Рішення

від 30.12.2024 по справі 718/1805/24

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 718/1805/24

Провадження 2-о/718/204/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

"30" грудня 2024 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Мінів О.І.

секретаря судових засідань Анучкіній Л.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань, цивільну справу № 718/1805/24 за заявою представника заявника ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) - адвоката Ниміджан Юлії Василівни, заінтересована особа: перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Кобилянська,31, м.Чернівці) про встановлення факту батьківства, -

за участю учасників провадження:

заявник Дроняк О.Т.

представник заявник ОСОБА_2 ,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції заявника та її представника.

В травні 2024 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Ниміджан Ю.В. звернулася до суду з заявою, де заінтересована особа: перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства.

В обґрунтування заявлених вимог посилається, що ОСОБА_1 з початку 2001 року по 19 лютого 2024 року проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 . Під час їх спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4 . В свідоцтві про народження сина запис про батька зроблений відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Вказує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним батьком ОСОБА_4 , однак за роки свого життя він не встиг звернутися до органів реєстрації актів цивільного стану з заявою про визнання себе батьком сина, хоча завжди визнавав себе батьком, виховував та піклувався про сина, приймав активну участь у дошкільному та шкільному житті сина.

Зазначає, що подружжя проживало у цивільному шлюбі, разом з сином та до смерті ОСОБА_3 , підтримували подружні стосунки, вели спільний побут та спільний бюджет, що підтверджується фотографіями. За весь період спільного проживання вони мали спільні інтереси, бюджет.

Батько ОСОБА_3 постійно приводив і забирав сина з дитячого садка, цікавився його життям, поведінкою в колективі, а також відвідував всі навчально-виховні заходи, які проводились у дошкільному закладі.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 04.03.2024 року №102 ОСОБА_3 проживав за адресою АДРЕСА_1 , за роки життя визнавав дитину, як свого рідного сина ОСОБА_4 та виконував батьківські обов`язки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер у КНП «Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» від серцево-легеневої недостатності, що підтверджується довідкою про причину смерті №1 від 20.02.2024, лікарським свідоцтвом про смерть №1 від 20.02.2024.

Вказує, що встановлення факту необхідне з метою спадкування майна після смерті батька, дитина зможе отримувати пенсію по втраті годувальника, отримати пільги.

Також посилається на те, що в силу фактичних обставин справи реалізувати свої законні права та захистити інтереси дитини не може, оскільки у Свідоцтві про його народження запис про батька відсутній, внесений у відповідності до ст..135 СК України. Просить встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та внести зміни у актовий запис про народження сина.

Представник зацікавленої особи не надав заперечень проти задоволення заяви.

Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03.06.2024 вказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами окремого провадження. Судове засідання призначено на 01.07.2024 (а.с.29)

17.06.2024 представник зацікавленої особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальник відділу В.Репчук скерувала заяву про розгляд справи за заявою ОСОБА_1 без участі представника.(а.с.31)

30.12.2024 представник заявника адвокат Ниміджан Ю.В. скерувала клопотання про розгляд справи без участі представника та заявника. Разом з тим, надала письмовий виступ у судових дебатах, в яких підтримала заявлені вимоги та наполягала на їх задоволенні. (а.с.65-67)

Позиція заявника та його представника в судовому засіданні.

В судовому засіданні 09.12.2024 представник заявника ОСОБА_1 адвокат Ниміджан Ю.В. підтримала обставини, викладені в заяві та просила вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування яких пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у громадянському шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За життя батько не встиг зареєструвати батьківство, вони справді хотіли офіційно одружитися та зареєструвати сина. За браком часу, вказані події відкладалися. Після чого сталася трагедія і батько дитини помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , не встигши зареєструвати дитину відповідно до чинного законодавства. Хлопчик вважав його батьком, а той його сином, всі знали що це їх сім`я і їх спільна дитина. Відомості у свідоцтві про народження дитини були внесено на підставі ст.135 СК України. Оскільки ОСОБА_6 помер, просить встановити факт батьківства, що є необхідним для отримання дитиною пенсії по втраті годувальника та в подальшому оформлення спадкових прав.

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що в 2001 році познайомилася з чоловіком ОСОБА_7 , і почали разом проживати у неї вдома за адресою АДРЕСА_1 , без реєстрації шлюбу. ОСОБА_6 весь час значився зареєстрованим в АДРЕСА_2 . Протягом 2 років жили на утриманні батьків, оскільки обоє були без роботи. В 2011 році ОСОБА_7 потрапив в ДТП та довгий час перебував на лікуванні, отримав тяжкі тілесні ушкодження - перелом тазу, після чого була довга реабілітація, ОСОБА_7 був лежачим, а тому не реєстрували шлюб. В 2016 році у них народився син ОСОБА_8 . Так як, з ОСОБА_7 у шлюбі не перебували, то вирішили записати дитину, як одинока мати, через брак коштів, так як весь час накопичували для лікування чоловіка, він потребував заміну суглобу. Коли народився ОСОБА_5 , ОСОБА_7 допомагав у всьому, возив дитину до садочка, а її на роботу, забирав. Потім син пішов у школу, найбільше часу із сином проводив чоловік. ОСОБА_7 відносився до сина з любов`ю. З 15.02.2024 чоловік хворів, а вранці стався інсульт з великим крововиливом і ІНФОРМАЦІЯ_4 він помер в лікарні. Зазначила, що їй невідомо чи ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі, та чи є в нього діти. Разом з ним подружнім життям вони прожили з 2001 року і аж до смерті в 2024 , вона його і похоронила.

Також, за клопотанням заявниці в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Так, свідок ОСОБА_9 , яка являється прихожанкою церкви Святого Георгія, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 з віку 1-2 років почав приводити сина ОСОБА_5 до церкви, приходили удвох кожного тижня. Батько гарно відносився до ОСОБА_5 . Після його смерті син ОСОБА_5 продовжує прислуговувати в церкві.

Свідок ОСОБА_10 - хрещена дитини та тітка заявниці, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_13 проживала з ОСОБА_7 , як подружжя тривалий час, але чи були у шлюбі їй невідомо. ОСОБА_5 називав ОСОБА_7 татом, а той його - синок, батько завжди обіймав, цілував його, між ними були дуже гарні стосунки. ОСОБА_7 привозив ОСОБА_5 до школи, приходив на батьківські збори, дбав про нього, купляв все що дитина хотіла. Привезли дитину додому, похрестили в соборі м.Чернівців. Чому ОСОБА_7 не вказав себе батьком дитини - не може сказати. На хрестинах дитини мати ОСОБА_7 не була присутня.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо про нормальні стосунки ОСОБА_7 , як батька з сином. Постійно бачив їх, так як живе по сусідству, він возив сина і в садок, і до школи. Спілкувалися по можливості, по сусідські.

Свідок ОСОБА_12 - мати заявниці, в судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою АДРЕСА_1 . Батьком ОСОБА_14 . У ОСОБА_7 із сином були ідеальні стосунки, і сім`я була дуже гарна. Батько був дуже прив`язаний до дитини, носив малого з собою, проявляв свою батьківську любов до нього. В даний час проживаємо разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_5 . До народження ОСОБА_5 , ОСОБА_7 з ОСОБА_13 проживали може років 10 разом в її господарстві. Через брак часу не встигли привести документи до порядку. Не відомо чи ОСОБА_7 перебував у шлюбі. В їх особисте життя не втручалась, чому не вказали ОСОБА_7 батьком в свідоцтві про народження дитини не знає. Достатньо було бачити його відношення до дитини.

Фактичні обставини, встановлені судом.

В судовому засіданні судом роз`яснено право заявити клопотання про призначення судової генетичної (імунологічної) експертизи, однак заявник ОСОБА_1 та її адвокат Ниміджан Ю.В. категорично заперечили, вважали це недоцільним, посилаючись на практику Верховного Суду, адже, з їх слів, ОСОБА_6 за життя визнавав себе батьком дитини, однак офіційно не оформив документів через незадовільний стан здоров`я та раптову смерть.

Суд, заслухавши позицію заявника, пояснення свідків, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.263 ЦПК України, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, сформованого 24.03.2017р., ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , де відомості про батька зазначені відповідно до ч.1 ст.135 СК України - ОСОБА_15 , відомості про матір - ОСОБА_1 , про що зроблено актовий запис №2872 від 16.11.2016р. Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області. (а.с. 14)

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 у віці 57 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22.02.2024 (а.с. 15)

З копії лікарського свідоцтва про смерть №1, виданого КНП «Кіцманська БЛІЛ» 20.02.2024р. вбачається, що смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок серцево - легеневої недостатності. (а.с.16)

Відповідно до довідки №438 від 26.02.2024 виданої Кіцманською міською радою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька АДРЕСА_1 , дійсно хоронила чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 за власні кошти.(а.с.17)

Згідно довідки №4 від 28.02.2024 виданої Кіцманським закладом дошкільної освіти ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відвідував Кіцманський дошкільний навчальний заклад з серпня 2019р. по лютий 2022р.. За період перебування ОСОБА_4 в закладі дошкільної освіти батько ОСОБА_3 постійно брав учать у дошкільному житті дитини. (а.с.18)

