Постанова

від 08.01.2025 по справі 520/3049/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 р. Справа № 520/3049/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного центру зайнятості на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.12.23 по справі № 520/3049/22

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного центру зайнятості

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Харківського міського центру зайнятості (далі - відповідач , ХМЦЗ), в якій просив:

-визнати протиправною бездіяльність ХМЦЗ щодо не надання йому статусу безробітного;

-зобов`язати ХМЦЗ повторно розглянути заяву від 14.09.2021 про надання йому статусубезробітного та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ХМЦЗ щодо неприйняття рішення за заявами ОСОБА_1 про надання статусу безробітного від 16.09.2021 та від 03.02.2022.

Зобов`язано ХМЦЗ повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання статусу безробітного від 16.09.2021 та від 03.02.2022 та прийняти рішення, із урахуванням правової оцінки наданої судом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Харківський обласний центр зайнятості (далі - ХОЦЗ, апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що 14.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Харківського МЦЗ з метою отримання послуг із сприяння у працевлаштуванні.

Відповідно до даних довідника ПОУ (ЄДРС), бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості значиться інформація, що ОСОБА_1 прийнятий до ТОВ «РАША» з 03 вересня 2012 року, інформація про припинення трудових відносин з цим товариством відсутня.

В зв`язку з тим, що на день звернення до центру зайнятості ОСОБА_1 належав до категорії зайнятого населення,то підстави для надання статусу безробітного були відсутні. Заява про надання статусу безробітного не формувалася та не вносилася до Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості.

Крім того, ОСОБА_1 не подавав заяву про надання статусу безробітного у зазначені у рішенні суду дати : 16.09.2021 та 03.02.2022. Звернув увагу, що 16.09.2021 та 28.01.2022 позивач звертався до Харківського міського центру зайнятості з заявами щодо видачі письмової відмови у наданні статусу безробітного, на які листами від 28.09.2021 та від 03.02.2022 йому надані відповіді.

На думку апелянта, відсутність заяви ОСОБА_1 про надання статусу безробітного за формою, передбаченою відповідним наказом Міністерства соціальної політики України, виключає можливість виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 щодо зобов`язання розгляду заяв позивача про надання статусу безробітного від 16.09.2021 та від 03.02.2022, та прийняття рішення по особі з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В апеляційній скарзі ХОЦЗ зазначив, що він є правонаступником ХМЦЗ.

Позивач правом на подання відзиву на апеляцію не скористався.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню та зазначає.

Щодо процесуального праволнаступництва.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» № 4132 від 24.10.2022 (далі - Наказ №4132) було реорганізовано Харківський міський центр зайнятості шляхом приєднання до Харківського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491277).

Пунктом 6 Наказу №4132 встановлено, що Харківський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Харківського міського центру зайнятості.

Відповідно до ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для заміни відповідача у справі № 520/3049/22 Харківський міський центр зайнятості (код ЄДРПОУ 36224721) на правонаступника Харківський обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 03491277).

Щодо суті вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

16.09.2021 позивач звернувся до ХМЦЗ із заявою про надання йому письмової відповіді про підстави відмови у наданні йому статусу безробітного.

28.09.2021 листом Харківського міського центру зайнятості № ХМЦЗ-02-11124 позивача повідомлено, що підстави для надання йому статусу безробітного відсутні, оскільки згідно з даними довідника ПОУ ЄДРС бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості він перебуває у трудових відносинах з ТОВ «РАША» з 03.09.2012, дата звільнення з ТОВ «РАША» відсутня. Документу, який підтверджує припинення трудових відносин з ТОВ «РАША» до ХМЦЗ ним не надано.

Позивач звернувся до Головного управління Держпраці у Харківській області із заявою про проведення позапланового заходу державного контролю ТОВ «РАША» на предмет додержання законодавства про працю.

15.11.2021 листом Головного управління Держпраці у Харківській області № Ж-1229/02.03/12-08/11866 позивача повідомлено, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Харківській області 04.11.2021 №1339 розпочато захід державного контролю TOB «РАША». Інспектором праці 05.11.2021 здійснено спробу проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «РАША» (код ЄДРПОУ 32238311) на предмет додержання законодавства про працю за юридичною адресою: 62433, Харківська обл., місто Люботин, провулок Тарасівський, 3. Під час проведення заходу державного контролю за юридичною та фактичною адресою товариства встановлено, що за даною адресою відсутні посадові особи або уповноважені особи. У зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення заходу державного контролю) інспектором праці надіслано направлення на проведення заходу державного контролю та вимога про надання документів від 05.11.2021 із зазначенням строку виконання, а саме «до 10 год. 00 хв. 11.11.2021», на юридичну адресу суб`єкту господарювання.

Станом на 11.11.2021 документи ТОВ «РАША» до Головного управління Держпраці у Харківській області не надано. За інформацією з інформаційного сайту «Укрпошти» рекомендований лист не вручено.

Позивача повідомлено, що у разі отримання Головним управлінням Держпраці у Харківській області документів, необхідних для проведення заходу державного контролю, цей захід буде проведено, про його результати позивача буде проінформавано додатково. Крім того, позивача повідомлено, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області направлено листа до Головного управління Національної поліції у Харківській області про сприяння у встановленні фактичного місцезнаходження посадових осіб ТОВ «РАША», вжиття всіх можливих заходів з усунення перешкод і забезпечення проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування з питань викладених у зверненні позивача.

28.01.2022 позивач повторно звернувся до ХМЦЗ із заявою про надання йому письмової відповіді про підстави відмови у наданні статусу безробітного та з приводу трудових відносин з ТОВ «РАША».

03.02.2022 листом ХМЦЗ № ХМЦЗ-02-987 позивача повідомлено, що листом ХМЦЗ від 28.09.2021 №ХМЦЗ-02-11124 йому була надана відповідь на заяву від 16.09.2021 про підстави відмови у наданні статусу безробітного 14.09.2021. Додатково повідомлено, що станом на 03.02.2022 згідно з даними довідника ПОУ ЄДРС бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості відсутня дата його звільнення з ТОВ «РАША» (код ЄДПРОУ 32238311).

Не погодившись з протиправною бездіяльністю відповідача, щодо ненадання статусу безробітного, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач на момент звернення до відповідача із заявою дохід не отримував, страховий стаж не нараховувався, проте даним обставинам відповідачем оцінка не була надана.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції та зазначає.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1,3 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року №5067-VI (далі - Закон №5067-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №5067-VI, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;

2) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;

8) зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи;

13) особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку;

16) працездатні особи - особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров`я здатні до активної трудової діяльності.

Отже, «безробітний» і «зареєстрований безробітний» мають різний правовий статус в розумінні Закону №5067-VI, і, відповідно, різне правове регулювання.

Так, відповідно до частини 1 статті 43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам";

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Частиною 2 статті 43 встановлено, що статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, на час спірних правовідносин регулювався Порядком № 792.

Згідно з пунктом 17 Порядку № 792 для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного (у тому числі засобами електронної ідентифікації) до центру зайнятості, який обирає для обслуговування, пред`являє документи, зазначені в підпункті 1 пункту 4 цього Порядку, а також: трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості). Особа, яка втратила трудову книжку, пред`являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи; документ про освіту або його дублікат (за наявності такого документа або дубліката); військово-обліковий документ для осіб, які звільнилися із строкової військової служби.

Форма заяви про надання статусу безробітного затверджується Мінекономіки.

За приписами пунктів 21-23 Порядку № 792 для прийняття рішення про надання статусу безробітного кар`єрний радник вносить відомості з документів, зазначених у пунктах 17-19 цього Порядку, до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості та аналізує персональну картку особи, яка шукає роботу.

Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.

З рішенням про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування кар`єрного радника, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки..

Підставами для відмови у наданні статусу безробітного є: 1) відсутність на дату прийняття рішення про надання статусу безробітного документів, зазначених у пунктах 17 і 18 цього Порядку; 2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про працевлаштування особи; 3) подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення"; 4) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи; 5) невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про результати співбесіди відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування; 6) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців вісімнадцятого - двадцятого підпункту 1 пункту 30 цього Порядку.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що ключовою умовою надання особі статусу безробітної є відсутність заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка - це основний документ про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться, у тому числі: відомості про роботу.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерство соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників ( далі- Інструкція №58).

Згідно з пунктами 1.1, 2.3-2.4 цієї Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження)..

Тобто, основним документом про трудову діяльності працівника (особи) є його трудова книжка, усі записи в якій, у тому числі, при звільненні, вносяться власником або уповноваженим ним органом у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , відомості про працевлаштування позивача у ТОВ «РАША» відсутні.

Останнім записом у трудовій книжці ОСОБА_1 є запис № 28 від 31.08.2021 про його звільнення з посади начальника адміністративно-господарського відділу ТОВ «ФІРМА МС ГРУП» за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України, відповідно до наказу №19-к від 31.08.2021.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на момент його звернення до ХМЦЗ ,дохід він не отримує, страховий стаж - не нараховується.

Враховуючи вище зазначені положення правових норм та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності протиправної бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення в порядку, визначеному п.22 Порядку №792 за заявами ОСОБА_1 про надання статусу безробітного.

Посилання апелянта на те, що відсутні підстави для надання ОСОБА_1 статусу безробітного, так як на день звернення до центру зайнятості останній відносився до категорії зайнятого населення, колегія суддів вважає необґрунтованими зважаючи на вище зазначені обставини.

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не звертався до суб`єкта владних повноважень з приводу надання йому статусу безробітного колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до матеріалів справи долучено два листи-відповіді суб`єкта владних повноважень позивачу від 28.09.2021 та від 03.02.2022 про відмову у наданні йому статусу безробітного через відсутність для цього підстав.

Посилання апелянта на те, що відповідач буде позбавлений можливості виконати судове рішення в частині повторного розгляду заяв ОСОБА_1 про надання йому статусу безробітного, оскільки останній не подавав до ХМЦЗ таких заяв за встановленою законодавством формою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суть звернення особи до суб`єкта владних повноважень переважає над його формою. Зі змісту заяв позивача, адресованих суб`єкту владних повноважень видно, що позивач звертається з приводу отримання статусу безробітного. Зазначене підтверджується відповідями суб`єкта владних повноважень від 28.09.2021 та від 03.02.2022 на звернення позивача, в яких відповідач зазначає про відсутність підстав для надання позивачу такого статусу.

Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 звертався до ХМЦЗ із заявами від 16.09.2021 (для реєстрації 14.09.2021) і від 28.01.2022. Зазначене не заперечується відповідачем. Проте в резолютивній частині судового рішення суд першої інстанції помилково зазначив про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2022 замість 28.01.2022. Як наслідок в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Крім того, в резолютивній частині підлягає зазначенню вірно назву відповідача.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно дост. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Питання про стягнення судових витрат вирішено відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ч. 4 ст.241, ст. ст.52,243,250,308,311,317,321,322,325,326,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі № 520/3049/22 Харківський міський цент р зайнятості (код ЄДРПОУ 36224721) на правонаступника Харківський обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 03491277).

Апеляційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 520/3049/22 змінити, виклавши другий та третій абзац резолютивної частини даного рішення у наступній редакції:

Визнати протиправною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості щодо неприйняття рішення за заявами ОСОБА_1 про надання статусу безробітнього від 16.09.2021 та від 28.01.2022.

Зобов`язати Харківський обласний центр зайнятості повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання йому статусу безробітного від 16.09.2021, від 28.01.2022 та прийняття рішення, із урахуванням правової оцінки наданої судом.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 520/3049/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін