Рішення

від 23.12.2024 по справі 911/1671/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024Справа № 911/1671/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до: 1) Київської обласної державної адміністрації,

2) Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області»

про визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсним статуту релігійної громади у новій редакції, визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування запису про державну реєстрацію,

Представники сторін:

від позивача: Семенець В.М., Задніпряний В.В.,

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: Йосипенко С.Т. (в режимі відеоконференції),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації), Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області», із такими вимогами:

1) визнати недійсним статут Релігійної громади «Релігійна організація «Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (код 25296680) в новій редакції, зареєстрований розпорядженням Голови Київської обласної військової адміністрації від 19.10.2022 № 752 «Про реєстрацію статутів релігійних організацій» та на підставі чого внесено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003581070002000763 від 07.12.2022 10:39:45;

2) визнати протиправним та скасувати розпорядження Голови Київської обласної військової адміністрації від 19.10.2022 № 752 «Про реєстрацію статутів релігійних організацій», яким зареєстровано статут Релігійної організації «Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (код 25296680) (нова редакція);

3) скасувати запис про державну реєстрацію № 1003581070002000763 від 07.12.2022 10:39:45 змін до відомостей про Релігійну організацію «Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (код 25296680), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2023 матеріли справи № 911/1671/23 за вищевказаним позовом передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023, справу № 910/1671/23 передано на розгляд судді Приходько І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

31.07.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2023, в якій позивач надав суду позовну заяву в новій редакції від 31.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 вказану позовну заяву повторно залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків.

18.08.2023 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 07.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.10.2023.

14.09.2023 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

04.10.2023 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

11.10.2023 до суду від позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі № 911/1671/23 до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21.

В підготовче засідання 11.10.2023 з`явились представники позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 не з`явився.

За результатами підготовчого засідання суд ухвалою від 11.10.2023 зупинив провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у зв`язку зі звільненням судді Приходько І.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1671/23.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справи № 911/1671/23 між суддями для розгляду цієї справи визначено суддю Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 прийнято справу № 911/1671/23 до провадження судді Трофименко Т.Ю., та у зв`язку із встановленими судом обставинами щодо прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі № 906/1330/21, до якої зупинялось провадження у даній справі, поновлено провадження та призначено підготовче засідання на 27.05.2024. Запропоновано учасникам справи подати до суду пояснення із урахуванням результатів вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21.

13.05.2024 до суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення щодо результатів вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21.

В підготовче засідання 27.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 не з`явився.

Представник позивача у підготовчому засіданні 27.05.2024 просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шепеля Олега Костянтиновича. Представник відповідача-2 заперечував щодо задоволення даного клопотання.

Суд, розглянувши зазначене клопотання представника позивача про залучення третьої особи, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про залучення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шепеля Олега Костянтиновича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, через недоведеність того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаної особи.

Крім того, представник позивача у підготовчому засіданні 27.05.2024 підтримав викладене у позові клопотання про витребування доказів та просив витребувати докази у Департаменту культури та туризму Київської обласної військової адміністрації, а саме: завірену належним чином копію висновку Департамента культури та туризму Київської обласної військової адміністрації від 05.10.2022 № 06/01-04 з додатками, на підставі яких прийнято Розпорядження Голови Київської обласної військової адміністрації від 19.10.2022 № 752 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій" та внесено зміни до відомостей про юридичну особу; заяву за підписом керівника або уповноваженого представника Релігійної громади Релігійна організація "Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області" (код ЄДРПОУ 25296680); статут (положення) Релігійної громади Релігійна організація "Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області" (код ЄДРПОУ 25296680) у новій редакції; протокол Загальних зборів Релігійної громади "Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області" (код ЄДРПОУ 25296680); копію чинної на дату подання документів редакції статуту Релігійної громади "Свято-Троїцька парафія Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 25296680); копію свідоцтва, виданого органом реєстрації, про державну реєстрацію Релігійної громади "Свято-Троїцька парафія Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 25296680). Також позивач просить витребувати у Київської обласної військової адміністрації завірену належним чином копію реєстраційної справи Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області" (код ЄДРПОУ 25296680).

Представник відповідача-2 заперечував щодо задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Київської обласної державної адміністрації (площа Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196; ідентифікаційний код 00022533) завірену належним чином копію реєстраційної справи Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області" (ідентифікаційний код 25296680) та встановлено строк для подання вказаних доказів до 17.06.2024 включно. Підготовче засідання відкладено на 24.06.2024.

05.06.2024 до суду від відповідача-1 надійшли витребувані судом документи (завірена належним чином копія реєстраційної справи Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області" (ідентифікаційний код 25296680).

24.06.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про уточнення найменування учасника справи.

В підготовче засідання 24.06.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 не з`явився.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, відкласти підготовче засідання на 05.08.2024, продовживши строк підготовчого провадження на 30 днів.

05.08.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

В підготовче засідання 05.08.2024 з`явився представник відповідача-2, представники позивача та відповідача-1 не з`явились.

Суд, розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення підготовчого засідання, заслухавши думку представника відповідача-2 щодо вказаного клопотання, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив дане клопотання задовольнити та відкласти підготовче засідання на 09.09.2024.

09.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про зміну (доповнення) до предмету позову.

Підготовче засідання було відкладено на 25.09.2024, у зв`язку із заявленим у підготовчому засіданні 09.09.2024 представником позивача клопотанням про відкладення підготовчого засідання та відсутністю заперечень представника відповідача-2.

16.09.2024 до суду від представника відповідача-2 надійшла заява про участь в підготовчому засіданні, призначеному на 25.09.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 вказану вище заяву представника відповідача-2 задоволено.

23.09.2024 до суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення на заяву про зміну (доповнення) предмету позову, у яких останній просив повернути позивачу вказану заяву без розгляду.

25.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про долучення доказів сплати судового збору.

В підготовче засідання 25.09.2024 з`явилися представники відповідачів, представник позивача не з`явився.

В підготовчому засіданні 25.09.2024 представник відповідача-2 висловив суду свої заперечення щодо прийняття до розгляду поданої позивачем заяви про зміну предмета позову, просив вказану заяву повернути без розгляду. Представник відповідача-1 щодо прийняття заяви позивача про зміну предмета позову поклався на розсуд суду.

Розглянувши подану позивачем заяву про зміну (доповнення) предмету позову, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив прийняти до розгляду вказану заяву та подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням зміненого предмету позову за такими вимогами:

1) визнати недійсним Протокол № 01 Загальних зборів Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Київської єпархії Української Православної Церкви м. Переяслав-Хмельницький Київської області (ідентифікаційний код 25296680) від 22.06.2022;

2) визнати недійсним статут Релігійної громади «Релігійна організація «Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (ідентифікаційний код 25296680) в новій редакції, зареєстрований розпорядженням Голови Київської обласної військової адміністрації від 19.10.2022 № 752 «Про реєстрацію статутів релігійних організацій» та на підставі чого внесено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003581070002000763 від 07.12.2022 10:39:45;

3) визнати протиправним та скасувати розпорядження Голови Київської обласної військової адміністрації від 19.10.2022 № 752 «Про реєстрацію статутів релігійних організацій», яким зареєстровано статут Релігійної організації «Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (код 25296680) (нова редакція);