Як вбачається з довідки №73 від 21.03.2024 виданої Опорним закладом освіти Кіцманський ліцей №1 Кіцманської міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно зарахований та числиться в списках 1-Б класу ОЗО Кіцманський ліцей №1. На підставі характеристики керівника 1-Б кл. ОСОБА_16 , батько ОСОБА_3 безпосередньо брав участь у вихованні та навчання дитини. (а.с.19)

У відповідності до Акту обстеження матеріально - побутових умов сім`ї ОСОБА_1 складеного Кіцманською міською радою №102 від 04.03.2024, обстеження проведено за адресою АДРЕСА_1 , де встановлено що за вказаною адресою проживають: заявниця ОСОБА_1 ,1977 р.н., її син ОСОБА_4 ,2016 р.н., батько ОСОБА_17 ,1953 р.н., мати ОСОБА_12 ,1954 р.н.. Зі слів заявниці ОСОБА_1 , іі матері ОСОБА_12 та сусідів, з 2001 року по 19.02.2024р. разом із заявницею та сином проживав без реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ). За роки життя ОСОБА_3 визнавав дитину, як свого рідного сина ОСОБА_4 ,2016 р.н. та виконував батьківські обов`язки. (а.с.25)

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Положеннями статей 125, 126, 135 СК України врегульовано питання про визначення походження дитини якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою.

Згідно до частини другої статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно з частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Верховний Суд зазначає, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у справі про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. За загальним правилом визнання батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для визнання батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц, провадження № 61-6030св18.

Висновок експертизи з питання походження дитини є одним із основних доказів, який має бути оцінений судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, провадження № 61-7126св22, від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21, провадження № 61-564св23.

У постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19) зазначено, що «висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» («Калачова проти російської федерації», Kalachevav. russia, № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Однак, на думку суду стороною заявника умисно не було подано до суду відповідне клопотання про призначення та проведення відповідної посмертної судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, що також викликає у суду сумніви у належності інших доказів.

У справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест -це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

ЄСПЛ у рішенні від 14 березня 2024 року за заявою № 62020/14 у справі «Молдован проти України (Moldovan v. Ukraine)» вказав на те, що висновок експертизи ДНК у таких правовідносинах не можна ігнорувати, оскільки він є чи не єдиним об`єктивним доказом, який може свідчити про факт батьківства однієї особи стосовно іншої.

Висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства та без його проведення неможливо встановити факт батьківства за відсутності належних та переконливих доказів.

Також, суд звертає увагу, що ОСОБА_3 проживав із ОСОБА_1 подружнім життям в період 2001-лютий 2024 рр. За цей час шлюб не зареєстрували, весь час були зареєстрованими за різними адресами. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина, ОСОБА_3 помер в лютому 2024 , коли дитині виповнилось 7 років, за час життя ОСОБА_3 не було вжито жодних дій та заходів з метою встановлення та підтвердження свого батьківства відносно дитини ОСОБА_4 .

Суд не бере до уваги покази свідка - хрещеної ОСОБА_10 та матері ОСОБА_12 , що надані в судовому засіданні на підтримання заяви, суд відноситься до них критично, оскільки ці свідки є родичами, близькими особами ОСОБА_1 та вони прямо чи опосередковано зацікавлені в вирішенні справи на користь заявниці, що викликає обґрунтовані сумніви у їх правдивості та достовірності.

До заяви долучено фототаблиці (а.с. 22-24), які суд вважає також неналежними та недопустимими доказами на підтвердження заявлених вимог заявниці щодо проживання однією сім`єю та біологічного батьківства ОСОБА_3 , так як вони ні не підтверджують, як і не спростовують факту походження дитини.

Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 суд вважає недостатніми, загальними, так як такі не підтверджують самого факту походження дитини від конкретного батька.

Суд не приймає як докази Акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 04.03.2024 , оскільки відомості стосовно ОСОБА_3 занесено зі слів заявниці та її матері.

Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Тому, вищевказані судом обставини та факти викликають у суду обґрунтовані сумніви в достовірності доводів та наданих на їх підтвердження доказів зі сторони заявниці.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлений нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається сторона заявника, як на підстави для задоволення заявлених вимог, не знайшли своє об`єктивне підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 5, 21, 74, 121, 122, 125, 126, 128, 135 СК України, ст.ст. 3-13, 141, 193, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 - адвоката Ниміджан Юлії Василівни, заінтересована особа: перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , (місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Кобилянська,31, м.Чернівці).

Повний текст рішення виготовлено 08.01.2025

Суддя: О.І.Мінів