Рішення

від 27.12.2024 по справі 916/3143/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3143/24

За позовом: Фізичної особи - підприємця Голубєвої Олени Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

До відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722, електронна адреса: rent _odesa@spfu.gov.ua)

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України (65058, м. Одеса, вул. Французький бульвар, буд. 85, код ЄДРПОУ 01982181, електронна адреса: sanatory2019@ukr.net)

про зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Целух М.А. - на підставі ордера серії ВН №1328850 від 31.01.2024р.;

Від відповідача: Стапінський В.О. - в порядку самопредставництва;

Від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Фізична особа - підприємець Голубєва Олена Анатоліївна (далі - ФОП Голубєва О.А.) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України (далі - РВ ФДМУ) по Одеській та Миколаївській областях, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України (далі - ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» МОЗ України) про:

- зобов`язання здійснювати нарахування орендної плати з відповідним розподілом між Орендодавцем та Балансоутримувачем за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091449 від 23.11.2007р. у відповідності до положень пп. 4 п. 1 Постанови №634 в розмірі 50% від розміру орендної плати на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування;

- зобов`язання РВФДМУ по Одеській та Миколаївський областях (Код ЄДРПОУ 43015722) та ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» МОЗ України (Код ЄДРПОУ 01982181) надмірно сплачену орендну плату за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091449 від 23.11.2007р. починаючи з 20.07.2023р. зарахувати в якості орендної плати відповідно до розподілу між Орендодавцем та Балансоутримувачем в наступні періоди.

Ухвалою суду від 19.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3143/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.08.2024р.

19 липня 2024р. до суду від РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях надійшло клопотання про відмову у відкритті провадження у справі, в обгрунтування якого відповідач послався на положення ст.175 ГПК України та зазначив, що ФОП Голубєвою О.А. вже подавалася до Господарського суду Одеської області позовна заява з тим самим складом сторін, тим самим предметом позову та за тими самими підставами, внаслідок чого судом було відкрито провадження у справі №916/877/24, яке було закрите у зв`язку із прийняттям судом відмови ФОП Голубєвої О.А. від позову. Згідно ж ч.3 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підставі не допускається.

Ухвалою суду від 15.08.2024р. відкладено підготовче засідання на 03.09.2024р. Ухвалою суду від 03.09.2024р. відкладено підготовче засідання на 26.09.2024р.

У судовому засіданні, що відбулося 26.09.2024р. представник позивачки проти задоволення клопотання відповідача про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.175 ГПК України заперечує, посилаючись на те, що у даному випадку наявні інші підстави позовних вимог ніж ті, що були підставами позову у справі №916/877/24, адже підставою для повторного звернення позивачки до суду став лист РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 17.04.2024р. №11-13-01602, який не існував під час розгляду справи №916/877/24.

Протокольною ухвалою суду від 26.09.2024р. відмовлено у задоволенні клопотання РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях про відмову у відкритті провадження у справі. При цьому, суд виходив з того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. У даному випадку, однією з підстав позову є саме лист РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 17.04.2024р. №11-13-01602, який не існував під час розгляду справи №916/877/24. Зазначене свідчить про те, у справах №916/877/24 та №916/3143/24 позивачем зазначено різні підстави позову.

Ухвалою суду від 26.09.2024р. відкладено підготовче засідання на 11.10.2024р. Ухвалою суду від 11.10.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/3143/24 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 21.11.2024р. Ухвалою суду від 21.11.2024р. відкладено судове засідання на 05.12.2024р. Ухвалою суду від 05.12.2024р. відкладено судове засідання на 19.12.2024р. Ухвалою суду від 19.12.2024р. відкладено судове засідання на 27.12.2024р.

Позивачка - ФОП Голубєва О.А., підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач - РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 21.11.2024р.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» МОЗ України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у поясненнях, що надійшли до суду від 22.10.2024р.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивачка по справі - ФОП Голубєва О.А, зазначає, що 23.11.2007р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступник - РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях) (Орендодавець) та нею, як Орендарем, був укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 0984091449, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що перебуває на балансі ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» МОЗ України.

Як зазначає позивачка, за тривалий час дії Договору оренди перелік орендованого майна змінювався й наразі становить: теплиця з блоком адміністративно-допоміжних приміщень та складській корпус, площею 1880,9 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.

На момент укладання термін дії Договору оренди був встановлений до 10.11.2010р. Однак, дію Договору оренди неодноразово було подовжено відповідними додатковими угодами.

Зокрема, 18 вересня 2018 р. Договором про внесення змін до Договору оренди від 23.11.2007р. (обліковий номер договору №20984091449) нерухомого майна, що належить до державної власності, дію Договору оренди було продовжено до 10.08.2021р. включно.

В травні 2021 року ФОП Голубєва Олена Анатоліївна звернулась до РВ ФДМУ щодо чергового продовження строку дії Договору оренди.

Позивачка зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 18 Закону «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX продовження договорів здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті, відповідно до якої договори оренди можуть бути продовжені без проведення аукціону.

30 травня 2023 р. в системі онлайн аукціонів з продажу та здачі в оренду майна Prozorro був опублікований аукціон LLP001-UA-20230530-82329 «Про передачу в оренду нерухомого майна площею 1880,9 кв. м, що знаходиться за адресою Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, 85, щодо якого прийнято рішення про продовження терміну дії чинного договору оренди на аукціоні».

Позивачка звертає увагу суду, що 29.06.2023р. за результатами аукціону LLP001-UA-20230530-82329 переможцем обрано чинного орендаря - ФОП Голубєву О.А. та, відповідно до п. 151 Порядку, 20.07.2023р. між Орендодавцем - РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, Балансоутримувачем - ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» МОЗ України та нею, як чинним Орендарем, підписано додаткову угоду шляхом викладення Договору оренди в новій редакції за примірним договором оренди, відповідно до якої дію Договору оренди було продовжено на час дії воєнного стану та 12 місяців після його припинення чи скасування.

Позивачка зазначає, що відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» визначено можливість застосування пільгової орендної плати за оренду державного та комунального майна на період воєнного стану.

Так, відповідно до п.п. 4 п. 1 Постанови № 634 на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, зокрема, орендарям на територіях, визначених у підпункті 3 пункту 1 Постанови № 634, орендна плата після 30 травня 2022 року нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).

Позивачка стверджує, що в період між поданням заяви про подовження строку оренди Договору оренди та безпосереднім продовженням Договору ФОП Голубєва О.А. двічі зверталась до Фонду державного майна України із запитами щодо продовження строку дії договору оренди на аукціоні (від 28.10.2022 р.) та щодо орендної плати за державне майно під час воєнного стану (від 22.06.2023 р.), на які були отримані відповіді ФДМУ № 10-16-18040 від 05.12.2022 року та № 10-16-16364 від 03.07.2023 р. відповідно.

Так, листом №10-16-18040 від 05.12.2022 р. ФДМУ повідомив позивачку про те, що у зв`язку з ненаданням Балансоутримувачем в повному обсязі необхідної інформації для продовження строку дії Договору оренди, об`єкт оренди не було виставлено на аукціон.

Листом № 10-16-16364 від 03.07.2023 р. «Щодо орендної плати за державне майно під час воєнного стану» ФДМУ повідомив про те, що у разі, якщо аукціон на продовження договору оренди був проведений після 24 лютого 2022 року, то у такому разі договір вважається продовженим до моменту підписання додаткової угоди і пільгова орендна плата за оренду державного майна на період воєнного стану має бути застосована з 24 лютого 2022 року до дати підписання додаткової угоди. В подальшому нарахування орендної плати за договором оренди має здійснюватися у повному розмірі.

Позивачка підтверджує, що починаючи з набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №634 (01.06.2022 р.) нарахування орендної плати за Договором оренди здійснювалось у відповідності до вимог пп. 4 п. 1 цієї Постанови - в розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).

Однак, після укладення Додаткової угоди про подовження строку дії Договору оренди, 20.07.2023р. нарахування орендної плати здійснювалось вже в повному обсязі

При цьому, відповідач повідомив, що оскільки додаткова угода про подовження строку дії Договору оренди була укладена вже після 24.02.2022 р. (а саме 20.07.2023 р.), зазначене ним розцінюється як «укладання нового договору», а тому пільга, визначена Постановою Кабінету Міністрів України № 634, на чинного орендаря не розповсюджується.

Поза тим, позивачка не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що оскільки Договір оренди був укладений до 24.02.2022р. (а саме 23.11.2007р.), не припинявся та не поновлювався, був продовжений після 24.02.2022р. та чинний станом на сьогодення, нарахування орендної плати за ним повинно відбуватись у відповідності до умов пп. 4 п.1 Постанови №634, а саме : має нараховуватись 50% розміру орендної плати, встановленої Договором оренди (з урахуванням її індексації) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування.

Відповідач - РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що у разі, якщо аукціон на продовження договору оренди був проведений після 24 лютого 2022 року, то у такому разі договір вважається продовженим до моменту підписання додаткової угоди і пільгова орендна плата за оренду державного майна на період воєнного стану має бути застосована з 24 лютого 2022 року до дати підписання додаткової угоди. В подальшому нарахування орендної плати за договором оренди має здійснюватись у повному розмірі, про що ФДМУ позивачу було надані детальні розяснення листом від 03.07.2023р. № 10-16-16364.

Також, відповідач звертає увагу суду, що вимога щодо зобов`язання РВФДМУ по Одеській та Миколаївський областях та ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» МОЗ України надмірно сплачену орендну плату за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091449 від 23.11.2007 р. починаючи з 20.07.2023 р. зарахувати в якості орендної плати відповідно до розподілу між Орендодавцем та Балансоутримувачем в наступні періоди, пред`явлена одночасно і до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, і до ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» МОЗ України. Проте, як визначив сам позивач, ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» МОЗ України виступає в даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідач також зазначає, що в листі РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 29.03.2024р. №11-06-01303 дійсно йде мова про розрахунок орендної плати у розмірі 50%, однак мається на увазі нарахування до 20.07.2023р.. До листа додано розрахунок орендної плати у якості прикладу нарахування, вказаний розрахунок не підписаний РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, а отже не є офіційним документом та не може бути доказом у справі.

Також, відповідач звертає увагу суду, що в матеріалах наявний лист Фонду державного майна України від 03.07.2023р. №10-6-16364, яким позивачу детального роз`яснено про втрату права на нарахування 50% орендної плати після 20.07.2023р.

Крім того, з метою різного тлумачення норм законодавства, РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях додатково роз`яснило орендарю позицію своїм листом від 17.04.2024 р. №11-13-01602 та надало підписаний розрахунок орендної плати.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» МОЗ України, проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 634 за договорами оренди, які були укладені за результатами проведення аукціонів або без проведення аукціонів після 24 лютого 2022 року, крім договорів оренди, укладених після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, нарахування орендної плати здійснюється в повному розмірі.

Також, третя особа зазначає, що станом на 15.10.2024р. за Орендарем - ФОП Голубєва О.А., рахується прострочена дебіторська заборгованість перед ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» МОЗ України у сумі 989 904 грн 07 коп., що перевищує строк заборгованості для вчинення дій щодо розірвання договірних відносин.

ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» МОЗ України вважає, що зазначені обставини є підставою розірвання договору, про що третьою особою готується відповідний лист на адресу РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив, що 23.11.2007р. між РВФДМУ по Одеській області (Орендодавець) та ФОП Голубєвою О.А.(Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно- Теплицю з блоком адміністративно-допоміжних приміщень та складській корпус (далі - Майно), площею 1802,10 кв. м, що розміщені за адресою: м. Одеса, Французький бульвар,85, та перебувають на балансі Клінічного санаторію ім. В.П. Чкалова (Балансоутримувач).

За п.1.2 Договору майно передається в оренду з метою : розміщення складу (розміщення складів) 119,90 кв.м.; розміщення офісу (розміщення офісних приміщень) - 321,00 кв.м.; теплиці, загальною площею 1361,20 кв.м.; вирощування квітів (розміщення суб`єктів господарювання, що провадять діяльність з вирощування квітів, грибів) - 1305,50 кв.м.; під продаж непродовольчих товарів (квітів) - 55,7 кв.м.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Враховуючи те, що об`єкт оренди є державною власністю, на правовідносини, що склалися між сторонами за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.11.2007р. розповсюджуються положення Закону України " Про оренду державного та комунального майна".

Стаття 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на дату укладання Договору) визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Отже, між сторонами за Договором оренди від 23.11.2007р. склалися орендні правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України обов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

23 листопада 2007р. сторни склали Акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Клінічного санаторію ім. В.П. Чкалова до Договору оренди від 23.11.2007р.

Згідно п.10.1 Договору цей Договір укладено строком до трьох років, що діє з 23.11.2007р. до 10.11.2010р. включно.

За умовами розділу 3 Договору оренди від 23.11.2007р. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р.№786(зі змінами) та п.19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, який затверджено наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007р. №768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007р. за №604/13 871- за пропозицією Орендаря як єдиного заявника і становить без ПДВ: - 46250 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2007р. визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції за серпень 2007р., за вересень 2007р., за жовтень 2007р. та за листопад 2007р. включно.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 50% надсилається Орендарем Орендодавцеві.

Договором про внесення змін до Договору оренди від 23.11.2007р., що був укладений 18.09.2018р. продовжено термін дії Договору до 10.08.2021р. включно, виключно при умові виконання Орендарем п.3.12,п.5.15 Договору ( щодо надання нової незалежної оцінки обєкту оренди та здійснення перерахунку орендної плати з обовязковим внесенням змін до Договору оренди від 23.11.2007р.).

З 01.02.2020р. набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019р., відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень якого договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Крім того, у ст.18 зазначеного Закону встановлено новий порядок продовження договору оренди, згідно з яким продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Порядок передачі в оренду державного та комунального майна затверджений постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020р. «Деякі питання оренди державного та комунального майна», яка набрала чинності 17.06.2020р.

Відповідно до п. 134 Порядку продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

За п.144 Порядку після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 Закону.

30 травня 2023 року в системі онлайн аукціонів з продажу та здачі в оренду майна Prozorro був опублікований аукціон LLP001-UA-20230530-82329 «Про передачу в оренду нерухомого майна площею 1880.9 кв. м, що знаходиться за адресою Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, 85, щодо якого прийнято рішення про продовження терміну дії чинного договору оренди на аукціоні».

29 червня 2023 року за результатами аукціону LLP001-UA-20230530-82329 переможцем обрано чинного орендаря ФОП Голубєву Олену Анатоліївну.

Згідно п.151 Порядку у разі коли переможцем аукціону став чинний орендар, між орендодавцем, балансоутримувачем та чинним орендарем укладається додаткова угода про продовження договору оренди майна. Додаткова угода укладається шляхом викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди. У разі відмови балансоутримувача від підписання додаткової угоди про продовження договору оренди така угода укладається між орендодавцем та чинним орендарем.

Додаткова угода про продовження договору оренди майна оприлюднюється в порядку та строки, передбачені цим Порядком для оприлюднення договорів оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2023р. сторони уклали Договір №1 про внесення змін до договору оренди від 23.11.2007р. №20984091449 нерухомого майна, що належить до державної власності, виклавши його у новій редакції.

Таким чином, має місце безперервна дія Договору оренди від 23.11.2007р. та зміна його умов, у тому числі продовження його дії, шляхом викладення Договору у новій редакції.

Так, у п.4.1змінюваних умов нової редакції Договору зазначено, що обєктом оренди є майно загальною площею 1880,9 кв.м, а саме: частина приміщень теплиць площею 1760,2 кв.м та будівля складу площею 120,7 кв.м, за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 85, що перебуває на балансі ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» МОЗ України.

При цьому, новий акт приймання-передачі обєкту оренди сторонами не складався, адже орендоване майно вже знаходилося у користування Орендаря - ФОП Голубєвої О.А. на підставі Договору оренди від 23.11.2007р.

Згідно п.9.1 змінюваних умов нової редакції Договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 221 930 грн без ПДВ.

Строк дії Договору - на час дії воєнного стану та 12 місяців після його припинення чи скасування ( п.12.1 змінюваних умов нової редакції Договору).

За умовами п.16 змінюваних умов нової редакції Договору орендна плата розподіляється станом на дату укладання договору у співвідношенні 50% від суми орендної плати Балансоутримувачу та 50% від суми орендної плати державному бюджету.

Відповідно до п.п. 4 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше зокрема, орендарям, крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації); орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.

У п.п. 3 п. 1 Постанови мова йде про орендарів, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей.

При цьому, за п.п. 5 п.1 Постанови звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.

За матеріалами справи, Фонд державного майна України у листі від 05.12.2022р. за вих.№10-16-18040 «Щодо продовження строку дії договору оренди на аукціоні та орендної плати за державне майно під час воєнного стану» із посиланням на положення п.п.3, 4 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» розяснив ФОП Голубєвій О.А. можливість застосування пільгової орендної плати за оренду державного та комунального майна на період воєнного стану.

При цьому, листом від 03.07.2023р. за вих.№10-16-16364 «Щодо орендної плати за державне майно під час воєнного стану» Фонд державного майна України повідомив ФОП Голубєвій О.А., що у разі якщо аукціон на продовження договору оренди був проведений після 24.02.2022р., то у такому разі договір вважається продовженим до моменту підписання додаткової угоди і пільгова орендна плата за оренду державного майна на період воєнного стану має бути застосована з 24.02.2022р. до дати підписання додаткової угоди. В подальшому нарахування орендної плати за договором оренди має здійснюватись у повному обсязі. В обгрунтування такої позиції Фонд послався на положення абз.1 п.151 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна №483, та зауважив, що у разі коли переможцем аукціону став чинний орендар, між орендодавцем, балансоутримувачем та чинним орендарем укладається додаткова угода про продовження договору оренди майна.

Листом від 29.03.2024р. за №11-06-01303 РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях повідомило, зокрема, ФОП Голубєву О.А., про те, що договір оренди від 23.11.2007р. з ФОП Голубєвою О.А. було продовжено за результатами проведення аукціону, переможцями аукціону стали чинні орендарі, з якими було укладено додаткові угоди шляхом викладення договорів оренди у новій редакції згідно з примірним договором оренди. На звернення РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях Фонд державного майна України повідомив, що після 30.05.2022р. і до закінчення строку на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, орендарям на територіях, визначених в п.п.3 п.1 Постанови №634, орендна плата нараховується у розмірі 50% розміру орендної пати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації). Відповідно до відповіді Фонду, орендна плата, у тому числі за договором оренди від 23.11.2007р. №20984091449, перерахована у розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди.

Але, у подальшому, у листі від 17.04.2024р. за 311-13-01602 РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях повідомило, зокрема, ФОП Голубєву О.А., про те, що лист РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 29.03.2024р. за №11-06-01303 слід залишити без розгляду та не враховувати, адже відповідно до Постанови №634 ( при цьому, відповідачем не здійснено посилання на пункт Постанови) за договорами оренди які були укладені за результатами проведення аукціонів або без проведення аукціонів після 24.02.2022р., крім договорів оренди, укладених після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022р. або раніше, нарахування орендної плати має здійснюватися у повному розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тлумачення, як ст. 3 Цивільного кодексу України загалом, так і п. 6 ч.1 зазначеної статті, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства ( постанови Верховного Суду від 01.03.2021 р. у справі № 180/1735/16-ц, від 18.04.2022 р. в справі № 520/1185/16-ц, від 05.12.2022 р. у справі № 214/7462/20).

Верховний Суд зауважив, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 18.04.2022 р. у справі № 520/1185/16-ц, від 08.02.2022 р. у справі № 209/3085/20, від 05.09.2022 р. у справі № 519/2-5034/11).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17, від 11.11.2019 р. у справі № 337/474/14-ц). З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.

Тлумачення ст. 20 Цивільного кодексу України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (постанова Верховного Суду від 13.03.2023 р. в справі № 554/9126/20).

Верховний Суд у постанові від 18.05.2018р. у справі №910/1873/17 зазначив, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі-«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Вирішення справи з позиції надмірного формалізму може позбавити позивача доступу до суду, оскільки через недобросовісну поведінку відповідача та фактичний обман, позивач може бути позбавлений можливості відстояти власні права.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові ОП КЦС ВС від 10.04.2019 по справі № 390/34/17; Окремій думці суддів КЦС ВС від 22.08.2018 по справі № 596/2472/16-ц; постанові ВС у складі колегії суддів КГС від 17 листопада 2018 року у справі №911/205/18, у постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 27 лютого 2019 року у справі №237/142/16-ц.

У даній справі є очевидним, що дії відповідача, який листом від 29.03.2024р. за №11-06-01303 повідомив, зокрема, ФОП Голубєву О.А., про те, що договір оренди від 23.11.2007р. з нею було продовжено за результатами проведення аукціону, переможцями аукціону стали чинні орендарі, з якими було укладено додаткові угоди шляхом викладення договорів оренди у новій редакції згідно з примірним договором оренди, а також про те, що після 30.05.2022р. і до закінчення строку на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договором оренди від 23.11.2007р. №20984091449 орендна плата перерахована у розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди (при цьому, у якості додатку до цього листа була надано звіт про стан надходження коштів до бюджету саме з урахуванням такої позиції РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях), а у подальшому листом від 17.04.2024р. за 311-13-01602 повідомив, зокрема, ФОП Голубєву О.А., про те, що лист РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 29.03.2024р. за №11-06-01303 слід залишити без розгляду та не враховувати, є недобросовісними, адже якщо особа, яка має право на вчинення відповідних дій, висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти свою позицію у певних питаннях, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду від 07.10.2020р. у справі № 450/2286/16-ц).

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивачки у частині зобов`язання РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування здійснювати нарахування орендної плати Орендарю - ФОП Голубєвій Олені Анатоліївні, з відповідним розподілом між Орендодавцем та Балансоутримувачем за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091449 від 23.11.2007р. у відповідності до положень п.п.4 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №634 у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного Договором.

Щодо вимоги позивачки про зобов`язання РВФДМУ по Одеській та Миколаївський областях та Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України надмірно сплачену орендну плату за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091449 від 23.11.2007р. починаючи з 20.07.2023р. зарахувати в якості орендної плати відповідно до розподілу між Орендодавцем та Балансоутримувачем в наступні періоди, суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до п. 3.8 нової редакції Договору надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету або Балансоутримувачу, підлягає в установленому порядку зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого зарахування у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню Орендарю.

Але, у даному випадку, дану позовну вимогу позивачкою заявлено як до РВФДМУ по Одеській та Миколаївський областях, так і до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України, який у даній справі має статус третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не є відповідачем, отже, у суду у даному випадку відсутні підстави для зобов`язання Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України вчиняти будь-які дії.

За таких обставин, зазначена вимога позивачки підлягає частковому задоволенню у частині зобов`язання РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях надмірно сплачену Орендарем - ФОП Голубєвою Оленою Анатоліївною, орендну плату за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091449 від 23.11.2007р. за період починаючи з 20.07.2023р. зарахувати в якості орендної плати Орендодавцю - РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, в наступні періоди.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц, постанова Верховного Суду від 19.04.2024р. у справі №916/520/22).

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Фізичної особи - підприємця Голубєвої Олени Анатоліївни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про зобов`язання здійснювати нарахування орендної плати з відповідним розподілом між Орендодавцем та Балансоутримувачем за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091449 від 23.11.2007р. у відповідності до положень пп. 4 п. 1 Постанови №634 в розмірі 50% від розміру орендної плати на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, та про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївський областях та Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України надмірно сплачену орендну плату за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091449 від 23.11.2007р. починаючи з 20.07.2023р. зарахувати в якості орендної плати відповідно до розподілу між Орендодавцем та Балансоутримувачем в наступні періоди- задовольнити частково.

2. Зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування здійснювати нарахування орендної плати Орендарю - Фізичній особі - підприємцю Голубєвій Олені Анатоліївні, з відповідним розподілом між Орендодавцем та Балансоутримувачем за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091449 від 23.11.2007р. у відповідності до положень п.п.4 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №634 у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного Договором.

3. Зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надмірно сплачену Орендарем - Фізичною особою - підприємцем Голубєвою Оленою Анатоліївною, орендну плату за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091449 від 23.11.2007р. за період починаючи з 20.07.2023р. зарахувати в якості орендної плати Орендодавцю- Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в наступні періоди.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на користь Фізичної особи - підприємця Голубєвої Олени Анатоліївни витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 542 грн.

5. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 06 січня 2025 р.

Суддя Н.В. Рога