Постанова

від 08.01.2025 по справі 440/19043/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 р. Справа № 440/19043/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2024, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, по справі № 440/19043/23

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод"

про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернувся до суду з позовом, в якому просив:

стягнути з ПрАТ Кременчуцький колісний завод на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 381 898 грн 31 коп. невідшкодованої суми витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за Списком № 1 (63413,55 грн) та за № Списком № 2 (318484,76 грн).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 задоволено позов.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області невідшкодовану суму витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за Списком № 1, у розмірі 63413,55 грн (шістдесят три тисячі чотириста тринадцять гривень п`ятдесят п`ять копійок) та за № Списком № 2 у розмірі 318484,76 грн (триста вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні сімдесят шість копійок).

Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький колісний завод" не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки суду про задоволення позову не відповідають обставинам справи, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі № 440/19043/23 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції помилково встановлено, що нарахована відповідачу за спірний період до відшкодування сума витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, визначена у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій окремим громадянам складає 381898,31 грн.. Відповідач зазначив, що насправді відповідачем не отримано розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, таких розрахунків не містять і матеріали справи. Відповідач зазначив, що йому були надіслані поштою лише суми. Ці суми були подані і до суду. Чим позивач обґрунтовує ці суми, те що вони дійсно саме такого розміру відповідачу не зрозуміло. Відповідач вважає, що позивач повинен був дійсно на підтвердження своїх позовних вимог надати суду розрахунки витрат, які він фактично поніс. Не містять матеріали справи і докази фактичного понесення Позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Крім цього, у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Але позивачем цього зроблено не було, чим черговий раз підтверджується, що суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій обраховані невірно, нічим не підтверджені, а тому були значно завищені позивачем.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ "Кременчуцький колісний завод" (ідентифікаційний код 00231610) зареєстроване як юридична особа 04.08.1994 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як платник страхових внесків, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 47-52/ та довідкою ГУ ПФУ в Полтавській області.

За ПрАТ "Кременчуцький колісний завод" рахується борг перед позивачем з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період 01.10.2023 по 31.12.2023 по Списку № 1 в розмірі 63413,55 грн та по Списку № 2 в розмірі 318484,76 грн, про що свідчать розрахунки заборгованості /а.с. 4-5/ та картка особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та Списком № 2.

У зв`язку з несплатою ПрАТ "Кременчуцький колісний завод", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у встановлений законодавством України строк відповідачем не відшкодовано органу Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 1 у сумі 63413,55 грн та списком №2 у сумі 318484,76 грн, за жовтень-грудень 2023 року, що підтверджується витягами з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком №2 ПрАТ "Кременчуцький колісний завод"

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - "Закон № 1058-IV") та Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Статтею 13 Закону № 1788-XII визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. "а" ст.13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п. "б" ст.13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Процедура стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно приписам підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції № 21-1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками страхових внесків є: страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок); дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування:

- особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів б-з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 6.4. Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (пункт 6.8 Інструкції).

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції №21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Зазначені норми чинного законодавства передбачають наявність у підприємств обов`язку відшкодовувати Пенсійному органу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам таких підприємств.

При цьому, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зауважує, що розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, оформлений належним чином у відповідності до Інструкції 21-1 (додаток 8-а), є єдиним документом, який підтверджує фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за списками №1 та № 2.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем на адресу відповідача були надіслані супровідні листи з відповідними розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з жовтня 2023 року по грудень 2023 року, які отримані відповідачем.

При цьому, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем оскаржені не були, а отже є узгодженими.

В добровільному порядку відповідачем не було сплачено заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року по Списку № 1 в розмірі 63413,55 грн та по Списку № 2 в розмірі 318484,76 грн, що є підставою для стягнення її в судовому порядку.

Зазначені висновки колегії суддів узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 29.09.2020 по справі № 820/1957/18, від 10.09.2020 820/6674/15, від 31.07.2019 № 820/829/17, від 31.10.2019 № 815/1929/14, від 22.06.2020 № 820/9134/15, від 13.05.2020 № 812/957/17, від 03.10.2018 по справі № 807/571/17.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення невідшкодованої суми витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списками №1 та № 2, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення невідшкодованої суми у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності включення до розрахунків певних сум не може бути предметом доказування, оскільки не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати його правовий аналіз.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки предметом позовних вимог є відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1 в розмірі 63 413,55 грн та за Списком № 2 у розмірі 318 484,76 грн і на момент розгляду справи відповідачем така заборгованість не сплачена та складає у загальному розмірі 381 898,31 грн, що підтверджується матеріалами справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги, що пенсійний орган не направляв на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату чи доставку пенсій, оскільки матеріалами справи спростовується даний факт.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" без задоволення, а судове рішення без змін.

Інші доводи сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 по справі № 440/19043/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич