Рішення

від 08.01.2025 по справі 200/7899/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2025 року Справа№200/7899/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2024 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему Електронний суд, надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення №056650010904 від 11.11.2024, що було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за заявою про призначення пенсії за віком від 04.11.2024;

- зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 04.11.2024 відповідно до п. б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року) із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду з 10.02.1993 по 18.11.2003 та до страхового стажу періоду з 02.10.1989 по 01.06.1990.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла відповідного стажу та віку на роботах для жінок за списком професій №2 відповідно до вимог ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення та мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії, не зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи, з підстав неправильного посилання у довідках про пільговий стаж роботи на частину статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та не досягнення пенсійного віку.

Позивач вказав, що її трудова книжка щодо спірних періодів роботи містить повну інформацію про роботу на пільгових умовах, також у довідках є повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт. При цьому працівник не несе відповідальність за недоліки роботодавця при оформленні пільгової довідки.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 оскільки вона не досягла віку необхідного для призначення пенсії та не має пільгового стажу. При цьому вказав, що норми Закону № 1788-ХІІ в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 не підлягають застосуванню, оскільки з 11.10.2017 порядок призначення пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за списком № 2) регулюється Законом №1058-IV.

Також зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи із шкідливими і важкими умовами праці згідно довідки від 01.11.2024 за №26, оскільки до матеріалів справи не надано документ про призначенні ліквідатора. Крім того, у довідці неправильно вказано Списки чинні на період роботи, чим порушено п.3 наказу Міністерства соціальної політики від 18.11.2005 №383 Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування не зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу вказав, що записи трудової книжки позивача містять виправлення в даті наказу про звільнення, чим порушено п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2024 відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача докази у справі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області 15.02.2001.

04.11.2024 ОСОБА_1 звернулась через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для розгляду заяви позивача про призначення пенсії.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №056650010904 від 11.11.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з вказаним рішенням, за наданими документами страховий стаж становить 31 рік 1 місяць 22 дні, вік заявниці на дату звернення становить 53 роки 11 місяців 19 днів, стажроботи за Списком №2 не розраховано.

При цьому зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи із шкідливими і важкими умовами праці згідно довідки від 01.11.2024 за №26, оскільки до матеріалів справи не надано документ про призначенні ліквідатора. Крім того, у довідці невірно вказано Списки чинні на період роботи, а саме: заявниця працювала в період дії постанова КМУ №36 від 16 січня 2003року, а в довідці вказано розділ, підрозділ, пункт та позицію згідно постанова КМУ №162 від 11 березня 1994 року, чим порушено п.3 наказу Міністерства соціальної політики від 18.11.2005 №383 Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.11.1989 до страхового стажу не враховано період роботи з 02.10.1989 по 01.06.1990, оскільки дата наказу про звільнення виправлена, чим порушено п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Чітка підстава відмови у призначенні пенсії спірне рішення не містить, у відзиві на адміністративний позов відповідач вказав, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю пільгового стажу за Списком №2.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернулась з даним позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі за текстом - Закон №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, згідно пункту "б" частини 1 статті 13 наведеного Закону №1788 пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті а для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах б-з для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті а- 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах б-з- 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами б-г статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Для визначення, чи є у ОСОБА_1 право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, слід встановити досягнення нею 50-ти річного віку та наявність в неї стажу роботи не менше 20 років, з них за списком №2 не менше 10 років.

Так, вік позивача на дату подання заяви про призначення пенсії на пільгових умовах - 53 роки 11 місяців 19 днів. Страховий стаж, згідно спірного рішення, становив 31 рік 1 місяць 22 дні. Пільговий стаж за Списком №2 - не розраховано.

Стосовно пільгового стажу.

Згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивач працювала, зокрема в Красноармійському управлінні шахтобудмеханізації Треста «Красноармійськшахтобуд»:

- 10.02.1993 прийнята машиністом башеного крану 4 розряду (Наказ 12к від 04.02.1993, запис -№14;

- 24.12.1998 присвоєна кваліфікація машиніста крана на гусенічному ходу 5 розряду (Наказ 106к від 24.12.1998, запис №15);

18.11.2003 - звільнена за угодою сторін п.1. ст.36 КЗпП (Наказ 137к від 18.11.2003, запис №16).

Згідно зі статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 336/6112/16-а та від 31 жовтня 2019 року у справі № 688/4170/16-а, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

При цьому, пунктом 3 Порядку N 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому передбачено професії «машиністи кранів» (код 2010100а-13790), «машиністи автомобільних кранів» (код 2010100а-13788).

Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому передбачено професії «машиніст кранів (кранівники)», «машиністи автомобільних кранів» (розділ 1 підрозділ 1 код КП 1.1а).

З огляду на вищезазначене, професія «машиніст крана» передбачена списком № 2.

При цьому, пільговий стаж позивача за Списком №2 підтверджується Довідкою № 26 від 01.11.2024, що видана ліквідатором Відкритого акціонерного товариства «ТРЕСТ КРАСНОАРМІЙСЬКШАХТОБУД» (ЄДРПОУ 00180798), згідно якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день з 10.02.1993 по 23.12.1998 на посаді машиніст кранів (кранівник), з 24.12.1998 по 18.11.2003 машиніст автомобільних кранів, що складає 10 років 9 місяців 9 днів, що передбачена Списком №2.

Також міститься інформація про те, що в безоплатних відпустках не перебувала, в страйках участі не приймала.

Крім того, згідно з наказами «Про атестацію робочих місць» № 162к від 25.12.1996, № 127к від 29.12.2000 машиністи кранів автомобільних, машиністи кранів (крановщики) атестовані на підприємстві за Списком №2.

Отже, наданими документами підтверджується, що ОСОБА_1 з 10.02.1993 по 18.11.2003 виконувала роботи за Списком №2 повний робочий день.

Таким чином, вказаний період протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача.

Стосовно посилань відповідача на те, що зазначення у довідці неправильного номеру та дати постанови КМУ, суд зазначає, що надана довідка містить посилання на всі постанови КМУ щодо визначення пільгового стажу роботи, при цьому недоліки в оформленні пільгових довідок не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Стосовно не подання заявником документу про призначенні ліквідатора підприємства, суд погоджується з твердженнями позивача та зазначає, що інформація про ліквідатора ВАТ «Трест Красноармійськшахтобуд» (ЄДРПОУ 00180798) міститься у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та згідно з яким, ліквідатором юридичної особи ЄДРПОУ 00180798 є Карпенко Андрій Анатолійович, підпис якого міститься на довідці, що підтверджує пільговий стаж.

Крім того, суд звертає увагу, що положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 7 липня 2014 року № 13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, відповідач не скористався правом перевірки обґрунтованості видачі довідок позивачеві та правильності зазначення інформації та прийняв спірне рішення, чим порушив право позивача на призначення пенсії.

Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 02.10.1989 по 01.06.1990.

Так, трудова книжка ОСОБА_1 містить наступні записи:

-02.10.1989 прийнята на посаду двірника в Новоподгороднянську середню школу (Наказ №56 від 02.10.1989, запис №3);

- 01.06.1990 звільнена за власним бажанням (наказ №94 від 28.05.1990, запис №4).

Так, в даті наказу про звільнення міститься наведення цифри 5 (що позначає місяць), разом з тим нижче написано словами: «від двадцять восьмого травня», що засвідчено підписом та печаткою.

Суд зазначає, що у спірні періоди роботи позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція №162).

Підпунктом 2.3. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження)

Записи виробляються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: "05.01.84".

З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) у трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма N Т -2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій має бути повторено точний запис із трудової книжки (вкладиша) (підпункт 2.4. пункту 2 Інструкції №162)

Відповідно до підпункту 2.5. пункту 2 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а за його відсутності - організацією, що вище стоїть, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.

Виправлені відомості про роботу, про переклади на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження чи невідповідності їх фактично виконуваної роботі виправлення відомостей про роботу провадиться на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Свідчення не можуть бути підставою для виправлення внесених раніше записів (підпункти 2.7., 2.8. пункту 2 Інструкції №162).

Також, відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Також відповідно до п. 4постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників»відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Таким чином, відповідальність за правильність заповнення трудових книжок покладалася на керівника або відповідальну особу підприємства, установи чи організації, а не на працівника.

Тобто, будь-які наведення, не можуть спричиняти для позивача негативні наслідки у вигляді недійсності відповідних записів у трудовій книжці, тому, вказаний вище період роботи, протиправно не зарахований до страхового стажу позивача.

Судзазначає,відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд ураховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Слід зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд вважає, що відомостей зазначених у трудовій книжці позивача достатньо для встановлення факту роботи ОСОБА_1 з 02.10.1989 по 01.06.1990, отже вказаний період протиправно не зарахований до страхового стажу позивача.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачеві є неправомірним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 04.11.2024 відповідно до п. б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року), суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, станом на дату подання заяви про призначення пенсії вік заявниці - 53 роки 11 місяців 19 днів, страховий стаж, згідно спірного рішення - 31 рік 1 місяць 22 дні (без урахування спірного періоду). При цьому, стаж за Списком №2, з урахуванням спірних періодів (з 10.02.1993 по 18.11.2003), складає більш ніж 10 років. При цьому, робота за пільговою професією розпочато з 1993 року (тобто до 1 квітня 2015 року), отже позивач має право на призначення пенсії відповідно до п. "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року.

При цьому, оскільки спірні періоди ще не зараховані пенсійним органом, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, зарахувати спірні періоди та призначити пенсію відповідно до п. "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року з 04.11.2024 (з дня подання заяви про призначення пенсії).

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією від 12.11.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Отже, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №056650010904 від 11.11.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, ЄДРПОУ 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії від 04.11.2024, з урахуванням досягнення необхідного віку для призначення пенсії відповідно до п. "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VІІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 10.02.1993 по 18.11.2003, до страхового стажу періоду роботи з 02.10.1989 по 01.06.1990 та призначити пенсію з 04.11.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв