Рішення

від 08.01.2025 по справі 910/14047/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2025Справа № 910/14047/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП"

про стягнення 337 554,12 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

О.Ю. Піскунова

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЯК" (далі - позивач, постачальник, ТОВ "МАЯК") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (далі - відповідач, покупець, ТОВ "ВВТ ГРУП") про стягнення 337 554,12 грн на підставі Договору поставки сільськогосподарської продукції № 77-12/23Г від 28.12.2023, з яких: 280 378,11 грн заборгованості за поставлений товар (основний борг), 6 526,83 грн 3% річних, 22 271,07 грн інфляційних витрат, 28 378,11 грн штрафу.

Позовна заява і додані до неї документи сформовані у системі "Електронний суду" та зареєстровані у КП "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 позовну заяву ТОВ "МАЯК" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14047/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14047/24.

Відповідно до сформованого в КП "Діловодство спеціалізованого суду" повідомлення про доставку електронного листа підтверджується, що документ в електронному вигляді "ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі(без виклику сторін)" від 19.11.24 по справі № 910/14047/24 (суддя Гумега О.В.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 19.11.24 20:36

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЯК" було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №77- 12/23Г (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: горох жовтий урожаю 2023 року (далі - Товар).

Згідно з п. 2.1 Договору визначено кількість, ціну і загальну вартість товару: горох в кількості 120,00 тон (+/- 10%), ціна з ПДВ - 1 176 000,48 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору попередня оплата в розмірі 80% вартості кожної партії Товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку за умови підписання даного Договору.

Остаточний розрахунок, згідно підпункту 4.1. цього Договору, проводиться протягом 3 банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням Покупцю квитанції щодо її реєстрації, за умови надання видаткової накладної на Товар (п. 4.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу Рахунок на оплату №117 від 28.12.2023 у сумі 1 176 000,48 грн.

29.12.2023 відповідачем відповідно до платіжної інструкції було здійснено оплату на рахунок позивача у розмірі 940 800,38 грн.

Судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних №9 від 04.01.2024 та №10 від 05.01.2024 позивач поставив, а відповідач прийняв Товар в кількості 124,61 т. на загальну суму 1 221 178, 49 грн.

05.01.2024 позивач виставив відповідачу Рахунок на оплату №1 у сумі 45 178,01 грн.

На виконання п. 4.2 Договору позивачем 29.01.2024 були зареєстровані податкові накладні по вказаних поставках, що підтверджується Квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були зареєстровані за № 9012017855 та № 9011987478.

Позивач зазначає, що умови передбачені Договором ним були виконані належним чином, здійснено поставку Товару та зареєстровано податкові накладні, а відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням умов Договору, а саме здійснив часткову оплату Товару.

28.10.2024 позивачем направлено відповідачу претензію про оплату заборгованості за поставлений Товар, якою просив оплатити заборгованість за поставлений Товар у розмірі 280 378,11 грн. Відповідачем претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 280 378,11 грн заборгованості за поставлений товар (основний борг), 6 526,83 грн 3% річних, 22 271,07 грн інфляційних витрат, 28 378,11 грн штрафу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ч.2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 221 178,49 грн, що підтверджується видатковими накладними №9 від 04.01.2024 та №10 від 05.01.2024.

Судом встановлено, що Товар було прийнято відповідальними особами покупця без зауважень та заперечень, а вказані вище видаткові накладні містять підпис представника відповідача.

У той же час, відповідач своїх зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару належним чином у встановлений договором строк не здійснив, зокрема, відповідачем сплачено за поставлений товар частково, а саме 940 800,38 грн, результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 280 378,11 грн.

У відповідності до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 ЦК України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за договором зобов`язань з передання товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" заборгованості за поставлений товар у розмірі 280 378,11 грн на підставі Договору поставки сільськогосподарської продукції № 77-12/23Г від 28.12.2023.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 28 378,11 грн, 3% річних - 6 526,83 грн та інфляційні витрати - 22 271,07 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 28 378,11 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.8 Договору у випадку порушення строків оплати за Товар згідно графіку, вказаних в п. 4.1. Договору, більш ніж на 5 календарних днів, покупець сплачує постачальнику 10% від суми простроченого платежу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 28 037,81 грн (10% від основного боргу у розмірі 280 378,11 грн)

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 526 грн та інфляційних втрат у розмірі 22 271,07 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому вимоги про стягнення 6 526,83 грн 3% річних та 22 271,07 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 5 063,32 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у загальній сумі 5 063,32 грн (платіжна інструкція № 1262 від 14.11.2024).

Згідно позовної заяви, позивач заявив до стягнення з відповідача 280 378,11 грн заборгованості за поставлений товар (основний борг), 6 526,83 грн 3% річних, 22 271,07 грн інфляційних витрат, 28 378,11 грн штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, отже розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 4 050,65 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення судового збору в розмірі переплаченої суми (1 012,67 грн), у суду відсутні підстави для вчинення відповідних дій.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 4 046,56 грн покладається на відповідача, а у сумі 4,09 грн на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (Україна, 01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 41, літ "А", офіс 310; ідентифікаційний код 36716311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК" (Україна, 30242, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Денисівка, вул. Незалежності, будинок 6; ідентифікаційний код 03789778) 280 378,11 грн (двісті вісімдесят тисяч триста сімдесят вісім гривень 11 коп.) заборгованості за поставлений товар, 28 037,81 грн (двадцять вісім тисяч тридцять сім гривень 81 коп.) штрафу, 6 526,83 грн (шість тисяч п`ятсот двадцять шість гривень 83 коп.) 3% річних, 22 271,07 грн (двадцять дві тисячі двісті сімдесят одну гривню 07 коп.) інфляційних витрат, та 4 046,56 грн (чотири тисячі сорок шість гривень 56 коп.) судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 08.01.2025.

Суддя Оксана ГУМЕГА