Ухвала

від 08.01.2025 по справі 580/4568/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 січня 2025 року справа № 580/4568/22м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про виконання рішення суду від 30.12.2024 в адміністративній справі № 580/4568/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У провадженні суду перебувала адміністративна справа № 580/4568/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням від 15.02.2023, що набрало законної сили 29.05.2023, Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь спадкоємця ОСОБА_1 в сумі 129 030 грн 15 коп.

Постановою від 13.03.2024 Шостого апеляційного адміністративного суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подати протягом тридцяти днів з дати отримання копії цієї постанови до Черкаського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №580/4568/22.

Ухвалою від 07.05.2024 Черкаський окружний адміністративний суд відмовив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області в прийнятті звіту від 08.04.2024 № 2300-0902-8/25046 про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 580/4568/22. Встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №580/4568/22 до 31.12.2024. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб відмовив.

30.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало до Черкаського окружного адміністративного суду звіт від 30.12.2024 про виконання рішення суду.

Розглянувши у письмовому провадженні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 30.12.2024 про виконання зазначеного судового рішення, суд встановив таке.

Розмір недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 за період з 20.07.2018 до 31.01.2021 становив 129 030,15 грн.

Кошти згідно з рішенням суду у справі № 580/4568/22 в сумі 129 030,15 грн включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі Реєстр).

Виплату коштів ОСОБА_1 проведено частково разовими дорученнями на картковий рахунок через АТ «Ощадбанк» в розмірі 11 573,22 грн, а саме: 18.11.2022 530,00 грн; 21.12.2022 2,18 грн; 24.07.2023 557,32 грн; 12.09.2023 2093,00 грн; 16.10.2023 1299,47 грн; 19.10.2023 3,53 грн; 14.11.2023 4,10 грн; 19.12.2023 0,62 грн; 16.10.2024 2361,00 грн; 06.11.2024 2361,00 грн; 04.12.2024 2361,00 грн.

Станом на грудень 2024 року залишок невиплачених коштів на виконання рішення суду складає 117 456,93 грн.

Отже на день подання звіту рішення Черкаського окружного адміністративного суду 15.02.2023 виконано частково.

Зазначаючи про причини невиконання рішення суду у повному обсязі відповідач вказав, що померла ОСОБА_2 перебувала на пенсійному обліку в Головному управлінні як внутрішньо переміщена особа.

Виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам, не виплачених до місяця відновлення їх виплати, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014№637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» (далі Постанова №637), яка передбачає, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Визначення порядку виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду у постановах від 28.11.2022 у справі №640/11258/20 та від 28.02.2023 у справі №640/18720/18.

Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік.

Відповідно до листа від 24.12.2024 № 2300-0502-5/94325 Головне управління направило звернення до Пенсійного фонду України, в якому просило сприяння у вирішенні питання про фінансування 117 456,93 грн для забезпечення виконання рішення суду в частині виплати нарахованої та невиплаченої недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за померлу ОСОБА_2 .

Приймаючи рішення за наслідками розгляду звіту про виконання рішення суду, суд врахував таке.

Згідно з пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-2) (далі Положення № 28-2) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до п. 4 зазначеного Положення № 28-2 Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат.

Таким чином, виплати пенсій здійснюються територіальним органом виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Головне управління не має.

Відповідно до ст. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) джерелами формування коштів Пенсійного фонду є: 1) надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичне страхування у розмірах, визначених законом, крім частини страхових внесків, що спрямовується до накопичувальної системи пенсійного страхування; 2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах; 3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом; 3-1) кошти, сплачені виконавчій дирекції Пенсійного фонду за надання послуг з адміністрування Накопичувального фонду та послуг недержавним пенсійним фондам - суб`єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення; 4) суми від фінансових санкцій та пені (крім сум пені, сплачених роботодавцем за несвоєчасне перерахування з його вини сум страхових внесків застрахованої особи до накопичувальної системи пенсійного страхування), застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення; 5) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за соціальним страхуванням; 6) капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 7) доходи від реалізації майна, придбаного за рахунок коштів Фонду; 8) благодійні внески юридичних та фізичних осіб; 9) добровільні внески; 10) інші надходження відповідно до законодавства. Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Ст. 73 зазначеного Закону встановлює, що кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 1-1) здійснення страхових виплат та фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"; 3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Органи Пенсійного фонду України здійснюють виплату пенсій лише у межах видатків, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду України.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Статтею 14 зазначеного Закону визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Отже нормами пункту 1 Постанови № 637 передбачено визначення Кабінетом Міністрів України порядку виплати внутрішньо переміщеним особам пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення та які обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати.

Зазначене положення Постанови № 637 встановлює спеціальний порядок реалізації прав окремої категорії осіб (внутрішньо переміщених осіб, яким не було виплачено пенсії, зокрема внаслідок припинення повноважень органів Пенсійного фонду України на тимчасово непідконтрольній території), який націлений на забезпечення реальної можливості їх реалізації (фактичного отримання пенсійних виплат).

Верховний Суд у постанові від 28.11.2022 у справі № 640/11258/20 вказав, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, визначення порядку виплати пенсії та дійшов висновку, що положення абзацу 21 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 не суперечить Конституції України та законодавству у сфері пенсійного забезпечення, зокрема Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статтею 47 якого прямо передбачено загальне повноваження саме Кабінету Міністрів України визначати порядок виплати пенсій. Це повноваження включає також і визначення окремого (спеціального) порядку виплати внутрішньо переміщеним особам пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення та які обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати.

Верховний Суд в постанові від 28.02.2023 у справі № 640/18720/18 зазначив, що не знаходить підстав для відступу від вищезазначеного правового висновку.

З наданого Головним управлінням Плану доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на 2024 рік вбачається, що у 2024 році виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), які не виплачені за період до місяця їх відновлення, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на підконтрольній Україні території здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і на ці цілі виділено 3 814,5 тис. грн. Тобто виплата недоотриманих пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Ст. 23 Бюджетного кодексу України визначає, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України передбачає, що зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: нецільове використання бюджетних коштів.

З аналізу наведених норм права слідує, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Отже виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), які не виплачені за період до місяця їх відновлення, внутрішньо переміщеним особам проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, в межах видатків Державного бюджету України на відповідний рік.

Таким чином, сума недотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 виплачується ОСОБА_1 за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, у межах відповідних бюджетних призначень.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління направляло звернення до Пенсійного фонду України від 24.12.2024 № 2300-0502-5/94325 стосовно сприяння у вирішенні питання про фінансування 117 456,93 грн для забезпечення виконання рішення суду в частині виплати нарахованої та невиплаченої недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за померлу ОСОБА_2 .

Вказане свідчить, що Головне управління здійснює виплату ОСОБА_1 недоотриманої померлою внутрішньо переміщеною особою ОСОБА_2 пенсії за рахунок бюджетних призначень та на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 580/4568/22 частково виплачено кошти в сумі 11 573,22 грн; також здійснює додаткові заходи, спрямовані на погашення заборгованості, шляхом направлення звернення до Пенсійного фонду України щодо сприяння у вирішенні питання про фінансування коштів для забезпечення виконання рішення суду в частині виплати недотриманої пенсії за рішенням суду у справі № 580/4568/22.

Вирішення питання про фінансування 117 456,93 грн для забезпечення виконання рішення суду в частині виплати нарахованої та невиплаченої недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за померлу ОСОБА_2 потребує додаткового часу, оскільки відповідь від Пенсійного фонду України на лист від 24.12.2024 № 2300-0502-5/94325 не надходила, про що вказує Головне управління у звіті.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду (ч. 1 ст. 382-2 КАС України).

Ч. 1 ст. 382-3 КАС України встановлює, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 382-3 КАС України передбачає, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Згідно з ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Враховуючи вставлені у ході розгляду звіту Головного управління обставини виконання рішення суду у цій справі, суд дійшов висновку, що відповідач навів обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Також, на переконання суду, наведені вище заходи, які вживаються Головним управлінням для виконання зазначеного рішення суду, підтверджують здійснення Головним управлінням дій, які спрямовані на виконання рішення суду.

Наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у цій справі на момент подання відповідачем звіту від 30.12.2024 виконано в повному обсязі, оскільки нарахована сума в повному розмірі не була виплачена позивачу.

У зв`язку з цим суд на підставі ч. 11 ст. 382-3 КАС України приймає звіт про виконання рішення суду від 15.02.2023 у справі №580/4568/23, але, враховуючи, що відповідачем вказане рішення суду виконано не в повному обсязі, суд вважає за необхідне одночасно встановити новий строк для подання звіту.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 382-1 КАС України, суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області для подання звіту про виконання рішення суду у цій справі тримісячний строк з дня отримання відповідачем копії цієї ухвали.

Керуючись ст. 241-243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 30.12.2024 про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 580/4568/22.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 580/4568/22 протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Алла РУДЕНКО