4) скасувати запис про державну реєстрацію № 1003581070002000763 від 07.12.2022 10:39:45 змін до відомостей про Релігійну організацію «Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (код 25296680), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, приймаючи до розгляду вказану заяву позивача про зміну предмета позову та відхиляючи заперечення відповідача-2 щодо її прийняття, суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Суд не погоджується із доводами відповідача-2 що подана позивачем заява про зміну предмета позову фактично є заявою про зміну предмета та підстав позову, оскільки позивачем лише здійснено доповнення вже заявлених вимог новою вимогою без зміни викладеного у позовній заяві обґрунтування (фактичних підстав позову). При цьому, у позовній заяві позивачем, зокрема, зазначено про незгоду із рішеннями загальних зборів членів релігійної організації, на яких було прийнято нову редакцію Статуту, реєстрацію якого здійснено розпорядженням Голови Київської обласної військової адміністрації від 19.10.2022 № 752, а також вказано, що таке рішення загальних зборів прийняте із порушенням чинного законодавства. Так, суд зазначає, що позовна заява вже містила обґрунтування в тому числі і для визнання недійсним Протоколу № 01 Загальних зборів Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Київської єпархії Української Православної Церкви м. Переяслав-Хмельницький Київської області (ідентифікаційний код 25296680) від 22.06.2022.

Відтак, з урахуванням наведеного, оскільки позивач у заяві про зміну предмета позову змінив лише позовні вимоги (шляхом доповнення їх новою вимогою) та не змінював підстави позову, у суду відсутні підстави для неприйняття до розгляду вказаної заяви.

З огляду на зазначене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, у підготовчому засіданні 25.09.2024 клопотання відповідача-2 про повернення без розгляду заяви позивача про зміну предмета позову залишив без задоволення.

У зв`язку із усно заявленими представниками відповідачів клопотаннями про відкладення підготовчого засідання для надання можливості підготовки та подання до суду письмових заперечень щодо позову з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в підготовчому засіданні перерву до 04.11.2024.

11.10.2024 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

01.11.2024 до суду від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи без участі його представника та відмову у задоволенні позовних вимог.

В підготовче засідання 04.11.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 не з`явився.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 02.12.2024.

02.12.2024 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про залучення ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

В судове засідання 02.12.2024 з`явилися представники позивача, відповідача-2 та вільний слухач (представник ОСОБА_2 ).

В судовому засіданні 02.12.2024 представник позивача підтримав подане ОСОБА_2 клопотання про його залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, просив повернутися до стадії підготовчого провадження. Представник відповідача-2 заперечував щодо задоволення вказаного клопотання та повернення на стадію підготовчого провадження.

Суд, розглянувши заяву ОСОБА_2 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні зазначеної заяви, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі. Крім того, умовою залучення до участі у справі особи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є наявність обставин, які можуть вказувати на те, що рішення у такій справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї із сторін. Так, в підготовчому засіданні 04.11.2024 суд закрив підготовче провадження у даній справі, при цьому, мотивованих обґрунтувань неможливості подання відповідної заяви про вступ до справи в якості третьої особи заявником не наведено, як і не наведено вагомих обставин того, що рішення у даній справі може вплинути на його права та обов`язки.

Водночас, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та відкласти судове засідання на 23.12.2024.

16.12.2024 до суду від представника відповідача-2 надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 23.12.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 задоволено зазначену вище заяву представника відповідача-2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засідання 23.12.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 не з`явився, однак судом враховано подану ним раніше заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити. Представник відповідача-2 заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив в позові відмовити.

У зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги в судовому засіданні 23.12.2024 оголошувалась технічна перерва.

Після усунення обставин, які зумовили технічну перерву в судовому засіданні, розгляд справи продовжено, судом досліджено подані сторонами в матеріали справи докази та відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.09.1991 рішенням виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів № 163 зареєстровано Статут релігійної громади Свято-Троїцької парафії Української Православної Церкви м. Переяслав-Хмельницький Київської області, до якого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 07.03.2012 № 95 внесено зміни.

Відповідно до п. 1.1. Статуту (в редакції 2011 року) Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви м. Переяслав-Хмельницький Київської області (далі - парафія) є первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви (далі - УПЦ), який безпосередньо входить до складу Київської єпархії УПЦ.

Парафія об`єднує православних віруючих для задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати християнську віру, а також для піклування про релігійно-моральне виховання парафіян (п. 1.3. Статуту в редакції 2011 року).

Відповідно до п. 2.1. Статуту в редакції 2011 року, вищим органом парафіяльного управління є Парафіяльні збори, які очолює настоятель парафії. До складу Парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, члени парафії, миряни, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною, церковним або кримінальним судом загальної юрисдикції, беруть повноцінну участь у богослужбовому житті.

Парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою або, за благословенням єпархіального архієрея, благочинним, або іншим уповноваженим представником єпархіального архієрея у міру потреби, але не рідше ніж один раз на рік (п. 2.2. Статуту в редакції 2011 року).

Парафіяльні збори вважаються чинними, якщо на них присутні не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів, рішення яких приймається простою більшістю голосів (п. 2.4. Статуту в редакції 2011 року).

В п. 2.10. Статуту в редакції 2011 року визначено, що усі документи парафії підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради. У разі, якщо головою Парафіяльної ради є настоятель, право другого підпису має скарбник.

Як вказує позивач, 29.08.1997 Указом Митрополита Київського і Всієї України Володимира - архімандрита Ніла (ОСОБА_1) було призначено настоятелем Свято-Троїцького храму м. Переяслав-Хмельницький та благочинним Переяслав-Хмельницького району.

Також позивач вказує, що на Загальних (Парафіяльних) зборах членів Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцької парафії Київської єпархії Української Православної Церкви м. Переяслав-Хмельницький Київської області», що відбулись 03.06.2022, членами релігійної організації було підтримано рішення про залишення у підлеглості у канонічних і організаційних питаннях Українській Православній Церкві та залишитись у підпорядкуванні Митрополиту Київському і Всієї України і Священному Синоду Української Православної Церкви. Так, матеріали справи містять додаток № 2 до протоколу № 1 Загальних (Парафіяльних) зборах членів Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцької парафії Київської єпархії Української Православної Церкви м. Переяслав-Хмельницький Київської області» від 03.06.2022, у якому міститься список членів релігійної організації та їх підписи щодо підтримки рішення про залишення у підлеглості у канонічних і організаційних питаннях Українській Православній Церкві.

22.06.2022 на Загальних зборах Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Київської єпархії Української Православної Церкви м. Переяслав-Хмельницький Київської області (ідентифікаційний код 25296680) (присутні 78 осіб) прийнято такі рішення, які оформлено протоколом № 01:

1. Обрати Головою Загальних зборів - ОСОБА_3 , а секретарем - ОСОБА_4 .

2. Встановити список членів Загальних зборів Релігійної громади, які беруть участь в цих Загальних зборах (додаток № 1).

3. Змінити підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також визначити, що Релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

4. Змінити офіційне найменування Релігійної громади, визначити таке нове найменування Релігійної громади: Повне найменування: Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області».

5. Визнати, що положення Статуту про необхідність отримання згоди чи затвердження змін до Статуту Релігійної громади єпархіальним архієреєм є такими, що суперечать вимогам статті 98 Цивільного кодексу України та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо права вільної зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади.

6. Викласти та прийняти Статут Релігійної громади в новій редакції. Подати прийнятий Статут Релігійної громади в новій редакції на затвердження Єпархіальному архієрею «Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», митрополиту Київському і всієї України Епіфанію.

7. Під час богослужінь здійснювати поминання таким чином: «Владику і отця нашого Епіфанія, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України».

8. Припинити повноваження керівника Релігійної громади відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ОСОБА_1 , останнім днем виконання його функціональних обов`язків вважати 22.06.2022.

9. Обрати головою парафіяльної ради Релігійної громади ОСОБА_5 , помічником голови парафіяльної ради Релігійної громади - ОСОБА_10 та скарбником парафіяльної ради Релігійної громади - ОСОБА_6 , строком на три роки.

10. Обрати ОСОБА_7 головою ревізійної комісії Релігійної громади, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - членами ревізійної комісії Релігійної громади, строком на три роки.

