Ухвала

від 08.01.2025 по справі 487/11405/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/11405/24

Провадження № 2/487/988/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2025 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Бобрової І.В., розглянувши заяву заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д.Г. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Дмитра Георгійовича в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання демонтувати (знести) житловий будинок і паркан

ВСТАНОВИВ:

27.12.2024 заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д. Г. звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди Миколаївській міській раді в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду площею 424 кв.м з кадастровим номером 4810136300:12:001:0028 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести (демонтувати) житловий будинок літ. А-2 загальною площею 298,9 кв.м та паркан по АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачки на користь Миколаївської обласної прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

Вимоги позову мотивовані тим, що Окружною прокуратурою м. Миколаєва виявлено порушення інтересів держави під час використання земельної ділянки водного фонду, яка належить до прибережної захисної смуги Бузького лиману та розташована в Заводському районі м. Миколаєва. Зокрема встановлено, що всупереч діючим вимогам законодавства відповідачка 07.07.2015 зареєструвала в Управлінні ДАБІ у Миколаївській області декларацію № МК 142151880463 про готовність до експлуатації об`єкта житлового будинку з прибудованим гаражем за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того 21.10.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим право власності відповідачки на земельну ділянку площею 424 кв.м з кадастровим номером 4810136300:12:001:0028 по АДРЕСА_1 скасовано рішенням суду та вказану земельну ділянку повернуто у комунальну власність територіальної громади м. Миколаєва. Так рішеннями судів у справі № 487/5726/19 підтверджено законодавчу заборону використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 для індивідуального житлового будівництва, у зв`язку з чим такими діями відповідачки порушені вимоги законодавства з питань захисту та збереження земель водного фонду та території зелених насаджень загального користування. Таким чином, враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:12:001:0028, на якій незаконно побудований житловий будинок та паркан, належить до комунальної власності водного фонду, розміщення останніх на ній створює очевидні суттєві перешкоди в її використанні власнику територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, у зв`язку з чим будинок та паркан підлягають знесенню.

Суд своєю ухвалою від 08.01.2025 зазначений позов прийняв до розгляду та відкрив провадженні у справі в порядку загального позовного провадження.

30.12.2024 позивачем було надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить: заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості житлового будинку по АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_1 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі житлового будинку, паркану за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна по АДРЕСА_1 ; заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради присвоювати, змінювати адресу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також стати перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав позивача.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд доходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Положеннями ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 569/13105/18 зазначено, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Таким чином умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача (правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 369/12755/17, від 01.11.2019 у справі № 541/2862/13-ц).

Крім того відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 452/1520/16-ц, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що зазначений спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, є всі передбачені законом підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому при ухвалені рішення суд бере до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18, від 13.01.2020 у справі № 303/7174/18, від 15.05.2019 у справі № 755/10786/16-ц, відповідно до яких під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Одним із принципів вжиття забезпечувальних заходів є принцип пропорційності (співмірності, справедливості), який означає відповідність застосованого забезпечувального заходу потенційним збиткам позивача, включає в себе серйозність підстав вимоги заявника, відповідні публічні інтереси, якщо такі є, терміновість потреби для вжиття попередніх заходів. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 06.08/824/436/2019.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обгрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд співвідносить негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Таким чином, оглянувши матеріали додані до позовної заяви, вивчивши обґрунтування позивача щодо необхідності застосування заходу забезпечення позову, суд доходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а застосування саме такого виду забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування.

Керуючись ст. 151 153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву заступника керівникаОкружної прокуратуриміста МиколаєваЧобану Д.Г.про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовомзаступника керівникаОкружної прокуратуриміста МиколаєваЧобану ДмитраГеоргійовича вінтересах державив особіМиколаївської міськоїради до ОСОБА_1 проусунення перешкоду користуванніта розпорядженніземельною ділянкоюводного фондушляхом зобов`язаннядемонтувати (знести)житловий будинокі паркан задовольнити.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі житлового будинку, паркану за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (ідентифікаційний код 41256954) здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

Заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради (ідентифікаційний код 04056612) присвоювати, змінювати адресу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвалу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повне судове рішення складено 08.01.2025.

Головуючий суддя І. В. Боброва