Рішення

від 07.01.2025 по справі 580/10395/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року справа № 580/10395/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., за участю:

секретаря судового засідання Міщенко Д.А.,

представниці позивача Уперенко А.О. (згідно з ордером),

представниці відповідача Некоз А.В. (у порядку самопредставництва),

розглянувши правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД СМІЛЯНСЬКА ХЛОДНЯ до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

21.10.2024 адвокат Зайцев В.В. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД СМІЛЯНСЬКА ХЛОДНЯ (20731, Черкаська обл., Смілянський р-н., с.Холоднянське, вул.Отамановського Валентина, буд.24-Б; код ЄДРПОУ 40817035) (далі позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ ВП44131663) (далі відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення (далі ППР) від 12.07.2024 №10091/23-00-07-08-01.

Позивач вважає, що відповідач відповідно до закону не мав права нарахувати пеню за період дії карантинних обмежень та необгрунтовано не урахував судову практику в подібній категорії справ..

28 жовтня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та призначив її розгляд правилами загального позовного провадження.

18.11.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що ППР винесене із-за порушення позивачем граничних строків сплати зобов`язань під час розрахунків з нерезидентом України та з урахуванням висновків Шостого апеляційного адміністративного суду в справі №580/10869/23 в постанові від 11.06.2024 щодо часткового скасування ППР, винесеного за результатом податкової перевірки дотримання податкового законодавства у згаданих договірних відносинах. У періоді його прийняття норми закону не передбачали підстав для звільнення від відповідальності.

21.11.2024 Позивач надав суду відповідь на відзив з проханням позов задовольнити, зауваживши, що питанню дотримання підстав для звільнення від відповідальності із-за вчинення порушення під час карантинних обмежень, суд у згаданій судовій справі не надав правової оцінки. Крім того, вважає, що судова практика Верховного Суду, на яку посилається відповідач відзиві, не є релевантною цій справі щодо обставин спору. Просив урахувати необхідність, на його думку, врахувати зміну норм з часу вчинення порушень до часу прийняття спірного ППР, а також зміст окремих думок деяких суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час судового розгляду подібних справ.

Під час підготовчого провадження суд задовольнив клопотання представниці позивача про її участь в режимі відео-конференції, долучив вказані письмові заяви по суті та докази до матеріалів справи та призначив справу до розгляду по суті у відкритих судових засіданнях.

Заслухавши представниць сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з ЄДРПОУ позивач зареєстрований, як юридична особа, з 07.09.2016. Зареєстровані види господарської діяльності: основний « 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів», інші: « 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків», « 10.31 Перероблення та консервування картоплі», « 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами», « 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.», « 81.29 Інші види діяльності із прибирання», « 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», « 52.10 Складське господарство», « 52.24 Транспортне оброблення вантажів», « 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту», « 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Перебуває на податковому обліку відповідача.

На підставі наказу від 23.08.2023 № 1608-п та направлень відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку з питання дотримання позивачем вимог валютного законодавства під час здійснення операцій з експорту товарів згідно з договором поставки від 02.05.2022 №020522 за період з 02.05.2022 до 23.08.2023.

За результатами перевірки складено акт від 05.09.2023 №8967/23-00-07-08- 01/40817035 (далі Акт перевірки), яким встановлено, що на підставі митних декларацій FRESHFROST Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (ПОЛЬЩА) за період з 02.05.2022 до 23.08.2023 оплатило 464174,00 євро (еквівалент 17813598,45грн), з яких на валютний рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритий в АБ Південний, МФО 328209, отримано кошти за експортовані товари на загальну суму 463251,00євро (еквівалент 17777766,35грн), ще 923,00 євро (еквівалент 35832,10грн), утримано комісію при перерахуванні коштів банками-кореспондентами, які відповідно до додаткової угоди від 19.05.2022 №01 до договору сплачує продавець. У зв`язку з тим, що зазначена сума (923,00 євро) є незначною при здійсненні кожного платежу, на неї не розповсюджуються граничні строки розрахунків, встановлені пунктом 142 Постанови № 18. Станом на 23.08.2023 згідно даних документальної перевірки та бухгалтерського обліку платника податків (рахунок 362) дебіторська заборгованість з договору від 02.05.2022 №020522 складає 191041,74 євро, з яких щодо 89075,34 євро настали граничні строки надходження коштів за експортними операціями, встановлені Національними банком України.

Таким чином податковою перевіркою констатовано вчинення позивачем порушення частин 1, 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII Про валюту і валютні операції (зі змінами та доповненнями) стосовно порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів, встановлених Національним банком України, щодо договору поставки від 02.05.2022 №020522, укладеному з FRESHFROST Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (ПОЛЬЩА), в розмірі 20412,50 евро на 8 днів, в розмірі 39587,50 евро на 8 днів, в розмірі 10000,00 євро на 21 день, в розмірі 3836,50 евро на 25 днів, в розмірі 6163,50 євро на 25 днів, в розмірі 15000,00 євро на 28 днів, в розмірі 20000,00 євро на 65 днів, в розмірі 12000,00 євро на 77 днів, в розмірі 260,50 євро на 85 днів, в розмірі 6739,50 євро на 35 днів, в розмірі 3000,00 євро на 41день, в розмірі 8000,00 євро на 43 дні, в розмірі 5000,00 євро на 45 днів, в розмірі 10000,00 євро на 58 днів, в розмірі 9084,85 євро на 64 дні, в розмірі 5915,15 євро на 57 днів, в розмірі 11682,10 євро на 57 днів, в розмірі 17669,00 євро на 57 днів, в розмірі 16669,17 євро на 51 день, в розмірі 15187,50 євро на 51 день, в розмірі 20659,33 євро на 3 дні.

За результатами перевірки відповідач прийняв ППР форми С від 25.09.2023 №8896/23-00-07-08-01 за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ІПС за порушення вимог валютного законодавства (код платежу 21081000)» на суму 1129138,04 грн, яке отримано платником 29.09.2023.

Позивач вказане ППР оскаржив в суд у справі №580/10869/23 з тих підстав, що відповідно до Закону України «Про валюту і валютні цінності» порядок обчислення строку повернення валютної виручки має відбуватися з дати митного оформлення товару, що експортується, а кошти від експортованого позивачем товару надійшли з затримкою без його вини. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано вказане ППР у сумі 88364,67 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року зазначене рішення суду першої інстанції без змін.

Тому відповідач виніс оскаржуване ППР від 12.07.2024 №10091/23-00-07-08-01 про донарахування пені за вказане вище порушення в сумі 1040773,37грн (далі Спірне рішення). Розрахунком до нього підтверджено, що для обчислення пені відповідач, врахувавши мотиви рішення вказаних судів, зменшив раніше нараховану пеню внаслідок зміни дат, з яких обчислював строки несвоєчасного надходження від нерезидента України позивачу коштів за експортований ним товар. Зокрема, урахував: у період з 05.05.2023 по 09.05.2023 позивачу надійшли кошти з прострочкою (понад 90днів з дати переміщення товарів) 5 днів у сумах 20412,50грн і 39587,50грн; у період з 04.05.2023 до 22.05.2023 з прострочкою 19 днів у сумі 10000,00грн; у період з 04.05.2023 до 26.05.2023 з прострочкою 23 днів у сумах 3836,50грн і 6163,50грн; у період з 04.05.2023 до 29.05.2023 позивачу надійшли кошти з прострочкою 26 днів у сумі 15000,00грн; у період з 04.05.2023 до 05.07.2023 з прострочкою 63 днів у сумі 20000,00грн; у період з 04.05.2023 до 17.07.2023 з прострочкою 75 днів у сумі 12000,00грн; у період з 04.05.2023 до 25.07.2024 з прострочкою 83 днів у сумі 260,50грн; у період з 24.06.2023 д 25.07.2023 з прострочкою 32 днів у сумі 6739,50грн; у період з 24.06.2023 до 31.07.2023 з прострочкою 38 днів у сумі 3000,00грн; у період з 24.06.2023 до 02.08.2023 з прострочкою 40 днів у сумі 8000,00грн; у період з 24.06.2023 до 04.08.2023 з прострочкою 42 днів у сумі 5000,00грн; у період з 24.06.2023 до 17.08.2023 з прострочкою 55 днів у сумі 10000,00грн; у період з 24.06.2023 до 23.08.2023 з прострочкою 61 днів у сумі 9084,85грн; у період з 01.07.2023 до 23.08.2023 з прострочкою 54 днів у сумах 5915,15грн, 11682,10грн та 17669,00грн; у період з 08.07.2023 до 23.08.2023 з прострочкою 47 днів у сумах 16669,17грн і 15187,50грн.

Змінивши підстави позову, позивач подав вказану вище позовну заяву в суд.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд урахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України).

Контролюючі органи згідно з п.75.1 ст.75 ПК України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з підп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Спірні відносини регулюються Законом України Про валюту і валютні операції від 21.06.2018 №2473-VІІІ (далі Закон №2473-VІІІ), постановою Правління НБУ від 24.02.2022 №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану, Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7.

Статтею 13 Закону №2473-VІІІ визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти належать зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з ч.4 ст.13 Закону № 2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Частиною восьмою ст.13 Закону №2473 передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Тобто, відповідач, перевіряючи відомості про стан дотримання строків розрахунків позивача з нерезидентом України щодо поставленого ним на умовах експорту товару, діяв в межах наданих законом повноважень.

Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).

Згідно з пунктами 21, 23 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Пунктом 142 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану (далі - Постанова №18) встановлено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Відповідно до пункту 144 Постанови № 18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Згідно пункту 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 (далі Інструкція №7), Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 Експорт, ЕК-11 Реекспорт на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Згідно з підпунктом 2 пункту 9 Інструкції, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону №2473-VІІІ порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Частиною 5 ст.13 Закону №2473-VІІІ передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, порушення резидентом строків розрахунків тягне нарахування пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів. Вказана ставка відповідачем застосована в спірних правовідносинах правомірно.

Оскільки обставинам і фактам несвоєчасних розрахунків, як податковим порушенням, надана правова оцінка судами у вказаній вище справі між тими ж сторонами, суд керується вимогами ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вказали суди в справі №580/10869/23, положення Закону №2473-VІІІ пов`язують початок обчислення вказаного вище строку з днем митного оформлення продукції, що експортується. Згідно зі статтею 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Оскільки після оформлення митних декларацій позивачем експортований товар знаходився на території України ще декілька днів до моменту перетину кордону, відсутні підстави для висновку, що експортна операція була завершена саме в момент оформлення митних декларацій. Суди застосували висновки Верховного Суду, аналізуючи положення нормативно-правових актів, які регулюють питання нарахування пені за порушення експортно-імпортних операцій, у постанові від 27.02.2018 у справі №П/811/2370/15 та від 15.06.2023 у справі № П/811/72/16 про те, що моментом вчинення експортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування ст.ст.1, 2, 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а отже, саме з цієї дати має брати початок відліку встановленого законом строку валютного контролю. Тому мотиви судів про визнання протиправним і скасування ППР від 25.09.2023 №8896/23-00-07-08-01 щодо нарахування пені в сумі 1129138,04грн на суму 88364,67 грн обґрунтовано урахував відповідач, приймаючи спірне ППР.

У вказаній справі суди встановили, що відповідач обчислив строки розрахунків по зовнішньоекономічних операціях починаючи з дати оформлення митних декларацій: в розмірі 20412,50євро на 8 днів, в розмірі 39587,50 євро на 8 днів, в розмірі 10000,00 євро на 21 день, в розмірі 3836,50 євро на 25 днів, в розмірі 6163,50 євро на 25 днів, в розмірі 15000,00 євро на 28 днів, в розмірі 20000,00 євро на 65 днів, в розмірі 12000,00 євро на 77 днів, в розмірі 260,50 євро на 85 днів, в розмірі 6739,50 євро на 35 днів, в розмірі 3000,00 євро на 41день, в розмірі 8000,00 євро на 43 дні, в розмірі 5000,00 євро на 45 днів, в розмірі 10000,00 євро на 58 днів, в розмірі 9084,85 євро на 64 дні, в розмірі 5915,15 євро на 57 днів, в розмірі 11682,10 євро на 57 днів, в розмірі 17669,00 євро на 57 днів, в розмірі 16669,17 євро на 51 день, в розмірі 15187,50 євро на 51 день, в розмірі 20659,33 євро на 3 дні. Проте відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному інформаційному веб-порталі Єдине вікно для міжнародної торгівлі Державної митної служби за посиланням https://cabinet.customs.gov.ua/ccdcheck, дата перетину кордону, тобто дата здійснення експорту товару, не відповідає даті оформлення митної декларації, оскільки товар знаходився на митній території України ще декілька днів (від 1 до 4). З розрахунку пені за порушення позивачем строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях встановили зменшення кількості днів порушень щодо 20-ти митних декларацій на 2, 3, 4 дні та зайве нарахування пені на загальну суму 88364,47грн. Таким чином суди констатували, що пеня за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічних операціях підлягає зменшенню на 88364,47 грн.

Вказаних мотивів відповідач дотримався у Спірному рішенні, зменшенням кількості днів і періоду, з якого має обчислюватися пеня, а саме з дати фактичного перетинання товаром для експорту митного кордону України.

Відповідно до підп. 14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у ППР контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі, згідно з підп.60.1.5. п.60.1, п.60.4 ст.60 ПК України ППР або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків ППР або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Зазначених вимог у спірних правовідносинах відповідач дотримався.

Позивач не оспорював вказані в Акті перевірки факти щодо дат і розмірів надходження йому коштів за експортований товар. Відповідно, дні прострочки в контексті вказаних вище вимог закону щодо валютної виручки з урахуванням дат фактичного переміщення товару на експорт також не є спірними. То ж для оцінки доводів сторін про підстави для притягнення його до відповідальності за ці порушення суд урахував таке.

Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, урегульовані нормами ст.112 ПК України.

Зокрема, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є:

сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу);

вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету. Ненарахування штрафів та/або пені за порушення, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) у програмному забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафів та/або пені за порушення податкового законодавства;

самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу). Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору);

вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України;

інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

Наявності вказаних обставин фактів не підтверджено достовірними та належними доказами.

У зв`язку з запровадженим карантином та воєнним станом в Україні, норми ПК України доповнюються змінами щодо виконання податкових обов`язків платників.

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлює, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Отже, після цієї дати застосування штрафних санкцій відновлене.

Однак, частиною 3 ст.3 Закону №2473-VІІІ визначено, що у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовують положення цього Закону.

То ж для правового аналізу суд застосував ч.5 ст.242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначив Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23 липня 2024 року в справі № 240/25642/22 (провадження № К/990/13274/24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/120872678, пеня, передбачена ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями в період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню COVID-19, нараховується на загальних підставах, без застосування положень абз. 11 п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України. Мотиви такого висновку обґрунтовані тим, що зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону, та зміни не вносилися в норми, які би дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті в період дії карантину.

Вимоги урахувати висновки окремих ухвал судів чинний процесуальний закон до суду не містить. Крім того, судова практика Верховного Суду у вказаній категорії узгоджена та набула статусу остаточної ухваленням саме вказаного вище рішення судової палати. Інших особливостей спірних обставин у цій справі, які би унеможливлювали застосування вказаного висновку про застосування зазначених норм закону ця справа не містить.

Зі вказаних підстав не враховані посилання сторін на інші рішення Верховного Суду, у т.ч. посилання позивача на те, що період нарахування пені частково збігається з періодом дії карантину в Україні, внаслідок чого, на його помилкову думку, відповідач мав застосувати в спірних правовідносинах пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Тому суд дійшов висновку про правомірність ППР та відсутність підстав для його скасування. З огляду на результат вирішеного спору відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.ст.132-139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД СМІЛЯНСЬКА ХЛОДНЯ (20731, Черкаська обл., Смілянський р-н., с.Холоднянське, вул.Отамановського Валентина, буд.24-Б; код ЄДРПОУ 40817035) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ ВП44131663) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2024 №10091/23-00-07-08-01 відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 08.01.2025.