11. Уповноважити голову та секретаря Загальних зборів на підписання цього Протоколу і додатків до нього.

12. Провести реєстрацію Статуту Релігійної громади у новій редакції, а також державну реєстрацію змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Уповноважити ОСОБА_5 на представництво інтересів Релігійної громади перед органами державної влади, в тому числі, але не обмежуючись, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, обласними державними адміністраціями, відділами (управліннями) державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з метою реєстрації Статуту Релігійної громади у новій редакції, а також проведення державної реєстрації змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відповідно надати йому право від імені Релігійної громади підписувати заяви, форми реєстраційних карток, подавати всі необхідні документи, включаючи заяви, форми реєстраційних карток, цей Протокол Загальних зборів Релігійної громади, статут Релігійної громади та інші документи, передбачені чинним законодавством України, засвідчувати своїм підписом копії документів, з метою реєстрації Статуту Релігійної громади у новій редакції, а також внесення змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запитувати та отримувати (в тому числі оригінали) будь-які документи, у разі необхідності вносити плату за дії, що пов`язані з такою державною реєстрацією.

Так, згідно з додатком № 2 до Протоколу № 01 від 22.06.2022, 78 осіб - членів Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Київської єпархії Української Православної Церкви м. Переяслав-Хмельницький Київської області підтримали та прийняли рішення про зміну підлеглості Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також про внесення змін до Статуту Релігійної громади шляхом викладення та прийняття його в новій редакції.

Зі Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (нова редакція), прийнятого на загальних зборах, оформлених протоколом від 22.06.2022 № 1, вбачається, що цей Статут був затверджений Єпархіальним архієреєм Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм.

01.12.2022 Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» звернулася до Київської обласної державної адміністрації із заявою про внесення змін до відомостей про юридичну особу, яка підписана уповноваженою особою ОСОБА_5 .

Київською обласною державною адміністрацією (Київською обласною військовою адміністрацією) 19.10.2022 прийнято розпорядження № 752 «Про реєстрацію статутів релігійних організацій», яким, зокрема, вирішено зареєструвати Статут Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (нова редакція).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує про наявність підстав для визнання недійсним протоколу № 01 загальних зборів Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Київської єпархії Української Православної Церкви м. Переяслав-Хмельницький Київської області (ідентифікаційний код 25296680) від 22.06.2022, Статуту Релігійної громади у новій редакції, прийнятій на вказаних загальних зборах, а також для скасування розпорядження відповідача-1 від 19.10.2022 № 752 «Про реєстрацію статутів релігійних організацій», яким зареєстровано статут Релігійної організації «Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (код 25296680) (нова редакція) та скасування запису про державну реєстрацію № 1003581070002000763 від 07.12.2022 10:39:45 змін до відомостей про Релігійну організацію «Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (код 25296680), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, позивач вказує, що загальні збори членів Релігійної громади, які відбулись 22.06.2022, є нечинними та неправомочними, а прийняті на них рішення є незаконними, оскільки настоятелем не скликалися та не проводилися (в порядку, визначеному Статутом Релігійної громади у попередній редакції) Парафіяльні збори щодо зміни канонічного підпорядкування, тоді як Парафіяльними зборами Релігійної громади 03.06.2022 навпаки було підтримано канонічну підлеглість УПЦ. Отже, за доводами позивача, релігійна громада, членом якої він є, зазнала неправомірного втручання в свою діяльність, за відсутністю реального волевиявлення членів релігійної організації була підпорядкована іншому релігійному управлінню - Православній Церкві України.

Крім того, позивач також зазначив, що відповідачем-1 розпорядження від 19.10.2022 № 752 «Про реєстрацію статутів релігійних організацій», яким зареєстровано статут Релігійної організації «Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (код 25296680) (нова редакція) прийнято із порушенням встановленої законодавством процедури, без усього обсягу необхідних документів та за заявою неуповноваженої особи. У зв`язку із зазначеним, за доводами позивача, вказане розпорядження, а також вчинена реєстраційна дія щодо внесення змін до відомостей про Релігійну організацію «Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (код 25296680) мають бути скасовані.

Відповідач-1 щодо задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що відповідачем-2 було подано повний комплект документів, передбачений Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», для реєстрації Статуту Релігійної організації «Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області» (код 25296680) у новій редакції, а оспорюване позивачем розпорядження від 19.10.2022 № 752 є таким, що прийняте із дотриманням вимог закону. Разом з тим, відповідач-1 вказує, що позивачем по суті оскаржуються дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади та подали документи для реєстрації таких змін, а не самі дії відповідача-1 щодо реєстрації статуту у новій редакції.

Відповідач-2 проти позовних вимог заперечував з таких підстав:

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача-1 про затвердження Статуту відповідача-2 у новій редакції та про скасування відповідного запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, оскільки фактично позов подано у зв`язку з незгодою позивача зі зміною канонічної підлеглості релігійної громади, а тому відповідно до наведеної у відзиві практики Верховного Суду задоволення лише вимоги про визнання недійсним статуту в новій редакції є достатнім для відновлення порушених прав позивача;

- позивачем не доведено порушення його прав прийняттям Статуту Релігійної громади у новій редакції та зміною її канонічної підлеглості, а сама по собі зміна цієї підлеглості не може порушувати права на свободу віросповідання;

- позивачем не доведено відсутності у осіб, які брали участь у Загальних (Парафіяльних) зборах Релігійної громади 22.06.2022, членства у цій релігійній громаді; при цьому, Статутом Релігійної громади не було встановлено чітких критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку, що б дало можливість ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади, а тому будь-яка православна особа, яка є віруючою, відвідує церковні богослужіння та проживає у населеному пункті, в якому проводилися загальні збори релігійної громади, може вважатися членом такої громади;

- положеннями частин 3-8 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами, а тому вимоги Статуту Релігійної громади, чинного станом на 22.06.2022, за якими Загальні (Парафіяльні) збори могли бути скликані лише настоятелем, не підлягали застосуванню в силу вимог п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 17.01.2019 № 2673-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи»;

- Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» не вимагає наявності кворуму під час ухвалення загальними зборами релігійної громади рішення про зміну підлеглості;

- право релігійної громади на зміну підлеглості не може залежати від волі однієї конкретної людини (позивача);

- на підтвердження своїх доводів про підтримання на Загальних (Парафіяльних) зборах Релігійної громади 03.06.2022 канонічної підлеглості Українській Православній Церкві позивачем не надано протоколу № 1 вказаних зборів, на який він посилається у позовній заяві;

- Статут Релігійної громади у новій редакції був поданий для реєстрації уповноваженою особою, а сама державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу проведена у відповідності до вимог законодавства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. "Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Право на свободу світогляду та віросповідання у національному праві є складовою системи конституційних прав і свобод людини.

Стаття 35 Конституції України гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Аналогічні положення щодо відокремленості церкви від держави містяться у ст. 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Положеннями ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

Отже, вимогами чинного законодавства закріплено право релігійної громади скликати загальні збори щодо вирішення питання про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту релігійної організації її членами, а не тільки настоятелем, як це визначено в п. 2.2. Статуту в редакції 2011 року.

При цьому, рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення та, відповідно, не потребує затвердження єпархіальним архієреєм.

Отже, законодавець наділив загальні збори релігійної організації виключною компетенцією відносно визначення питань щодо зміни канонічного підпорядкування, а також затвердження нової редакції статуту.

Суд також враховує, що у випадку невідповідності положень Статуту нормам законодавства мають застосовуватись положення закону, які мають вищу юридичну силу.

Аналіз положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» свідчить про те, що особа має право на вільне волевиявлення відносно свого членства в релігійній громаді.

Досліджуючи зміст Статуту Релігійної громади (поданий позивачем в матеріали справи витяг з нього) у редакції 2011 року, судом встановлено, що вказаний статут не містить будь-якого врегульованого порядку та чітких критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади.

Натомість положеннями п. 2.1. Статуту у редакції 2011 року визначено, що до складу Парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, члени парафії, миряни, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною, церковним або кримінальним судом загальної юрисдикції, беруть повноцінну участь у богослужбовому житті.

Також жодного порядку обліку членів релігійних організацій не міститься і у Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації».

З вище наведеного слідує, що будь-яку православну особу, яка є віруючою, відвідує церковні богослужіння і проживає у м. Переяслав Київської області можна вважати членом релігійної громади «Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви м. Переяслав-Хмельницький Київської області», у якій відсутнє фіксоване членство. Більше того, таке фіксоване членство суперечило б положенням ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що станом на момент проведення зборів від 22.06.2022 кількість членів релігійної громади є більшою, ніж 78 осіб, як це визначено в протоколі № 01 від 22.06.2022. Водночас, Додаток № 2 до Протоколу № 1 Загальних (Парафіяльних) зборів Релігійної громади від 03.06.2022 не є тим доказом, що встановлює загальну кількість членів релігійної громади, а лише містить перелік осіб, якими підтримано рішення щодо залишення у канонічній підлеглості Українській Православній Церкві.

При цьому, чому саме особи, які взяли участь у Загальних (Парафіяльних) зборах Релігійної громади 22.06.2022, не є членами релігійної громади, позивач не наводить, тоді як саме на позивача в силу вимог процесуального законодавства покладається обов`язок із доведення тих обставин, на які він посилається.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд визнає необгрунтованими доводи позивача про те, що на зборах голосували особи, які не є членами Релігійної громади.

Щодо доводів позивача про підтримання на Загальних (Парафіяльних) зборах Релігійної громади 03.06.2022 канонічної підлеглості Українській Православній Церкві суд зазначає, що позивачем не було долучено до матеріалів справи самого Протоколу № 1 Загальних (Парафіяльних) зборів Релігійної громади, а долучено лише Додаток № 2 до цього протоколу.

Більше того, суд зазначає, що Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не містить положень щодо підтвердження існуючої підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, а містить положення лише стосовно наявності можливості змінити таку підлеглість шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади внаслідок проведення членами релігійної громади загальних зборів.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що позивачем не доведено належними засобами доказування відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України наведених у позові обставин щодо відсутності у присутніх на загальних зборах 22.06.2022 статусу членів Релігійної громади, а також обмеження повноважень на прийняття рішень, зокрема, про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до Статуту.

Так, суд зазначає, що 31.01.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статутом юридичної особи» від 17.01.2019 № 2673-VІІ, згідно з яким визнано право релігійної громади на вільну зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні і за її межами релігійним центрам (управлінням) та встановлена нова процедура державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи.

Відповідно до пунктів 2, 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» від 17.01.2019, установлено, що у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості релігійна організація повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим - Раду міністрів Автономної Республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному веб-сайті.

Статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

За приписами ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються: 1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади; 2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються: 1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів; 2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

Відповідно до ч. 19 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом: здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у ч. 2 ст. 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.

Стаття 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» регулює порядок відмови в реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що Статут у новій редакції було подано на реєстрацію неповноважною особою, оскільки з матеріалів справи вбачається, що необхідні для реєстрації документи були подані від імені релігійної організації ОСОБА_5 , який є уповноваженою особою на вчинення відповідних дій згідно з протоколом № 01 Загальних зборів Релігійної громади від 22.06.2022.

Отже, судом встановлено, що дії відповідача-1 відповідали вимогам чинного законодавства, із врахуванням того, що у останнього були відсутні підстави для відмови у реєстрації в новій редакції Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Переяслав Київської області».

