Рішення

від 28.11.2024 по справі 489/5893/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/5893/23

Номер провадження 2/489/232/24

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2024 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування про відібрання малолітньої дитини від батька без позбавлення батьківських прав, передання дитини для подальшого влаштування та стягнення аліментів,

встановив

В жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона являється бабусею по лінії матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між батьками дитини розірвано. Відповідно до рішення суду з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь матері в розмірів 1000 грн. щомісяця з подальшою індексацією і до досягнення дитиною повноліття. З 2017 року ОСОБА_4 з дитиною проживала у позивача в с. Нововасилівка Снігурівського району Миколаївської області. Де знаходиться батько дитини невідомо, зв`язку з ним немає.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 раптово померла. На даний час дитина постійно проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні, про що службою у справах дітей Снігурівської міської ради проведено перевірку та відповідно до наказу №1 від 02.01.2023 дитину передано бабусі. З 2017 року батько дитини про її стан не цікавиться, не відвідує, аліменти не сплачує, матеріальної допомоги не надає. Батько дитини виправлятись не має наміру, ігнорує наявність у нього дитини, не піклується про дочку. Позивач вважав, що після смерті матері відповідач змінить своє ставлення до дитини, але він навіть не дає про себе знати. Окрім того, після смерті матері дитини припинилось стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки вона була стягувачем.

З цих підстав просила суд позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , передати онучку позивачу для подальшого встановлення опіки, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

15.02.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначив, що заперечує проти позовних вимог. По-перше, ОСОБА_2 не ухилявся та не ухиляється від сплати аліментів на утримання малолітньої доньки. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. По-друге, в лютому 2015 року родина ОСОБА_5 разом з донькою виїхали за межі України. В 2016 році ОСОБА_6 з донькою повернулася до України, шлюбні відносини були припинені. Між батьками дитини склалися неприязні відносини, мати дитини змінила номер телефону та постійно перешкоджала спілкуванню батька з дитиною. До лютого 2022 року відповідач приймав участь у вихованні своєї доньки, спілкувався з нею, матеріально утримував, дарив подарунки на свята. Про смерть колишньої дружини відповідач дізнався випадково на початку 2024 року. Позивачу належним чином відомо, що відповідач постійно з 2015 року по теперішній час мешкає за межами України. Відповідач виконував і бажає надалі виконувати свої батьківські обов`язки, бажає спілкуватись з донькою та брати участь у її вихованні.

26.08.2024 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову. Просив суд відібрати малолітню ОСОБА_3 у її батька ОСОБА_2 без позбавлення його батьківських прав та передати малолітню ОСОБА_3 органу опіки та піклування Снігурівської міської ради для подальшого влаштування із позивачем; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 1/4 від заробітку боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 16.10.2024 ухвалено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав, на підставі уточнених позовних вимог продовжити здійснювати в порядку загального позовного провадження, з урахуванням строку, необхідного для надання відповідачем відзиву.

Позивач ОСОБА_7 подала заяву, якою вимоги підтримала вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, заявою від 10.10.24 позовні вимоги визнали. Вказали, що з урахуванням найкращих інтересів дитини, відповідач згоден на відібрання дитини та передачу її на виховання позивачу і згоден на стягнення аліментів на утримання дитини.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, просили розглядати справу без їх участі.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.04.2017 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було розірвано.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наказом №1 від 02.01.2023 Службою у справах дітей Снігурівської міської ради наказано передати з 02.02.2023 ОСОБА_3 в сім`ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка є рідною бабусею та з якою у дитини склалися близькі стосунки.

Довідкою №2 від 04.01.2023 підтверджено, що ОСОБА_3 дійсно проживала в АДРЕСА_1 з 2016 року разом з матір`ю , в сім`ї бабусі ОСОБА_1 , була матеріально забезпеченою. Батько ОСОБА_2 до дитини не приїжджав, участі у вихованні не приймав, не займався дозвіллям , матеріально не забезпечував.

Довідкою Снігурівського ліцею Снігурівської міської ради від 03.01.2023 підтверджено, що мати та бабуся дитини ОСОБА_3 постійно цікавились навчанням дитини, відвідували шкільні заходи та батьківські збори. Батько участі у навчанні та вихованні дитини не приймав.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06.11.23, наданого до суду Інгульським відділом ДВС у м. Миколаєві, заборгованість станом на 01.06.2019 відсутня. Заборгованість станом на 01.06.2022 становить 2332,50 грн.

Згідно з Висновком Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні доньки ОСОБА_3 , стосунки з біологічним батьком є невизначеними, оскільки дитина досить тривалий час з ним не спілкувалась, пам`ятає, що бачила його ще у 4 роки. По відношенню до батька відчуває злість та образу через те, що він проявляє до неї байдужість, не дзвонить, не приїздить до України, не виконує сумлінно батьківські обов`язки, покинув її. Збоку батька не відчуває любові, захисту, підтримки, піклування, забезпечення психоемоційної безпеки. Питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 підтримано членами комісії, згідно з викладеним, виходячи з інтересів дитини, орган опіки та піклування виконкому ММР вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як встановлено судом, відповідач сплачував аліменти на утримання дитини до 2022 року і заборгованість була відсутня. Проте, з березня по травень 2022 року рахується заборгованість по сплаті аліментів та 06.11.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку зі смертю стягувача.

Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням, або органові опіки та піклування.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

Європейський суд у своєму рішенні у справі «Гаазе проти Німеччини» (заява від 08 квітня 2004 року № 11057/02) зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Частина 2 ст. 155 СК містить спеціальне застереження про те, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Як встановлено судом, мати дитини ОСОБА_3 померла та Наказом №1 від 02.01.2023 Службою у справах дітей Снігурівської міської ради вирішено передати з 02.02.2023 ОСОБА_3 в сім`ю ОСОБА_1 . Заявою від 10.10.2024 представником відповідача визнано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України визнання відповідачем позову є підставою для задоволення позовних вимог.

Суд враховує, що після смерті матері ОСОБА_4 у дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з близьких родичів залишилися батько та бабуся - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Беручи до уваги вік позивача, стосунки які склалися у позивача та відповідача з дитиною, враховуючи заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав, та те, що таке позбавлення є крайнім заходом, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем змінених позовних вимог не суперечить законодавству і не порушує прав та інтересів інших осіб і головне - відповідає найкращим інтересам дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає, що з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог, наведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування такого тимчасового заходу як відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав, який здійснюється на підставі ст. 170 СК України, в якнайкращих інтересах дитини з метою охорони її фізичного та психічного здоров`я, забезпечення нормального розвитку.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина 4 статі 170 СК України).

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині 1 статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає за необхідне стягнути з останнього аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки відповідач позовні вимоги визнав, то на підставі статей 141, 142 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536,80 грн. (1073,60 грн./2).(536,80 грн.) - 50% сплаченого судового збору необхідно повернути позивачу з державного бюджету.

Крім того, у зв`язку зі зверненням позивача до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги задовольнити.

Відібрати у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_3 , малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав та передати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ня, виконавчому комітету Снігурівської міської ради як органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 27 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Повернути з державного бюджету позивачу ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору відповідно до квитанції № 2А7С-3Р9Е-0А51-968Н від 27.09.2023 у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 22437186, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Третя особа: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04056612, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.12.2024.

Суддя В. В. Кокорєв