Рішення

від 08.01.2025 по справі 336/105/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/105/25

Провадження № 2-о/336/118/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Дмитрюк О.В.,

за участі секретаря Нєдєльчевої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ ДРАЦС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій вона просить встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мелітополь Запорізької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В заяві зазначає, що її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка міста Мелітополь Запорізької області, яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мелітополь Запорізької області. На теперішній час м. Мелітополь є тимчасово окупованою територією, тому отримати свідоцтво про смерть встановленого зразку не можливо. Причина смерті: застійна серцева недостатність, хронічна ішемічна хвороба серця.

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується медичним свідоцтвом про смерть Серія 23 № 200441129 від 02.12.2024, виданим державним бюджетним закладом охорони здоров`я «Мелітопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» та свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим 05.12.2024 територіальним відділом ЗАГС м. Мелітополь і Мелітопольського р-ну Управління ЗАГС Запорізької області.

Ухвалою судді від 08 січня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено відкрите судове засідання в порядку окремого провадження.

За заявою заявник просить розглянути справу за її відсутності.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився.

Внаслідок неявки в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про те, що вона підлягає задоволенню у зв`язку із наступним.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як врегульовано п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан, який на час розгляду справи не закінчений.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 визначено перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року, серед яких зазначено Мелітопольську міську територіальну громаду Запорізької області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як встановлено з матеріалів справи, померла ОСОБА_2 , є матір`ю заявника ОСОБА_1 .

Отже, заявник, відповідно до ст. 317 ЦПК України, є заінтересованою особою та уповноважена на подання до суду заяви про встановлення факту смерті особи ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла в м. Мелітополь Запорізької області ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується копією медичного свідоцтва про смерть Серія 23 № 200441129 від 02.12.2024, виданого державним бюджетним закладом охорони здоров`я «Мелітопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» та копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого 05.12.2024 територіальним відділом ЗАГС м. Мелітополь і Мелітопольського р-ну Управління ЗАГС Запорізької області.

Зі змісту ч. ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», вбачається, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про становлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Підрозділом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (зі змінами) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.

За таких обставин, заявник ОСОБА_1 не має можливості отримати лікарське свідоцтво про смерть за формою встановленого зразку, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, оскільки смерть особи відбулася на тимчасово окупованій території.

Згідно з положенням п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.

Відповідно до ст. ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

Відповідно до копій вказаних вище документів про смерть, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла в місті Мелітополь Запорізької області ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 67 років, причина смерті: застійна серцева недостатність, хронічна ішемічна хвороба серця.

Суд приймає, як доказ смерті, копію медичного свідоцтва про смерть Серія 23 № 200441129 від 02.12.2024, виданого державним бюджетним закладом охорони здоров`я «Мелітопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» та копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого 05.12.2024 територіальним відділом ЗАГС м. Мелітополь і Мелітопольського р-ну Управління ЗАГС Запорізької області.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 р. «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».

Враховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе застосувати названі «намібійські винятки» в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих установою, що знаходиться на окупованій території, як доказів, оскільки суд виходить з того, що можливості збору доказів смерті на окупованій території можуть бути істотно обмеженими.

Суд дійшов висновку про те, що обставини, повідомлені заявником, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, наявні підстави для задоволення заяви, а саме - встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Мелітополь Запорізької області ОСОБА_3 .

Виходячи з викладеного, оцінивши докази з врахуванням вищенаведених обставин у їх сукупності з огляду на міжнародну практику, суд вважає заявлені заявницею вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Як передбачено ч.5 ст. 317 ЦПК України копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 76-80, 95, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 293, 315, 317-319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки міста Мелітополь Запорізької області, громадянство України, яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 67 років. Місце смерті: місто Мелітополь, Запорізька область, Україна. Причина смерті: застійна серцева недостатність, хронічна ішемічна хвороба серця.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України, рішення суду допустити до негайного виконання.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Дмитрюк