Рішення

від 12.12.2024 по справі 945/2006/21

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.12.2024 Справа № 945/2006/21

2/469/121/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач 12 жовтня 2021 року звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з вказаним позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 80979,28 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2379,00 грн. та відшкодування за правничу допомогу - 9048,96 грн..

Позивач зазначав, що 28 вересня 2018 року між ТОВ «АІА Фінанс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) договір про надання кредиту, опублікованої на веб-сайті credit365.ua, підписаної електронним цифровим підписом позивача 06 вересня 2018 року, та Заявки на отримання кредиту № 1769332 на обраних відповідачем умовах, які акцептовані відповідачем 28 вересня 2018 року шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором).

На підставі вказаного договору на рахунок відповідача 28 вересня 2018 року перераховані кошти в розмірі 5000,00 грн.

За умовами договору кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених договором та погодженою кредитодавцем заявкою позичальника. Сума кредиту, строк повернення кредиту в межах, визначених договором, зазначається у заявці позичальника, що формується позичальником у власному особистому кабінеті на підставі умов договору. Відповідно до п.2.2. договору строк кредиту визначений у 30 днів, сума кредиту - 5000,00 грн., сума процентів - 1583,00 грн., до сплати усього - 6583,00 грн.. Датою надання кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позичальника, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в день надання кредиту (п.2.6 договору), строк для повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів за договором встановлено до 28 жовтня 2018 року. Відповідач у вказаний термін кредит не повернув, проценти не сплатив, натомість скористався послугою щодо продовження строку користування кредитом на підставі угоди про відтермінування повернення кредиту за умови сплати комісії за відтермінування строку повернення кредиту, яка була сплачена відповідачем через платіжні системи шляхом безготівкового перерахунку, а тому поточний термін повернення кредиту та процентів за кредитом - до 29 січня 2019 року, строк прострочення складає 1012 днів.

За умовами договору, за період прострочення повернення кредиту нараховані проценти відповдіно до п.2.11 договору за ставкою 1,5% за кожен день прострочення.

Отже, у відповідача станом на 07 жовтня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 80979,28 грн., з яких сума кредиту (згідно з заявкою) становить 5000,00 грн., проценти (згідно з заявкою) - 1583,00 грн., проценти (згідно з п. 2.11 договору) - 75900,00 грн., інфляційні втрати (згідно з ст.625 ЦК України) - 746,28 грн.

Ухвалою вказаного суду від 04 листопада 2021 року справа передана за підсудністю до Березанського районного суду Миколаївської області.

Позовна заява ухвалою судді Березанського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2021 року залишена без руху через невідповідність вимогам ст. 177 ЦПК України.

13 грудня 2021 року на виконання ухвали суду позивачем надано платіжне доручення №2315 від 07 грудня 2021 року про сплату судового збору та ордер адвоката Литвинця С.А. на представництво інтересів позивача у Березанському районному суді Миколаївської області.

20 грудня 2021 року судом отримано відомості про місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 22 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та додаткові пояснення з запереченнями проти відзиву, у яких зазначав про наявність доказів виплати кредиту, отримання яких на момент подання позову було ускладненим та зайняло певний час, а також доведеності укладення сторонами договору і вчинення дій щодо його часткового виконання відповідачем. Вказував, що зміст оферти зафіксовано з прив"язкою у часі, її умови передбачають дію лише однієї редакції оферти одночасно, дата акцептованої оферти від 06 вересня 2018 року вказана у заявці відповідача у розділі "Інформація про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором", що відповідає Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідач у судове засідання декілька разів не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності та відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необгрунтованість та недоведеність у зв"язку з відсутністю доказів, які б підтверджували перерахування грошових коштів за договором на її користь. Надані позивачем пропозиції (оферта) укладення договору про надання кредиту з накладенням електронного цифрового підпису лише позивача від 28 вересня 2018 року виготовлені самостійно позивачем, докази про ознайомлення відповідача та погодження з ними саме у наданій редакції не надані. Вважає, що у період часу з виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом кредитор міг додати до позовної заяви пропозицію (оферту) у будь-якій редакції, що є найбільш сприятливою для задоволення позову. До позову не надано виписки по рахунку відповідача, яка б дозволила перевірити визначену позивачем суму заборгованості; наведені у позові розрахунки не можуть слугувати безспірним доказом розміру грошових вимог до відповідача. Позивачем також не надано доказів, крім Заявки № 1769332, будь-яких інших підписаних відповідачем документів, що не дає можливості встановити умови, на яких відбувалось кредитування, у тому числі по збігу строку, який не обумовлений в заявці; не надано докази входу відповідача в ІТС суб`єкта електронної комерції з ідентифікацією особи за допомогою електронного підпису для подання відповідної заявки та укладення угоди.

Також надала копії документів щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 1769332 від 28 вересня 2018 року за виконавчим написом нотаріуса та наявності судової справи за її позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи, що сторони виклали свою позицію у направлених до суду заявах по суті справи, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, але не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні або надати заяви про його відкладення, що не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України вирішив справу без присутності учасників справи.

З матеріалів справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 28 вересня 2018 року був укладений договір про надання кредиту, в електронному вигляді на підставі індивідуальної пропозиції (оферти) за № 1769332 укладення договору про надання кредиту, яка була акцептована відповідачем 28 вересня 2018 року шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача (а.с.5-17).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з наданого відповідачем рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року у справі № 761/35422/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА Фінанс Груп", треті особи: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає, яке набрало законної сили, судом встановлено факт укладення сторонами кредитного договору № 1769332, а тому вказана обставина не доказується у цій справі.

У заявці №1769332 від 28 вересня 2018 року позичальником зазначена відповідач ОСОБА_1 та міститься інформація, що вказана заявка підписана нею 28 вересня 2018 року о 14.29 год. електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1605722 (а.с.18).

Заявка містить відомості про те, що позичальник ОСОБА_1 ознайомлена з умовами пропозиції (оферти) укладення договору надання кредиту та погоджується з ними, та просить надати кредит на таких умовах: сума кредиту 5000 грн., строк повернення кредиту 30 днів, процентна ставка 1.06% від суми кредиту в день, реальна річна ставка за кредитом 385%, очікувана сукупна вартість кредиту (проценти) 1583 грн., загальна сума до повернення 6583 грн.

У заявці також зазначені відомості про позичальника, у тому числі РНОКПП, серія та номер паспорта, дата його видачі та орган видачі, місце проживання, телефон та е-mail.

Вказані відомості, крім номеру телефону, узгоджуються з наявними у матеріалах справи документами (копією паспорта та довідки про код відповідача, копією позовної заяви ОСОБА_1 , відзивом та заявами ОСОБА_1 ).

У заявці вказаний номер банківського (карткового) рахунку позивальника у ПАТ КБ "ПриватБанк" для зарахування кредиту.

Згідно з інформацією про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, заявка № 1769332 на отримання кредиту за пропозицією (офертою) від 06 вересня 2018 року підписана ОСОБА_1 28 вересня 2018 року одноразовим ідентифікатором 1605722.

Реєстром "Log Fale" дій відповідача та позивача в інформаційно-телекомунікаціййній системі credit365.ua з укладення договору підтверджено вчинення сторонами дій щодо укладення договору 28 вересня 2018 року (а.с.19).

Номер телефону відповідача, за допомогою якого відбувалось укладення договору, відповідає номеру телефону ОСОБА_1 , зазначеному у інформації Українського бюро кредитних історій щодо ідентифікації суб"єкта кредитної історії (а.с.24).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно з ч.6 ст.11 вказаного Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Частиною 13 ст.11 вказаного Закону встановлено, що електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Судом встановлено, що кредитний договір між позивачем та відповідачем, у тому числі заявку на укладення кредитного договору від 28 вересня 2018 року підписано шляхом накладення електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на належний відповідачеві фінансовий номер телефону, що відповідає вказаним вимогам законодавства, що підтверджено також інформацією про підписання договору відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1605722 (а.с.18), реєстром (Log File) клієнта та ТОВ "АІА Фінанс Груп" в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua з укладення договору (а.с.19), витягом з реєстру надісланих смс-повідомлень клієнту ОСОБА_1 .

Крім того, пропозиція (оферта) позивача підписана електронним цифровим підписом позивача 06 вересня 2018 року, що підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с.16). Дата акцептованої оферти від 06 вересня 2018 року вказана у заявці відповідача у розділі "Інформація про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором".

Заперечуючи проти доказів укладення договору, сформованих позивачем, відповідач не зазначила, якими саме доказами має бути, на її думку, підтверджене укладання договору, та не спростувала факт укладення договору належними та допустимими доказами; крім того, ця обставина встановлена рішенням суду щодо сторін та не підлягає доведенню у цій справі.

Тому суд вважає, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, оформленого сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, які підтверджені відповідачем у заявці № 1769332, зокрема, щодо суми кредиту, строку повернення кредиту, процентної ставки.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит зі сплатою відсотків у визначений договором строк.

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.5, 2.6, 2.9 розділу ІІІ пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту ТОВ "АІА Фінанс Груп" договір укладається за кожною окремою погодженою заявкою позичальника на строк кредиту, визначений у такій заявці.

Сума кредиту та строк повернення кредиту в межах, визначених договором, зазначається в заявці позичальника, що формується позичальником у власному особистому кабінеті на підставі умов договору.

Розрахунки за договором проводяться між сторонами виключно у безготівковій формі. При укладенні договору позичальник підтверджує наявність власного банківського рахунку для отримання кредиту.

Датою надання кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позичальника. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в день надання кредиту.

Проценти нараховуються на суму кредиту, зазначену в погодженій кредитором заявці позичальника в день отримання кредиту на весь строк користування кредитом.

Відповідно до п. 2.10 розділу ІІІ Пропозиції (оферти) позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, визначені згідно з п. 2.8 договору в останній день строку користування кредитом.

Пунктом 2.11 розділу ІІІ Пропозиції (оферти) передбачено, що починаючи з другого дня за останнім днем строку користування кредитом плата за користування кредитом збільшується наступним чином: процентна ставка за користування кредитом нараховується щоденно і становить 1.5% від суми отриманого позичальником кредиту за кожен день з моменту закінчення строку користування, до моменту фактичного повернення кредиту. Обов"язок сплати процентів згідно даного пункту договору виникає у позичальника в день, наступний за днем їх нарахування.

У пункті 5.2 розділу ІІІ Пропозиції (оферти) зазначено, що сторони погодили, що на підставі ст.259 ЦК України позовна давність за всіма зобов"язаннями сторін, що виникають з умов договору, у тому числі щодо сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків, становить п"ять років.

Згідно з п.п. 7.1, 7.4 розділу ІІІ Пропозиції (оферти), укладений сторонами договір діє протягом строку, на який видано кредит, за відповідною заявкою.

У випадку припинення дії, або закінчення строку дії договору, сторони не звільняються від обов`язку виконання зобов`язань, що виникли під час його дії. При цьому непогашені грошові зобов`язання повертаються стороною з урахування положень п. 2 ст. 625 ЦК України, з процентами в розмірі згідно з п. 2.11 Договору.

Відповідно до п.п. 1-3 розділу IV Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту ТОВ "АІА Фінанс Груп" у випадку прострочення строків повернення кредиту позичальник має право укласти з кредитором угоду про відтермінування повернення кредиту за умови сплати комісії за відтермінування строку повернення кредиту, розмір якої в залежності від строку продовження визначений договором (а.с.12 на звороті-13).

Угода про відтермінування повернення кредиту вважається укладеною з моменту надходження на рахунок кредитора суми комісії за весь строк відтермінування.

У період з моменту отримання кредитором сплаченої позичальником комісії за весь строк відтермінування і до закінчення строку відтермінування нарахування процентів за користування кредитом згідно п. 2.8 або п. 2.11 договору не здійснюється, неустойка не нараховується.

Позичальник має право встановлювати новий термін повернення кредиту шляхом укладення угоди про відтермінування повернення кредиту і сплати комісії згідно умов договору необмежену кількість разів. Підписанням угоди про відтермінування повернення кредиту позичальник, у випадку прострочення позичальником грошового зобов"язання за договогом, надає згоду на списання коштів кредитодавцем зі свого банківського рахунку у розмірі простроченої заборгованості за кредитом, процентами та пенею, нарахованими згідно з умовами договору (пункти 7, 8 розділу ІV Пропозиції (оферти)).

Разом з тим, позивачем не надано доказів підписання угоди про відтермінування повернення кредиту відповідно до вимог п.8 розділу ІV Пропозиції (оферти) та статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" , а також здійснення відповідачем платежів на використання послуги з відтермінування повернення кредиту, сума яких зазначена у позовній заяві та має бути зафіксована у Реєстрі здійснених платежів (сторінка 5 позовної заяви).

Виходячи з викладеним, відтермінування повернення кредиту не є доведеним позивачем.

29 вересня 2021 року ТОВ "АІА Фінанс Груп" направило відповідачу вимогу щодо виконання зобов`язань за договором (а.с.27).

На підтвердження зарахування кредитних коштів у сумі 5000,00 грн. на рахунок відповідача позивачем надано копію платіжного доручення від 28 вересня 2018 року № 22467 (а.с.105), відповідно до якого платником АІА "Фінанс Груп" ТОВ здійснено платіж на рахунок АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_1 , призначення платежу для виплати кредиту ОСОБА_1 за договором кредиту, заявка 1769332 від 28.09.2018, зазначені також номер банківської картки та індивідуальний податковий номер ОСОБА_1 .

Разом з тим, зазначений документ не надає суду можливості встановити, чи були направлені позивачем кошти зараховані АТ КБ "ПриватБанк" на банківський рахунок відповідача, у зв"язку з чим суд приходить до висновку про те, що отримання відповідачем кредиту не є підтвердженим належними та допустимими доказами.

Як вбачається зі змісту Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, ТОВ "АІА Фінанс Груп" у правовідносинах, що виникли між сторонами, діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Пунктом 1 ч.1 ст.2 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п.6 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-III від 12 липня 2001 року у редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) .

За вимогами ч.2 ст.12 вказаного Закону фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію, зокрема, про фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг (п.1).

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-III від 12 липня 2001 року (у редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, що діяла на час укладення кредитного договору), договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

На підставі ч.ч.2, 3 ст.9 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості, зокрема, про попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит (п.9 ч.3 ст.9 Закону).

Позивачем не надано доказів надання відповідачу передбаченої законом інформації до укладення договору кредиту, а також враховуючи, що за змістом Пропозиції (оферти) деякі її умови є змінними (індивідуальними), про що зазначено у п.п.2.1-2.3 розділу ІІ Пропозиції (оферти).

Пункт 2.8 Пропозиції (оферти) прямо передбачає можливість визначення розміру процентної ставки, в залежності від якої визначається ціна кредиту (плата за користування кредитом), у додатку до договору.

Збільшена процентна ставка відповідно до п.2.11 розділу ІІІ Пропозиції (оферти) також є платою за користування кредитом, а тому, за змістом п.2.8 розділу ІІІ Пропозиції (оферти) також може бути визначена сторонами у додатку до договору.

Реєстром (Log File) дій клієнта та ТОВ "АІА Фінанс груп" в інформаційно-комунікаційній системі credit365.ua з укладення договору зафіксовано формування та акцептування індивідуальної пропозиції (оферти).

Текст такої індивідуальної пропозиції (оферти), який акцептовано відповідачем, суду не надано.

За такого суд погоджується із запереченнями відповідача, що надані позивачем докази не дають можливості встановити умови, на яких відбувалось кредитування, у тому числі по збігу строку, який не обумовлений в заявці, а також щодо збільшеної процентної ставки.

Позивач зазначав, що станом на 07 жовтня 2021 року у відповідача утворилася заборгованість, розмір якої відповідно до розрахунку, наведеного в позовній заяві, становить 80979,28 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума кредиту, 1583,00 грн. - проценти, 75900,00 грн. - проценти (згідно з п.2.11 договору), 746,28 грн. - інфляційні втрати (згідно з ст.625 ЦК України) (а.с.3 на звороті).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно з ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилалась на недоведеність існування заборгованості, оскільки до позову не надано виписки по рахунку відповідача, яка б дозволила перевірити визначену позивачем суму заборгованості; наведені у позові розрахунки не можуть слугувати безспірним доказом розміру грошових вимог до відповідача.

Стаття 14 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-III від 12 липня 2001 року (у редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) зобов"язувала фінансову установу вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

Разом з тим, первинні бухгалтерські документи з обліку виданого відповідачеві кредиту та руху відповідних показників кредиторської заборгованості суду не надано.

Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатку до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, у вказаному розділі наводяться дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості.

Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми № 5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами маштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів.

Таким чином, розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є доказом надання кредиту та розміру боргу, оскільки позивачем відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не доведені ці обставини належними, допустимими, достатніми і достовірними письмовими доказами (ст.ст. 76-80 ЦПК України), яким односторонній розрахунок суми заборгованості не є.

Суд зважає також на те, що позивачем, усупереч вказаним вимогам, не надано також і розрахунок суми інфляційних втрат у сумі 746,28 грн., у тому числі на які суми та за який період нараховані інфляційні втрати, що не дозволяє суду встановити обгрунтованість та законність заявлених вимог.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: