Ухвала

від 08.01.2025 по справі 308/104/25

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/104/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2025 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Чепка В.В., ознайомившись з матеріалами за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зизич Наталія Юріївна, заінтересовані особи: Кропивницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зизич Наталія Юріївна, заінтересовані особи: Кропивницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з заявою про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження.

Заяву обґрунтовує тим, що заявниця на початку 2010 року познайомилася з ОСОБА_2 . У них з ОСОБА_2 зав`язалися близькі відносини. З січня 2011 року вони почали спільно проживати без реєстрації шлюбу у найманій квартирі в м. Одеса.

У жовтні 2012 року у заявниці народився син ОСОБА_3 . У зв?язку з тим, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не був офіційно зареєстрований, запис про батька дитини було вчинено зі слів матері відповідно до частини 1 статті 135 СК України, а саме « ОСОБА_4 ».

З 09.02.2022 по 02.04.2024 рік ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , при цьому, ОСОБА_1 продовжувала спільно проживати та перебувати у відносинах з ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 з ОСОБА_2 народився другий син ОСОБА_6 . Однак, враховуючи те, що дитина народилася у шлюбі із ОСОБА_5 , офіційним батьком ОСОБА_6 у свідоцтві про народження серія НОМЕР_1 у графі "батько" значиться ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 мобілізований водієм ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_2 та 04.07.2024 зник безвісти в районі АДРЕСА_1 під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Заявниця вказує, що 25 червня 2024 року, будучи вже мобілізованим, ОСОБА_2 надіслав у відділ державної реєстрації актів цивільного стану м. Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про державну реєстрацію шлюбу із ОСОБА_1 , завірену командуванням військової частини НОМЕР_3 . Однак, шлюб вони так і не встигли зареєструвати.

У зв`язку з викладеним заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, а саме, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , який їй необхідний для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника і надання пільг в установленому законодавством порядку.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 293 ЦПК України, встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині 3 статті 128 цього Кодексу.

Згідно з пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

З витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, від 27.11.2024 №20241127-3217, а також з акту службового розслідування військової частини НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зник безвісти під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з захистом Батьківщини, участі у заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Донецької області.

Порядок подання заяви про встановлення факту батьківства у разі смерті чоловіка чітко регламентований, однак зникнення особи безвісти не прирівнюється до смерті.

Особа, яка зникла безвісти - це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місце перебування на момент подання заявником заяви про її розшук.

Особа, яка зникла безвісти за особливих обставин - це особа, яка зникла безвісти у зв`язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначається Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та іншими законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому вказаним Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

Статтею 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це її близьких родичів та членів сім`ї, а також заявника, якщо заявник не є близьким родичем та членом сім`ї. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка в Реєстрі.

Разом з тим, з долученого до матеріалів заяви, про встановлення факту, що має юридичне значення копії з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, не вбачається, що розшук ОСОБА_2 припинився.

Статтею 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Отже, ОСОБА_2 не втрачає своїх майнових і немайнових прав до моменту визнання його у порядку, визначеному ЦПК України, безвісно відсутнім або до моменту оголошення його померлим.

З цього випливає відсутність підстав для встановлення факту батьківства у відповідності до статті 130 СК України, на яку посилається заявниця, адже право на звернення з такою заявою пов`язано саме зі смертю чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини. У такому разі за відсутності заяви ОСОБА_2 про визнання себе батьком дитини, його батьківство може бути визнано рішенням суду виключно на підставі позову про визнання батьківства.

Також до матеріалів справи заявницею не долучено рішень суду про встановлення факту смерті ОСОБА_2 або визнання його безвісно відсутнім.

Разом з тим відповідно до положень статей 4, 5, 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом. Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування. Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства. Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Той факт, що особа, факт батьківства якої заявник просить встановити, не оголошена померлою, дає підстави вважати, що у даному випадку наявний спір про правота зазначені вимоги мають розглядатися у порядку позовного провадження.

Крім того, частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закону) встановлено, що право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

При цьому, непрацездатними членами сім`ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років ( пункт 2 частини 2 Закону).

Статтею 58 Закону передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який, крім іншого, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій тощо.

Згідно з частиною 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Зважаючи на вказану заявником мету встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, суд вважає, що зі змісту заяви вбачається спір про право, й зазначені вимоги мають розглядатися у порядку позовного провадження.

З огляду на наведене у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 293, 315 ЦПК України, суддя

постановив:

у відкритті провадження заявою заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зизич Наталія Юріївна, заінтересовані особи: Кропивницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя В. В. Чепка