Рішення

від 08.01.2025 по справі 320/17763/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2025 року № 320/17763/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною відмови та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту також відповідач, Печерський ВДВС), в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову відповідача у задоволенні заяви про зняття арешту (вих. №47787 від 27.02.2024);

- зобов`язати відповідача скасувати (зняти) арешт на відчуження, розшук на транспортний засіб (автомобіль) Mіtsubishi Pajero Sport, кузов НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , за виконавчим написом №1806 від 31.08.2012, виконавче провадження НОМЕР_5, виконавче провадження НОМЕР_4.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що за наслідками розгляду його заяви про скасування (зняття) арешту на автомобіль Mіtsubishi Pajero Sport відповідачем було відмовлено у знятті арешту з означеного автомобіля.

Позивач вважає протиправним наявність спірного арешту протягом тривалого часу (більше 7 років) за відсутності відкритого виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на засобами поштового зв`язку, про що свідчать супровідний лист від 08.07.2024 та роздруківка трекінгу поштового відправлення №0600939762318, яким підтверджується отримання відповідачем поштової кореспонденції. Надав до суду витребувані ухвалою від 01.07.2024 матеріали виконавчих проваджень №№ 34092946 та 52303869.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

31.08.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. був виданий виконавчий напис №1806 про передачу шляхом вилучення у ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро Лізинг» транспортного засобу Mіtsubishi Pajero Sport 3.0 АТ, шасі номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 172 115,56 грн.

З наданої відповідачем інформації з ВП-спецпідрозділ вбачається, що:

- 03.09.2012 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого напису №1806 від 31.08.2012;

- 15.11.2012 звернуто стягнення на майно боржника шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- 16.11.2015 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС).

Постановою старшого державного виконавця Печерського ДВДВС Джулай Ю. Ю. від 22.09.2016 відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису №1806 від 31.08.2012, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., про передачу шляхом вилучення у ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро Лізинг» транспортного засобу Mіtsubishi Pajero Sport 3.0, АТ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1 .

Постановою від 22.09.2016 ВП НОМЕР_4 з метою забезпечення виконання рішення суду та усунення можливості здійснення відчуження майна, згідно зі статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на транспортний засіб Mіtsubishi Pajero Sport 3.0, АТ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

Постановою від 22.09.2016 ВП НОМЕР_4 транспортний засіб Mіtsubishi Pajero Sport 3.0, АТ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1 оголошено у розшук відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою старшого державного виконавця Печерського ДВДВС Джулай Ю. Ю. від 17.04.2018 ВП НОМЕР_4 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що транспортний засіб не виявлено протягом року.

Листом Печерського ВДВС від 13.11.2023 представника позивача проінформовано, що перевіркою АСВП встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису №1806 від 31.08.2016, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., про передачу шляхом вилучення у ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро Лізинг» транспортного засобу Mіtsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1 .

Повідомлено, що 22.09.2016 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про розшук майна боржника, а 17.04.2018 на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідач зазначив, що надати додаткову інформацію в рамках означеного ВП не вбачається за можливе з огляду на його знищення. Також зазначено про відсутність у державного виконавця підстав для скасування заходів примусового виконання рішення відповідно до вимог статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Листом Печерського ВДВС від 24.10.2023 НОМЕР_5/16 на запит представника позивача повідомлено, що у відділі на примусовому виконанні перебувало ВП НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого напису №1806 від 31.08.2012, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., про передачу шляхом вилучення у ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро Лізинг» транспортного засобу Mіtsubishi Pajero Sport 3.0, АТ НОМЕР_2 .

Проінформовано, що 16.11.2015 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 16 автотранспортний засіб не виявлено, про що складено акт державного виконавця. Згідно виконавчого документу боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , виконавчий документ підлягає направленню до ВДВС Вінницького РУЮ за місцем проживання боржника. Також повідомлено позивача про відсутність законних підстав для зняття арешту з транспортного засобу боржника.

Листом Печерського ВДВС від 27.02.2024 №47787 на заяву позивача повідомлено про те, що на виконанні у відділі перебували ВП №№ 52303869 та 34092946 з примусового виконання виконавчого напису №1806 від 31.08.2012, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., про передачу шляхом вилучення у ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро Лізинг» транспортного засобу Mіtsubishi Pajero Sport 3.0, АТ НОМЕР_2 .

Вказано, що 17.04.2018 прийнято постанову про повернення виконавчого документа у межах ВП НОМЕР_4, а ВП НОМЕР_5 було передано 16.11.2015 для подальшого виконання до ВДВС Вінницького РУЮ за місцем проживання боржника. Проінформовано, що надати додаткову інформацію в рамках вказаних виконавчих проваджень не вбачається за можливе, оскільки виконавчі провадження знищено у зв`язку із завершенням строку їх зберігання. Додатково повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту.

Не погоджуючись з правомірністю відмови відповідача у знятті арештів з транспортного засобу, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку у період примусового виконання виконавчого напису №1806 від 31.08.2012 в межах ВП НОМЕР_5 визначались положеннями Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до частини першої, другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Положеннями пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частина третя статті 49 Закону № 606-XIV).

В силу положень частини першої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналіз зазначених положень Закону №606-XIV дає підстави для висновку, що при закінченні виконавчого провадження у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби відсутні підстави для зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Оскільки з матеріалів справи встановлено, що виконавче провадження НОМЕР_5 закінчено постановою від 16.11.2015 згідно положень пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для зняття арешту згідно положень частини першої статті 50 Закону №606-XIV. Як наслідок, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірною відмови відповідача скасувати (зняти) арешт, заборону відчуження, розшук на транспортний засіб Mіtsubishi Pajero Sport 3.0, АТ НОМЕР_2 та зобов`язання відповідача зняти арешт в межах ВП НОМЕР_5 як таких, що не підтверджені документально та нормативно.

Враховуючи, що виконавче провадження НОМЕР_5 було передано 16.11.2015 для подальшого виконання до ВДВС Вінницького РУЮ за місцем проживання боржника, питання про зняття арешту, накладеного в межах цього виконавчого провадження, має вирішувати іншим органом державної виконавчої служби - ВДВС Вінницького РУЮ, який не є учасником спірних правовідносин.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо тривалого накладення арешту на його майно в межах означеного виконавчого провадження, оскільки необізнаність його з наявністю виконавчого документа, який слугував підставою для відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5 та накладення на майно боржника (позивача) спірного арешту не може слугувати підставою для зняття такого арешту за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження звернення позивача до Вінницького ВДВС РУЮ, до якого було передано виконавчий документ (виконавчий напис №1806 від 31.08.2012, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., про передачу шляхом вилучення у ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро Лізинг» транспортного засобу Mіtsubishi Pajero Sport 3.0, АТ НОМЕР_2 ), з вимогою про зняття арешту з майна, про надання інформації стосовно означеного виконавчого документу, стадії виконавчого провадження, на якій перебуває означений виконавчий документ тощо, що, на переконання суду, свідчить про відсутність заінтересованості позивача в отриманні такої інформації після того, як він дізнався про наявність накладеного на його майно арешту.

Доводи позивача щодо відкриття ліквідаційної процедури відносно ТОВ «Євро Лізинг» не можуть слугувати достатньою підставою для зняття арешту з майна боржника (позивача) з огляду на можливість передачі права вимоги іншому кредитору.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку у момент відкриття ВП НОМЕР_4 та винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з примусового виконання виконавчого напису №1806 від 31.08.2012 визначались положеннями Закону № 606-XIV.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 50 Закону №606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Згідно частини третьої статті 50 Закону №606-ХІV постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

5 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту також - Закон №1404-VIII).

Пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Зміст розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII вказує, що положення попереднього Закону № 606-XIV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-XIV. Водночас кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена відповідно до того закону, в період дії якого вона розпочата.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно з частиною п`ятою статті 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Положеннями статті 40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З наведених норм слідує про імперативно визначений обов`язок виконавця, зокрема, і у випадках повернення виконавчого документа до суду, який його видав, зняти арешт, накладений на майно (кошти) боржника та вилучити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасування інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення, а також проведення інших необхідних дій у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою державного виконавця Печерського ДВДВС від 22.09.2016 відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису №1806 від 31.08.2012, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., про передачу шляхом вилучення у ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро Лізинг» транспортного засобу Mіtsubishi Pajero Sport 3.0, АТ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1 .

Постановою від 22.09.2016 ВП НОМЕР_4 з метою забезпечення виконання рішення суду та усунення можливості здійснення відчуження майна, згідно зі статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на транспортний засіб Mіtsubishi Pajero Sport 3.0, АТ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

Постановою від 22.09.2016 ВП НОМЕР_4 транспортний засіб Mіtsubishi Pajero Sport 3.0, АТ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1 , оголошено у розшук відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою від 17.04.2018 ВП НОМЕР_4 у зв`язку з тим, що транспортний засіб не виявлено протягом року, на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 було повернуто стягувачу виконавчий документ на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, що має наслідком в силу вимог статті 40 означеного Закону зняття державним виконавцем арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують прийняття відповідачем в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 постанови про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 після повернення виконавчого документу стягувачу на підставі постанови від 17.04.2018, що суперечить вимогам статті 40 Закону №1404-VIII.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії щодо відмови відповідача у задоволенні заяви позивача про зняття арешту в межах ВП НОМЕР_6.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача зняти арешт, заборону на відчуження, розшук на транспортний засіб Mіtsubishi Pajero Sport, кузов НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , за виконавчим написом №1806 від 31.08.2012, виконавче провадження НОМЕР_4, суд зазначає таке.

Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач протиправно не вчинив дії щодо зняття арешту з майна боржника, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зняти арешт з транспортного засобу Mіtsubishi Pajero Sport 3.0 АТ, реєстраційний № НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , накладений у виконавчому провадженні НОМЕР_6.

Положеннями частин першої та другої статті 40 Закону №606-XIV визначено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання органами Національної поліції.

Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 36 Закону №1404-VIII розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Водночас, суд наголошує на законодавчо покладеному на виконавця обов`язку у випадку повернення виконавчого документа скасувати також інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою державного виконавця Печерського РВДВС від 22.09.2016 ВП НОМЕР_4 у зв`язку з відсутністю відомостей про місцезнаходження майна, на підставі статті 40 Закону №606-XIV оголошено у розшук майно боржника: транспортний засіб Mіtsubishi Pajero Sport 3.0 АТ, реєстраційний № НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 .

Водночас, винесення відповідачем постанови від 17.04.2018 ВП НОМЕР_4 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII покладає на відповідача обов`язок скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Проте, надані відповідачем матеріали ВП НОМЕР_4 не містять інформації щодо скасування відповідачем постанови про розшук майна боржника.

Враховуючи викладене, з метою захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача скасувати (зняти) розшук на транспортний засіб (автомобіль) Mіtsubishi Pajero Sport, кузов НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , за виконавчим написом №1806 від 31.08.2012, ВП НОМЕР_4 шляхом скасування постанови про розшук майна боржника від 22.09.2016 ВП НОМЕР_4.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №808/751/17.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу позивачки на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 20.05.2024 №1332195951.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Печерського ВДВС.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зняття арешту в межах виконавчого провадження НОМЕР_6.

3. Зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з транспортного засобу Mіtsubishi Pajero Sport 3.0 АТ, реєстраційний № НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , накладений у межах виконавчого провадження НОМЕР_6.

4. Зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати (зняти) розшук на транспортний засіб (автомобіль) Mіtsubishi Pajero Sport, кузов НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , за виконавчим написом №1806 від 31.08.2012, ВП НОМЕР_4 шляхом скасування постанови про розшук майна боржника від 22.09.2016 ВП НОМЕР_4.

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34979022, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 11).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Дудін С.О.