Ухвала

від 08.01.2025 по справі 131/25/25

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/25/25

Провадження № 2/131/14/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2025м. Іллінці

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Олексієнко О.Ю., розглянувши без фіксації судового процесу технічними засобами в м. Іллінці позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Іллінецької міської ради Вінницької області, -

В С Т А Н О В И В:

07.01.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам встановленим ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст. 12 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість, крім іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Із позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є громадянином Республіки Білорусь, який проживає в м. Мар`їна Горка, Пуховичського району, Мінської області, а тому, зазначена справа є справою з іноземним елементом.

Статтею 497 ЦПК України визначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Визначаючи підсудність справ судам України слід керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно із статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача та в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Суди розглядають спори за позовами громадян України до осіб, які проживають за кордоном, за правилами альтернативної підсудності, передбаченої статтею 28 ЦПК, а також виключної підсудності, передбаченої статтею 30 ЦПК та статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» (п. 4 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом»)

Як вбачається з матеріалів позову, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та звертаючись до суду з даним позовом про визначення місця проживання дитини, зазначила, що фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: м. Мар`їна Горка, Пуховичського району, Мінської області.

Однак, позивач не надала до суду документів про те, що на території м. Біла Церква та Білоцерківського району знаходиться майно відповідача або адреса в м. Біла Церква чи в Білоцерківському районі є останнім відомим зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача.

Оскільки, позивач є громадянкою України, а відповідач громадянином іншої країни, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.

Крім того, слід зазначити, що немає підстав для визначення підсудності даного позову Іллінецькому районному суду Вінницької області і відповідно до частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки угоди про підсудність справи з іноземним елементом судам України позивачем до матеріалів позову не долучено.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивачу слід долучити до позову угоду про визначення сторонами підсудності даного позову судам України для подальшого визначення підсудності даного позову та оформити позовну заяву відповідно до Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги у цивільних справах, щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за № 573/15264.

Так, вручення усіх документів по справі здійснюється відповідно до ч.1, 2 ст. 498 ЦПК України, а саме: у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України звертається з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Також, ч. 3 ст. 499 ЦПК України передбачено, що судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, регламентовано Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, підписаною в м. Гаага, згода на обов`язковість застосування положень, якої надана Україною згідно із Законом України від 19.10.2000 року № 2052-14 «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах».

Згідно зі ст. 5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, якщо документ має бути вручений відповідно до ч. 1 цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Тому, відповідно до ст. 7 Конвенції, типові умови формуляра, доданого до цієї Конвенції, у всіх випадках обов`язково мають бути складені французькою або англійською мовами. Вони можуть при цьому бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуючої Держави. Відповідні пробіли заповнюються або мовою запитуваної держави, або французькою чи англійською мовами.

На підставі Конвенції, з метою належного виконання та складання доручень про вручення документів за кордоном, суди України обов`язково повинні враховувати положення Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 за № 573/15264.

Відповідно до п 2.3. Інструкції, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Отже, позивачу надається строк для усунення зазначених вище недоліків, в іншому випадку вона буде вважатись неподаною і повернута позивачу.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Іллінецької міської ради Вінницької області, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у зазначений вище строк, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя