Ухвала

від 06.01.2025 по справі 910/15962/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяв про забезпечення позову

м. Київ

06.01.2025Справа № 910/15962/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» про забезпечення позову у об`єднаній справі № 910/15962/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» (вул. Отамана Головатого, 65, м. Біляївка, Одеська обл., 67602; ідентифікаційний код 37136296)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб» (вул. Костянтинівська, буд. 64, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 41202432)

про стягнення 4 701 861, 36 грн,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» (вул. Отамана Головатого, 65, м. Біляївка, Одеська обл., 67602; ідентифікаційний код 37136296)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб» (вул. Костянтинівська, буд. 64, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 41202432)

про стягнення 3 360 573, 48 грн,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» (вул. Отамана Головатого, 65, м. Біляївка, Одеська обл., 67602; ідентифікаційний код 37136296)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб» (вул. Костянтинівська, буд. 64, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 41202432)

про стягнення 10 081 155, 90 грн,

Представники сторін:

від позивача: Правдивець Сергій

від відповідача: Симбірцев Євген

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» (далі за текстом - ТОВ «Бєл-Транс», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб» (далі за текстом - ТОВ «ДТ «Київхліб», Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 4 690 136, 02 грн за договором поставки від 16.08.2021 № ТДКХ-16/08/2021ЕА та нарахованих 3 % річних - 11 725, 34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 позовну заяву ТОВ «Бєл-Транс» залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

03.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.02.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 об`єднано в одне провадження справи № 910/15967/24, 910/15959/24 та № 910/15962/24. Присвоєно об`єднаній справі № 910/15962/24.

Разом із поданими позовами Позивачем подано три заяви про забезпечення позову в яких Позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідача в межах сум стягнення (4 701 861, 36 грн; 3 360 573, 48 грн; 10 081 155, 90 грн), які знаходяться на всіх банківських рахунках у всіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі № 910/15967/24, 910/15959/24 та № 910/15962/24 заяви про забезпечення позову призначено до розгляду в засіданні на 06.01.2025.

27.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення Відповідача щодо вжиття заходів забезпечення.

З огляду на те, що станом на час засідання судом об`єднано справи № 910/15967/24, 910/15959/24 та № 910/15962/24 в одне провадження, у судовому засіданні 06.01.2025 судом одночасно розглядалося три заяви про забезпечення позову, які представник Позивача просив суд задовольнити.

Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову.

Заслухавши пояснення та заперечення по суті поданої заяви та дослідивши надані докази, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяв про забезпечення позову у зв`язку з чим у судовому засіданні 06.01.2025 відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ ТА ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Як зазначено судом вище, Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із трьома заявами про забезпечення позову, в обґрунтування яких Позивач зазначає наступне.

Із поданої заяви про забезпечення позову (справа № 910/15962/24) вбачається, що Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідача в межах суми стягнення 4 701 861, 36 грн, які знаходяться на всіх банківських рахунках у всіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України.

Із поданої заяви про забезпечення позову (справа № 910/15959/24) вбачається, що Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідача в межах суми стягнення 3 360 573, 48 грн, які знаходяться на всіх банківських рахунках у всіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України.

Із поданої заяви про забезпечення позову (справа № 910/15967/24) вбачається, що Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідача в межах суми стягнення 10 081 155, 90 грн, які знаходяться на всіх банківських рахунках у всіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України.

В обґрунтування поданих заяв Позивач зазначає, що у разі задоволення позовів при невжитті заходів забезпечення позову, рішення суду з великою ймовірністю виконано не буде у зв`язку із відсутністю у Відповідача майна для звернення на нього стягнення.

Позивач звертає увагу суду на пасивну поведінку Відповідача, що на його переконання свідчить про небажання останнього виконувати договірні зобов`язання та сплачувати кошти, що водночас свідчить про наявність обґрунтованих припущень стосовного того, що Відповідач буде вчиняти дії направлені на утруднення (неможливість) виконання майбутнього рішення суду, зокрема дій щодо відчуження майна.

Заперечення Відповідача щодо неможливості вжиття заходів забезпечення обґрунтовуються тим, що подані Позивачем заяви містять виключно припущенням сторони.

Натомість Відповідач є соціально-значимим підприємством, яке є основним постачальником хліба та хлібобулочних виробів, насамперед, в місті Києві та найближчих до Києва регіонів, учасником реалізації програми забезпечення киян соціальними сортами хліба (за зниженою ціною).

Крім того, Відповідач відноситься до критично важливих підприємств під час дії військового стану (докази надаються), який забезпечує не тільки населення хлібом та хлібобулочними виробами, а також військові частини по всій Україні, а у випадку задоволення заяви про забезпечення позову, існує ймовірність не лише повного зупинення роботи Відповідача, а й залишення стратегічно важливих об`єктів України без хлібобулочних виробів через лише припущення Позивача щодо невиконання рішення.

МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 стаття 137 ГПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звертала увагу на те, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Із врахуванням викладеного вище та враховуючи обґрунтування поданих Позивачем заяв про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутність підстав для їх задоволення в силу наступного.

Суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення коштів обґрунтовані невиконанням Відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки від 16.08.2021 № ТДКХ-16/08/2021ЕА, від 15.10.2021 № ТДКХ-15/10Н та від 01.11.2018 № 0111-ТДКХ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості за вказаними вище договорами, Позивач зазначає, що таке право у нього виникло на підставі укладених договорів відступлення прав вимоги № 21/03-24 від 21.03.2024, № 19/03-24 від 19.03.2024 та № 14/12ТДКХ від 14.12.2021 з безпосередніми контрагентами Відповідача.

Відтак, для належного вирішення спору в першу чергу підлягатиме з`ясуванню питання правомірності заміни кредитора у спірних зобов`язаннях для чого потрібно здійснити розгляд справи та дослідити наявні докази сторін.

Станом на 06.01.2025 суд не може презюмувати правомірність заявлених вимог з огляду на характер їх виникнення, що потребує детального дослідження, а відтак суд не вважає необхідність вжиття запобіжних заходів першочерговим та невідкладним.

Крім того судом враховано те, що діяльність Відповідача є критично важливою для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період згідно наказу Мінекономіки від 28.09.2023 № 14505, про що вказано у листі Мінекономіки від 05.10.2023 № 27-12/53497-07.

При цьому, подана Позивачем заява ґрунтується суто на припущенням неналежної поведінки Відповідача в майбутньому та не містить належних доказів та обґрунтувань в частині наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного Позивачем заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що існування судової практики в частині доказування очевидних речей не нівелює обов`язок заявника довести наявність обставин, на які він посилається та не звільняє його від останнього (в частині подання належних та достатніх доказів).

За сукупністю зазначеного, з метою уникнення ризиків втручання в роботу критично важливого суб`єкта господарської діяльності, судом не вбачається існування виняткових обставин у спірних правовідносинах та наявність підстав для накладення арешту на кошти та майно Відповідача в межах суми стягнення оскільки припущення Позивача не є достатньо обґрунтовані, з огляду на що подані заяви не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 та 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ

Підсумовуючи викладене, дотримуючись принципу змагальності, рівності та верховенства права, враховуючи покладення саме на Позивача обв`язку з доказування, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості поданих заяв про забезпечення позову та припущень Позивача, що свідчить про відсутність підстав для вжиття запобіжних заходів на даному етапі розгляду справи.

Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 06.01.2025 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Дата підписання повного тексту ухвали: 08.01.2025

Суддя Антон ПУКАС