Рішення

від 06.01.2025 по справі 320/16941/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 року справа №320/16941/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: АТ "ОТП Банк", ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_2 та ТОВ "Фінансова компанія Інвест-кредо", про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з квартири АДРЕСА_1 - протиправною;

- зобов`язати Бородянський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця Мурихіна Сергія Володимировича у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 від 09.04.2010, внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9746172, зареєстрований 20.04.2010 реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова ВДВС Бородянського РУЮ від 09.04.2010 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, власником якої є ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що наявність арешту, накладеного в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 на квартиру АДРЕСА_1 , порушує його право як власника такого майна, адже позбавлений можливості вільно розпоряджатися своєю власністю. Враховуючи відсутність жодних фінансових претензій іпотекодержателя та закінчення виконавчого провадження, відповідачем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не знято арешт з квартири, чим допустив протиправну бездіяльність.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі з викликом сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про розгляд справи повідомлені належним чином, відзиву на позовну заяву не подав.

Треті особи пояснень з приводу заявленого позову не подали.

У відповідності до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконанні у Бородянському відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису №2228, виданого 16.03.2010 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що розташована в АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 .

Державним виконавцем 09.04.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 та одночасно з накладенням арешту на майно боржника.

28.07.2011 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу згідно з п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому, на виконанні у відділі перебував виконавчий напис №3500 від 07.06.2013, виданий нотаріусом Бондар І.М., який надійшов на повторне виконання, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 205 261,40 грн шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що розташована в АДРЕСА_4 .

Державним виконавцем 20.09.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а постановою від 12.02.2020 повернуто виконавчий документ стягувачу.

Представник позивача звернувся до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області із заявою 12.02.2024 щодо зняття арешту з квартири.

Листом Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.03.2024 №3421/24.13-43 повідомив про те, що до відділу надходила заява про зняття арешту з майна боржника на підставі листа ПАТ «ОТП Банк» про передачу кредитного портфелю ТОВ «ОТП Факторинг Україна», однак в межах виконавчого провадження не здійснено заміну сторони її правонаступником, а тому відповідач зазначив, що лише після надходження відповідного рішення будуть проведені виконавчі дії у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач зазначив, що відповідачем після закінчення виконавчого провадження протиправно не знято арешт з нерухомого майна, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень, за визначенням у ч.1 ст.10 Закону №1404-VІІІ, є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (що був чинний на момент повернення виконавчого документа) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо є письмова відповідна заява стягувача.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець проводить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим законом порядку, а саме:

-закінчення виконавчого провадження згідно ст.49 цього Закону;

-повернення виконавчого документа стягувачу - згідно ст.47 цього Закону;

-повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав - згідно зі ст.48 цього Закону.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавець визначає як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Крім того, наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу встановлені пунктом 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 2 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року №489/20802, яким передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №CNL-005/011/2007. В забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №PCL-005/011/2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. 07.02.2007 за реєстровим №3057.

У зв`язку з виникненням боргу по кредитному договору, ЗАТ «ОТП Банк» звернулось до вказаного нотаріуса, який 16.03.2010 вчинив виконавчий напис №2228, який, в свою чергу, надіслав до відповідача до виконання для звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 16.01.2007 та Інформація з Державного реєстру прав.

В подальшому, право вимоги за кредитним договором №CNL-005/011/2007 та право вимоги за договором іпотеки №PCL-005/011/2007 були передані ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке, у свою чергу, 22.12.2020 відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія Інвест-кредо», в результаті чого було укладено договір про відступлення права вимоги (цесія) та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №PCL-005/011/2007, згідно з якими новим іпотекодержателем став ОСОБА_2 .

Відповідно до наявних у справі документів, у ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відсутні будь-які фінансові претензії до позивача.

Третьою особою ОСОБА_2 своїх претензій також не заявлено в ході розгляду справи.

Згідно з статтями 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, при цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель (кредитор за основним зобов`язанням) має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку»).

Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (ч.2 ст.3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з ст.33 Закону України «Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку», який є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, передбачено підстави припинення іпотеки, до яких, зокрема, належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Положення ст.17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст.593 ЦК України.

Наслідком припинення зобов`язання є припинення правового зв`язку між його сторонами та звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання, відповідно здійснення заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження" з виконання виконавчого документу, зокрема, виконавчого напису нотаріусу, за умови відсутності правовідносин між сторонами виконавчого провадження, на підставі яких видано виконавчий документ, є неможливим та таким, що порушує права боржника за виконавчим провадженням, оскільки передбачає можливість неправомірного та необґрунтованого звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, суд вважає, що незняття відповідачем арешту з майна позивача є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого її майна.

Виходячи з викладеного, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно позивача, порушується її право власності, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстави для продовження обтяження на майно відсутні, а тому є підстави для зняття арешту з майна позивача.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своєї бездіяльності.

За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (07801, Київська область, Бучанський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 331; код ЄДРПОУ 34779694) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .

3. Зобов`язати Бородянський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця Мурихіна Сергія Володимировича у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 від 09.04.2010, внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9746172, зареєстрований 20.04.2010 реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова ВДВС Бородянського РУЮ від 09.04.2010 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, власником якої є ОСОБА_1 .

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (07801, Київська область, Бучанський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 331; код ЄДРПОУ 34779694).

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.