Рішення

від 07.01.2025 по справі 585/4802/24

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/4802/24

Номер провадження 2/585/104/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

Головуючого судді Цвєлодуб Г.О.,

за участю секретаря с/з Салій О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом КП «Ромнитеплосервіс» РМР до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги із постачання теплової енергії, -

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2024 року КП «Ромнитеплосервіс» РМР звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за отримані послуги із постачання теплової енергії у розмірі 50264 грн. 30 коп. та судовий збір в сумі 3028 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 28.12.2006р. № 402 (зі змінами від 28.10.2009 р. № 265) КП «Ромнитеплосервіс» РМР надає послуги із виробництва, транспортування та постачання теплової енергії мешканцям будинку АДРЕСА_1 . Працівниками КП «Ромнитеплосервіс» РМР встановлено, що в кімнатах гуртожитку № 2, 4 вищевказаного будинку із 28 вересня 2017 року по теперішній час проживає і зареєстрований ОСОБА_1 на підставі виданого Виконавчим комітетом міської ради ордера № 19 від 28.09.2017 р. для перереєстрації в гуртожитку. З 22.10.2021р. діє Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення на приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Боржник мав право змінити умови договору, крім ціни договору, в період 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті Роменської міської ради заяви від відповідача про зміну умов договору не надходило. Таким чином, на протязі опалювальних періодів з жовтня 2021 р. по серпень 2024 р., за споживання теплової енергії, відповідачу нараховано 50264 грн. 30 коп., сума боргу розрахована виходячи з розміру тарифів, затверджених відповідним рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області.

Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача в заяві до суду від 12.12.2024 року позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, справу розглядати без його участі.

17 грудня 2024 року від відповідача до суду надійшли клопотання про розгляд та вирішення справи за участю позивача та відкладення розгляду справи, про дотримання заборон, встановлених ст. 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

30 грудня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив проти позову, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що він не є та не був власником будь-яких приміщень, до яких позивач здійснює теплопостачання, в жодних договірних чи без договірних відносинах з позивачем не перебуває та ніколи не перебував, між ним та позивачем немає і не може бути жодних фактів акцептування договору (приєднання ним до умов договору), оскільки жодних дій, які свідчать про бажання укласти договір не вчиняв, заяву приєднання до умов договору не підписував та виконавцю не передавав, жодних рахунків не отримував та відповідно їх не сплачував, не вчиняв будь-яких інших дій, які б могли бути сприйняті акцептуванням договору, позов не мотивовано та не обґрунтовано належними та допустимими доказами.

31 грудня 2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач при отриманні ордеру на житло зобов`язаний оплачувати послуги з теплопостачання, з 22.10.2021р. діє Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення на приготування гарячої води індивідуальному споживачу, відповідач мав право змінити умови договору, крім ціни договору, в період 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті Роменської міської ради заяви від відповідача про зміну умов договору не надходило, працівниками підприємства щомісяця розносяться рахунки по оплаті послуг з постачання теплової енергії, також з рахунками направлялись неодноразово вимоги про оплату спожитої теплової енергії, але ОСОБА_1 не виконував зобов`язань, щодо погашення заборгованості, заключення договору реструктуризації, зміни даних ОСОБА_1 до підприємства не звертався, дані абонентів послуг КП «Ромнитеплосервіс» РМР знаходяться в електронній базі підприємства.

Ухвалою судді від 07 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про заміну стадії розгляду справи по суті підготовчим засіданням залишено без задоволення.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, які наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню доданих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 28.12.2006р. № 402 (зі змінами від 28.10.2009 р. № 265) КП «Ромнитеплосервіс» РМР надає послуги із виробництва, транспортування та постачання теплової енергії мешканцям будинку АДРЕСА_1 .

З 22.10.2021р діє Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення на приготування гарячої води індивідуальному споживачу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача; …споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; …теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з нормами п.п.1,5 ч.2 ст. 7 цього Закону індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону Україну «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з теплопостачання відносяться до житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач комунальної послуги - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою УАП РМР № 04-05/4609 від 02.12.24.

Як вбачається з позовної заяви у кімнатах гуртожитку № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 будинку № 4 із 28 вересня 2017 року по теперішній час проживає і зареєстрований ОСОБА_1 на підставі виданого Виконавчим комітетом міської ради ордера № 19 від 28.09.2017 р. для перереєстрації в гуртожитку, проте доказів про це в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи також не містять доказів факту приєднання до умов Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, а саме сплачених рахунків за послуги з постачання теплової енергії та фактичним споживанням теплової енергії тощо.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як напідставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

У той час, ч. ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Повертаючись до положень ст.81 ЦПК, суд відзначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З огляду на наведене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог.

Суд вважає, що позовні вимоги КП «Ромнитеплосервіс» РМР до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги із постачання теплової енергії є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи, адже докази надані позивачем, у своїй сукупності не є достатніми, достовірними та належними для прийняття судом висновку про існування стверджуваних позивачем обставин, а тому позов задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає, що згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, судові витрати по справі в розмірі 3028 грн. слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог КП «Ромнитеплосервіс» РМР до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги із постачання теплової енергії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