Рішення

від 08.01.2025 по справі 500/4435/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4435/24

08 січня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 130 головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 130 головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність 130 головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

зобов`язати 130 головний центр зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 867 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 24.02.2022 по 09.07.2024, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходила службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом від 23.02.2022 №54-ОС позивача було звільнено з військової служби та знято з усіх видів забезпечення з 23.02.2022. Проте відповідач недоплатив належне позивачу до дня його звільнення грошове забезпечення (індексацію грошового забезпечення) в сумі 114582,41 грн., а остаточний розрахунок при звільненні здійснив 10.07.2024. При цьому при виплаті грошового забезпечення відповідач не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що військовослужбовці не мають правового статусу "працівник", проходження ними військової служби врегульовано спеціальним законодавством, тому чинність Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) на них не поширюється, через це його норми, зокрема норми ст.116, 117 Кодексу, не можуть поширюватись на військовослужбовців та на правовідносини щодо проходження військової служби. Враховуючи очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 23.09.2024 витребувано в 130 головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України докази: довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці, що передувати звільненню з посади, з визначенням середньоденного заробітку (грошового забезпечення), а також довідку про суму нарахованої і виплаченої ОСОБА_1 індексації на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 у справі № 500/7126/23, із зазначенням дати такої виплати.

Ухвалою суду від 23.09.2024 продовжено процесуальний строк розгляду справи на один місяць.

Ухвалою суду від 23.10.2024 провадження в адміністративній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму в адміністративній справі у справі №440/6856/22.

Ухвалою суду від 07.01.2025 поновлено провадження в цій справі.

З ініціативи суду, відповідно до вимог ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якою визначено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, до матеріалів справи долучено з матеріалів адміністративної справи №500/7466/24 архівну відомість №1 про розмір грошового забезпечення позивача за період з січня 2022 року по грудень 2022 року.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу начальника 130 головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 23.02.2022 №54-ОС позивача було звільнено з військової служби та знято з усіх видів забезпечення з 23.02.2022.

Оскільки за період проходження служби з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.01.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024, у справі №500/7126/23 зобов`язано 130 головний центр зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано 130 головний центр зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 у вигляді різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абз.4, 5, 6 п.5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 №1078, з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення суду, 10.07.2024 здійснено нарахування і виплату позивачу індексації грошового забезпечення у сумі 116327,23 грн, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2024 №66, наданої на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.

Не погодившись із бездіяльністю суб`єкта владних повноважень щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій (бездіяльності) відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частиною 2 ст.9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З наведеного слідує, що при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу з військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок.

Як встановлено судом, наказом начальника 130 головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 23.02.2022 №54-ОС позивача було звільнено з військової служби та знято з усіх видів забезпечення з 23.02.2022.

На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 у справі №500/7126/23, 10.07.2024 здійснено нарахування і виплату позивачу індексації грошового забезпечення у сумі 116327,23 грн, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2024 №66.

Відтак, станом на день виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, відповідач не провів з позивачем розрахунок у повному обсязі, а саме не здійснив нарахування і виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу.

Відмовляючи позивачу у виплаті середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відповідач у відзиві послався на те, що норми КЗпП України не розповсюджуються на правовідносини з проходження військової служби.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 у справі № 400/2884/18, від 20.01.2021 у справах № 200/4185/20-а та № 240/12238/19, від 05.03.2021 у справі № 120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі № 340/970/20 та інші, викладав висновки щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців із військової служби. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Закон № 2011-ХІІ.

Водночас питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців із військової служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Проте такі питання врегульовані КЗпП України.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому до спірних правовідносин слід застосовувати статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення із військової служби.

Відповідно до приписів ст.116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За змістом ст.117 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі Закон №2352-ІХ), яким, зокрема викладено в новій редакції норму ст.117 КЗпП України.

Згідно зі ст.117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-ІХ, яка була чинною на час виплати позивачу індексації грошового забезпечення) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Спірний період стягнення середнього грошового забезпечення з 24.02.2022 по 09.07.2024 у цій справі умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності 19.07.2022 Законом №2352-ІХ і після цього.

Період з 24.02.2022 по 18.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією ст.117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто, без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосуватися принцип співмірності та, суд, відповідно, може зменшити таку виплату.

Проте період з 19.07.2022 по 09.07.2024 регулюється вже нині чинною редакцією ст.117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати середнього заробітку працівникові шістьма місяцями.

Тож, у межах цієї справи належить враховувати норми ст.117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року із врахуванням висновків Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм ст.117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі, викладеною у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2024 №67, за два останні місяці перед звільненням ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення: у грудні 2021 року у сумі 13038,35 грн та у січні 2022 року у сумі 13015,65 грн, тобто всього 26054,00 грн.

Виходячи з цього, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням становить 420,23 грн (26054,00 грн/62, де 62 кількість календарних днів у грудні 2021 року та січні 2022 року), що відповідачем не заперечується.

Період за час затримки розрахунку при звільненні з 24.02.2022 по 18.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ), який регулюється редакцією ст.117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, становить 145 календарних днів. Сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач за вказаний період, становить 60933,35 грн (420,23 грн х 145 календарних днів).

Період за час затримки розрахунку при звільненні з 19.07.2022 (з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ) до 18.01.2023 (шість місяців відповідно до ст.117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ) становить 184 календарних днів. Сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач за вказаний період, становить 77322,32 грн (420,23 грн х 184 календарних днів).

Водночас надаючи правову оцінку розміру середнього грошового забезпечення, яке належить виплатити позивачу за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2022 по 18.07.2022, суд звертає увагу на таке.

При визначенні середнього заробітку суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст.117 КЗпП України, з урахуванням середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні необхідно враховувати таке (п.91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Пізніше, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, урахувавши наведений висновок Великої Палати Верховного Суду, визначив формулу, за якою слід обраховувати розмір належного до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначив, що ст.117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті установлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Проаналізувавши указану норму дійшов висновку про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо).

З урахуванням викладеного вирішив, що у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

З архівної відомості №1 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року вбачається, що позивачу до виплати при звільненні нараховано 99852,52 грн.

У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 216179,84 грн, з яких: виплачене грошове забезпечення у розмірі 99852,52 коп. (46,19%) та індексація грошового забезпечення з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу у розмірі 116327,32 грн (53,81%).

Виходячи з принципу пропорційності, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 53,81%, становить 32788,24 грн, обчислена як: 420,23 грн (середньоденне грошове забезпечення) х 53,81% х 145 (кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2022 по 18.07.2022).

Отже, загальна сума середнього грошового забезпечення, на яку має право позивач відповідно до ст.117 КЗпП України в редакціях до набрання чинності 19.07.2022 Законом №2352-ІХ і після цього, становить 110110,56 грн (32788,24 грн + 77322,32 грн).

Указана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено податковим агентом при виплаті доходу з урахуванням раніше виплачених сум.

У позові позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за 867 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 24.02.2022 по 09.07.2024, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні. Однак, наведена формула суперечить висновкам Верховного Суду, тож така вимога не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності 130 головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2022 по 09.07.2024 у сумі 110110,56 грн.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності, згідно з вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ч.2 ст.2 КАС України, оскаржуваної бездіяльності в повному обсязі.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 130 головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати 130 головний центр зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 24.02.2022 по 09.07.2024 у сумі 110110 (сто десять тисяч сто десять) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок.

В задоволенні решти позовних вимогвідмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 січня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач: - 130 головний центр зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

Головуючий суддяМандзій О.П.