Рішення

від 23.12.2024 по справі 909/467/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/467/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради

до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Печеніжинської селищної ради,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс"

про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 площею 2.3403 га; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 площею 2.3403 га; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0.4697 га; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0.4697 га; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0.8017 га; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0.8017 га;

за участі:

від прокуратури: Верешко Мар`ян Іванович;

від позивача Івано-Франківської обласної ради: не з`явилися;

від відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області: Гуменюк Ірина Любомирівна;

від Печеніжинської селищної ради: не з`явилися;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс": не з`явилися.

встановив: керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Печеніжинської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-653/15-18-СГ від 26.09.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність"; скасування державної реєстрації право власності на земельну ділянку кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 площею 2.3403 га; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 площею 2.3403 га; витребування на користь держави в особі Івано-Франківської обласної ради з незаконного володіння Печеніжинської селищної ради земельної ділянки кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 площею 2.3403 га; скасування державної реєстрації право власності на земельну ділянку кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0.4697 га; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0.4697 га; витребування на користь держави в особі Івано-Франківської обласної ради з незаконного володіння Печеніжинської селищної ради земельної ділянки кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0.4697 га; скасування державної реєстрації право власності на земельну ділянку кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0.8017 га; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0.8017 га; витребування на користь держави в особі Івано-Франківської обласної ради з незаконного володіння Печеніжинської селищної ради земельної ділянки кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0.8017 га.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

31.05.2024 від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву вих.№ 9-9-0.6-2906/0/2-24 від 30.05.2024 (вх.№9078/24).

10.06.2024 від керівника Коломийської окружної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив вих.№ 09.53-57-1632вих-24 від 07.06.2024 (вх.№9527/24).

17.06.2024 від керівника Коломийської окружної прокуратури до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№24/9916/24).

24.06.2024 від керівника Коломийської окружної прокуратури до суду надійшла заява про залучення третьої особи до участі у справі від 24.06.2024 (вх.10335/24).

Ухвалою суду від 24.06.2024 залучено до участі у справі №909/467/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс".

25.07.2024 від представника Коломийської окружної прокуратури до суду надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів від 24.07.2024 (вх.№6711/24). Ухвалою суду від 07.08.2024 заяву керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області від 24.07.2024 (вх.№6711/24 від 25.07.2024) про поновлення строку для подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи задоволено. Поновлено строк на подання доказів та долучено до матеріалів справи: копію листа Коломийського спеціалізованого агролісгоспу від 12.06.2024 № 52 (дата реєстрації у Коломийській окружній прокуратурі 18.07.2024); копію титульної сторінки протоколу першої лісовпорядної наради з базового лісовпорядкування лісів лісогосподарських підприємств ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" від 07.06.2012 року; копію титульної сторінки проекту організації та розвитку лісового господарства проекту організації та розвитку лісового господарства Коломийського САЛГ ОКП "Івано-Франківськоблагроліс".

09.09.2024 до суду надійшла заява Печеніжинської селищної ради від 05.09.2023 №447/02-69/050 (вх.№14115/24) про продовження строку для подання відзиву.

Ухвалою суду від 26.09.2024 у задоволенні заяви Печеніжинської селищної ради від 05.09.2023 №447/02-69/050 (вх.№14115/24 від 09.09.2024) про продовження процесуального строку відмовлено.

30.09.2024 від керівника Коломийської окружної прокуратури до суду надійшла заява про зміну предмету позовних вимог від 30.09.2024 (вх.№15184/24), в якій змінено предмет позову та викладено позовні вимоги наступним чином: скасувати державну реєстрацію право власності на земельну ділянку кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 площею 2,3403 га; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 площею 2.3403 га; скасувати державну реєстрацію право власності на земельну ділянку кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0,4697 га; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0,4697 га; скасувати державну реєстрацію право власності на земельну ділянку кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0,8017 га; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0,8017 га.

В судовому засіданні 01.10.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати, постановлено протокольну ухвалу про прийняття заяви про зміну предмету позовних вимог.

В судовому засіданні 21.10.2024, судом закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

07.11.2024 від Печеніжинської селищної ради до суду надійшла заява про продовження строку для подання відзиву від 01.11.2023 №548/02-69/050 (вх.№9785/24).

Ухвалою суду від 11.11.2024 у задоволенні заяви Печеніжинської селищної ради від 01.11.2024 №548/02-69/050 (вх.№9785/24 від 07.11.2024) про продовження процесуального строку відмовлено.

В судовому засіданні 23.12.2024, розгляд справи по суті завершено, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Згідно ч. 2 ст. 6 вказаного закону територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Стаття 1 Закону передбачає, що районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно (в тому числі земельні ділянки), доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Також, згідно статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Таким чином, дотримання чинного законодавства під час розпорядження комунальним майном становить державний інтерес, який підлягає захисту в першу чергу тим органом до компетенції якого віднесено захист державних інтересів.

Івано-Франківська обласна рада є власником земель лісового фонду, а отже органом, який вправі розпоряджатися, володіти та користуватися землями лісового фонду.

Однак, органом місцевого самоврядування - Івано-Франківською обласною радою не вжито заходів щодо визнання недійним та скасування наказу органу державної влади, внаслідок якого змінено цільове призначення земельної ділянки лісового фонду.

Незважаючи на наявні порушення, зокрема незаконну передачу земельних ділянок лісового фонду із фактичною зміною їх цільового призначення, що позбавило державу можливості забезпечувати державне регулювання в сфері лісів (в контексті спірних земельних ділянок), Івано-Франківською обласною радою заходів щодо захист порушених прав не вжито.

Зокрема, Коломийською окружною прокуратурою 09.02.2024 за № 09.53-57-378 ВИХ -24 скеровано до Івано-Франківської обласної ради листа в якому повідомлено про незаконне вилучення земельних ділянок кадастровими номерами 2623286900:02:001:1000, 2623283800:02:003:0004 та 2623283800:02:003:0005 і висловлене прохання зазначити про вжиті заходи щодо врегулювання даного питання.

Враховуючи, що відповіді від Івано-Франківської обласної ради не поступало Коломийською окружною прокуратурою 07.05.2024 скеровано до Коломийського САЛГ листа з проханням вказати які заходи досудового чи судового врегулювання спору вживались лісовим господарством щодо незаконної передачі земель лісового фонду в тому числі, Печеніжинській селищній раді, чи планується заявляти позов в майбутньому.

У відповідь на лист прокуратури Коломийський САЛГ листом № 45 від 07.05.2024 повідомив, що ним скеровувався лист досудового врегулювання питання незаконної передачі земельних ділянок до Печеніжинської селищної ради вказаному органу місцевого самоврядування. Однак відповіді на лист не поступало. Щодо позову Коломийський САЛГ повідомив, що не планує звертатись до суду, оскільки він не є власником земель лісового фонду, а лише користувачем.

Беручи до уваги, що власником земельних ділянок лісогосподарського призначення ігноруються запити Коломийської окружної прокуратури щодо заходів направлених на їх повернення, а постійним користувачем земельних ділянок лісогосподарського призначення заходи їх витребування не вживатимуться у Коломийської окружної прокуратури наявні підстави щодо звернення до суду в інтересах Івано-Франківської обласної ради.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Подання Коломийською окружною прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні законодавства України при використанні земель комунальної власності.

Коломийською окружною прокуратурою встановлено що орган місцевого самоврядування Івано-Франківська обласна рада, впродовж тривалого часу не забезпечує витребування з комунальної власності територіальних громад земель лісового фонду.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Враховуючи, що органом уповноваженим звертатися до суду є Івано-Франківська обласна рада, прокуратурою повідомлено про здійснення представницької діяльності Івано-Франківську обласну раду листом №09.53-57-378 від 17.05.2024.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Таким чином, за наведених обставин вбачаються підстави для представництва керівником Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Позиція керівника Коломийської окружної прокуратури та позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача земельних ділянок з кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 площею 2,3403 га, кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0,4697 га, кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0,8017 га лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Коломийського САЛГ, у власність Печеніжинської селищної ради, із зміною цільового призначення, що відбулося на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в ІваноФранківській області № 9-653/15-18-СГ від 26.09.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" є порушеннями вимог чинного земельного та лісового законодавства, яке позбавляє законного власника земель лісового фонду Івано-Франківську обласну раду права власності.

Позиція відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Відповідач заперечує проти позову, з підстав наведених у відзиві на позов. Зазначає про те, що підставою для розроблення Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області з урахуванням Перспективного плану формування території громад Івано-Франківської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 року № 1077 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 255-р) (далі-Технічна документація із землеустрою), був наказ Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 45 від 15.03.2018, договір укладений між Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" на проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності №24-Г від 16.03.2018, технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Так, згідно додатку до пояснюючої записки технічної документації із землеустрою, земельна ділянка № 4.8, контур 1275, площею 0,4697 га, відноситься до пасовищ, земельна ділянка № 4.2, контур 1276, площею 0,8017 га відноситься до пасовищ, земельна ділянка №7.10, контур 948, площею 0,3403 га відноситься до ріллі.

Після проведення інвентаризації спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2623283800:02:003:0004, 2623283800:02:003:0005, 2623286900:02:001:1000 на підставі технічної документації були зареєстровані як землі сільськогосподарського призначення, державної форми власності.

Відповідно до пункту п`ятого Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Проте копія викопіювання з матеріалів лісовпорядкування, що міститься в матеріалах справи станом на 2012 рік, тобто пізніше набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002), а відповідно немає підстав вважати що земельні ділянки із кадастровими номерами 2623286900:02:001:1000, 2623283800:02:003:0004, 2623283800:02:003:0005 належать до лісових земель.

Крім того, відповідно до пункту 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року вважаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації прав та їх обтяжень. Тож, оскільки станом на 1 січня 2013 року у Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" державного акту, що посвідчував право постійного користування землею згідно з статтею 126 ЗК України, відповідно державна реєстрація права постійного користування не була проведена відповідно до законодавства і юридичний факт отримання права користування спірними земельними ділянками згідно рішення Івано-Франківської обласної ради від 18.10.2001 року №537-22/2001 не наступив.

Позиція відповідача Печеніжинської селищної ради.

Відзив на позов в строки встановлені судом Печеніжинською селищною радою не подано. Відповідач двічі звертався до суду про продовження процесуального строку на подання відзиву на позов. Ухвалами суду від 26.09.2024, від 11.11.2024 у задоволенні заяв Печеніжинської селищної ради про продовження процесуального строку відмовлено. При цьому, судом роз`яснено, що пропущений відповідачем процесуальний строк не підлягає продовженню, а може бути поновленим у разі визнання судом причини його пропуску поважними.

Однак, заяви про поновлення процесуального строку від Печеніжинської селищної ради до суду не надходило.

В судових засіданнях представник Печеніжинської селищної ради позовні вимоги заперечував.

Позиція третьої особи Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс".

Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" пояснень по справі не надавав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та представників сторін всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

20.06.2001 Івано-Франківською обласною радою створено Івано-Франківське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство "Івано-Франськоблагроліс".

У подальшому, відповідно до статуту Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франськоблагроліс", останнім, 06.07.2001 утворено Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франськоблагроліс".

Івано-Франківською обласною радою 18.10.2001 прийнято рішення "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" № 537-22/2001 згідно пункту 1 якого земельні ділянки лісового фонду із земель запасу обласної ради, які були у тимчасовому користуванні колишніх міжгосподарських лісгоспів, лісництв, колгоспів надано в постійне користування районним спеціалізованим агролісгоспам та районним підприємствам обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франськоблагроліс".

Відповідно до додатку №1 до вищевказаного рішення Івано-Франківської обласної ради Коломийському спеціалізованому агролісгоспу надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду площею 7 404,3 га.

Враховуючи зазначене рішення обласної ради, а також те, що згідно п. 1.2 статуту Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франськоблагроліс" (надалі Коломийський САЛГ) саме Коломийський САЛГ здійснює свою господарську діяльність на земельних ділянках лісового фонду, які надані йому у постійне користування рішенням Івано-Франківської обласної ради, останній є постійним користувачем земельних ділянок лісового фонду обласної ради.

Однак, Коломийською окружною прокуратурою виявлено факти вилучення земель лісового фонду, що перебувають у користуванні Коломийського САЛГ, зміни їх цільового призначення та подальшої передачі у власність Печеніжинської селищної ради.

Підставою для розроблення Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області з урахуванням Перспективного плану формування території громад Івано-Франківської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 року № 1077 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 255-р) (далі-Технічна документація із землеустрою), був наказ Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 45 від 15.03.2018 року, договір укладений між Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" на проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності № 24-Г від 16.03.2018 року, технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно додатку до пояснюючої записки виготовленої технічної документації із землеустрою, земельна ділянка № 4.8, контур 1275, площею 0,4697 га, відноситься до пасовищ, земельна ділянка № 4.2, контур 1276, площею 0,8017 га відноситься до пасовищ, земельна ділянка № 7.10, контур 948, площею 0,3403 га відноситься до ріллі.

Після проведення інвентаризації спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2623283800:02:003:0004, 2623283800:02:003:0005, 2623286900:02:001:1000 на підставі технічної документації були зареєстровані Головним управлінням Держгеокадастру в ІваноФранківській області як землі сільськогосподарського призначення, державної форми власності.

26.09.2018 Головним управлінням Держгеокадастру в ІваноФранківській області видано наказ №9-653/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

Відповідно до даного наказу Печеніжинській селищній раді ОТГ передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 533,7035 га, які розташовані за межами населених пунктів Печеніжинської селищної ради.

У подальшому, актом прийому-передачі від 27.09.2018 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області передано, а Печеніжинською селищною радою прийнято вищевказані земельні ділянки у комунальну власність.

Згідно додатку до вищевказаного акту прийому-передачі земельних ділянок з державної у комунальну власність, крім інших земель, у власність Печеніжинської селищної ради передані земельні ділянки кадастровими номерами 2623286900:02:001:1000, 2623283800:02:003:0004, 2623283800:02:003:0005.

Згідно рішення Івано-Франківської обласної ради № 1414-34/2020 від 21.02.2020 "Про надання дозволу спеціалізованим агролісгоспам ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" на розроблення технічних документацій із землеустрою" вирішено, серед іншого, надати дозвіл Коломийському спеціалізованому агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (землі лісогосподарського призначення), які перебувають у його постійному користуванні на території Коломийського району.

Пунктом 3 даного рішення керівництву Івано-Франківського обласного комунального підприємства доручено здійснювати координацію заходів щодо укладення договорів на виконання робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), подання технічних документацій із землеустрою на затвердження обласній раді у встановленому законодавством порядку.

На підставі даного рішення Івано-Франківської обласної ради Коломийський САЛГ у 2021 році, з метою виготовлення державного акту на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, замовив фізичній особі-підприємцю Вітенку Михайлу Дмитровичу виготовлення документації щодо землеустрою земельних ділянок лісового фонду.

За результатами виконаної роботи ФОП Вітенко М.Д. щодо вищевказаних земельних ділянок створив три електронних документи, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру та подав його Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Згідно викопіювання з кадастрової карти виготовленого та підписаного Вітенком М.Д. межі земельної ділянки кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 та межі земель лісового фонду накладаються.

Відповідно до висновку державного кадастрового реєстратора відділу надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області земельна ділянка з кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 перетинається із земельними ділянками лісового фонду на 88.4173 %. На підставі вказаного, 12.01.2022 державним кадастровим реєстратором винесено рішення № РВ 2100003892022 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Також, відповідно до рішення № РВ-0500000372022 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, прийнятого державним кадастровим реєстратором відділом у Тульчинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області земельна ділянка кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 перетинається із земельними ділянками лісового фонду на 85.7176 %.

Згідно відомостей, що містяться у Витягах з Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 2623286900:02:001:1000, 2623283800:02:003:0004, 2623283800:02:003:0005, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; форма власності: державна; орган який зареєстрував земельну ділянку: Міськрайонне управління у Коломийському районі та м. Коломиї Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Згідно наявних у матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами 2623286900:02:001:1000, 2623283800:02:003:0004, 2623283800:02:003:0005 перебувають власності Печеніжинської селищної ради ОТГ, документи подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 27.09.2018, видавник: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області; наказ, серія та номер: 9-653/15-18-СГ, виданий 26.09.2018, видавник: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області;рішення органу місцевого самоврядування про прийняття у комунальну власність, серія та номер:1931-31/2018, виданий 27.09.2018, видавник: Печеніжинська селищна рада ОТГ; цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення; час та дата державної реєстрації: 07.11.2018.

Таким чином, в ході проведення земельно-кадастрових робіт сертифікованим фахівцем, з використанням сучасних геодезичних засобів, та внаслідок перевірки документів із землеустрою державним кадастровим реєстратором, Коломийський САЛГ виявив факт незаконного вилучення земель із лісового фонду.

У той же час згідно листа Коломийського спеціалізованого агролісгоспу від 04.10.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 2623286900:02:001:1000, згідно матеріалів лісовпорядкування розташована в межах виділів 16,17,18 кварталу 89 Печеніжнької технічної дільниці Коломийського САЛГ, земельна ділянка з кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 розташована в межах виділу 2 кварталу 95 Печеніжнької технічної дільниці Коломийського САЛГ, а земельна ділянка 2623283800:02:003:0005 розташована в межах виділу 6 кварталу 95 Печеніжнької технічної дільниці Коломийського САЛГ.

Відповідно до інформації, викладеної Коломийським спеціалізованим агролісгоспом у листі від 04.10.2023 № 82, останній не надавав згоди на вилучення земельних ділянок лісового фонду.

Таким чином, як вказує керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області, передача земельних ділянок з кадастровими номерами 2623286900:02:001:1000 площею 2,3403 га кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0,4697 га та кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0,8017 га лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Коломийського САЛГ, у власність органу місцевого самоврядування і із зміною цільового призначення, відбулась із значним порушеннями вимог чинного земельного та лісового законодавства.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України).

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з п. 4 ст. 31 ЛК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

У відповідності з п. 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

За ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

У відповідності зі ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Згідно з ст. 25 Лісового кодексу України, основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Згідно ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 141 ЗК України установлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.ч.3, 4 ст.142 ЗК України).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 30 Лісового кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.

Згідно п. 1 ст. 33 Лісового кодексу України, сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними;

Як встановлено судом, наказом Головного управління Держгеокадастру в ІваноФранківській області № 9-653/15-18-СГ від 26.09.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", Печеніжинській селищній раді ОТГ передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 533,7035 га, які розташовані за межами населених пунктів Печеніжинської селищної ради. Згідно додатку до акту прийому-передачі земельних ділянок з державної у комунальну власність, крім інших земель, у власність Печеніжинської селищної ради передані земельні ділянки кадастровими номерами 2623286900:02:001:1000, 2623283800:02:003:0004, 2623283800:02:003:0005.

При цьому, згідно матеріалів справи, межі земельної ділянки кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 та межі земель лісового фонду накладаються, земельна ділянка з кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 перетинається із земельними ділянками лісового фонду на 88,4173 %, земельна ділянка кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 перетинається із земельними ділянками лісового фонду на 85,7176 %.

Обставини справи щодо факту накладення спірних земельних ділянок відповідачами не заперечується.

Згідно відомостей державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 2623286900:02:001:1000, 2623283800:02:003:0004, 2623283800:02:003:0005 визначено як землі сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні документи, які свідчили б про вилучення спірних земельних ділянок та зміну цільового призначення земельних лісових ділянок в порядку передбаченому нормами Земельного та Лісового кодексів України.

Отже, відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру в ІваноФранківській області на підставі наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 45 від 15.03.2018 здійснено інвентаризацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення та здійснено їх формування, при цьому, як вище встановлено судом межі земельних ділянок накладаються та перетинається із земельними ділянками лісового фонду, які перебували у постійному користуванні Коломийського САЛГ.

Наведене свідчить про те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2623286900:02:001:1000, 2623283800:02:003:0004, 2623283800:02:003:0005 є незаконно сформованими.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку про те, що Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області поза межами своєї компетенції та поза волею належного власника - держави в особі Івано-Франківської обласної ради, з незаконною зміною цільового призначення вилучило із власності держави та постійного користування спірні земельні ділянки в частині, що перетинаються та накладаються із земельними ділянками лісового фонду.

Доводи відповідача про те, що відсутні підстав вважати що земельні ділянки із кадастровими номерами 2623286900:02:001:1000, 2623283800:02:003:0004, 2623283800:02:003:0005 належать до лісових земель з посиланням на Прикінцеві положення Лісового кодексу України є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Враховуючи, що рішення Івано-Франківської обласної ради "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" № 537-22/2001 прийняте 18.10.2001, тобто до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002), реалізація Коломийським спеціалізованим агролісгоспом ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" повноважень постійного користувача земельними ділянками лісового фонду комунальної власності на підставі матеріалів лісовпорядкування в повній мірі відповідає положенням чинного законодавства та висловленим правовим позиціям Верховного суду України.

Згідно з ч. 1 статті 79 Земельного кодексу України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За визначенням, наведеним в п. 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 26 вказаного Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16).

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, для відновлення становища, що існувало до порушення, необхідним є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що, у свою чергу, відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Судом враховано, що незаконно сформовані спірні земельні ділянки частково перетинаються та накладаються із земельними ділянками лісового фонду. За таких обставин повернення усіх спірних земельних ділянок у власність Івано-Франківської обласної ради порушувало б право власності Печеніжинської селищної ради на частину земельних ділянок, що не накладаються, а часткове їх повернення неможливе у зв`язку з їх сформованістю як об`єктів цивільних прав. Відповідно, зобов`язання повернути частину сформованої земельної ділянки чи здійснити її поділ було б неможливим. Отже, єдиним способом захисту права позивача у даному спорі є скасування державної реєстрації права власності та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації на спірні земельні ділянки.

При цьому, скасування державної реєстрації земельної ділянки призведе до припинення її існування як об`єкта цивільних прав, який було сформовано незаконно.

З огляду на встановлені судом обставини справи, керівником Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області обрано належний та ефективний спосіб захисту, оскільки задоволення вимог про скасування державної реєстрації права власності та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації на спірні земельні ділянки забезпечить поновлення порушених прав та інтересів держави у сфері охорони та збереження об`єктів лісового фонду.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Печеніжинської селищної ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 площею 2.3403 га, з кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0.4697 га, з кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0.8017 га та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з земельні ділянки з кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 площею 2.3403 га, з кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0.4697 га, з кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0.8017 га - задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 площею 2.3403 га.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2623286900:02:001:1000 площею 2.3403 га.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0.4697 га.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2623283800:02:003:0004 площею 0.4697 га.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0.8017 га.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2623283800:02:003:0005 площею 0.8017 га;

Стягнути з Печеніжинської селищної ради, вул. Незалежності, буд. 15, смт.Печеніжин, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78274 (ідентифікаційний код 40157159) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, Івано-Франківської обласної прокуратури, вул. Грюнвальдська, буд. 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018 (ідентифікаційний код 03530483) (рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО 820172) 18168 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.01.2025.

Суддя Неверовська Л.М.