Ухвала

від 07.01.2025 по справі 522/20275/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/20275/24

Провадження № 2-з/522/364/24

УХВАЛА

07 січня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши заяву, подану ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Сузір`я Будова», Товариства з обмеженою відповідальністю «УПГВ Система», Споживчого товариства «Сузір`я Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Баубуд», третя особа Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання права власності на квартиру, визнання недійсними правочинів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справи передана на розгляд судді Свяченій Ю.Б.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила заборонити Споживчому товариству «Сузір`я будова», Споживчому товариству «Сузір`я плюс», а також будь-яким іншим особам, органам та суб`єктам, які відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо користування, розпорядження та відчуження (передавання, прийняття) майнових прав в будь-який спосіб відчужувати (передавати) будь-яким іншим особам майнові права на: квартиру АДРЕСА_1 ), набуту за договором № 4/298-КР від 13.03.2018, нежитлове приміщення № 1203 (будівельний номер 21г), набуте за договором № 4/21г-К від 02.10.2018, нежитлове приміщення № 1204 (будівельний номер 21д), набуте за договором № 4/21д-К від 02.10.2018, нежитлове приміщення № 1205 (будівельний номер 21е), набуте за договором № 4/21е-К від 02.10.2018, розташовані на 21-му поверсі у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , І черга будівництва (IV пусковий комплекс); накласти арешт на зазначені квартиру та нежитлові приміщення.

У заяві ОСОБА_2 зазначає, що будівництво будинку наразі завершено, що дає відповідачам всі можливості розпорядитися квартирами, розташованими в ньому. Вимога щодо заборони відповідачам відчужувати (передавати) спірні майнові права будь-яким іншим особам є прямо пов`язаними з предметом спору, співмірними до позовних вимог, а їх невжиття створює реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Вважає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Свяченій Ю.Б.

Ухвалою від 26.11.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Сузір`я Будова», Товариства з обмеженою відповідальністю «УПГВ Система», Споживчого товариства «Сузір`я Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Баубуд», третя особа Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання права власності на квартиру, визнання недійсним правочинів.

На підставі розпоряджень № 1077/24, 1078/24 від 30.12.2024 «Щодо здійснення повторного автоматизованого розподілу справи» на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 № 3650/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку», відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду для розподілу судових справ та матеріалів між суддями в Приморському районному суді м. Одеси, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 522/20275/24 провадження № 2/522/8286/24 та справи № 522/20275/24 провадження № 2-з/522/364/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 522/20275/24 провадження № 2/522/8286/24 передана на розгляд судді Чорнусі Ю.В.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справа № 522/20275/24 провадження № 2-з/522/364/24 передана на розгляд судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою від 07.01.2024 справа № 522/20275/24 прийнята до провадження судді Чорнухи Ю.В.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З викладеної норми вбачається, що вжиття заходів забезпечення позову допускається саме у тому разі, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виклала правову позицію, згідно якої при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові від 28.11.2018 у справі № 359/5561/17 Верховний Суд констатував, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав, а існування загрози їх порушення повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

За таких обставин, під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має дослідити наведені заявником підстави застосування заходів забезпечення позову, їх обґрунтованість, встановити чи існує очевидна та об`єктивна загроза порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову, чи є заходи забезпечення позову співмірними із заявленими позивачем вимогами, а також дослідити надані позивачем докази на підтвердження наведених у заяві доводів.

У заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити відповідачам та будь-яким іншим особам, органам та суб`єктам, які відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо користування, розпорядження та відчуження (передавання, прийняття) майнових прав в будь-який спосіб відчужувати (передавати) будь-яким іншим особам майнові права на квартиру та нежитлові приміщення, а також накласти арешт на квартиру та нежитлові приміщення.

Щодо вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно

У постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20 викладено такий правовий висновок: «Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодоохорони матеріально-правовихінтересів позивача від можливихнедобросовісних дійіз бокувідповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).»

У вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.

Отже вжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, може бути застосована саме щодо відповідача і щодо належного йому майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Позивач не зазначає у заяві чи зареєстровано право власності на квартиру та нежитлові приміщення станом на момент звернення до суду із заявою, а лише зазначає про те, що будівництво будинку завершено, що надає відповідачам можливість розпорядитись квартирами. До матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення доказу не додано документів, з яких суд міг би встановити чи зареєстровано чи не зареєстровано станом на момент подання заяви про забезпеченя позову право власності на квартиру АДРЕСА_3 , нежитлові приміщення № 1203, 1204, 1205, розташовані на АДРЕСА_4 , і якщо реєстраційні дії проводились встановити особу, за якою зареєстровано майно.

Відсутність зазначених доказів позбавляє суд можливості встановити чи не будуть внаслідок вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно обмежені права осіб, які не є відповідачами у справі. Відповідно, суд позбавлений можливості встановити чи є заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на майно співмірними, чи відповідають вони меті вжиття заходів забезпечення позову та чи не стосуються вони прав інших осіб, які не є відповідачами у справі.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

За таких обставин у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру та нежитлові приміщення слід відмовити.

Щодо вимоги про забезпечення позову шляхом заборони Споживчому товариству «Сузір`я будова», Споживчому товариству «Сузір`я плюс», а також будь-яким іншим особам, органам та суб`єктам, які відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо користування, розпорядження та відчуження (передавання, прийняття) майнових прав в будь-який спосіб відчужувати (передавати) будь-яким іншим особам майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , нежитлові приміщення № 1203, 1204, 1205, розташовані на АДРЕСА_4 .

Частиною 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.

Згідно ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: - виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору. У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі № 910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Споживче товариство «Сузір`я будова» та Споживче товариство «Сузір`я плюс» не відносяться до кола осіб, які мають право здійснювати повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, отже у вжитті заходів забезпечення позову шляхом заборони вказаним юридичним особам здійснювати повноваження, яким вони не наділені, слід відмовити.

Забезпечення позову шляхом заборони не обмеженому колу осіб здійснювати повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та здійснювати будь-які дії щодо користування, розпорядження та відчуження (передавання, прийняття) майнових прав в будь-який спосіб відчужувати (передавати) будь-яким іншим особам майнові права на квартиру та нежитлові приміщення є не конкретизованим, а отже не відповідає вимозі щодо співмірності вжиття заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Окрім того, за відсутності доказів, з яких суд міг би встановити чи зареєстровано чи не зареєстровано станом на момент подання заяви право власності на квартиру АДРЕСА_3 , нежитлові приміщення № 1203, 1204, 1205, розташовані на АДРЕСА_4 , суд позбавлений можливості встановити чи не призведе вжиття заходу забезпечення позову до обмеження прав осіб, які не є відповідачами у справі.

Таким чином, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Згідно з ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 149-151, 153, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Юлія ЧОРНУХА