В той же час, судом критично оцінюється пред`явлення позовної вимоги про визнання недійсним Статуту до Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації), якою не вчинялися дії щодо предмета спору (прийняття Статуту в новій редакції) та яка взагалі не повинна втручатися в діяльність релігійних організацій, а має діяти виключно в межах визначених дискреційних повноважень.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача-1 та зазначає, що фактичною підставою для звернення позивача до суду стали не реєстраційні дії відповідача-1 щодо реєстрації Статуту в новій редакції, а саме незгода із діями осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи для реєстрації відповідачу-1.

Щодо посилань позивача на порушення його прав на свободу совісті та віросповідання, а також на вільне волевиявлення членства у відповідній релігійній організації слід зазначити наступне.

Частина 3 ст. 35 Конституції України визначає, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Європейським судом з прав людини у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

У вказаному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, витлумачену у світлі п. 1 ст. 6 та ст. 11 Конвенції.

Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд з прав людини визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

Зі змісту п. 2 ст. 9 Конвенції вбачається, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні у справі «Коккінакіс проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, як визначено у ст. 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин «демократичного суспільства» у значенні, що вживається у п. 31 Конвенції. Основоположний характер прав, гарантованих його п. 1 ст. 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них. На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі ст. 9 Конвенції згадується лише про «свободу сповідувати релігію чи переконання» (п. 33).

Перелік таких обмежень, за вказівкою Європейського суду у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України», є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдовувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.

Таким чином, при вирішенні спору по суті національні суди мали дослідити, чи було втручання у право на свободу віросповідання необхідним у демократичному суспільстві, тобто здійсненим в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що 22.06.2022 на загальних зборах членів релігійної організації приймалось рішення лише про перехід до Православної Церкви України, про внесення змін до статуту релігійної організації шляхом прийняття його в новій редакції. При цьому, будь-якого рішення щодо відвідування храму на вказаних зборах не приймалось. Доказів заборони для вірян відвідувати храм в м. Переяслав Київської області матеріали справи не містять.

Із положень Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» слідує, що держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням), а також вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту релігійної громади. Відтак, сама по собі зміна канонічної підлеглості не може порушувати права на свободу віросповідання. При цьому, законом закріплено право особи, у разі незгоди із рішенням релігійної громади про зміну канонічної підлеглості, утворити нову релігійну громаду та укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником.

Відтак, якщо позивач не погоджується із прийнятими на загальних зборах 22.06.2022 рішеннями, оформленими протоколом № 01 від 22.06.2022, то він не позбавлений права на утворення нової релігійної громади з бажаним канонічним підпорядкуванням.

Суд, в свою чергу, погоджується із доводами відповідача-2, що виступивши категорично проти зміни канонічної підлеглості Релігійної громади, позивач фактично самостійно прийняв рішення не залишатися керівником релігійної громади та не здійснювати її представництво.

Отже, суд доходить висновку, що прийнятими на загальних зборах 22.06.2022 рішеннями, оформленими протоколом № 01 від 22.06.2022, позивача не було позбавлено можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, а також не було заборонено йому відвідувати храм.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача на втручання у його право на свободу віросповідання, чим останній, серед іншого, обґрунтовує свої позовні вимоги.

Разом з тим, суд зауважує, що даний позов подано не релігійною організацією, а особисто позивачем, наявними у справі доказами не доведено та не встановлено порушення його прав та обов`язків з огляду на гарантовану законами свободу інших осіб мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.

Встановивши, що загальні збори від 22.06.2022, на яких приймались, серед іншого, рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади та зміни до статуту релігійної громади, проводились без порушень вимог чинного законодавства, умов статуту (чинного на момент проведення зборів), недоведення позивачем невідповідності статуту (у новій редакції) нормам чинного законодавства, а також, встановивши відсутність порушення спірним статутом прав позивача, суд доходить висновку про необхідність відмови в позові.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08.01.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко