Рішення

від 07.01.2025 по справі 320/6883/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2025 року м.Київ №320/6883/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Парфумерно-косметична фабрика "Ароза" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Парфумерно-косметична фабрика "Ароза" із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2022 № 6268/0705.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом не досліджувалися первинні документи за задокументованими господарськими операціями з ТОВ "Будком-Ніко" на підтвердження їх нереальності. Позивач вказує, що ТОВ "Будком-Ніко" має достатню кількість основних засобів для виконання ремонтних робіт в приміщенні позивача, а тому висновки відповідача є хибними та спростовується вищевикладеним.

Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ «Будком-Ніко» є нереальними, оскільки не свідчать про наявність господарської мети щодо їх здійснення. Крім того, вказує, що ТОВ «Будком-Ніко» є контрагентом позивача, стосовно якого прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості, що свідчить про неналежну обачність у виборі такого контрагента.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п. п.75.1.8 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст. 78 ПК України та наказу від 31.05.2022 № 290-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Парфумерно-косметична фабрика "Ароза" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.02.2022 № 9035155616 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у сумі ПДВ 1 248 236 грн.

Перевіркою встановлено, що основним чинником виникнення від?ємного значення ПДВ по декларації за січень 2022 року (з урахуванням виникнення від?ємного значення за липень, серпень, вересень, жовтень 2020, січень-грудень 2021 року, січень 2022 року) є: витрати понесені на виробництво продукції (виготовлення десертних соусів, пакування та розлив шампуню, мила, маски для волосся, креми для тіла та ін.), імпорт товару та сплата ПДВ на митниці, а також здійснення експортних операцій, що відповідно ПКУ оподатковуються за ставкою 0%. В охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від?ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

До перевірки надано: контракт № SI - 1/20 від 01.10.2020 року складений між ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» та Star Ingredians GmbH (Німеччина), контракт № AG-1020 від 05.10.2020 року складений між ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» та Aromatic Group AG (Швейцарія), контракт № BU-11/20 від 01.11.2020 року складений між ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» тa Este Tiroler Latschenolbrennerei Bruder Unterweger Gesellschaft m.b.H (Австрія), контракт № AF-1120 від 20.11.2020 року складений між ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» та Frey+Lau GmbH (Німеччина).

B охопленому перевіркою звітному періоді платник податків TOB «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» встановлено взаємовідносини з ризиковим контрагентом, відображення якого у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від?ємного значення з ПДВ, а саме ТОВ "БУДКОМ-НІКО". В ході перевірки встановлено, що ТОВ «БУДКОМ-НІКО» у періоді, що перевіряється, надавав будівельні та монтажні роботи, аварійний ремонт теплової мережі, поточний ремонт виробничо-адміністративного корпусу і складу по вул. О. Кошового в м.Бориспіль, Київської області, монтаж системи вентиляції ряду підприємств. Відповідно до укладених договорів та наданих до перевірки документів встановлено, що постачальником ТОВ "БУДКОМ-НІКО" реалізовано товар на адресу ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика "Ароза" на, що було виписано податкові накладні. Договір складений між ТОВ «БУДКОМ-НІКО" та ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика "Ароза» від 28.08.2021 № 28/08/21.

Згідно поданої податкової звітності з податку на додану вартість та Додатку 5 до них за період червень 2021 року - жовтень 2021 року, перевіркою встановлено включення до податкового кредиту податкових накладних виписаних ТОВ «БУДКОМ-НІКО» на адресу ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» на суму ПДВ 907 717,63 грн, що призвело до завищення показників рядка 19 (колонка Б) на 907 717,63 грн., та 21 (колонка Б) на 907717,63 грн., податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року.

Також згідно Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 08.12.2021 № 218788 TOB "БУДКОМ-НІКО" (ЄДРПОУ 41343340) віднесено до платника податку критеріям ризиковості платника податку (п.8 Критеріїв ризиковості платника податку).

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3 п. 198.6 ст. 198 п.200.1, 200.4, ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2021 року в сумі 907 717,63 грн.

На підставі вищевказаних висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2022 № 6268/0705, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 907 718 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацем 2 п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 вищевказаної статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (абзац перший та другий пункту 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 198.6. ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV ( далі- Закон №996-XIV), яким передбачено, зокрема:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. (стаття 1 Закон №996-XIV)

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. (частина перша статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Верховний Суд сформував сталу та послідовну практику щодо застосування вищенаведених правових норм. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Щодо задокументованих господарських операцій позивача з ТОВ "Будком-Ніко" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ПАРФУМЕРНО - КОСМЕТИЧНА ФАБРИКА «АРОЗА» та ТОВ «БУДКОМ-НІКО» було укладено договір від 28.08.2021 № 28/08/21, відповідно до якого ТОВ «БУДКОМ-НІКО» (Підрядник) бере на себе зобов?язання власними та залученими силами і засобами, зі своїх та придбаних матеріалів і обладнання відповідно до проектно-кошторисної документації на РР, встановлених норм і правил, на власний ризик виконати усі ремонтні роботи, а саме: ремонт приміщення 2-го поверху виробничого корпусу та адміністративного корпусу ТОВ «ПАРФУМЕРНО - КОСМЕТИЧНА ФАБРИКА «АРОЗА», що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Олега Кошового, буд.2 в обумовлені цим Договором строки, а Замовник бере на себе зобов?язання прийняти закінчені роботи і сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

Судом встановлено наявність у матеріалах справи та досліджено належним чином оформленість (наявність усіх обов`язкових первинних документів) довідок про вартість використаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, складених на підтвердження реальності задокументованих господарських операцій з ТОВ «БУДКОМ-НІКО», а саме: № 21/07/21 від 21.07.2021; № 28/08/21 від 28.08.2021; № 25/08/21 від 25.08.2021; № 26/08/21 від 26.08.2021; № 27/08/21 від 27.08.2021; № 23/07/21 від 23.07.2021; № 24/07/21 від 24.07.2021; № 22/07/21 від 22.07.2021; № 11/08/21 від 11.08.2021; № 17/06/21 від 17.06.2021; № 22/10/21 від 22.10.2021 року.

ТОВ «ПАРФУМЕРНО - КОСМЕТИЧНА ФАБРИКА «АРОЗА» було виписано податкові накладні: № 6 від 01.09.2021 ( платіжне доручення № 1191); № 5 від 03.08.2021 (платіжне доручення № 1177); № 37 від 21.09.2021 (платіжного доручення № 1159); № 4 від 01.09.2021 (платіжне доручення № 1198); № 5 від 01.09.2021 (платіжне доручення № 1190); №41 від 30.09.2021 (платіжне доручення № 1176); № 6 від 03.08.2021 (платіжне доручення № 1178); № 18 від 26.08.2021 (платіжне доручення № 1194); № 7 від 06.08.2021 (платіжне доручення № 1179); № 18 від 16.06.2021 (платіжне доручення № 1152); № 16 від 19.08.2021 (платіжне доручення № 1188); № 19 від 26.08.2021 (платіжне доручення № 1192); № 48 від 28.10.2021 (платіжне доручення № 1212).

Крім того, судом встановлено, що під час перевірки позивачем надавалися усі первинні документи на підтвердження задокументованих господарських операцій з ТОВ «БУДКОМ-НІКО», що були предметом перевірки. Вказані обставини не заперечуються відповідачем, зокрема, оскільки в п. 2.11 акту перевірки вказано, що у ході перевірки використано декларації з ПДВ разом з додатками, реєстри виданих та отриманих накладних, банківські документи (платіжні документи, виписки банку), акти приймання-передачі товарів (робіт та послуг), акти виконаних робіт, обігові-сальдові відомості по рахункам за охоплений перевіркою період, а саме липень, серпень, вересень 2020 року, січень-грудень 2021 року та січень 2022 року.

Суд зауважує, що жодних недоліків щодо оформлення первинних документів, складених за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ «БУДКОМ-НІКО» відповідачем не встановлено.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «БУДКОМ-НІКО» має основний вид діяльності - 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель. Має працівників у кількості 32 осіб станом на 4-й квартал 2021 року. Має основні засоби та об?єкти оподаткування, що становлять 8 697 320 грн. Має оптовий склад за адресою: м. Київ, вул. Сім?ї Хохлових, буд.3.

Крім того, в акті перевірки зазначається, що кількість працівників ТОВ «БУДКОМ-НІКО» за 4 квартал 2021 року складає 32 особи, що не може свідчити про технічну неможливість виконання будівельних робіт на користь позивача.

Відповідачем також визнається наявність у ТОВ «БУДКОМ-НІКО» основних засобів загальною вартістю 8 697 320 грн., достатність якої для виконання задокументованих будівельних робіт не заперечується самим відповідачем.

Тобто, суд вказує, що ТОВ «БУДКОМ-НІКО» має всі можливості для виконання робіт покладених на його умовами вищезазначених договорів, що спростовує висновки контролюючого органу в цій частині.

До того ж, навіть при наявності порушень з боку ТОВ «БУДКОМ-НІКО», що не було доведено відповідачем в даній справі, суд зазначає, що, відповідно до постанов Верховного Суду України від 11.09.2018 №821/995/17, від 08.05.2018 № 815/3526/17, від 20.10.2020 № 500/305/19, від 11.09.2018 № 823/2247/17, від 11.09.2018 № 815/6105/17, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат. тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів. які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.

Водночас судом встановлено відсутність належних доказів відповідача щодо недостатності трудових ресурсів та матеріально-технічного забезпечення у контрагента позивача для здійснення спірних задокументованих господарських операцій.

Визначальним для вирішення спорів про обґрунтованість формування податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Суд наголошує, що остаточний висновок щодо реальності/нереальності спірних господарських операцій, має бути зроблений за наслідками аналізу усіх наявних у справі доказів і матеріалів, в їх системній сукупності та взаємозв`язку зі змістом укладених правочинів, також з урахуванням усіх доводів сторін, наведених на підтвердження чи спростування висновків, наведених у акті перевірки.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 по справі № 380/905/21.

Водночас судом встановлено, що висновки відповідача не базуються на аналізі та виявленні недоліків первинних документів, складених за результатами задокументованих господарських операцій позивача з його контрагентом.

Жодних недоліків стосовно первинних документів відповідачем не виявлено, що в свою чергу не спростовує реальність господарських операцій, що були предметом перевірки.

Стосовно доводів відповідача щодо податкової інформації, що свідчать про відповідність критеріям ризиковості ТОВ «Будком-Ніко», який є контрагентом позивача, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що, згідно Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 08.12.2021 № 218788 TOB "БУДКОМ-НІКО" (ЄДРПОУ 41343340) віднесено до платника податку критеріям ризиковості платника пдатку (п.8 Критеріїв ризиковості платника податку).

Водночас, суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у статті 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що ТОВ "Парфумерно-косметична фабрика "Ароза" правомірно та в повній мірі виконало свій обов?язок щодо декларування валових витрат, податкового кредиту сформованого за рахунок фінансово-господарських відносин з ТОВ "Будком-Ніко". Належних та допустимих доказів зворотнього відповідачем не надано. Окрім цього, будівельні роботи, які були придбані позивачем у ТОВ "Будком-Ніко" призвели до зміни стану активів позивача, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача, які надавалися під час перевірки в повному обсязі та були предметом такої перевірки та містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, посадові особи ТОВ "Будком-Ніко" також відобразили спірні господарські операції у власному податковому та бухгалтерському обліках товариства, до яких відповідачем зауважень не встановлено.

У рішенні по справі ««Булвес» АД проти Болгарії, від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», від 10 березня 2010 року у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов?язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування: при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином практика ЄСПЛ свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб?єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Водночас судом встановлено, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або, самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з TOB "БУДКОМ-НІКО" було одержання позивачем неправомірної податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України)

Враховуючи зазначене, обов?язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з?ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов?язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.

Таким чином, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано нереальність господарських операцій з TOB "БУДКОМ-НІКО", оскільки надано належні, достатні та допустимі докази реального руху активів з метою досягнення господарської мети позивачем.

Отже, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.07.2022 № 6268/0705, прийнятого на підставі вищевикладених необґрунтованих висновків контролюючого органу.

Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З метою дотримання принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Статтею 132 КАС України визначено, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду у розмірі 2 481,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.12.2022 № 11267.

За правилами ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв`язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 481,00 грн, а позовні вимоги задоволено, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 2 481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Парфумерно-косметична фабрика "Ароза" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.07.2022 № 6268/0705.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Парфумерно-косметична фабрика "Ароза" (вул. Олега Кошового, буд. 2, Київська область, 08300, код ЄДРПОУ 30365130) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 444096797) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.