звіту вбачаються операції із виплати, зарахування та капіталізації відсотків по депозиту.

Свідком ОСОБА_4 - батьком відповідача підтверджено, що ним надана позика ОСОБА_2 на умовах визначених у Розписці від 14.08.2019.

Свідком ОСОБА_8 - матір`ю відповідача підтверджено, що ОСОБА_4 надана позика ОСОБА_2 .

У матеріалах справи міститься копія Договору дарування квартири від 27.08.2021, відповідно до якого ОСОБА_17 ( ОСОБА_2 , відповідач) безоплатно передав (подарував), а Обдарований ( ОСОБА_4 , батько відповідача) прийняв у власність (в дарунок) квартиру під номером АДРЕСА_10 . Сторони оцінили дар в 200000 грн (пункт 3 вказаного договору дарування).

Суд, оцінюючи аргументи позивача щодо удаваності правочинів, а саме договору позики, оформленого Розпискою від 14.08.2019 та Договору дарування квартири від 27.08.2021, якими, на думку позивача, замасковано договір купівлі-продажу квартиру під номером АДРЕСА_10 , керується презумпцією правомірності правочинів.

Стаття 204 ЦК України закріплює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки вимога про визнання даних правочинів перед судом сторонами не заявляється, у суду відсутні підстави ставити під сумнів їх дійсність та реальність, з огляду на що суд не надає оцінку удаваності даних правочинів.

Щодо правового режиму спірної квартири суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 321ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях3 16,317,319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372ЦК України в становлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. (стаття 61 СК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі N 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди з`ясовують справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа.

Відповідно до змісту статті 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За таких обставин суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з`ясовувати, чи надавав інший з подружжя у письмовій формі згоду на укладення договору позики. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 20 лютого 2013 року у справі № 6-163цс12.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У матеріалах справи відсутні докази надання письмової згоди позивачем на отримання відповідачем 30000 доларів США в борг як для цілей придбання спірної квартири, так і для інших цілей. Із відповіді на відзив та відзив на зустрічний позов вбачається, що позивачка вважає Розписку від 14.08.2019 новоствореним документом, який використовується відповідачем для захисту у даній судовій справі. Відповідач у відзиві на позовну заяву наголошував на тому, що позивачу було відомо про те, що спірна квартира купується за гроші отримані у борг, однак доказів отримання згоди позивача на отримання вказаних коштів суду відповідач не надав. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_4 повідомили, що позивачу було відомо про те, що ними надавались сину гроші у борг.

У розписці від 14.08.2019 не зазначена мета надання позики. Зі змісту вказаної позики не вбачається, що 30000 доларів США були надані відповідачу у борг для придбання квартири.

Оскільки свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_4 під присягою підтверджено, що 14.08.2019 ОСОБА_4 передав відповідачу 30000 доларів США у позику та для зберігання, у суду відсутні підстави сумніватись у походженні коштів, які 14.08.2019 було внесено готівкою на рахунок відповідача.

Разом із цим, суд критично ставиться до того, що виключно за надані ОСОБА_4 у борг гроші була придбана спірна квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації, наданої Пенсійним фондом України у Довідці за формою ОК-7 від 15.02.2022 позивач з серпня 2018 по липень 2021 отримувала декретні виплати у зв`язку із народженням дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто мала дохід, який за період з початку листопада 2018 по кінець жовтня 2019 року склав 49176 грн.

Із довідки АТ «ПУМБ» № КНО-08.1.4.1/588 від 15.05.2023 вбачається, що відповідач за період з початку листопада 2018 по кінець жовтня 2019 у формі заробітної плати отримав на руки дохід у сумі 799413,3 грн.

Із наданого відповідачем Звіту по транзакціях з використанням/без використання БПК, що були випущені до рахунку НОМЕР_12 в валюті USD, обслуговується в відділені № 23 ПУМБ в м. Києві за період з 13.08.2019 по 30.10.2019, вбачається що станом на 21.10.2019 на депозитному рахунку відповідача обліковувались 46610 доларів США.

Середній обмінний курс купівлі долара США в українських банках станом на 30.10.2019 року становив 24,85 грн за долар США, за продаж 30000 доларів США банку чи обмінному пункту продавець отримав би 745500 гривень.

Вартість придбання зазначеної квартири становила 775000 грн.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що виключно за кошти отримані у позику була придбана спірна квартира.

Разом із цим, судом встановлено, що 30.10.2019 нотаріусом Андрущенко Л.М. вчинено дві послідовні нотаріальні дії. Перша нотаріальна дія - засвідчення справжності підпису ОСОБА_1 на заяві про згоду на придбання спірної квартири ОСОБА_2 від 30.10.2019, яку зареєстровано в реєстрі за № 4002. При цьому особу ОСОБА_1 , яка підписала документ встановлено, її дієздатність та факт реєстрації шлюбу перевірено. Друга нотаріальна дія - посвідчення Договору купівлі-продажу квартири від 30.10.2019. Дію зареєстровано в реєстрі за № 4003.

Відповідно до частини 3 статті 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до пункту 4.4. глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з документа, що посвідчує право власності, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто, тощо.

Із зазначеного слідує, оскільки нотаріусом було затребувано згоду іншого подружжя на вчинення договору купівлі-продажу спірної квартири, між позивачем та відповідачем станом на 30.10.2019 був відсутній договір, яким би було визначено, що квартира АДРЕСА_2 , набувається відповідачем в його особисту приватну власність. Таким чином, а також з огляду на зміст згаданих документів та вказану вище інформацію, суд приходить до висновку, що, укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири, позивач та відповідач набули її у спільну сумісну власність та з метою використання для потреб сім`ї.

Таким чином, квартира АДРЕСА_2 належить до спільної сумісної власності позивача та відповідача і підлягає поділу.

Відповідач не погоджується із запропонованою позивачем оцінкою вартості вказаного майна. Визначаючи вартість майна, що підлягає поділу, суд виходить із наступного.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року № 11).

В постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18 (провадження № 61-8383св19), від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), від 06 квітня 2023 року у справі № 199/291/21 (провадження № 61-932св22), від 08 травня 2023 року у справі № 753/1902/21 (провадження № 61-12953св22) суд приходить до подібного висновку. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У матеріалах справи міститься Звіт про оцінку майна від 03.01.2023, складеного ПП «ДЮНАМЇС», наданий позивачем, відповідно до якого ринкова вартість спірної квартири складає 2 970 906,35 гривень.

Також у матеріалах справи міститься Довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 16.05.2023, надана відповідачем, де зазначено оціночну вартість об`єкту оцінки - 2 130 817,19 гривень.

Відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна и майнових прав» затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440, оціночна вартість - це вартість, яка визначається за встановленим алгоритмом та складом вихідних даних; а ринкова вартість - це вартість за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

У Звіті про оцінку майна від 03.01.2023, складеного ПП «ДЮНАМЇС», зазначена мета оцінки та вид вартості, що визначався - для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для вирішення майнового спору та для сплати судового збору.

У пункті 20 Довідки про оціночну вартість об`єкта від 16.05.2023 визначено саме оціночну вартість об`єкту оцінки, а не його ринкову вартість.

Зі змісту Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 16.05.2023 вбачається, що дана довідка сформована автоматично за даними Єдиної бази даних звітів про оцінку, яка функціонує відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 12.01.2021 № 24) (далі - Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку).

Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку розроблено на виконання положень частини 172.3 статті 172 Податковим кодексом України, де зазначено, що дохід від продажу об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об`єкта, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку, або не нижче ринкової вартості такого об`єкта, визначеної суб`єктом оціночної діяльності (оцінювачем) відповідно до законодавства та зазначеної у звіті про оцінку, зареєстрованому в Єдиній базі даних звітів про оцінку.

Єдина база даних звітів про оцінку (далі - Єдина база) - державна автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, до складу якої входять база даних, програмне забезпечення, модуль електронного визначення оціночної вартості, сервіс послуги електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості.

Фонд державного майна України є держателем, розпорядником та адміністратором Єдиної бази, а також власником всієї інформації, що міститься в ній.

З метою формування інформаційної основи для визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості Фонд державного майна України використовує інформаційні джерела з відкритим доступом та дані про ціни, зазначені в договорах купівлі-продажу об`єктів нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, внесені нотаріусами до Єдиної бази, а також дані про ринкову вартість об`єктів нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, внесені до Єдиної бази на підставі звітів про оцінку.

Визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості здійснюється автоматично, на підставі даних про об`єкт нерухомості, неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази будь-якою особою за допомогою мережі Інтернет, що підтверджуються офіційними документами на такий об`єкт. Перелік даних, які вносяться особою до Єдиної бази з метою визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, затверджується Фондом державного майна України.

За результатом визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості Єдиною базою формується довідка про його оціночну вартість з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера.

Якщо особа не погоджується з результатами автоматичного визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, вона має право звернутися до суб`єкта оціночної діяльності (оцінювача) з метою визначення ринкової вартості такого об`єкта.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Довідка про оціночну вартість від 16.05.2023 не містить інформацію про ринкову вартість спірного об`єкту нерухомості; там зазначена інформація про оціночну вартість майна для цілей оподаткування.

Разом із цим, із заяви оцінювача, викладеної у Звіті про оцінку майна від 03.01.2023, складеного ПП «ДЮНАМЇС», вбачається, що оцінювач який підписав даний звіт засвідчив, що факти, викладені у звіті, вірні та відповідають дійсності; вміщені у аналіз, думки і висновки належать оцінювачу і дійсні строго в межах умов і припущень, що є частиною звіту; оцінювач не має і не матиме в майбутньому жодних майнових і інших інтересів відносно оцінюваного об`єкту; винагорода оцінювача не залежить від підсумкової оцінки оцінки вартості, а також тих подій, які можуть настати в результаті використання замовником або третіми сторонами висновків і положень, що містяться у звіті.

Оціночні роботи по даному звіту виконав оцінювач ОСОБА_18 , який має кваліфікацію оцінювача, підтверджену Кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача від 04.10.2014 року № МФ 236, виданого Фондом державного майна України спільно з Міжнароднім інститутом бізнесу, Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 14.09.2022 року МФ2902-ПК, виданого Фондом державного майна України спільно з Українською комерційною школою. Оцінювач, який виконав звіт, працює у складі суб`єкта оціночної діяльності, який має Сертифікат СОД 17/21 від 18.01.2021.

Частинами 1,2 статті 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

З огляду на вказане, суд вважає, що визначення дійсної (ринкової) вартості майна - квартири АДРЕСА_2 - необхідно проводити саме на підставі Звіту про оцінку майна від 03.01.2023, складеного ПП «ДЮНАМЇС», а не на підставі Довідка про оціночну вартість від 16.05.2023.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дійсна (ринкова) вартість зазначеного вище спірного нерухомого майна, що підлягає поділу, становить 2970906,35 грн, а тому позивачу повинна бути присуджена половина вказаної суми у якості компенсації за її частку, тобто 1485453,18 грн.

Відповідач у зустрічній позовній заяві просить здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, припинивши право ОСОБА_2 на частку у майнових правах - вкладі у спільну діяльність згідно Додаткової угоди № 353 від 23.06.2021 року до Договору № 6 від 28.03.2017 року про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_7 - та присудивши його на користь ОСОБА_1 та стягнувши з неї на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі половини дійсної ринкової вартості вказаних майнових прав у розмірі 415062,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час шлюбних стосунків подружжям 23.06.2021 було придбано майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 38,35 кв.м. Відповідно до довідок про доходи № КНО-08.1.4.1/538 від 10.05.2023 та № КНО-08.1.4.1/588 від 15.05.2023 розмір заробітної плати ОСОБА_2 був достатнім для інвестування в нерухомість. Оскільки кошти на придбання майнових прав вносила ОСОБА_1 під час шлюбу - відповідач вважає, що така інвестиція є їх спільною сумісною власністю.

У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 просить у задоволенні зустрічного позову відмовити. В обґрунтування зазначає, що квартира АДРЕСА_11 придбавалась за рахунок грошей ОСОБА_6 одержаних у якості дарунку дочці - ОСОБА_1 , в тому числі, з огляду на народження онуки - ОСОБА_3 . ОСОБА_2 жодних коштів для придбання вказаного житла не надавав, що може бути підтверджено банківськими виписками з його рахунків.

Зі слів позивачки, 24.05.2021 ОСОБА_6 мав кошти для такого дарунку, оскільки продав свою квартиру АДРЕСА_18 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 24.05.2021. Також ОСОБА_6 передав 15000 доларів США його брат - ОСОБА_5 у якості відступних за відмову від спадкування майна.

23.06.2021 необхідну кількість коштів ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 , письмовий договір дарування валютних цінностей між сторонами не укладався. За рахунок коштів, отриманих від батька ОСОБА_1 уклала Додаткову угоду № 353 від 23.06.2021 до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків № 6 від 28.03.2017 року з ТОВ «Інвестиційна компанія «АТІКА».

З огляду на те, що після виходу із декрету у позивачки не стало часу займатись питаннями, пов`язаними із квартирою (контролем за будівництвом, початковими ремонтними роботами, поточною комунікацією із будівельниками, менеджерами ТОВ «Інвестиційна компанія «АТІКА»), а також у зв`язку із допущеною помилкою - неукладенням договору дарування валютних цінностей у письмовій формі, ОСОБА_1 передала майнові права на вказану квартиру батьку у якості повернення подарованих їй коштів. Відтак, шляхом укладення Договору про відступлення права вимоги № 351/1 від 17 вересня 2021 року до Додаткової угоди № 353 від 23 червня 2021 року до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків № 6 від 28 березня 2017 року ОСОБА_1 передала своє право вимоги на вклад у спільній діяльності своєму батьку - ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 не заперечував проти такого, оскільки прекрасно знав походження коштів. ОСОБА_2 у придбанні квартири АДРЕСА_11 ніякої участі не приймав.

Договір про відступлення права вимоги № 351/1 від 17 вересня 2021 року до Додаткової угоди № 353 від 23 червня 2021 року до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків № 6 від 28 березня 2017 року є чинним та не визнавався недійсним.

Судом встановлено, що Додаткова угода № 353 від 23.06.2021 до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків № 6 від 23.06.2017 була укладена між ТОВ «Інвестиційна компанія «АТІКА» та ОСОБА_1 . Відповідно до преамбули дана додаткова угода укладалась з метою створення об`єкту спільної власності - багатоповерхових житлових будинків шляхом вкладення сторонами власних, залучених, майнових та інтелектуальних цінностей для будівництва багатоповерхових житлових будинків на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 та ідентифікується за кадастровим номером: 3222410600:01:016:5003, та його подальшого розподілу між учасниками спільної діяльності пропорційно до внесеного учасником вкладу.

Пунктом 2 даної Додаткової угоди розділ 2 Договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків № 6 від 28 березня 2017 року доповнено новим пунктом: «2.2.356. Вкладом Сторони-356 с грошові кошти у розмірі 830124,10 (вісімсот тридцять тисяч сто двадцять чотири) гривні 10 копійки, що являється еквівалентом 30296,50 (тридцять тисяч двісті дев`яносто шість) доларів США, 50 центів, з розрахунку 790 (сімсот дев`яносто) доларів США, 00 центів за 1 кв.м. Свій вклад Сторона-356 здійснює, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні), на поточний рахунок спільної діяльності з призначенням платежу: повне внесення вкладу у спільну діяльність з будівництва згідно ДУ №353 від «23» червня 2021 р. до Договору про СД №6 від 28 березня 2017 року ОСОБА_1 , протягом 5-и (п`яти) банківських днів, з дня підписання даної Додаткової угоди».

Із Довідки № 2004 від 20.04.2023, наданої ТОВ «Інвестиційна компанія «АТІКА», вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено вклад у спільну діяльність на загальну суму 830125,10 грн. З копії платіжної інструкції № 94352426, дата складання 23.06.2021, вбачається, що ОСОБА_1 було перераховано 780000 грн. З копії платіжної інструкції № 94513650, дата складання 24.06.2021, вбачається, що ОСОБА_1 було перераховано 50124,10 грн. З копії платіжної інструкції № @2PL204287, дата складання 24.06.2021, вбачається, що ОСОБА_19 була перерахована 1 грн.

Зі слів свідка - ОСОБА_6 , а також з пояснень позивачки вбачається, що оплата частинами була обумовлена обмеженнями на внесення готівки в банкомати АТ «Райффайзен банк Аваль».

Свідок ОСОБА_6 під присягою підтвердив, що кошти внесені в рахунок вкладу у спільну діяльність належали йому та були подаровані дочці - ОСОБА_1 .

Також свідок ОСОБА_6 зазначав, що мав вказані кошти, по-перше, оскільки 24.05.2021 продав свою квартиру АДРЕСА_18 , по-друге, оскільки отримав 15000 доларів США від свого брата.

У матеріалах справи міститься копія Попереднього договору від 21.05.2021 та копія Договору купівлі-продажу квартири від 24.05.2021, посвідченого приватним нотаріусом Дорменком С.М., із яких вбачається, що ОСОБА_6 дійсно проведено продаж квартири АДРЕСА_18 .

Відповідно до копії Заповіту ОСОБА_7 від 11.03.1997, зареєстрованому у реєстрі за № 2-909, остання заповіла все своє майно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у рівних долях.

У матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_6 від 12.04.2021 № 48 (спадкова справа № 19/2021), відповідно до якої він відмовився від прийняття спадщини ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 .

Із виписки від 15.06.2023 по рахунку НОМЕР_16 .USD USD, який належить ОСОБА_5 вбачається, що 25.05.2021 відбулась операція зняття готівки із рахунку на суму 14000 доларів США, а 22.06.2023 відбулась операція зняття готівки на суму 950 доларів США.

Свідок ОСОБА_5 під присягою підтвердив, що передав ОСОБА_6 15000 доларів США у якості відступних коштів за відмову від права на спадок, який вони отримали після смерті ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_6 під присягою підтвердив, що отримав від ОСОБА_5 15000 доларів США у якості відступник від права на частку у спадку ОСОБА_7 .

В матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.11.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 3980, згідно із яким право власності на квартиру АДРЕСА_19 набув одноосібно ОСОБА_5 .

У матеріалах справи міститься копія Звіту по транзакціях з використанням/без використання БПК, що були випущені до рахунку НОМЕР_17 в валюті UAH, власник рахунку ОСОБА_6 за період з 01.06.2021 по 01.07.2021 із якої вбачається, що 23.06.2023 відбулось зняття готівки на суму 340625 грн. Також у матеріалах справи міститься Звіт по транзакціях з використанням/без використання БПК, що були випущені до рахунку НОМЕР_18 в валюті UAH, власник рахунку ОСОБА_20 (мати ОСОБА_1 ) за період з 01.06.2021 по 01.07.2021 із якої вбачається, що 23.06.2023 відбулось зняття готівки на суму 54500 грн.

Свідок ОСОБА_6 під присягою підтвердив, що подарував дочці 23.06.2021 гроші, необхідні для придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_11 .

У матеріалах справи наявні: Виписку з особового рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_7 .UAН IBAN: НОМЕР_8 з 01.07.2020 по 01.06.2021; Виписку з особового рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_9 .UAН IBAN: НОМЕР_10 з 01.07.2020 по 01.06.2021; Виписку з особового рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_11 .USD USD IBAN: НОМЕР_12 з 01.07.2020 по 01.06.2021; Виписка з особового рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_7 .UAН IBAN: НОМЕР_8 з 01.06.2021 по 30.06.2021; Виписка з особового рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_9 .UAН IBAN: НОМЕР_10 з 01.06.2021 по 30.06.2021; Виписка з особового рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_11 .USD USD IBAN: НОМЕР_12 з 01.06.2021 по 30.06.2021. Із даних доказів вбачається, що із його особових рахунків не здійснювалось зняття готівки на суму 830125,10 грн напередодні придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_11 . Оскільки єдиним джерелом доходу ОСОБА_2 була заробітна плата, яку він отримував працюючи у ПАТ «ПУМБ», у суду відсутні підстави вважати, що придбання майнових прав на вказану вище спірну квартиру було здійснене за рахунок коштів ОСОБА_2 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_11 було здійснене за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_1 від ОСОБА_6 .

У матеріалах справи міститься копія Договору про відступлення права вимоги № 353/1 від 17 вересня 2021 року до Додаткової угоди № 353 від 23 червня 2021 року до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків № 6 від 28 березня 2017 року, яка укладена між ОСОБА_1 (Первісний кредитор), ОСОБА_6 (Новий кредитор) та ТОВ «Інвестиційна компанія «АТІКА» (Боржник).

Пунктом 1.1. вказаного Договору про відступлення права вимоги передбачено, що Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно із Додатковою угодою № 353 від 23 червня 2021 року до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків № 6 від 28 березня 2017 року,зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 21.08.2017 року, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за Додатковою угодою № 353 від 23 червня 2021 року до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків № 6 від 28 березня 2017 року, зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 21.08.2017 року, а саме: ОСОБА_6 , має право на частку у спільному майні, яка складається: 1-но кімнатна квартира, за будівельним АДРЕСА_20 та ідентифікується за кадастровим номером: 3222410600:01:016:5003, а також усі обов`язки, які мав Первісний кредитор перед боржником та на строк виконання яких на момент укладання цього Договору ще не настав.

Відповідно до пункту 2.1. вказаного Договору про відступлення права вимоги, за отримане право вимоги до Боржника за Додатковою угодою № 353 від 23 червня 2021 року до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків № 6 від 28 березня 2017 року, зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 21.08.2017 року, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору 830124,10 грн або у гривневому еквіваленті 30296,5 доларів США за курсом продажу, який розміщено на сайті Банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» на момент здійснення оплати.

Відповідно до пункту 2.3. Договору про відступлення права вимоги, новий кредитор зобов`язується протягом трьох банківських днів після підписання цього договору розрахуватись з первісним кредитором.

Свідком ОСОБА_6 підтверджено, що його грошові зобов`язання за даним Договором про відступлення права вимоги та грошові зобов`язання ОСОБА_1 із повернення отриманих коштів у якості дарунку за нікчемним договором дарування валютних цінностей були взаємно погашені.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом (стаття 193 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII, валютними цінностями є національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина 1 статті 717 ЦК України).

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина 1 статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини 5 статті 719 ЦК України, договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК України передбачено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.

У письмовій формі, відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 208 ЦК України, належить вчиняти: правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (частина 1 статті 209 ЦК України).

З огляду на частину 1 статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 ЦК України).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (частина 1 статті 601 ЦК України).

Із зазначеного вище, суд приходить до висновку, що кошти одержані ОСОБА_1 23.06.2021 від ОСОБА_6 були отримані нею у якості дарунку, тобто є особистою приватною власністю ОСОБА_1 . З огляду на те, що оплата вартості вкладу у спільну діяльність за Додатковою угодою № 353 від 23 червня 2021 року до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків № 6 від 28 березня 2017 року, зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 21.08.2017 року була здійснена за рахунок особистих коштів ОСОБА_1 - зазначений вклад належить до особистої приватної власності ОСОБА_1 .

Відчуження вкладу у спільну діяльність за Додатковою угодою № 353 від 23 червня 2021 року до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків № 6 від 28 березня 2017 року ОСОБА_1 відбулось 17.09.2021, тобто до моменту припинення ведення спільного господарства подружжям, з огляду на що у суду відсутні підстави для включення цих майнових прав до об`єму майна, що підлягає поділу.

Окрім цього, суд наголошує на презумпції згоди іншого з подружжя при укладенні договору, який виходить за межі дрібного побутового та презумпції правомірності правочину.

Відповідно до частини 2 статті 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Інформація про визнання Договору про відступлення права вимоги № 353/1 від 17 вересня 2021 року до Додаткової угоди № 353 від 23 червня 2021 року до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків № 6 від 28 березня 2017 року недійсним в судовому порядку в матеріалах справи відсутня.

З огляду на зазначене вище, у суду відсутні підстави для задоволення зустрічного позову відповідача у даній частині.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору в розмірі 14493,60 грн, що підтверджується квитанцією від 11.04.2023 року та витрати на професійну правничу допомогу, вимога про розподіл яких подана у Заяві про залучення доказів щодо розподілу судових витрат у порядку частини 8 статті 141 ЦПК України від 05.07.2024, до якої додано розрахунок на суму 20181,81 грн та відповідні докази. Заперечень проти наданого розрахунку та поданих доказів зі сторони відповідача не надходило.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем за первісним позовом понесено в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору на суму 13420 грн, що підтверджується квитанцією від 30.05.2021. Заява про розподіл судових витрат та докази наданих адвокатом послуг зі сторони відповідача не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги первісні позивача в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 14493,60 грн у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору. Оскільки позовні вимоги відповідача, викладені у зустрічному позові задоволені частково, з позивача підлягають стягненню 5368 грн судового збору, решту судових витрат за зустрічним позовом покладаються на відповідача - ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У частині 3 ст. 141 ЦПК України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Перевіривши надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, виконаною роботою (наданими послугами), часом, витраченим на виконання цих робіт (надання послуг), та обсягом наданих послуг та виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Кузьменко М.А. та ОСОБА_1 через її представника за нотаріальною довіреністю від 03.04.2022 ОСОБА_6 був укладений Договір про надання правової допомоги від 13.07.2022. додатковою угодою від 30.12.2023 вказаний Договір про надання правової допомоги від 13.07.2022 продовжено до 03.04.2025.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник Кузьменко М.А. надав суду: копію Акту № 1 від 13.07.2022 прийому наданих послуг; дублікат чеку від 31.01.2023 про оплату 13.07.2022 1625 грн; копію квитанції (платіжної інструкції) № Р24АР24А44904215D6970 від 13.07.2022 про оплату 1625 грн; копію Акту № 2 від 02.12.2022 прийому наданих послуг; копію квитанції (платіжної інструкції) № 0.0.2762869741.1 від 03.12.2022 про оплату 6700 грн; копію Акту № 3 від 27.06.2023 прийому наданих послуг; копію квитанції (платіжної інструкції) № 0.0.3070448470.1 від 27.06.2023 про оплату 6906,18 грн; копію Акту № 4 від 20.10.2023 прийому наданих послуг; копію квитанції (платіжної інструкції) № 0.0.3264043309.1 від 20.10.2023 про оплату 3350 грн; копію Акту № 5 від 08.04.2024 прийому наданих послуг; копію квитанції (платіжної інструкції) № 0.0.3571463942.1 від 08.04.2024 про оплату 1600 грн, а також докази отримання вказаних коштів адвокатом Кузьменком М.А.

Окрім того, представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювалось адвокатом Коваленком С.В. Договір про надання правової допомоги від 21.09.2024, укладений між адвокатом Коваленком С.В. та ОСОБА_1 через її представника за нотаріальною довіреністю від 03.04.2022 ОСОБА_6 міститься у матеріалах справи.

Дослідивши вище вказані документи, суд приходить до висновку про обґрунтованість стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 181,81 грн витрат на професійну правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вказане вище та оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню 9 913,68 грн у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору та 8 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 12, 81, 82 ЦПК України стверджується, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні та поділ майна подружжя - задовольнити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, припинивши право ОСОБА_1 на частку у спільному сумісному майні подружжя, та присудивши ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності:

- майнові права на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_21 ;

- автомобіль ИЖ 27175, 2006 р.в.; № кузову: НОМЕР_1 ;

- автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 ;

- квартиру АДРЕСА_8 (ОНМ: 1328033532224).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_19 ) грошову компенсацію у сумі 2006026,52 грн (два мільйони шість тисяч двадцять шість гривень 52 копійки) за частку ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на: майнові права на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_21 ; автомобіль ИЖ 27175, 2006 р.в.; № кузову: НОМЕР_1 ; автомобіль MITSUBISHI OUTLENDER 2019 р.в. № кузова НОМЕР_2 ; квартиру АДРЕСА_8 (ОНМ: 1328033532224), яка дорівнює половині дійсної ринкової вартості вказаних об`єктів.

У решті позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_19 ) 14493,60 грн (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто три гривні 60 копійок) у якості відшкодування витрат по сплаті судового збору та 20181,81 грн (двадцять тисяч сто вісімдесят одну гривню тисяч 81 копійку) у якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_19 ) на користь ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_5 ) 5368 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) у якості відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Позивач і відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_22 ; ІПН НОМЕР_19 .

Відповідач і позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_23 ; ІПН: НОМЕР_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 08.01.2025 року.

Суддя А.В. Янченко