Ухвала

від 03.01.2025 по справі 991/14265/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/14265/24

Провадження №11-сс/991/43/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 52023000000000459 від 06.09.2023,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2024 року: частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52023000000000459; продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 24.02.2025 включно; визначено підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 9 000 000 грн.; відмовлено в іншій частині клопотання.

Не погодившись із указаним рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

-скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 991/14265/24 в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначення застави у розмірі 9 000 0000 грн та покладення обов`язку прибувати до суду за кожною вимогою у разі внесення застави та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52023000000000459 від 06.09.2023;

-у іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 991/14265/24 залишити без змін.

02 січня 2025 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від захисника ОСОБА_6 надійшли доповнення до її апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала не може вважатись вмотивованим судовим рішенням в розумінні ст. 370 КПК України, а мотиви, викладені в ній, такими, що відповідають випадкам, підставам та процедурі, встановленим законом в розумінні ст. 12 КПК України.

На думку сторони захисту:

-в матеріалах провадження відсутні об`єктивні дані, докази та відомості, які мав би довести прокурор та зобов`язаний був встановити слідчий суддя для того, аби продовжити будь-який запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_5 ;

-органом досудового розслідування було використано мобільний телефон ОСОБА_5 , вилучений в іншому кримінальному провадженні, для зміни паролів від його облікових записів. Вказані обставини свідчать про очевидну недопустимість всіх «доказів», які були отримані внаслідок незаконної негласної слідчої розшукової дії;

-в матеріалах клопотання відсутня будь-яка інформація про те, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було постановлено ухвалу про надання доступу до приватного спілкування ОСОБА_5 ;

-з огляду на порушення, які відбулись під час здійснення відносно підозрюваного ОСОБА_5 негласної слідчої дії, мало місце істотне порушення прав ОСОБА_5 , порушення прав адвокатів, втручання в адвокатську діяльність та порушення адвокатських гарантій. Як наслідок, всі докази, отримані внаслідок проведення таких дій, мали бути визнані судом очевидно недопустимими;

-клопотання прокурора не містить будь-яких фактичних відомостей, щодо реального існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, як і відповідних, належних, допустимих та достовірних доказів, які б їх підтверджували;

-у матеріалах клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 відсутні відповідні процесуальні документи, на підставі яких були проведені обшуки та негласні слідчі (розшукові) дії, що свідчить про недопустимість відомостей, які містяться у відповідних протоколах та неможливість слідчого судді посилатися на них, як на обґрунтування підозри;

-долучені до клопотання матеріали не є документами в розумінні ст. 99 КПК України, а тому, неналежними і недопустимими доказами. Вказані роздруківки «документів» не є ні оригіналами, ні належним чином завіреними копіями, а тому не можуть використовуватися для встановлення та/або спростування жодного факту чи обставин у цьому кримінальному провадженні;

-наразі не існує жодної обставини або доказу, які б свідчили, що ОСОБА_5 перебуваючи на свободі не виконуватиме покладених на нього законом процесуальних обов`язків;

-ухвала слідчого судді не містила жодного обґрунтування, чому саме такий розмір застави буде гарантувати виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків та на підставі чого слідчий суддя визначив заставу у розмірі, яка значно перевищує визначену законом;

-наявні всі законні підстави для скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 27.12.2024 у справі № 991/14265/24.

02 січня 2025 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від прокурора САП ОСОБА_7 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких прокурор відзначає, зокрема, наступне:

-розкриття методів проведення негласної слідчої (розшукової) дії буде розголошенням державної таємниці. Усі твердження сторони захисту щодо можливих порушень під час проведення НС(Р)Д є припущенням та не підтверджуються доказами;

-кримінальний процесуальний закон не містить імперативної вимоги надання процесуальних документів, що стали правовою підставою для проведення слідчих дій, на цій стадії кримінального провадження. Копія розсекреченої ухвали вже додавалася до попередніх заперечень на ухвалу про застосування запобіжного заходу до підозрюваного та вивчалася судом;

-наявність обґрунтованої підозри вже неодноразово перевірялося та підтверджувалось у цьому провадженні під час застосування запобіжного заходу, перегляду застосованого запобіжного заходу, вирішення питання про арешт майна тощо.

В судове засідання з`явилися підозрюванийОСОБА_5 , його захисник ОСОБА_6 та прокурор САП ОСОБА_7 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу, з врахуванням уточнень, висловлених у судовому засіданні: якщо суд не знайде підстав для повного задоволення апеляційної скарги, то скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою частково задовольнити клопотання детектива НАБУ та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 будь-який інший запобіжний захід, який не пов`язаний з триманням під вартою, а в разі неможливості - зменшити розмір грошової застави; прокурора САП ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 52023000000000459 за ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358, ч. 2, 4 ст. 368-4 КК (том 1, а.с. 16-17).

25 червня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368-4 КК України.

13 листопада 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, згідно якого він підозрюється:

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, тобто у пособництві у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, що вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, тобто в організації складання оцінювачем завідомо підробленого офіційного документу, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, що вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368-4 КК України, тобто в організації одержанням особою, яка провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду та в інтересах третьої особи, що вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, тобто у поданні до суду завідомо підроблених доказів (т. 1 а.с. 19-40).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.

Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).

На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у яких йому було повідомлено. Про це, зокрема, свідчать докази та документи, які містяться в матеріалах провадження та досліджені слідчим суддею в судовому засіданні (пункт 38 оскаржуваної ухвали).

А тому, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів на підтвердження події вказаних кримінальних правопорушень та можливої причетності до їх вчинення ОСОБА_5 є безпідставними.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52023000000000459 від 06.09.2023 і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу (його продовження).

Відповідно до установленої практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим слідчим суддею ризикам можливо шляхом застосування саме тримання під вартою, а тому наявні підстави для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання.

Обґрунтовуючи клопотання орган досудового розслідування послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368-4, ч. 2 ст. 384 КК України.

Звільнення від покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України в даному випадку не допускається, як і призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, як про це йдеться у ч. 1 ст. 69 КК України.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Про це, на думку слідчого судді, свідчать також наступні відомості:

-згідно з відомостями з Державної прикордонної служби України (т. 1 а.с. 41, 49) ОСОБА_5 володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_1 від 13.11.2015 і неодноразово перетинав державний кордон України, що може свідчити про можливості виїхати за несприятливих для нього обставин за межі України і переховуватися від органів досудового розслідування і суду;

-ОСОБА_5 належать активи, які підтверджують достатній майновий стан підозрюваного, який може забезпечити можливість підозрюваного протягом певного часу матеріально утримувати себе, членів своєї сім`ї, а відтак і певний час переховуватися, як на території України, так і за кордоном.

Наведені вище відомості та дані свідчать про існування ризику переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування або/та суду, та спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності такого ризику.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Під час оцінки ризику впливу підозрюваного на свідків, слідчий суддя, зокрема, обгрунтовано взяв до уваги надані прокурором фактичні дані, зокрема:

-суттєвої зміни первинних показань свідка ОСОБА_8 , які зафіксовані у протоколі допиту від 25.04.2024 (п. 58-64 оскаржуваної ухвали);

-відповідно до протоколу огляду від 25.09.2024 (том 4 а.с. 91-192), детективом у застосунку «Telegram» виявлено листування у чаті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» між ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , згідно з яким 06.08.2024 о 10:11 (тобто до фактичного допиту детективами НАБУ свідка ОСОБА_8 ) в цей чат адвокатом ОСОБА_10 надіслано аудіофайл, у якому останній повідомив про показання, які надасть свідок ОСОБА_8 . Окрім того, повідомлено, що про показання ОСОБА_8 турбуватись не потрібно.

Обгрунтованими є висновки слідчого судді про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на виявлені органом досудового розслідування факти, що можуть вказувати на вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень та/або його обізнаність щодо виготовлення іншим підозрюваним штучно створеного доказу (п. 74-78 оскаржуваної ухвали).

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що з огляду на існування вагомих доказів висунутої ОСОБА_5 підозри, а також з огляду на суттєвість встановлених ризиків щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, наявні обставини, які виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, предмет кримінального правопорушення та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми неправомірної вигоди.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25 квітня 2000 року (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

Визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9 000 000 грн, слідчим суддею враховано характер кримінального правопорушення, особу підозрюваного, відомості про його майновий стан (п. 88-92 оскаржуваної ухвали).

Окрім того, слідчий суддя обгрунтовано взяв до уваги ту обставину, що:

-застосований до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 908 400 грн не зміг забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, згідно з вимогами КПК України;

-характер кримінальних правопорушень, які ймовірно вчинялись підозрюваним ОСОБА_5 , передбачає можливість одержання коштів, які не є офіційними доходами, а тому існує можливість існування прихованих статків у підозрюваного, які не були виявлені під час проведених слідчих дій.

Окрім того, під час розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_5 підтвердив відомості та обставини, що суперечать інформації про офіційні доходи підозрюваного, повідомленої, зокрема, й захистом.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що застава у розмірі 9 000 000 грн. є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів буде не достатнім для запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Колегія суддів критично оцінює доводи сторони захисту про недопустимість доказів внаслідок порушення органом досудового розслідування права ОСОБА_5 на захист та порушення гарантій адвокатської діяльності виходячи з наступного.

З матеріалів провадження слідує, що:

- під час проведення НСРД орган досудового розслідування отримав доступ до змісту інформації, як містилась у чаті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», учасниками якого були ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Під час огляду казаного чату детективом було встановлено листування учасників чату щодо обставин кримінального провадження № 52023000000000459 від 06.09.2023;

- склад учасників цього чату та дата його створення давали достатні підстави вважати, що підозрювані ОСОБА_9 та ОСОБА_5 порушили умови застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу, допустивши спілкування щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру;

- у відповідному чаті детективом виявлені відомості, які давали підстави вважати, що підозрювані вчиняють дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню у незаконний спосіб, шляхом штучного створення доказів захисту та впливу на свідків.

З огляду на це, детективами були зафіксовані такі відомості у протоколі про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 16.09.2024 та протоколі огляду від 25.09.2024 (том 4 а.с. 90-192).

А отже, використання таких відомостей мало обмежений характер, та не здійснювалось з метою здобуття доказів винуватості підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що відсутність у матеріалах клопотання відповідних процесуальних документів, на підставі яких були проведені обшуки та негласні слідчі (розшукові) дії, свідчить про недопустимість відомостей, які містяться у відповідних протоколах та неможливість слідчого судді посилатися на них на обґрунтування підозри. Адже згідно вимог ст. 256 КПК України, протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

При цьому, згідно п. 5.30 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, до розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що сторона захисту мала можливість ознайомитися з такими ухвалами, доступ до яких їй відкрито стороною обвинувачення, в порядку ст. 290 КПК України

Колегія суддів критично оцінює доводи сторони захисту про те, що зняття відомостей з електронних інформаційних систем та, як наслідок, одержання доступу до спілкування підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , було здійснено детективами, шляхом використання мобільного телефону підозрюваного ОСОБА_5 , який було вилучено під час проведення обшуку в іншому кримінальному провадженні, виходячи з наступного.

Згідно ст. 4.12.3 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, відомості про факт або методи проведення негласної слідчої (розщукової) дії є державною таємницею. Розкриття методів проведення негласної слідчої (розшукової) дії буде розголошенням державної таємниці.

Окрім того, на переконання колегії суддів, аргументи сторони захисту щодо використання у кримінальному провадженні № 52023000000000459 від 06.09.2023 мобільного телефону ОСОБА_5 , який було вилучено під час проведення обшуку в іншому кримінальному провадженні, є припущенням сторони захисту, оскільки з наданих захисником пояснень, неможливо встановити, що органом досудового розслідування було отримано інформацію саме шляхом використання мобільного телефону підозрюваного ОСОБА_5 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 52024000000000412.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що роздруківки «документів», які містяться в матеріалах провадження, не є ні оригіналами, ні належним чином завіреними копіями, а тому не можуть використовуватися для встановлення та/або спростування жодного факту чи обставини у цьому кримінальному провадженні, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження, додані до клопотання матеріали не скріплені підписом детектива НАБУ.

Згідно вимог п. 2 ст. 171 КПК України, до клопотання про арешт майна мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Недотримання у тій чи іншій мірі вимог щодо посвідчення копій процесуальних документів не може свідчити про їх неналежність та недопустимість.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора САП про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52023000000000459 від 06.09.2023, та можуть бути, зокрема, оцінені судом під час судового розгляду кримінального провадження по суті.

Неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним, вмотивованим і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3