Рішення

від 08.01.2025 по справі 369/8214/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8214/24

Провадження № 2/369/393/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08.01.2025 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря судових засідань Соловюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,

встановив:

У травні 2024 року позивач КП «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області звернулось до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , є її власником та користується житлово-комунальними послугами. Послуги включають в себе: послуги з управління багатоквартирним будинком, послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно достатутних повноважень,Закону України«Про житлово-комунальніпослуги»,«Про особливостіздійснення прававласності у багатоквартирномубудинку»,Правил користуванняприміщеннями житловихбудинків,затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни від08жовтня 1992р.№ 572,Постанови КабінетуМіністрів України«Про забезпеченняєдиного підходудо формуваннятарифів нажитлово-комунальніпослуги» від01червня 2011року № 869,Постанови КабінетуМіністрів Українивід 5вересня 2018року № 712Про затвердженняПравил надання послуг зуправління багатоквартирнимбудинком таТипового договорупро надання послугиз управліннябагатоквартирним будинком,Договору №27від 18.03.2019, Комунальне підприємство «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» позивач надає послуги з управління будинком .

На підставі викладеного, КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради проводить нарахування платежів за житлово-комунальні послуги. Щомісяця до 20 числа, наступного за розрахунковим, надавав відповідачу рахунки на оплату наданих житлово-комунальних послуг, в яких вказувався розмір заборгованості.

Відповідач не в повному обсязі здійснював оплату за спожиті житлово-комунальні послуги, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 17418,76 грн., в т.ч.: за послуги з управління багатоквартирним будинком 17418,76 грн.

Тому позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 17418,76 грн. та судові витрати 3028 грн.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача. Позов підтримав та просив суд задовольнити. Вказав, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися. Про день, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином. Причини неявки суду невідомі. Ухвалу про відкриття провадження по справі, позовну заяву з додатками відповідачу направлено на адресу зареєстрованого проживання: АДРЕСА_2 . Конверти повертались з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.

Письмового відзиву, заперечень, клопотань до суду не подавалось, причини неможливості їх подати суду також не повідомлено.

Відповідно до положень ч. 8ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст.247ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимогст.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.

Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст.19,274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПКУкраїни датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до ч. 1ст.174ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Згідно із частинами 1, 8ст.279ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положеньстатті 13 Конституції Українита за частиною четвертою статті319, статті322 Цивільного кодексу України, право власності зобов`язує власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другоюст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартир нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому буді належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та і обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку розташовані на прибудинковій території.

У відповідності дост. 360 Цивільного кодексу України, співвласник, відповідно до частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особам за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до пункту 5ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на під відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відсутність юридичного факту відмови споживача від споживання послуг є підставою для визначення ціни за надані послуги між споживачем керуючими компаніями, як сторонами вже укладеного договору, на час споживання споживачем відповідних послуг та свідчить про те, що ціна була узгоджена сторонами відповідно до норм частини першоїстатті 632 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 5ст. 13 цього Закону, відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої і виконавцем.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги»визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно ізстаттею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до частини першоїст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини першоїстатті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 20 цього Законуобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Із зазначених положеньЗакону України «Про житлово-комунальні послуги»випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з існуючими тарифами.

Пунктом 1 частини першоїстатті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому право прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 20 цього Законуобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 20, 21 Закону визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

За пунктом 6 частини сьомоїстатті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

За приписамистатті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII, приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні, несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруд призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку (власників житлових та нежитлових приміщень).

Обов`язок щодо належного утримання та забезпечення належного санітарного, протипожежного і технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку покладено на співвласників багатоквартирного будинку (стаття 7 Закону 417-VIII).

Оскільки, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначеніЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 1 якого унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановленихст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першоюст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 368091982 від 01.03.2024 відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими судом, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме стягненню за надані житлово-комунальні послуги як власнику квартири АДРЕСА_1 . підлягає сума у розмірі 17418,76 грн.

Розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню , відповідно дост. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору у розмірі 3028, 00 грн підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-16,509,525,526 Цивільного кодексу України, ст.ст.10,66,162 Житлового кодексу України, ст.ст.12,13,76-89,258,259,265,268,280-284,352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області до ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 17418,76 грн. (сімнадцять тисяч чотириста вісімнадцять грн. 76 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області сплачений позивачем судовий збір в сумі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн).

Інформація про позивача:Комунальне підприємство «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства»

08154, м. Боярка, вул. П. Сагайдачного, 30 ,Фастівського району Київської області, код ЄДРПОУ 34702930, р/р НОМЕР_1 в АТ КБ «Приват Банк», МФО 305299

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, паспорт- НОМЕР_2 , виданий Києво-Святошинським РВ УМВС України в Київській області 17.06.1998, зареєстрований та проживає за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 08 січня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