ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
08 січня 2025 рокум. Ужгород№ 260/6704/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , скасувати рішення №072350011513 від 06.09.2024 року «Про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу наступні періоди його роботи: з 01.09.1979 р. по 23.07.1981 р. навчання в Тячівському ТУ №14; з 12.08.1981 року по 16.09.1982 рр. робота в Закарпатському заводі «Електроавтоматики»; з 13.10.1982 року по 10.11.1984 року служба в армії; з 24.12.1984 року по 01.08.2014 рік робота в Закарпатському заводі «Електроавтоматики»; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням періодів його роботи: з 01.09.1979 р. по 23.07.1981 р. навчання в Тячівському ТУ №14; з 12.08.1981 року по 16.09.1982 рр. робота в Закарпатському заводі «Електроавтоматики»; з 13.10.1982 року по 10.11.1984 року служба в армії; з 24.12.1984 року по 01.08.2014 рік робота в Закарпатському заводі «Електроавтоматики» починаючи з часу набуття ним права на пенсію.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що в серпні 2024 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив всі необхідні документи. Однак за результатами розгляду поданих документів у призначенні пенсії було відмовлено з мотивів відсутності необхідного страхового стажу. Так, до такого не було зараховано окремі періоди роботи з огляду на недоліки у заповненні трудової книжки. Вважає такі мотиви відмови органу Пенсійного фонду України протиправними, оскільки всі періоди його трудової діяльності підтверджені не тільки записами трудової книжки, але й іншими підтверджуючими документами.
08 листопада 2024 року відповідач 1 подав до суду відзив на позов №0700-0902-8/67272 від 06.10.2024, в якому із заявленими позовними вимогами не погоджується. Так, зазначає, що за результатами перевірки поданих позивачем документів було встановлено відсутність в останнього достатнього страхового стажу, тому у призначенні пенсії за віком було правомірно відмовлено. При цьому заявника було повідомлено про необхідність подання додаткових документів для підтвердження записів у трудових книжках, однак такі надано не було. Вважає, що позовна вимога про зобов`язання призначити пенсію задоволенню не підлягає, оскільки позивач фактично спонукає суд перебрати на себе дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.
08 листопада 2024 року відповідач 2 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, пояснив, що підставою неврахування окремих періодів трудової діяльності позивача за наданими трудовими книжками є наявні розбіжності в періодах роботи, з огляду на що заявнику було запропоновано надати уточнюючі довідки та диплом про освіту. Також вважає, що період роботи з 02.06.1994 по 30.09.1994 зарахувати неможливо, оскільки організація знаходиться на території російської федерації. В свою чергу період трудової діяльності з 1985 по 1998 роки згідно з наданих довідок про заробітну плату буде можливо зарахувати тільки після проведення перевірок таких довідок.
27 листопада 2024 року представник позивача надіслала до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідачів не погоджується. Зауважує, що позивач не може нести відповідальність за допущені страхувальником порушення. Вкотре наголошує на тому, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є саме трудова книжка. Інші документи надаються виключно у разі відсутності певних записів у такій.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком.
Подана ОСОБА_1 заява про призначення пенсії була скерована відповідно до принципу екстериторіальності для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ в Одеській області).
За результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №072350011513 від 06.09.2024 у призначенні пенсії за віком відмовлено у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Зокрема, до такого зараховано 25 років 7 місяців 4 дні. При цьому до страхового стажу не включено періоди роботи згідно з трудовими книжками НОМЕР_1 від 12.08.1981 та НОМЕР_2 від 12.08.1981, оскільки такі мають розбіжності в періодах роботи. Додатково повідомлено, що згідно із записами про роботу в трудовій книжці НОМЕР_1 від 12.08.1981 необхідно надати уточнюючі довідки за періоди:
-навчання з 01.09.1979 по 23.07.1981, оскільки відсутня дата видачі диплому;
-роботи з 12.08.1981 по 16.09.1982, оскільки в даті звільнення наявне необґрунтоване виправлення, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях;
-роботи з 24.12.1984 по 31.07.1992, оскільки дата звільнення (31.07.1992) не відповідає даті наказу про звільнення з роботи (31.07.1991);
-роботи з 02.06.1994 по 30.09.1994 в російській федерації, оскільки це не передбачено чинним законодавством у зв`язку з тим, що із 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;
-період роботи з 1985 по 1998 згідно наданих довідок про заробітну плату від 14.12.2021 №231 та №233, можливо зарахувати тільки після акту перевірки довідок.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, з метою захисту права на пенсійне забезпечення позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент призначення пенсії).
Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Вищезазначене кореспондується також з нормами Закону №1788.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. (далі Порядок).
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав, в тому числі трудові книжки НОМЕР_1 від 12.08.1981, НОМЕР_2 від 12.08.1981, військовий квиток НОМЕР_3 від 13.10.1982 та довідки АТ «Закарпатський завод «Електроватоматика»» №231 від 14.12.2021, №232 від 14.12.2021, №233 від 17.12.2021.
Разом з тим, ГУ ПФУ в Одеській області відмовився зарахувати частину періодів трудової діяльності згідно з відомостями таких трудових книжок до страхового стажу позивача.
Стосовно періоду роботи з 12.08.1981 по 16.09.1982 на Закарпатському заводі «Електроавтоматика» суд зазначає наступне.
Свою відмову зарахувати такий до страхового стажу позивача ГУ ПФУ в Одеській області аргументує наявними виправленнями у відповідних записах трудової книжки. Проте суд не може погодитися з такою аргументацією відповідача 2 з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 12 серпня 1981 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду фрезерувальника цеху на Закарпатський завод «Електроавтоматика», з якої звільнений 16 вересня 1982 року, що підтверджується записами трудових книжок НОМЕР_1 від 12.08.1981, НОМЕР_2 від 12.08.1981.
Відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства. При цьому будь-якого виправлення у записах, які б унеможливили встановити достовірність такого запису, судом не виявив.
Як вже зазначалося вище законодавчими нормами встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В свою чергу необхідність надання уточнюючих довідок для підтвердження страхового стажу законодавець пов`язує з відсутністю трудової книжки, необхідних записів у ній, або наявністю неправильних чи неточних записів про періоди роботи (п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р.).
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а.
Тому суд вважає, що трудові книжки НОМЕР_1 від 12.08.1981, НОМЕР_2 від 12.08.1981 є належним доказом підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на посаді фрезерувальника цеху на Закарпатському заводі «Електроавтоматика».
Отже, позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Стосовно періоду роботи з 24.12.1984 по 31.07.1992 суд зазначає наступне.
Свою відмову зарахувати такий до страхового стажу позивача ГУ ПФУ в Одеській області аргументує тим, що дата звільнення (31.07.1992) не відповідає даті наказу про звільнення з роботи (31.07.1991).
З відомостей трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що 24 грудня 1984 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на Закарпатський завод «Електроавтоматика» в цех 08 водієм, з якої звільнений за власним бажанням 31 липня 1992 року.
Відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.
Дослідивши запис №6 в трудовій книжці НОМЕР_1 , суд дійшов висновку про помилковість тверджень відповідача 2 про невідповідність дати звільнення даті наказу про звільнення. Так, з такого запису вбачається, що такі датовані 1992 роком, хоча відомості про розпорядчий документ, на підставі якого ОСОБА_1 було звільнено досить нечіткі.
З цього приводу суд вважає за необхідне звернути увагу відповідачів на те, що обов`язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Більше того, спірний період роботи на Закарпатському заводі «Електроавтоматика» підтверджений також відомостями довідок про заробітну плату з розшифруванням, виданих АТ «Закарпатський завод «Електроавтоматика», що також були долучені ОСОБА_1 при звернення до органу Пенсійного фонду України.
З огляду на зазначене такий період трудової діяльності підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії.
Стосовно період роботи на Закарпатському заводі «Електроавтоматика», в подальшому перейменованому на ВАТ ««Закарпатський завод «Електроавтоматика»», згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_2 суд зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 , 24 грудня 1984 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на Закарпатський завод «Електроавтоматика» в цех 08 водієм (що перекликається з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 ). Разом з тим, в трудовій книжці НОМЕР_2 відсутній запит про звільнення позивача 31.07.1992 (як зазначено в трудовій книжці НОМЕР_1 ). Натомість наявний запис №6, датований 30 червня 1998 року, про перейменування Закарпатського заводу «Електроавтоматика» на ВАТ ««Закарпатський завод «Електроавтоматика»» та запис №8, датований 01 серпня 2014 року, про звільнення з роботи за власним бажанням.
Незважаючи на відсутність відомостей про повторне прийняття ОСОБА_1 на роботу на Закарпатський завод «Електроавтоматика» в трудовій книжці НОМЕР_1 , подальша трудова діяльність позивача на такому підприємстві підтверджується відомостями довідок про заробітну плату з розшифруванням, виданих АТ «Закарпатський завод «Електроавтоматика», та Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
На думку суду, довідки АТ «Закарпатський завод «Електроватоматика» №233 від 17.12.2021 в даному випадку підлягають врахуванню для підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р.
При цьому суд відхиляє посилання відповідачів на можливість зарахування відомостей таких довідок виключно після проведення перевірки. З цього приводу суд звертає увагу відповідачів на те, що вони, як уповноважені на призначення пенсії органи, можуть самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів.
Проте в спірних правовідносинах відповідачі жодний дій на перевірку зазначених у трудових книжках та довідках про заробітну плату відомостей про трудовий стаж ОСОБА_1 не вчиняли, натомість відмовили у зарахуванні вказаних у ній періодів до страхового стажу.
Будь-яких інших мотивів неможливості зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу ОСОБА_1 органи Пенсійного фонду України не заявляють.
З огляду на зазначене суд вважає, що період роботи позивача на Закарпатському заводі «Електроавтоматика» (в подальшому перейменованому на ВАТ ««Закарпатський завод «Електроавтоматика»») підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача при вирішенні питання призначення пенсії.
Суд також вважає протиправним не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з мотивів відсутності в трудовій книжці дати видачі диплому. З цього приводу суд зазначає, що вказана обставина не може слугувати належною підставою для відмови, враховуючи те, що обов`язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Нормами ст. 56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, учням, аспірантам та клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (науковий заклад) вносить записи про час навчання у денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, у партійних школах та школах просування. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукового закладу) про зарахування на навчання та відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів клінічних ординаторів.
Як передбачено підпунктом «в» пункту 2.17 Інструкції від 20.06.1974 №162, у трудові книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів наступні записи: про час навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах (включаючи і час роботи у студентських загонах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики), партійних школах, школах профруху та про час перебування в аспірантурі клінічної ординатури, крім випадків, зазначених у п. 2.15 цієї Інструкції.
Так, в трудових книжках НОМЕР_1 від 12.08.1981, НОМЕР_2 від 12.08.1981 наявні відомості про навчання ОСОБА_1 в Тячівському ТУ №14 з 01 вересня 1979 року по 23.07.1981, що підтверджується атестатом №1868. Вказані відомості зроблені акуратно, виправлень не містять. Жодних доказів визнання таких записів трудової книжки нечинними відповідачі не надали.
Пунктом 8.1 Інструкції від 20.06.1974 №162 передбачено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки працівників і службовців».
Згідно п. 18 вказаної Постанови, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На думку суду, позивач не може нести відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у таку вносяться відповідальним працівником навчального закладу або роботодавцем. Те, що у записі трудової книжки позивача про навчання в Тячівському ТУ №14 не зазначено дату видачі диплому, жодним чином не повинно впливати на право позивача на врахування до загального страхового стажу періоду навчання за наявності підстав для цього, оскільки відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок несе керівник підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
У зв`язку з вищенаведеним суд вважає, що ОСОБА_1 має право на зарахування періоду навчання до свого страхового стажу.
Стосовно періоду трудової діяльності з 02.06.1994 по 30.09.1994 в російській федерації суд зазначає наступне.
Свою відмову зарахувати такий до страхового стажу позивача ГУ ПФУ в Одеській області аргументує тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Оцінюючи таке рішення суб`єкта владних повноважень з точки зору основних засад адміністративного судочинства суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 №1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Відповідно до основних положень Угоди, держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.
Згідно з вимог статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Суд зауважує, що наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» вирішено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до п. 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки Угоди були чинні як для України, так і для росії в спірні періоди роботи позивача, тому такі обставини як повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України та військова агресія по відношенню до громадян України, не можуть бути підставою для відмови пенсійним органом у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території росії, які мали місце до вказаних подій.
Суд зазначає, що право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування документів з російської федерації.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 листопада 2024 року у справі №340/4436/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вищенаведені висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2024 року у справі №340/4436/23.
З огляду на вищенаведене період роботи ОСОБА_1 на території російської федерації підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Оскільки за результатами розгляду даної адміністративної справи судом встановлено протиправність незарахування відповідачем 2 окремих періодів трудової діяльності ОСОБА_1 до його страхового стажу, оскаржене рішення №072350011513 від 06 вересня 2024 року підлягає скасуванню.
Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача, оскільки права позивача порушені саме рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №072350011513 від 06 вересня 2024 року, а скасування такого є в даному випадку достатнім для забезпечення належного їх захисту.
У зв`язку з достатністю страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком суд вважає за можливе зобов`язати відповідача 2, як орган, що прийняв рішення про припинення виплати пенсії, призначити таку пенсію.
При цьому вирішуючи питання дати, з якої слід призначити пенсію, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії 28 серпня 2024 року, тобто в межах 3-місячного строку, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058. Отже ГУ ПФУ в Одеській області слід зобов`язати призначити пенсію позивачу з 20 серпня 2024 року.
Поряд з цим не підлягає задоволенню позовна вимоги про зобов`язання відповідача 2 зарахування до страхового стажу період служби в армії, оскільки такий був самостійно врахований органом Пенсійного фонду України при прийнятті оскарженого рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №072350011513 від 06.09.2024 року «Про відмову у призначенні пенсії».
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання в Тячівському ТУ №14 з 01.09.1979 р. по 23.07.1981 р.; період роботи на Закарпатському заводі «Електроавтоматики» з 12.08.1981 року по 16.09.1982 рр. та з 24.12.1984 року по 01.08.2014 рік та призначити пенсію за віком з 20.08.2024 року.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань 908,40 гривень (Дев`ятсот вісім гривень 40 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін
Суд | Закарпатський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.01.2025 |
Оприлюднено | 10.01.2025 |
Номер документу | 124283455 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них |
Адміністративне
Закарпатський окружний адміністративний суд
Ващилін Р.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні