Постанова

від 06.01.2025 по справі 914/1767/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2025 р. Справа №914/1767/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.09.2024 (повний текст рішення складено 09.09.2024, суддя Б. Яворський)

у справі № 914/1767/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САННІ ВЕЛЛІ», м. Київ,

до відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Моршин Львівської області,

про стягнення 128227,98 грн заборгованості

Товариство з обмеженою відповідальністю «САННІ ВЕЛЛІ» (далі ТОВ «Санні Веллі»/товариство) 12.07.2024 звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі ДП «Санаторій «Моршинкурорт»/санаторій) 128227,98 грн заборгованості за договором №19102023-П купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 19.10.2023.

Розглянувши позовні вимоги ТОВ «Санні Веллі», Господарський суд Львівської області в рішенні від 09.09.2024 задоволив їх; з ДП «Санаторій «Моршинкурорт» на користь позивача стягнув 128227,98 грн заборгованості та судовий збір, оскільки встановив факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару за видатковою накладною № 2 від 19.10.2023.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку, покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги санаторій покликається на положення ст. 526, 673 та 712 ЦК України та стверджує, що позивачем було здійснено постачання товару неналежної якості, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

ТОВ «Санні Веллі», відповідно до вимог ст. 263 ГПК України, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило доводи апелянта, оскільки вважає, що мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення суду безпідставні та необґрунтовані. Натомість позивач вважає оскаржуване рішення суду таким, що ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, з врахуванням всіх фактичних обставин справи, в межах наданих суду повноважень, з правильним застосуванням судом як норм процесуального так і матеріального права.

З огляду на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, з врахуванням ціни позову, розгляд апеляційної Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні в них докази, судова колегія встановила таке:

19 жовтня 2023 року між ТОВ «Санні Веллі» (продавець) та ДП «Санаторій «Моршинкурорт» (покупець) було укладено договір за №19102023-П купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, відповідно до умов якого продавець зобов`язався продати та передати у власність покупцеві товарно-матеріальні цінності - посуд (далі товар), згідно специфікації, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити цей товар, в порядку і на умовах цього договору.

Перелік, асортимент, кількість, вартість товару, що передається за цим договором, у відповідності до п. 1.2 договору, зазначається у специфікації, що є додатком №1 до цього договору. На підставі специфікації продавець оформлює рахунок на оплату товару, акт приймання-передачі та видаткову накладну на товар (п.1.3 договору).

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.5 договору передача товару від продавця покупцю здійснюється на підставі видаткової накладної, акту приймання-передачі товару в якій зазначається найменування товару, що продається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджена ціна товару та загальна вартість товару. Дата підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі товару є датою передачі товару.

Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю за видатковою накладною та актом приймання-передачі товару, що підписується сторонами.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що покупець сплачує суму товару, що визначена у специфікації (додаток №1 до договору), з можливістю розстрочки платежу у визначених часових межах з 01.01.2024 по 30.06.2024, згідно з графіком (додаток №2 до договору).

Відповідно до 6.1 договору, такий набирає чинності з дня його підписання і діє до 19.10.2024 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань, взятих на себе за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 128227,98 грн, що підтверджується видатковою накладною за №2 від 19.10.2023, яка підписана сторонами без зауважень.

Однак, станаторій вартості поставленого товару не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед товариством у розмірі 128227,98 грн, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:

Стаття 15 Цивільного кодексу України регламентує право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, у відповідності до ст. 174 ГК України, є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, ст. 628 ЦК України).

За умовами ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують правовідносини, які виникли з договору №19102023-П купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 19.10.2023 з додатками, який є дійсним, оскільки в матеріалах справи відсутні, а сторонами не подані суду жодні докази, які б свідчили про розірвання вказаного договору чи визнання його недійсним.

Водночас, у пункті 3.1 договору сторони погодили, що покупець сплачує суму товару, що визначена у специфікації (додаток №1 до договору), з можливістю розстрочки платежу у визначених часових межах з 01.01.2024 по 30.06.2024, згідно з графіком (додаток №2 до договору)

Разом з тим, умови ст. 655 ЦК України покладають на покупця обов`язок з оплати отриманого товару. Водночас, за приписами ч.1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

Право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а, отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для сторін відповідні права та обов`язки.

Відповідно до приписів ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідач не заперечує отримання товару за видатковою накладною № 2 від 19.10.2023, однак в апеляційній скарзі покликається на неякісність отриманого товару, водночас санаторій не надав суду апеляційної інстанції жодних доказів на обґрунтування заявлених доводів щодо неналежної якості отриманого товару. Таким чином, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог товариства та стягнення з відповідача на користь позивача 128227,98 грн є обґрунтованим та таким, що заснований на нормах чинного законодавства.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вказане, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом було надано належну оцінку наявним у справі доказам, а також доводам позивача і відповідача, відтак суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 09.09.2024 у справі № 914/1767/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік