Постанова

від 08.01.2025 по справі 440/8974/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 р. Справа № 440/8974/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 та на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 по справі № 440/8974/23 головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/8974/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря" (далі - ТОВ "Зоря", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі- відповідач), в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00019650702 від 15.03.2023 у частині зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 140 225,96 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року по справі №440/8974/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 15.03.2023 №00019650702 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 140 225,96 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного від 15.01.2024 року по справі №440/8974/23 заяву адвоката Савченко Людмили Анатоліївни від 04.01.2024 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №440/8974/23 - задоволено частково та ухвалено додаткове рішення у справі №440/8974/23, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" обґрунтовану частину витрат, понесених на оплату правничої допомоги, у сумі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року по справі №440/8974/23 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Також, не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року по справі №440/8974/23 в частині задоволення зави та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря".

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено які нові докази він просить витребувати або дослідити, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні та розглянути справу в порядку письмового провадження.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Зоря" (код ЄДРПОУ 32460314, с. Милорадове, Котелевський район, Полтавська область, 38630) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.06.2003, про що в Єдиному державному реєстрі вчинено запис 23.12.2004 за №15681200000000027 (т. 1 а.с. 142-149). Видами економічної діяльності позивача за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 03.12 Прісноводне рибальство; 10.11 Виробництво м`яса; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 10.81 Виробництво цукру; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. На момент проведення перевірки позивач був зареєстрованим платником ПДВ з 20.09.2003.

У період з 26.01.2023 по 01.02.2023 посадовими особами ГУДПС на підставі наказу від 23.01.2023 №194-П (т. 1 а.с. 195) та направлення від 23.01.2023 №348 (а.с. 197) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Агро-Край" (перевірка продовжувалася з 02.02.2023 на 2 робочі дні згідно наказу ГУДПС від 31.01.2023 №265-П (т. 1 а.с. 196) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2022 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх податкових звітах, результати якої оформлено актом від 10.02.2023 №1202/16-31-07-02-04/32460314 (т. 1 а.с. 200-266).

Вказаним актом зафіксовано факт порушення ТОВ "Зоря" вимог п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2020 №2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за листопад 2022 року, на суму 265 535 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки, позивач подав заперечення, відповідь на які, за твердженням позивача, ним не отримана.

У відзиві відповідач стверджує, що на податкову адресу ТОВ "Зоря" направлено лист з повідомленням про вручення від 09.03.2023 №6742/6/16-31-07-02-04 про надання відповіді на заперечення, проте станом на поточну дату рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення до ГУДПС не поверталося. На запит до АТ "Укрпошта" було з`ясовано, що поштове відправлення значиться врученим 15.03.2023.

Разом з тим, самої відповіді на заперечення відповідач так і не надав. Спору з цього приводу немає, а тому суд оцінку обставинам вручення/направлення відповіді на заперечення до акту перевірки не надає.

На підставі висновків вищевказаного акту ГУДПС сформовано податкове повідомлення-рішення від 15.03.2023 №00019650702 форми "В4", яким за порушення п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ "Зоря" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією №9273143793 від 19.12.2022 за листопад 2022 року на суму 265 535 грн (т. 2 а.с. 11).

За результатами розгляду скарги ТОВ "Зоря" на вищевказане податкове повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 88-95) ДПС України 03.05.2023 винесено рішення №10919/6/99-00-06-01-01-06, яким це податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т. 2 а.с. 2-9).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю висновків податкового органу, оскаржив це податкове повідомлення-рішення в частині зменшення розміру від`ємного значення по податку на додану вартість в сумі 140 225,96 грн до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00019650702 від 15.03.2023 у частині зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 140 225,96 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення рішення №00019650702 від 15.03.2023 у частині зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 140 225,96 грн.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкове повідомлення-рішення від 15.03.2023 №00019650702 у частині зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 140 225,96 грн. на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказане рішення в оскаржуваній частині прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно пп. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпунктів 14.1.36, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 липня 2024 року у справі №160/6079/20, від 08 серпня 2024 року у справі № 808/2302/15, від 13 березня 2024 року у справі №640/1249/21.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "Зоря" (покупець) та ПрАТ "Козельщинський райагропостач" (постачальник) укладений договір купівлі-продажу №ОАО4 від 04.01.2022.

Пунктом 1.1 Договору купівлі-продажу №ОАО4 визначено, що Постачальник зобов?язується постачати запасні частини до сільськогосподарської техніки, автомобілів, ПММ, рідкі та мінеральні добрива (в асортименті), а також інші матеріали, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити за продукцію іменовану далі за текстом - "Товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в документах на Товар, які оформляються на кожну окрему партію Товару.

Відповідно до п.2.2 Договору купівлі-продажу №ОАО4 постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок; видатки накладну; податкову накладну та ТТН для перевезення міндобрив.

ПрАТ "Козельщинський райагропостач" на адресу позивача здійснило поставку придбаного у ПрАТ "Козельщинський райагропостач" дизельного палива "Energy-Євро-4".

На підтвердження факту поставки позивач надав: рахунки-фактури №ОАО0000424 від 30.04.2022 та №ОАО0000456 від 04.05.2022, видаткову накладну від 30.04.2022 №ОАО0000457 на загальну суму 288 016,51 грн, в т.ч. ПДВ - 18 842,20 грн, видаткову накладну від 04.05.2022 №ОАО0000489 на загальну суму 143 813,59 грн, в т.ч. ПДВ - 9408,37 грн, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 30.04.2022 та від 04.05.2022 (т. 1 а.с. 108-113).

Крім того, на підтвердження походження придбаного у ПрАТ "Козельщинський райагропостач" дизельного палива "Energy-Євро-4" позивачем надано: договір поставки нафтопродуктів № 162 від 11.04.2022 укладений між ТОВ "Солар Оіл" та ПрАТ "Козельщинський райагропостач"; паспорт якості № 43 від 10.04.2022; рахунок на оплату № 426 від 12.04.2022; видаткову накладну № 425 від 12.04.2022 на поставку палива дизельного Energy-ДП-Л Євро4-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194710) у кількості 25,06 т; товарно-транспортну накладну №438 від 12.04.2022.

Між TOB "Зоря" (покупець) та ТОВ "Перша насіннєва" (постачальник) укладено договір поставки №20/04/2022 від 20.04.2022.

Пунктом 1.1 Договору поставки №20/04/2022 визначено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та своєчасно оплатити засоби захисту рослин, мікродобрива та насіння с/г культур (надалі - Товар) у погодженому Сторонами асортименті.

Відповідно до п.1.2 Договору поставки №20/04/2022 сума договору складається з загальної суми всіх видаткових накладних, виданих постачальником покупцю у періоді 20.04.2022 - 31.12.2022. Кількість, асортимент, ціни на товар та строки його поставки визначаються в додатках до цього Договору та/або накладних документах на відпуск Товару, які становлять його невід?ємну частину, підпис на яких Покупця, свідчить про погодження Сторонами вартості та кількості товару

Згідно до п.1.3 Договору поставки №20/04/2022 поставка товару здійснюється у відповідності до умов цього Договору згідно замовлень покупця, за умови наявності товару на складі постачальника замовлення можуть подаватися покупцем шляхом надіслання постачальнику відповідних повідомлень телефонним зв?язком, електронною поштою, факсом або поштою, в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Згідно з додатком №01 від 20.04.2022 до договору поставки №20/04/2022 від 20.04.2022, товаром є насіння соняшника СИ Ласкала у кількості 110 П.о. (міш) та насіння соняшника СИ Арізона у кількості 140 П.о. (міш) на загальну суму ПДВ 156 677,11 грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення №00019650702 від 15.03.2023 в частині зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Перша насіннєва" на суму ПДВ 111 975,39 грн., в частині нарахування ПДВ на суму 44701,72 грн податкове повідомлення - рішення не оскаржується.

На підтвердження факту поставки позивач до матеріалів справи надав: рахунок на оплату №0055 від 20.04.2022, видаткові накладні від 27.04.2022 №00041/2 на суму 363 999,72 грн, в т.ч. ПДВ 44701,72 грн, №00041/3 на суму 248999,94 грн, в т.ч. ПДВ 30578,94 грн, №00041/4 на суму 298799,93 грн, в т.ч. ПДВ 36694,73 грн, товарно-транспортну накладну №РН00041 від 27.04.2022 (т. 1 а.с. 129-133).

Крім того, для підтвердження якості товару позивачем надано: сертифікат від 10.03.2022 №158467 на насіння соняшнику сорту СИ Ласкала; сертифікат від 18.02.2022 №156024 на насіння соняшнику сорту СИ Арізона.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані підприємством копії первинних документів по господарським операціям у перевіряємий період за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідачем не доведено, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або містять неправдиву, недостовірну інформацію.

Доводи апелянта, що рішенням контролюючого органу №7144858/44286651 від 02.08.2022 року було відмовлено в реєстрації податкової накладної №32 від 27.04.2022року на загальну суму 363999,72 грн., в т.ч. ПДВ 44701,72 грн, яку було оформлено ТОВ "Перша насіннєва" на адресу TOB "Зоря", колегія суддів вважає безпідставним виходячи з наступного.

Позивач в даній частині не оскаржував податкове повідомлення - рішення №00019650702 від 15.03.2023.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 р. по справі №160/12266/22, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 р. було визнано протиправними та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області, зокрема, №7144858/44286651 від 02.08.2022 року та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, зокрема, №32 від 27.04.2022 року.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що позивачем для перевірки не надано відповідних документів передбачених законодавством (сертифікатів відповідності, паспортів), які б могли підтвердити якість та безпеку продукції, а також джерело її походження, що суперечить вимогам ст. 662 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Сертифікат відповідності та паспорт якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем вказаних документів не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.05.2023 у справах №280/5471/19..

Крім того, посилання на АІС «Податковий блок», ЄРПН відносно придбання палива ПрАТ «Козельщинський райагропостач» у ТОВ «Солар Оіл» та відносно придбання насіння соняшника ТОВ "Перша насіннєва" у СИ Ласкала, СИ Арізона, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Так, Верховний Суд неодноразово в своїх постановах наголошував, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 27 червня 2024 року у справі № 640/24263/19, від 23 січня 2020 року у справі №808/4054/14 та від 03 квітня 2020 року у справі №160/4200/19.

Разом з тим, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

В акті перевірки податковим органом не зафіксовано жодних порушень податкового законодавства саме позивачем, а висновки про господарську діяльність контрагентів та його контрагентів-постачальників зроблені виключно на підставі електронних баз даних без дослідження первинних бухгалтерських документів безпосередніх учасників господарських операцій.

Таким чином, інформація, що висвітлена без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку контрагентів постачальника позивача, не може бути використана в якості доказів здійснення безтоварних операцій та впливати на господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом у вигляді застосування до позивача фінансової відповідальності.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 04.01.2024 року у справі №120/9359/21-а.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки договори укладені між позивачем та контрагентом націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 28.02.2023 року у справі №640/16421/19.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00019650702 від 15.03.2023 у частині зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 140 225,96 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Приймаючи додаткове рішення про стягнення витрат на правову допомогу суд першої інстанції виходив з того, що справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не вимагає встановлення значного обсягу фактичних обставин, що потребувало б подання великої кількості доказів та вжиття дій щодо їх збирання, а також надмірних потуг адвоката задля захисту порушених прав позивача, а тому відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в цій справі підлягає 6 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У поданій заяві позивач просив ухвалити додаткове рішення по справі, яким тягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 13011,30 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З матеріалів справи судом встановлено, що 27.03.2023 між ТОВ "Зоря" та фоп ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №4/03-23.

Згідно з додатком №1 до Договору №4/03-23 про надання правничої (правової) допомоги від 27.03.2023 вартість послуг на правничу (правову) допомогу складає:

юридичний аналіз документів до 100 сторінок з визначенням можливих варіантів вирішення податкового спору - 1000,00 грн;

складання та подання скарги до податкового органу на податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2023 року №00019650702. складання та подання листа-повідомлення до податкового органу про оскарження ППР - 5000,00 грн;

складання позовної заяви - 4000,00 грн;

складання відповіді на відзив - 1000,00 грн;

участь в одному судовому засіданні (незалежно від витраченого часу) - 1000,00 грн.

Винагорода адвоката за досягнутий результат наданих послуг ("гонорар успіху") - 5% розміру скасованого зменшення від`ємного значення суми ПДВ визначеного в ППР.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем у цій справі надано копії: копію договору про надання правової допомоги №4/03-23 від 27.03.2023; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 15.08.2023; виписки про рух коштів фізичної особи-підприємця від 04.01.2024 на суму 6000 грн (т. 2 а.с. 40), копію рахунку-фактури №15/05/23 від 15.05.2023 та №1-01/24 від 04.01.2024.

Зі змісту акту приймання -передачі наданих послуг від 15.08.2023 року слідує, що адвокатом були надані наступні послуги: юридичний аналіз документів до 100 сторінок з визначенням можливих варіантів вирішення податкового спору - 1000,00 грн; складання позовної заяви, оформлення та подача до суду адміністративного позову - 4000,00 грн; складання відповіді на відзив - 1000,00 грн. Разом: 6000 грн.

Також, на оплату адвокатом були складені рахунок-фактуру №15/05/23 від 15.05.2023 на суму 6000,00 грн та рахунок-фактуру №1-01/24 від 04.01.2024 на суму 7011,30 грн (винагорода адвоката за досягнутий результат наданих послуг ("гонорар успіху")

Оплата підтверджується випискою про рух коштів фізичної особи-підприємця від 04.01.2024 на суму 6000 грн.

Отже, в підтвердження надання правової допомоги позивачем надано відповідні документи.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.05.2021 року у справі №640/2076/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності тa необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Доводи апеляційної скарги не містять жодних обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Решта доводів та заперечень відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року по справі №440/8974/23 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року по справі №440/8974/23 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року по справі №440/8974/23 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року по справі №440/8974/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій