Ухвала

від 07.01.2025 по справі 160/33942/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

07 січня 2025 р.Справа №160/33942/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії, оформленої у формі довідки, винесеної ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 про стан придатності громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_3 та як наслідок визнати протиправним наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 про направлення ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Разом із позовною заявою позивачем було подано клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернуто без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

06.01.2025 від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому просить:

- заборонити військовій частині НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_4 адреса листування АДРЕСА_1 виконувати певні дії, зокрема направляти військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 для безпосередньої участі в бойових діях; переміщення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 до інших військових частин для проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) щодо мобілізації та зобов`язання вчинити певні дії.

Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України.

Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено підстав для необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

З аналізу наведених норм слідує, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав.

Тобто необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, та/або вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Оцінюючи доводи заявника щодо того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд виходить із такого.

Відповідно до прохальної частини заяви представник заявника просить забезпечити позов шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 виконувати певні дії, зокрема, направляти військовослужбовця ОСОБА_1 для безпосередньої участі в бойових діях; переміщення ОСОБА_1 до інших військових частин для проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) щодо мобілізації та зобов`язання вчинити певні дії.

В той же час предметом позову у цій справі є:

- визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії, оформленої у формі довідки, винесеної ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 про стан придатності громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_3 ;

- визнання протиправним наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 про направлення ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Суд не може погодитись з доводами заявника, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може призвести до неможливості відновлення порушеного права у зв`язку з тим, що відносно ОСОБА_1 може бути прийняте рішення про переміщення (в тому числі переведення та відрядження) його в зону бойових дій (можливих та активних), що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та значно ускладнить виконання рішення суду, чи взагалі унеможливить його виконання.

Як зазначалось, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.

При цьому, згідно п.5 ч.3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Так, предметом спору у цій справі є скасування індивідуальних актів, а саме постанови Військово-лікарської комісії та наказу про направлення позивача для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що припинення юридичної сили індивідуального акта, у тому числі і наказів, відбувається автоматично у разі задоволення позову після набрання законної сили рішенням суду.

Тобто, вчинення дій щодо можливого переміщення позивача не вплине на можливість захисту прав позивача шляхом скасування зазначених оскаржуваних наказів. Таким чином, заборона переміщення ОСОБА_1 ніяким чином не може додатково гарантувати, що рішення про скасування постанови ВЛК та наказу, у разі задоволення позову, буде виконано, оскільки, як зазначалось, припинення юридичної сили наказів відбувається автоматично та не потребує додаткових дій.

Тому, суд дійшов висновку, що спосіб забезпечення позову, про який просить позивач, непов`язаний з підставами та предметом даного адміністративного позову, оскільки ніяк не вилине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.

Запропонований представником позивача захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти вказані вище дії щодо переміщення позивача по службі не відповідає порушеному праву позивача, у зв`язку з яким він звернувся до суду та не може бути застосований в силу вищевказаних положень п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, оскільки вказані дії можуть здійснюватися лише на виконання відповідних наказів, які не є предметом оскарження в данній справі.

З огляду на викладене, надавши оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 КАС України.

Суддя Н.Є. Калугіна