Постанова

від 07.01.2025 по справі 732/707/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/707/24

Головуючий у першій інстанції Карпинська Н. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/141/25

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Агропромисловий кооператив «Старосільський»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Агропромислового кооперативу «Старосільський» на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про розірвання договору оренди землі.

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АПК «Старосільський», в якому просила достроково розірвати договір оренди землі, укладений 09 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та відповідачем, предметом якого є земельна ділянка площею 5,4829 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0137, яка розташована на території Андріївської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та припинити речове право право оренди вказаної земельної ділянки, яке зареєстровано за АПК «Старосільський».

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначала, що 09 грудня 2013 року між її чоловіком ОСОБА_2 та АПК «Старосільський» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,4829 га строком на 15 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а позивачка успадкувала належну йому земельну ділянку. За умовами п. 38 наведеного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни або розірвання договору, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просила достроково розірвати договір оренди землі, оскільки таке право сторони передбачено умовами укладеного правочину.

Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2024 року позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 09 грудня 2013 року на земельну ділянку загальною площею 5,4829 га, у тому числі рілля площею 5,4829 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0137, укладений між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський», та припинено речове право право оренди земельної ділянки площею 5,48 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0137, яке зареєстроване за АПК «Старосільський». Стягнуто з АПК «Старосільський» на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації судового збору 1211,20 грн.

В апеляційній скарзі АПК «Старосільський» просить скасувати рішення суду і направити справу на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський». Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач перебуває у спеціальному правовому статусі у процедурі банкрутства, а отже цей спір відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства має розглядатися судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство. Сторона відповідача вважає, що оскільки ініціювання спору та вимоги у справі заявлені в межах захисту майнових прав (права оренди) АПК «Старосільський», їх розгляд має здійснюватися в межах справи про банкрутство юридичної особи незалежно від суб`єктного складу сторін такого спору.

У наданому відзиві ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Доводи відзиву зводяться до того, що АПК «Старосільський» на час вирішення спору не заперечував проти обставин, викладених у позовній заяві, та не спростував наведених у ній доводів.

Позивачка категорично заперечує проти передачі справи до господарського суду, указуючи, що заявлені нею вимоги є немайновими, спір не стосується питання формування активів боржника, а тому не пов`язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У матеріалах справи відсутні відомості щодо перебування на належній їй земельній ділянці певного майна відповідача, яке можливо було б вважати активом боржника, та яке в подальшому може бути направлено на погашення грошових вимог кредиторів боржника.

У судове засідання апеляційного суду, призначене на 09 год. 30 хв 07 січня 2025 року учасники справи або їх представники, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з`явилися.

За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що до позивачки перейшло право власності на орендовану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті орендодавця ОСОБА_2 , що, враховуючи приписи п. 38 спірного договору оренди землі, є підставою для розірвання договору з одночасним припиненням речового права право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0137, яке зареєстровано за АПК «Старосільський».

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 939371 від 09 липня 2002 року ОСОБА_2 зазначений власником земельної ділянки загальною площею 6,32 га, розташованої на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 10).

09 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 надав, а АПК «Старосільський» прийняв в строкове користування земельну ділянку площею 5,4829 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0137, із земель сільськогосподарського призначення на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, строком на 15 років (а.с. 6-7).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 лютого 2024 року, виданого приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 , спадкоємцем земельної ділянки площею 5,48 га з кадастровим номером 7421480400:05:000:0137, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Андріївської сільської ради Чернігівського району (раніше Городнянського району) Чернігівської області, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є його дружина, ОСОБА_1 (а.с. 12).

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08 квітня 2024 року за АПК «Старосільський» зареєстровано речове право право оренди земельної ділянки площею 5,48 га з кадастровим номером 7421480400:05:000:0137 (а.с. 14).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року у справі № 908/1114/24 відкрито провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський» та введено процедуру розпорядження майном боржника (а.с. 92 зворот - 93).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11 червня 2024 року у справі № 908/1114/24 припинено повноваження керівника АПК «Старосільський» Савенка В.Г. і покладено виконання обов`язків керівника АПК «Старосільський» на розпорядника майна арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; зобов`язано керівника ОСОБА_4 протягом трьох днів з дати винесення ухвали передати розпоряднику майна боржника арбітражному Кучаку Ю.Ф. бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника АПК «Старосільський» (а.с. 49-53).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року у справі № 908/1114/24 припинено процедуру розпорядження майном АПК «Старосільський»; припинено повноваження розпорядника майна боржника ОСОБА_5 ; визнано АПК «Старосільський» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. (а.с. 95-96).

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Згідно з ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Оскаржуючи рішення суду, відповідач наголошував на тому, що заявлений до нього ОСОБА_1 позов повинен розглядатися Господарським судом Запорізької області в межах справи про банкрутство АПК «Старосільський».

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам ст. 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Відповідно до п. 8 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на час подання позову), на яку посилається сторона відповідача, як підставу для закриття провадження у справі, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Тобто, ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги за участю боржника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року у справі № 908/1114/24 АПК «Старосільський» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Усталеною є судова практика щодо розгляду усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, у справі про банкрутство лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах саме цієї справи. Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.

У постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, виходячи з положень п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, аналогічні положення містяться у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедури банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.

Оскільки вимоги позивача (боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство) про визнання недійсним правочину не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, тому немає підстав стверджувати, що на такі позовні вимоги поширюються норми права щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 707/149/22, від 15 березня 2023 року у справі № 711/7709/19, від 20 вересня 2023 року у справі № 201/5683/22.

У постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18 Верховний Суд зазначив, що спір за позовом орендаря, щодо якого порушено справу про банкрутство, про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового. Оскільки суди не встановили, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно позивача, яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника, тому його позовні вимоги є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, у зв`язку з чим не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство позивача та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 зауважив, що за змістом ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а спір є майновий у розумінні положень цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18(916/1051/20).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19).

На час вирішення спору судом першої інстанції частину 5 ст. 93 ЗК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX викладено у наступній редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

Крім того, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02 травня 2023 року № 3065-IX ч. 5 ст. 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

Наведеними змінами, внесеними законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX та від 02 травня 2023 року № 3065-IX до ч. 5 ст. 93 ЗК України, розширено повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження з її власником, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником. Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на час подання позову), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, крім усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; і спори щодо інших вимог до боржника. З огляду на це, апеляційний суд відхиляє доводи позивачки про те, що заявлені нею вимоги не є майновими, а отже мають вирішуватись лише в порядку цивільного судочинства.

На думку колегії суддів, не впливають на вирішення питання щодо підвідомчості цього спору, посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18 щодо цивільної юрисдикції спорів про розірвання договорів оренди, оскільки наведені висновки суду касаційної інстанції узгоджувались з діючим на час їх ухвалення земельним законодавством, яке зазнало змін на час вирішення цього спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

З огляду на положення ч. 5 ст. 93 ЗК України, із змінами, внесеними законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX та від 02 травня 2023 року № 3065-IX, якими законодавцем надано права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з її власником, до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.

Таким чином, задоволення вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди земельної ділянки вплине та змінить розмір ліквідаційної маси боржника, в тому числі і обсяг грошових зобов`язань боржника АПК «Старосільський».

Апеляційний суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що з огляду на зміни в земельному законодавстві, відповідно до яких користувачу земельної ділянки надано право відчужувати право оренди без погодження з її власником та можливість включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, право оренди не може вважатись немайновим активом. Отже, вирішення цього спору стосуватиметься питання формування активів боржника, у зв`язку з чим пов`язане зі здійсненням провадження у справі про банкрутство. Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду в порядку, визначеному ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства. Тобто, саме Господарський суд Запорізької області є судом, встановленим законом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі.

Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що в силу положень ч. 7 ст. 62 Кодексом України з процедур банкрутства майно (спірна земельна ділянка), щодо якого боржник (відповідач) є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, має повернутись його власнику відповідно до закону або договору, оскільки право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, а умовами укладеного між сторонами правочину дострокове повернення земельної ділянки у разі здійснення процедури банкрутства орендаря, не передбачено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).

Отже, апеляційний суд не вбачає правових підстав для направлення цієї справи на розгляд до Господарського суду Запорізької області, оскільки наведене можливе лише за заявою позивачки. ОСОБА_1 може звернутись до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією у визначений строк або скористатись правом на касаційне оскарження цього судового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу АПК «Старосільський» належить задовольнити частково, а оскаржуване заочне рішення скасувати із закриттям провадження у справі. Позивачці належить роз`яснити, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції, а також наявне у неї право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, 367, 374, ч. 1 ст. 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Агропромислового кооперативу «Старосільський» задовольнити частково.

Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про розірвання договору оренди землі закрити.

Роз`яснити позивачці, що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції, та її право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 січня 2025 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова