Рішення

від 08.01.2025 по справі 904/4576/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4576/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.

за позовом Чернівецької обласної прокуратури, м. Чернівці в інтересах держави в особі

позивача-1: Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, м. Чернівці,

позивача-2: Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 127 932,60 грн.

Представники:

від прокуратури: Біленко О.А.;

від позивача-1 : не з`явився;

від позивача-2 : Котельбан Н.Д.;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Чернівецька обласна прокуратура в інтересах держави в особі позивача-1: Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, позивача-2: Західного офісу Держаудитслужби звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", в якій просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди № 3/3 (17-А) від 15.04.2022, № 4 (17-А), №5 (17-А), №6 (17-А), №7 (17-А), №8 (17-А) від 20.07.2022, № 9-54 (17-А) від 17.08.2022 до договору про закупівлю товару № 17-А від 11.03.2022;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» на користь Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет 127 932,60 грн.

Суд ухвалою від 21.10.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 11.11.2024.

24.10.2024 позивач-2 подав до суду письмові пояснення.

В підготовче засідання 11.11.2024 з`явився прокурор; представники позивачів-1,2 та відповідача не з`явились. Позивач-1 подав 04.11.2024 клопотання про розгляд справи у підготовчому засіданні за його відсутності.

Суд ухвалою від 11.11.2024 відклав підготовче засідання на 09.12.2024.

13.11.2024 позивач-2 подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 15.11.2024 клопотання позивача-2 задовольнив.

В підготовче засідання 09.12.2024 з`явився прокурор. Представники позивачів та відповідача в підготовче засідання не з`явились.

Суд ухвалою від 09.12.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 08.01.2025.

11.12.2024 позивач-2 подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Ухвалою від 12.12.2024 клопотання задоволено.

23.12.2024 позивач-1 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання 08.01.2025 з`явились прокурор та представник позивача-2. Представники позивача-1 та відповідача не з`явились.

В ухвалі від 21.10.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу було роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа (а.с.112) ухвала суду від 21.10.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 21.10.2024.

Відзив відповідач до суду не подав.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор зазначає, що за результатами закупівлі UA-2022-02-28-001326-C (посилання: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-02-28-001326-с) 11.03.2022 між Басейновим управлінням водних ресурсів річок Прут та Сірет (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» (постачальник) було укладено договір про закупівлю товару № 17-А (далі - договір).

Постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцю товар «ДК 021:2015 -09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-92, бензин A-95, дизельне паливо)», визначений за асортиментом, кількістю (обсягом) та цінами (далі - товар), зазначений у специфікації (додаток 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1. договору).

Найменування та кількість товару: бензин А-92 (2000 л), дизельне паливо (20000 л), бензин А-95 (2000 л) (п. 1.2. договору).

Відповідно до додатку №1 договору узгоджена вартість 1 л дизельного палива 34 грн з ПДВ.

Сторони можуть внести зміни до договору щодо кількості (обсягу) у випадках, передбачених договором та Законом України «Про публічні закупівлі», шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору, яка являється його невід`ємною частиною (п. 1.3. договору).

Ціна договору становить 818 000,00 грн, в тому числі ПДВ 136 333,33 грн (п. 3.1. договору).

Сторони можуть внести зміни до договору щодо зміни ціни у випадках, передбачених договором та Законом України " Про публічні закупівлі», шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору, яка являється його невід`ємною частиною (п. 3.2. договору).

Оплата за товар здійснюються замовником протягом 10 календарних днів з моменту постачання товару на підставі акту приймання-передачі та в межах бюджетного фінансування. Акт приймання-передачі складається у відповідності до заявки замовника (п. 4.1. договору).

Розрахунки між сторонами проводяться в національній валюті України - гривні. Вид розрахунків безготівковий, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.2. договору).

До рахунку додається: видаткова накладна (п. 4.4. договору).

У разі затримання бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5-х банківських днів з дати отримання замовником коштів бюджетного призначення на фінансування товару (п. 4.5. договору).

Поставка (передача) товару здійснюється узгодженими партіями (частинами) у відповідності до заявок покупця або за домовленістю сторін, протягом 5 днів з дати отримання заявки. Весь обсяг товару має бути поставлений у строк до 31.12.2022. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовилися, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання (п. 5.1. договору).

Договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022 включно, а в частині взятих зобов`язань - до повного їх виконання (п. 11.1. договору).

Згідно з п. 12.1 договору його істотні умови не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених договором та Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема:

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У разі коливання ціни товару на ринку в межах до 10 відсотків від ціни за одиницю товару постачальник письмово звертається до Замовника щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою або листом відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку. До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар на момент укладання договору, із урахуванням внесених раніше змін до договору про закупівлю та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання цін на ринку товару, що є предметом закупівлі за цим договором.

У повідомленні № 144/1-ц від 15.04.2022 (а.с. 92) на адресу позивача-1 відповідач повідомив, що середня вартість дизельного палива на ринку Чернівецької області станом на 15.04.2022 становить 37,83 грн за літр та надав витяг з сайту Мінфіну про ціни на указаний товар на ринку.

Як наслідок, сторони уклали додаткову угоду № 1 від 15.04.2022 (а.с. 53-54) до договору, згідно з якою вартість дизельного палива підвищена з 34 грн до 37,06 грн (збільшено вартість за 1 літр на 9 %, тобто в межах 10 %).

15.04.2022 сторони підписали додаткову угоду № 3/3 (17-А) до договору (а.с. 57-58), в якій вирішили вартість дизельного палива збільшити до 37,50 грн за 1 літр.

У подальшому відповідач листом № 155/1-ц від 20.07.2022 (а.с. 93-94) повідомив позивача-1, що середня вартість дизельного палива на ринку Чернівецької області станом на 19.07.2022 становить 55,50 грн за літр та надав витяг з сайту Мінфіну про ціни на указаний товар на ринку.

20.07.2022 сторони уклали додаткову угоду № 4 (17-А) до договору (а.с. 59-60), в якій вирішили вартість дизельного палива збільшити до 40,87 грн за 1 літр.

20.07.2022 сторони підписали додаткову угоду № 5 (17-А) до договору (а.с. 61-62), в якій вирішили вартість дизельного палива збільшити до 44,54 грн за 1 літр.

20.07.2022 сторони уклали додаткову угоду № 6 (17-А) до договору (а.с. 63), в якій вирішили вартість дизельного палива збільшити до 48,54 грн за 1 літр.

20.07.2022 сторони підписали додаткову угоду № 7 (17-А) до договору (а.с. 64-65), в якій вирішили вартість дизельного палива збільшити до 52,90 грн за 1 літр.

20.07.2022 сторони уклали додаткову угоду № 8 (17-А) до договору (а.с. 66-67), в якій вирішили вартість дизельного палива збільшити до 55 грн за 1 літр.

17.08.2022 сторони підписали додаткову угоду № 9-54 (17-А) до договору (а.с. 89-90), в якій вирішили внести зміни до п. 3.1 договору та викласти його в наступній редакції: « 3.1. Ціна договору становить: 802 370,00 грн, в тому числі ПДВ 133 728,33 грн», викласти додаток № 1 до договору «Специфікацію» в новій редакції, в якій зафіксовано ціни за 1 літр дизельного палива з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 3/3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8.

Прокурор зазначає, що поступове укладення додаткових угод № 3/3 (17-А) від 15.04.2022, № 4 (17-А) від 20.07.2022, № 5 (17-А) від 20.07.2022, № 6 (17-А) від 20.07.2022, № 7 (17-А) від 20.07.2022 та № 8 (17-А) від 20.07.2022 протягом квітня-липня 2022 року призвело до збільшення ціни на дизельне паливо упродовж дії договору понад 48 %. Басейновим управлінням водних ресурсів річок Прут та Сірет та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» укладено вказані додаткові угоди до договору без належного підтвердження відсотка коливання ціни дизельного палива на ринку у бік збільшення, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 12.1. договору. Покупець, який мав беззаперечне право на отримання дизельного палива по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції ТОВ «Лівайн Торг» про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна суттєво збільшилася. Це призвело до повного нівелювання результатів проведеної закупівлі.

Прокурор зазначає, що у період з 15.04.2022 по 19.09.2022 за договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» передало, а Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет отримало дизельне паливо в обсязі 11790 л, на загальну суму 564 870,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними:

- № 0172/0002430 від 15.04.2022 про поставку дизельного палива в обсязі 2000 л на суму 75 000,00 грн з ПДВ (а.с. 82);

- № 0172/0002431 від 15.04.2022 про поставку дизельного палива в обсязі 2000 л на суму 75 000,00 грн з ПДВ (а.с. 83);

- № 0172/0004897 від 26.07.2022 про поставку дизельного палива в обсязі 500 л на суму 27 500,00 грн з ПДВ (а.с. 74);

- № 0172/0004896 від 26.07.2022 про поставку дизельного палива в обсязі 500 л на суму 27 500,00 грн з ПДВ (а.с. 75);

- № 0172/0005552 від 07.09.2022 про поставку дизельного палива в обсязі 1000 л на суму 53 000,00 грн з ПДВ (а.с. 68);

- № 0172/0005553 від 07.09.2022 про поставку дизельного палива в обсязі 1000 л на суму 53 000,00 грн з ПДВ (а.с. 69);

- № 0172/0005737 від 19.09.2022 про поставку дизельного палива в обсязі 4790 л на суму 253 870,00 грн з ПДВ (а.с. 72).

Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» за поставлене у період з 15.04.2022 по 19.09.2022 дизельне паливо грошові кошти у загальному розмірі 564 870,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 79 від 19.04.2022 про сплату 150 000,00 грн (а.с. 84);

- № 133 від 26.07.2022 про сплату 55 000,00 грн (а.с. 76);

- № 364 від 08.09.2022 про сплату 53 000,00 грн (а.с. 70);

- № 159 від 08.09.2022 про сплату 53 000,00 грн (а.с. 71);

- № 167 від 20.09.2022 про сплату 253 870,00 грн (а.с. 73).

З викладеного вбачається, що всього Басейновим управлінням водних ресурсів річок Прут та Сірет було придбано за договором 11 790 л дизельного палива та сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» 564 870,00 грн.

Прокурор зазначає, що оскільки вищевказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, то розрахунок за поставлене дизельне паливо повинен здійснюватися за ціною, вказаною в додатковій угоді № 1 від 15.04.2022, а саме 37,06 грн за 1 літр.

Таким чином, за поставлене за договором дизельне паливо в обсязі 11 790 л Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет повинно було сплатити кошти за узгодженою договором ціною 37,06 грн за 1 літр, в сумі 436 937,40 грн (37,06 грн х 11 790 л). Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 127 932,60 грн (564 870,00 грн 436 937,40 грн).

В даному випадку в результаті укладення додаткових угод № 3/3 (17-А) від 15.04.2022, № 4 (17-А) від 20.07.2022, № 5 (17-А) від 20.07.2022, № 6 (17-А) від 20.07.2022, № 7 (17-А) від 20.07.2022 та № 8 (17-А) від 20.07.2022 державі в особі Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет були заподіяні збитки у вигляді надмірно сплачених грошових коштів в сумі 127 932,60 грн.

Враховуючи викладене, прокурор просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» на користь Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет грошові кошти в сумі 127 932,60 грн.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначаються Законом України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі").

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. (ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. (ч.4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що у статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, внаслідок укладення:

- додаткової угоди № 1 від 15.04.2022 сторони підвищили ціну дизельного палива до 37,06 грн за 1 літр;

- додаткової угоди № 3/3 (17-А) від 15.04.2022 сторони підвищили ціну дизельного палива до 37,50 грн за 1 літр;

- додаткової угоди № 4 (17-А) від 20.07.2022 сторони підвищили ціну дизельного палива до 40,87 грн за 1 літр;

- додаткової угоди № 5 (17-А) від 20.07.2022 сторони підвищили ціну дизельного палива до 44,54 грн за 1 літр;

- додаткової угоди № 6 (17-А) від 20.07.2022 сторони підвищили ціну дизельного палива до 48,54 грн за 1 літр;

- додаткової угоди № 7 (17-А) від 20.07.2022 сторони підвищили ціну дизельного палива до 52,90 грн за 1 літр;

- додаткової угоди № 8 (17-А) від 20.07.2022 сторони підвищили ціну дизельного палива до 55 грн за 1 літр;

Таким чином, вбачається, що ціна за 1 л дизельного палива за:

- додатковою угодою № 1 від 15.04.2022 збільшилася на 9 % у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні договору;

- додатковою угодою № 3/3 (17-А) від 15.04.2022 збільшилася на 10,29 % у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні договору;

- додатковою угодою № 4 (17-А) від 20.07.2022 збільшилася на 20,21 % у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні договору;

- додатковою угодою № 5 (17-А) від 20.07.2022 збільшилася на 31 % у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні договору;

- додатковою угодою № 6 (17-А) від 20.07.2022 збільшилася на 42,76 % у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні договору;

- додатковою угодою № 7 (17-А) від 20.07.2022 збільшилася на 55,59 % у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні договору;

- додатковою угодою № 8 (17-А) від 20.07.2022 збільшилася на 61,76 % у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні договору;

Під час розгляду справи № 927/491/19 (постанова від 18.06.2021) Об`єднана Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

- передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) ( пункт 124 постанови).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі (пункт 125 постанови).

Відповідно до ст. 5 Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (пункт 126 постанови).

У пункті 127 вказаної постанови Об`єднана Палата Верховного Суду зазначила про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45% шляхом так званого "каскадного" укладення чотирьох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Таким чином, згідно з вищенаведеним висновком Верховного Суду Закон України "Про публічні закупівлі" дозволяє змінювати ціну за одиницю товару у межах 10 % та лише за умови суттєвого, документально підтвердженого, коливання ціни товару на ринку.

На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Господарський суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів, які б слугували достатньою підставою для зміни істотної умови за договором про закупівлю товару № 17-А від 11.03.2022 в частині підвищення ціни за одиницю товару.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Ініціювання зміни умов договору в бік збільшення закупівельної ціни на предмети закупівлі після підписання договору без належних обґрунтувань коливання ціни на ринку свідчить про недобросовісну конкуренцію та неправомірну поведінку переможця процедури закупівель і суперечить меті закупівель щодо здійснення її за найнижчою ціною.

Таким чином, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Також господарський суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 24.01.2024 по справі № 922/2321/22 дійшла наступних висновків:

«На вирішення Великої Палати Верховного Суду поставлено питання про те, чи дозволяють норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Відповідаючи на це питання Велика Палата Верховного Суду вважає, що норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку».

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто вказане збільшення ціни сторонами шляхом укладання додаткових угод № 3/3 (17-А) від 15.04.2022, № 4 (17-А) від 20.07.2022, № 5 (17-А) від 20.07.2022, № 6 (17-А) від 20.07.2022, № 7 (17-А) від 20.07.2022 та № 8 (17-А) від 20.07.2022 до договору суперечить ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Також господарський суд зазначає, що додатковою угодою № 9-54 (17-А) від 17.08.2022 до договору (а.с. 89-90) сторони вирішили внести зміни до п. 3.1 договору та викласти його в наступній редакції: « 3.1. Ціна договору становить: 802 370,00 грн, в тому числі ПДВ 133 728,33 грн». викласти додаток № 1 до договору «Специфікацію» в новій редакції, в якій зафіксовано ціни за 1 літр дизельного палива з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 3/3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, оскільки укладання додаткових угод № 3/3 (17-А) від 15.04.2022, № 4 (17-А) від 20.07.2022, № 5 (17-А) від 20.07.2022, № 6 (17-А) від 20.07.2022, № 7 (17-А) від 20.07.2022, № 8 (17-А) від 20.07.2022 та № 9-54 (17-А) від 17.08.2022 до спірного договору суперечить ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то відповідно до ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України вони підлягають визнанню недійсними.

Таким чином, господарський суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод № 3/3 (17-А) від 15.04.2022, № 4 (17-А) від 20.07.2022, № 5 (17-А) від 20.07.2022, № 6 (17-А) від 20.07.2022, № 7 (17-А) від 20.07.2022, № 8 (17-А) від 20.07.2022 та № 9-54 (17-А) від 17.08.2022 до договору про закупівлю товару № 17-А від 11.03.2022, укладених між Басейновим управлінням водних ресурсів річок Прут та Сірет та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг», обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 1, 5 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що з позовної заяви вбачається, що прокурор кваліфікує грошові кошти у розмірі 127 932,60 грн як безпідставно набуті та просить стягнути їх з відповідача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2022 між Басейновим управлінням водних ресурсів річок Прут та Сірет (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» (постачальник) було укладено договір про закупівлю товару № 17-А (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцю товар «ДК 021:2015 -09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-92, бензин A-95, дизельне паливо)», визначений за асортиментом, кількістю (обсягом) та цінами (далі - товар), зазначений у специфікації (додаток 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

На виконання умов договору позивач-1 сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 564 870,00 грн (до складу яких входить заявлена до стягнення прокурором сума 127 932,60 грн).

Враховуючи вищевикладене, укладений сторонами договір поставки є достатньою та належною правовою підставою сплати позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 127 932,60 грн.

З огляду на викладене, сплачені позивачем-1 відповідачу грошові кошти у розмірі 127 932,60 грн не можуть вважатися безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки сплачені на виконання договору поставки, укладеного сторонами.

Попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Суд зауважує, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача/прокурора. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено завдання суду при здійсненні правосуддя та вказано, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У господарському процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема, в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Тому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18 вказала наступне: «У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально».

Враховуючи викладене, господарський суд зазначає наступне.

У ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні (ст. 669 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Господарський суд зазначає, що обсяг поставленого позивачу у період з 15.04.2022 по 19.09.2022 дизельного палива за спірним договором склав 11 790 л, в додатковій угоді № 1 від 15.04.2022 до договору сторонами визначена ціна 37,06 грн за 1 літр. Тобто Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет повинно було сплатити за відповідний обсяг дизельного палива 436 937,40 грн, натомість покупець фактично сплатив 564 870,00 грн.

Таким чином, Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет у результаті збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод № 3/3 (17-А) від 15.04.2022, № 4 (17-А) від 20.07.2022, № 5 (17-А) від 20.07.2022, № 6 (17-А) від 20.07.2022, № 7 (17-А) від 20.07.2022 та № 8 (17-А) від 20.07.2022 надмірно сплатило за поставлене дизельне паливо за спірним договором кошти на загальну суму 127 932,60 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» на користь Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет грошових коштів в сумі 127 932,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів»

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

19. Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

20. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Чернівецька обласна прокуратура листом від 07.03.2024 №15-1507-24 (а.с. 25-26) звернулася до Західного офісу Держаудитслужби про виявлення порушень Закону України «Про публічні закупівлі» щодо укладання спірних додаткових угод.

Західним офісом Держаудитслужби указаний лист обласної прокуратури адресований до Управління 13.03.2024 за № 131313-18/2206-2024 (а.с. 27) для розгляду.

У свою чергу, Управління у листі від 26.03.2024 № 132407-17/857-2024 (а.с. 30) повідомило, що оскільки відповідач є йому непідконтрольним, то з відповідним позовом до суду не зверталось.

Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет у своєму листі від 26.03.2024 № 380/05/2024 (а.с. 88) повідомило, що є бюджетною організацією, яка фінансується з державного бюджету та планує видатки на початку бюджетного року, а тому кошти на сплату судового збору та послуг з надання правничої допомоги відсутні.

Зазначене підтверджує невжиття Басейновим управлінням водних ресурсів річок Прут та Сірет та Західним офісом Держаудитслужби заходів протягом розумного строку після того, як стало відомо про порушення інтересів держави, та відсутність намірів звернення до суду з відповідним позовом.

На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернівецькою обласною прокуратурою листами № 15-181вих-24 від 17.07.2024 (а.с. 98) та № 15-177ВИХ-24 від 17.07.2024 (а.с. 99) повідомлено Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет та Західний офіс Держаудитслужби про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Чернівецької обласної прокуратури в розмірі 24 224,00 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними додаткові угоди № 3/3 (17-А) від 15.04.2022, № 4 (17-А), №5 (17-А), №6 (17-А), №7 (17-А), №8 (17-А) від 20.07.2022, № 9-54 (17-А) від 17.08.2022 до договору про закупівлю товару № 17-А від 11.03.2022.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503, ідентифікаційний код 41449359) на користь Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет (58013, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 194 Б, ідентифікаційний код 34519322) 127 932,60 грн, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503, ідентифікаційний код 41449359) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Кордуби Мирона, буд. 21 А, ідентифікаційний код 02910120, р/р - UA378201720343110001000004946, банк - ДКСУ м. Київ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 224,00 грн, про що видати наказ.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.01.2025

Суддя І.В. Мілєва