Постанова

від 17.12.2024 по справі 282/979/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №282/979/24 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М.

Категорія 16 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №282/379/24за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарськогопідприємства ім.Пархоменка провизнання договоруоренди землінедійсним, за апеляційноюскаргою Приватногосільськогосподарського підприємстваім.Пархоменка наухвалу Любарського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді Носача В.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 28.11.2017 року щодо земельної ділянки, площею 4,4510 га, з кадастровим номером 1823182400:02:003:0011, укладений між ним відповідачем.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 9 вересня 2024 року задоволено заяву представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

20 вересня 2024 року представник відповідача Герасимов П.О. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Заява мотивована тим, що позивач свідомо та умисно, зловживаючи наданими йому ЦК України та ЦПК України правами щодо оспорення правочину, зазначив недостовірні дані в позові з метою введення суду в оману та визнання недійсним договору оренди, умови якого повністю відповідають нормам чинного законодавства. Зазначені обставини, на його перекрнання, є зловживанням позивачем наданими йому правами, зокрема, і процесуальними правами.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити додаткове рішення, яким стягнути із позивача на свою користь судові витрати на надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 20000 грн.

Зокрема, посилається на ч. 3 ст. 142 ЦПК України, якою передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Навіть у разі відмови позивача від позову з будь-яких підстав, окрім задоволення відповідачем вимог позивача, судові витрати, понесені відповідачем після прийняття ухвали про відкриття провадження, підлягають відшкодуванню, в тому числі незалежно від зловживання чи добросовісного користування позивачем своїми правами.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 8 серпня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляв адвокат Макаренко І. Я., до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про визнання договору оренди недійсним.

28 серпня 2024 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Герасимова П.О., надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПСП ім. Пархоменка 20000 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача надано: договір про надання правової допомоги від 13.08.2024 року, який містить розрахунок погодинної вартості оплати послуг адвоката в розмірі 20000 грн.; платіжну інструкцію від 14 серпня 2024 року №444.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 9 вересня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні заявипредставника відповідача Герасимова П.О., суд першої інстанції виходив з того, що факт необґрунтованості дій позивача у зв`язку із зверненням до суду з цим позовом та із заявою про залишення позову без розгляду не встановлений, а тому відсутні підстави для покладення на позивача витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу на підставі ч.5ст. 142 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Під час розгляду справи встановлено, що позовна заява залишена без розгляду у зв`язку з поданням позивачем до суду заяви про залишення позову без розгляду.

У разі залишення позову без розгляду питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню відповідно до вимогст. 142 ЦПК України.

Згідно з ч.5ст.142ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною шостоюст.142ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч.9ст.141ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.

Відповідно до ч.1ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з п.5 ч.1ст.257ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормамиЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормамиЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Наряду з цим, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим, зокрема, ч.1ст. 55 Конституції України, п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1ст. 4 ЦПК України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

З огляду на обставини справи та доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятоїстатті 142 ЦПК України.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 679/1125/18.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуПриватного сільськогосподарськогопідприємства ім.Пархоменка залишити без задоволення,а ухвалу Любарського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: