Рішення

від 07.01.2025 по справі 755/730/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/730/24

Провадження №: 2/755/1489/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" січня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Яровенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МГ-Сервіс», звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання підземного паркінгу.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 39 534,57 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником паркомісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Товариство з обмеженою відповідальністю «МГ-Сервіс» є балансоутримувачем житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Акту приймання-передачі житлового комплексу з балансу на балас, укладеного між Товариством «Будівельно-сервісна компанія «Україна» та Товариством «МГ-Сервіс» 18 травня 2009 року. Товариством «МГ-Сервіс» надано послуги з утримання підземного паркінгу у житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 . Відповідач не оплачував надані послуги у зв`язку з чим склалася заборгованість, яка становить розмір 30 495,28 грн. основної заборгованості. Також просить стягнути 6 6922,64 грн. інфляційні нарахування; 2 346,66 грн. 3% річних. Відповідач фактично споживає зазначені вище послуги, однак умисно відмовляється їх оплачувати.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому визнає, що відповідач дійсно є власником машиномісця № НОМЕР_1 , зокрема з огляду на те, що між Відповідачем та позивачем дійсно укладено Договір УПП № 76-54 від 15 липня 2009 року про надання послуг з утримання підземного паркінгу (на паркомісце № 54), а також просить застосувати строки позовної давності у три роки.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Судом встановлено, що 18 травня 2009 року ТОВ «МГ-Сервіс» та ТОВ «Будівельно-сервісна компанія «Україна» складено акт приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс, згідно якого ТОВ «Будівельно-сервісна компанія «Україна» передало, а ТОВ «МГ-Сервіс» прийняло на баланс будинок АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «МГ-Сервіс» як балансоутримувач житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом, здійснює надання послуги з утримання підземного паркінгу багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору міни машиномісць від 08.12.2009 року згідно договору міни машиномісць зареєстрованого в реєстрі № 5132 та посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.

Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені КМУ.

На підтвердження заявлених позовних вимог щодо розміру заборгованості, ТОВ «МГ-Сервіс» долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості за послуги з утримання підземного паркінгу, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , де безпосередньо зазначено - заборгованість за надання послуг за утримання паркінгу за період з 01.04.2017 року по 23.02.2022 року у розмірі 30 495,28 грн.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа-суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Тобто, положення ст. 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку з утримання своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18.

У силу приписів ч. 2 ст. 7 вказаного Закону кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 21) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Згідно із ч. 2-3 ст. 12 зазначеного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 у справі № 910/582/17 зазначив, що витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями статей 7, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено права та обов`язки споживача, виконавця комунальних послуг та управителя багатоквартирного будинку, зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, із зазначених положень Закону вбачається, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 та постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 761/48615/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Разом з тим, відповідачем до відзиву додана квитанція, яку відповідач просить врахувати при розгляді справи, проте з квитанції № 254010138 вбачається, що здійснений платіж ОСОБА_2 у розмірі 5 852,40 грн. з зазначенням платежу: оплата за паркінг за електроенергію за період з січень-грудень 2023 року по о/р НОМЕР_2 ОСОБА_1 не містить відомостей про оплату за надані послуги з утримання підземного паркінгу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Крім того, у відповідності із вимогами ч. 2ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку сторони не заперечують, що позивачем надаються з утримання підземного паркінгу у житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , однак відповідач зазначає, що ним не оплачуються в зазначеному в позові розмірі такі послуги, оскільки між сторонами не було погоджено будь-якого підвищення її вартості.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів, що останній у встановленому законом порядку відмовився від надання послуг позивачем у спірний період, а саме з 01 січня 2016 року по 26 жовтня 2023 року.

Також відповідачем не надано доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості.

Відповідач не сплатив вказані послуги належним чином, у зв`язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість, яка відповідно до довідки позивача за період з 01 січня 2016 року по 26 жовтня 2023 року становить 30 495,28 грн. основної заборгованості, інфляційних нарахувань 6 692,64 грн.; 3% річних 2 346,66 грн.

Аналізуючи викладене вище суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 30 495,28 грн за обслуговування машиномісця.

Згідно довідки про суми заборгованості за надані послуги з утримання підземного паркінгу у житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 згідно Акту приймання передачі житлового комплексу з балансу на баланс від 18 травня 2009 року за період з 01.04.2017 року по 23.02.2022 року заборгованість становить 30 495,28 грн.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, окрім основної суми заборгованості, позивач також просить стягнути індекс інфляції (інфляційне збільшення) в розмірі 6692,64 грн та 3% річних в розмірі 2346,66 грн.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Щодо заяви відповідача про застосування строків давності у цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (наприклад, здійснення оплати в рахунок погашення боргу).

Згідно з ч. З ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Щодо зупинення перебігу позовної давності, слід зазначити, що згідно з п. 12. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені у тому числі ст. 257 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину. Запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з урахуванням внесених змін та доповнень.

Крім того, 24.02.2022 згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану»,в Україні введено воєнний стан, який у подальшому продовжено. Зокрема відповідно до Указу № 451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (Указ затверджено Законом № 9532 від 26.07.2023) строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року.

Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» і внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ доповнено п. 19, який зокрема передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності установлені ст. ст. 257-259 ЦКУ.

Отже, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦКУ продовжуються на строк його дії.

Заборгованість позивач просить стягнути за період з 01.04.2017 року по 23.02.2022 року заборгованість становить 30 495,28 грн., а з позовом позивач звертається лише 05 січня 2024 р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. Позивач не був позбавлений права звернутися з позовом раніше.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Як роз`яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Таким чином, строк позовної давності у даній справі має бути відраховано з 05.01.2021 року.

Враховуючи викладене, оскільки на час ухвалення даного рішення судом встановлено пропущення строків позовної давності за наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з утримання підземного паркінгу підлягає стягненню в межах позовної давності. Так, до стягнення підлягає заборгованість за послуги з утримання паркігну з січня 2021 року в розмірі 11 540, 34 грн., 3 % річних в розмірі 708,26 грн. та 2 252,96 грн. інфляційної складової боргу.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, є обґрунтованим та таким підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що до суми основної заборгованості зі сплати коштів за послуги з утримання підземного паркінгу судом застосовується позовна давність, аналогічна формула щодо позовної давності застосовується судом і до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідачам на підставі статті 625 ЦК України

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 322, 509, 510, 525, 526, 549, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ-Сервіс» заборгованість в розмірі 11 540 (одинадцять тисяч п`ятсот сорок) гривень 34 копійок .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ-Сервіс» 3 % річних в розмірі 708,26 грн. та 2 252,96 грн. інфляційної складової боргу, а всього 2 961,22 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ-Сервіс» судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 07.01.2025 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МГ-Сервіс», код ЄДРПОУ 34807197, адреса місцезнаходження: 02160, м. Київ, вул. Микільсько - Слобідська 1а, оф. 291.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.О. Яровенко