Постанова

від 08.01.2025 по справі 520/3335/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 р. Справа № 520/3335/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України" про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі № 520/3335/24

за позовом Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України"

до Північно-східного офісу Держаудитслужби

про визнання протиправними та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна установа "Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України", звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 18.01.2024 № 202004-14/197-2024 Щодо усунення порушень законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вимога Північно-східного офісу Держаудитслужби від 18.01.2024 № 202004-14/197-2024 є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 року позовну заяву Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України" до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 18.01.2024 № 202004-14/197-2024 Щодо усунення порушень законодавства.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби на користь Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України" судовий збір у сумі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовною заявою Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України" до Північно-східний офіс Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування вимоги задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східний офіс Держаудитслужби на користь Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказані рішення та прийняти нові, якими відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 апеляційні скарги Північно-східного офісу Держаудитслужби - залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі № 520/3335/24 - залишено без змін.

10.12.2024 року вказану адміністративну справу передано до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду для повернення до суду першої інстанції.

На адресу суду надійшла заява представника Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України" - Сільченка Сергія Олександровича про прийняття додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень.

20.12.2024 року адміністративна справа № 520/3335/24 передана судді-доповідачу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 року заяву Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України" про прийняття додаткового судового рішення по справі № 520/3335/24 за позовом Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України"до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування вимоги призначено до розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду.

Відповідач, Північно-східний офіс Держаудитслужби подали до суду додаткові пояснення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в якій просять відмовити у її задоволенні.

В обґрунтування зазначають, що на підтвердження цих обставин позивач до суду повинен надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Позивачем до заяви не було надано документів, які підтвержують витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви та докази на її обгрунтування, а також додаткові пояснення, колегія суддів вважає, що заява Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України" про винесення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у відзиві на апеляційну скаргу від 22.11.2024 зроблено заяву про планові витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 гривень (т. 3 а.с. 75-97).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.10.2023 у справі № 1740/2143/18, від 06.12.2023 у справі № 140/763/22.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат застосовує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, матеріалами справи встановлено, що представництво інтересів Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України" в Другому апеляційному адміністративному суді здійснювалось адвокатським об`єднанням "Роланд" в особі адвоката Сільченка Сергія Олександровича на підставі договору про надання правничої допомоги № 2024/11/06 від 21.11.2024.

Згідно п. 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання послуг з юридичної правничої допомоги.

Пунктом 1.2. визначено, що адвокатське об`єднання надає правничу допомогу і здійснює захист клієнта у Другому апеляційному адміністративному суді у справі № 520/3335/24.

Згідно п.3.1 Договору визначено, що за надання правничої допомоги відповідно до цього договору клієнт сплачує виконавцеві винагороду у сумі 20 000 гривень, ПДВ не передбачено (8 годин*2500 грн/година).

З актів №126 та № 128 від 28.11.2024 та від 05.12.2024 року відповідно, про надання правничої допомоги за договором № 2024/11/06 від 21.11.2024 року адвокатським об`єднанням надані наступні види правничої допомоги:

- ознайомлення з апеляційною скаргою відповідача на додаткове рішення ХОАС від 23.09.2024 у справі № 520/3335/24, підготовка та подання до ДААС відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення, витрачено годин - 2.5, вартість 6250 грн;

- ознайомлення з апеляційною скаргою відповідача на рішення ХОАС від 10.09.2024 у справі № 520/3335/24, участь у нараді клієнта та надання консультації щодо формування правової позиції для написання відзиву на апеляційну скаргу, витрачено годин - 1.5, вартість 3750 грн;

- підготовка та подання до ДААС відзиву на апеляційну скаргу на рішення, витрачено годин - 4, вартість 10 000 грн.

Загальна вартість послуг за вказаними актами складає 20 000 гривень.

Колегія суддів враховує, що ст. 134 КАС України покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, на виконання вимог процесуального законодавства, подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення (заперечення) на заяву про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якому вказав, що позивачем до заяви не надано документів, які підтверджують витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 гривень.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 20 000 гривень є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на наступне.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, послуги з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції містили в собі подання відзиву на апеляційні скарги відповідача та заява про ухвалення додаткового судового рішення.

В свою чергу, відзив частково дублюють зміст позовної заяви, складається з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини та посилань на судову практику, тобто їх підготовка не потребувала багато часу.

Також, колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18, якою встановлено, що надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

Підготовка заяви про відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції також не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та зусиль.

Суд зауважує, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною у справі.

Суд також вважає необхідним зауважити, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

Колегія суддів вважає твердження відповідача, що позивачем не було надано документів, які підтверджують витрати на правничу допомогу, зокрема квитанції, платіжного доручення, касового чеку та інше, таким, що не заслуговує уваги, оскільки у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Тобто, факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи.

Колегія суддів також зазначає, що апеляційний перегляд справи відбувався в порядку письмового провадження. Крім того на час апеляційного провадження між учасниками вже була сформована правова позиція, у тому числі щодо захисту прав та інтересів позивача та доводів відповідача.

Дана справа є справою незначної складності, обсяг обставин, які є предметом доказування по даній справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини не є надто значним.

Ураховуючи викладене, фактичний обсяг виконаної роботи, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг, підготовка цієї справи до розгляду в апеляційній інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію свого клієнта, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось, незначну складність справи, розмір відшкодування, визначений судом першої інстанції, колегія судів вважає заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 20 000 гривень не є співмірним, а отже відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 гривень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню з прийняттям додаткової постанови про стягнення на користь позивача за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень, що є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України" про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі № 520/3335/24 - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, буд. 5, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 40478572) на користь Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України" (вул. Академіка Павлова, буд. 46, м. Харків, 61068, код ЄДРПОУ 02012148) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині в задоволенні заяви - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Мінаєва О.М.

Повний текст додаткової постанови виготовлений 08.01.2025.