Постанова

від 28.12.2007 по справі 33/120-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/120-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

28.12.07                                                                                                       Справа№ 33/120-А

11 год. 30 хв.79014; м. Львів, вул. Личаківська, 128Зал судових засідань № 205

Господарський суд Львівської області, розглянувши у судовому засіданні справу :

за позовом:Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова (м. Львів)

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства проектно-технологічного центру “Агрософт” (м. Львів)

про :стягнення  96 858  (дев‘яносто шість тисяч вісімсот п‘ятдесят вісім) грн. 87 коп.

Суддя :                       Цікало А.І.При секретарі :          Герасименко В.С.

Представники:

Від позивача:Тарасяк  Р.В. –представник (довіреність № 5832/06-12 від 19.09.2007 р.)

Від відповідача:Філіпович С.Г. –представник (довіреність б/н від 30.11.2007р.)

Малежик А.Є. –представник  (довіреність б/н від 30.11.2007 р.)

Представникам сторін, присутнім у судовому процесі роз'яснено зміст ст.ст. 30, 49, 51, 127  Кодексу адміністративного судочинства України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору :  До господарського суду Львівської області Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова (м. Львів) подано позов до Відкритого акціонерного товариства проектно-технологічного центру “Агрософт” (м. Львів)  про стягнення 96 858  (дев‘яносто шість тисяч вісімсот п‘ятдесят вісім) грн. 87 коп.

Ухвалою суду від 23.11.2007 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 06.12.2007 р. В судовому засіданні 06.12.2007р. було оголошено перерву до 18.12.2007 р.

Позивач вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.11.2007 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивач позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.11.2007 р. в повному обсязі не виконав, відзив на позов  представив, явку повноважних представників в судове засідання  забезпечив.

14.12.2007р  до суду за вх. № 27450,  від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Представники відповідача позов заперечили повністю, просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали подані учасниками процесу, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до розрахунків зі сплати внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування, поданих відповідачем до Управління Пенсійного фонду України за грудень 2006 року –4 657,60 грн. та за період з січня по вересень 2007р. –92 201,27 грн. він має недоїмку по сплаті внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування в сумі 96 858, 87 грн.

Загальна сума заборгованості Відкритого акціонерного товариства проектно-технологічного центру “Агрософт” по сплаті страхових внесків до УПФ України становить 96 858, 87  грн.

При ухваленні постанови суд виходив з наступного :

Відповідно до вимог ст. ст. 1, 14, п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування” відповідач є платником внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування (страхувальником) і зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Як вбачається з належно завірених копій розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягали сплаті за грудень 2006 року та за січень-вересень 2007року зобов'язання ВАТ проектно-технологічний центр “Агрософт” перед УПФ України в Шевченківському районі, становили 96 858, 87 грн.

Вирішуючи спір у справі, суд також виходив з того, що позивачем відповідно до вимог закону виставлялись та надсилались ВАТ проектно-технологічний центр “Агрософт” вимоги № Ю-48 від 05.02.2007 р., № Ю-64 від 05.03.2007 р., № Ю-101 від 03.04.2007 р., № Ю-17 від 03.05.2007 р. та № Ю-10 від 04.06.2007 р. (повідомлення про вручення поштових відправлень знаходяться у матеріалах справи). Докази, які б свідчили про сплату відповідачем більшої суми, ніж зазначено позивачем, у матеріалах справи відсутні та ВАТ “Проектно-технологічний центр “Агрософт” суду не подані.

Крім цього, суд приймає до уваги ту обставину, що статтею 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ регулюються відносини, які виникають між суб‘єктами системи загальнообов‘язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов‘язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов‘язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов‘язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ встановлено, що загальнообов‘язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об‘єднаннях громадян, у фізичних осіб –суб‘єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб‘єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ, страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов‘язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № І058-ІУ зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов‘язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов‘язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Строки сплати страхових внесків визначені ст. 20 Закону, згідно з якою страхувальники зобов‘язані, сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплатою страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Позивач направляв відповідачу вимоги про сплату заборгованості, які добровільно не були виконані та не оскаржувались у встановленому порядку.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97ВР, яким разом із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування для суб‘єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент). Страхові внески на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Обов‘язок сплачувати страхові внески на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб‘єкта підприємницької діяльності. Зазначений висновок господарського суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладено у постановах від 21 листопада 2006 р. (за позовом Дочірнього підприємства “Будгідроремонт” Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц” до УПФ України в м. Андріївці про визнання недійсними рішень), від 06 березня 2007 р. (за позовом Дочірнього підприємства „Будкомплект” АТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд” до УПФ України в Корабельному районі м. Миколаєва про визнання недійсною вимоги), від 15 травня 2007 р. (за позовом УПФ України в Шишацькому районі Полтавської області до приватного підприємця Масюка Василя Даниловича про стягнення 358 грн. 55 коп.) та від 29 травня 2007 р. (за позовом УПФ України в Заставнівському районі Чернівецької області до Заставнівської районної спілки споживчих товариств про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування).

У представленому відзиві відповідач позовні вимоги заперечив покликаючись на те, що  позовну заяву  Управління Пенсійного фонду в Шевченківському районі м. Львова було прийнято до Адміністративного суду, а не до Господарського, без відповідного зазначення в позовній заяві, як  це передбачено ст.106 Закону № 1058.

Однак суд не погоджується із запереченнями відповідача виходячи з того, що з 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, що регулює порядок розгляду публічно-правових спорів, з участю, зокрема, державних органів, до яких належить Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова. Відповідно до п. 6 прикінцевих та перехідних положень вказаного Кодексу,  господарські суди розглядають підвідомчі їм згідно ГПК України адміністративні справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання відповідача на те, що позивач не є суб‘єктом владних повноважень, то суд вважає їх безпідставними з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 N 121/2001, Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов‘язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 N 8-2 (далі - Положення про управління Пенсійного фонду), управління у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду. Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду Управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Пенсійного фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій. З наведеного випливає, що Управління у прийнятті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень. Згідно з підпунктом 7 пункту 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду Управління має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків. За змістом статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” саме територіальним органам Пенсійного фонду надано право приймати рішення про сплату простроченої заборгованості із сплати страхових внесків.          Станом на день розгляду справи, відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості по платежах до Пенсійного фонду України, яка є предметом позову.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки позивач представив достатньо належних доказів щодо виникнення заборгованості, стягнення якої є предметом позову, а відповідач не представив доказів відсутності заборгованості або її погашення, у встановленому чинним законодавством України порядку, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова (м. Львів)  до Відкритого акціонерного товариства проектно-технологічного центру “Агрософт” (м.Львів)  про стягнення 96 858  (дев‘яносто шість тисяч вісімсот п‘ятдесят вісім) грн. 87 коп. є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі наведеного, керуючись п. п. 1, 3 п. 3 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, а також, в зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 14, 15, 17, 20, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107, 120, 122, 123, 124, 127, 130, 135,138, 139, 140, 143, 151, 152, 153, 154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п.п. 3, 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                                      П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов Управління Пенсійного фонду України  в Шевченківському районі м. Львова (м. Львів) до Відкритого акціонерного товариства проектно-технологічного центру “Агрософт” (м. Львів)  про стягнення 96 858  (дев‘яносто шість тисяч вісімсот п‘ятдесят вісім) грн. 87 коп.–задоволити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства проектно-технологічного центру “Агрософт” (79058, м. Львів, пр-т Чорновола, 63а, код ЄДРПОУ 00915225) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова (79068, м. Львів, вул. Мазепи, 5а, код ЄДРПОУ 20847520)  –96 858  (дев‘яносто шість тисяч вісімсот п‘ятдесят вісім) грн. 87 коп

3.           Стягнути з Відкритого акціонерного товариства проектно-технологічного центру “Агрософт” (79058, м. Львів, пр-т Чорновола, 63а, код ЄДРПОУ 00915225) в дохід державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) –968 (дев‘ятсот шістдесят вісім) грн. 58 коп. судового збору.

4.          Виконавчі листи видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя