Постанова

від 07.01.2025 по справі 400/8171/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8171/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року, прийняте у складі суду судді Гордієнко Т.О. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, в якому позивач просила суд:

- визнати протиправними дії протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, відрядженої до Центрального районного суду міста Миколаєва, ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року включно, обчисленої виходячи з розміру «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня» - 2102,00 грн.;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, відрядженої до Центрального районного суду міста Миколаєва, ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028.00 гри., з урахуванням надбавки за вислугу років від посадового окладу, регіонального коефіцієнту, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів для проведення виплати судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, відрядженої до Центрального районного суду міста Миколаєва, ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач нараховує та виплачує позивачу суддівську винагороду, застосовуючи для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102грн., який встановлений ст.7 Закону України « Про Державний бюджет України на 2024», що суперечить п.2 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, відрядженої до Центрального районного суду міста Миколаєва, ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року включно, обчисленої виходячи з розміру «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня» - 2102,00 грн. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, відрядженої до Центрального районного суду міста Миколаєва, ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028.00 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити ТУ ДСА України в Миколаївській області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, відрядженої до Центрального районного суду міста Миколаєва, ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду ухвалене з неповним з`ясуванням судом всіх обставин, що мають значення для справи та невірним застосуванням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 1 січня 2024 року складає 2102 гривні, вказана норма є чинною, неконституційною не визнавалась, а тому підлягає виконанню. Апелянт також зазначає, що відповідач як розпорядник бюджетних коштів не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду понад виділені йому для цього бюджетні асигнування та на власний розсуд вирішуючи який нормативно-правовий акт потрібно виконувати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 20.11.2013 р. № 645/2013 позивача призначено на посаду судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

Наказом голову суду від 07.12.2020 р. № 461/ос позивачу встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.

Рішенням голови Верховного Суду від 28.12.2022 р. № 558/0/149-22 позивача відряджено до Центрального районного суду м. Миколаєва.

За період з 01 травня 2024 року по 30 червня 2024 року позивачу була нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад, виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 р., доплати за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу судді.

Відповідачем ТУ ДСА України в Миколаївській області в 2024 була нарахована та виплачена позивачу суддівська винагорода з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня в розмірі 2 102 грн.

Спір у цій справі виник, у зв`язку необхідністю оцінки правомірності нарахування і виплати позивачу у спірний період суддівської винагороди на підставі положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України », виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 3028грн. на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України « Про Державний бюджет України на 2024» була неправомірною.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України).

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 9 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Відповідно до положень Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років;

дітей віком від 6 до 18 років;

працездатних осіб;

осіб, які втратили працездатність.

На переконання суду апеляційної інстанції, перелік основних соціальних і демографічних груп населення, викладений у Законі України «Про прожитковий мінімум» є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривня, прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Ключовим питанням у цій справі є правомірність визначення суддівської винагороди для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Колегія суддів наголошує, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та Законом України «Про прожитковий мінімум», які не передбачають встановлення окремого розміру прожиткового мінімуму для суддів, при цьому застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди з 01 січня 2024 року розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб 2102 гривні прямо суперечить статті 130 Конституції України.

При цьому, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені:

- ч.2 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами);

- ст. 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій).

- ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» (встановлює перелік до основних соціальних і демографічних груп населення).

Норми права, які містяться у перелічених статтях є зрозумілими та доступними для зацікавлених осіб, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні, а також є спеціальними та мають найвищу юридичну силу і тому мають виконуватися.

Відтак, неможливо розглядати положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди з 01 січня 2024 року розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб 2102 гривні, як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, в сенсі застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивача.

Суд апеляційної інстанції вважає, що стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди з 01 січня 2024 року розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб 2102 гривні не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, чим спростовуються доводи апелянта що вказано норма не визнавалась неконституційною.

Відповідно до частини 4 статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Варто зауважити, що Верховний Суд вже висловлював свою правову позицію щодо регулювання подібних правовідносин, зокрема у постановах від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі № 560/5597/22, від 15 серпня 2023 року у справі № 120/19262/21-а, від 13 вересня 2023 року у справі № 240/44080/21, від 21 вересня 2023 року (справа № 380/25627/21) та інших, яка відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» було неправомірним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, відрядженої до Центрального районного суду міста Миколаєва, ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року включно, обчисленої виходячи з розміру «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня» - 2102,00 грн., є протиправними, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги доводи апелянта, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу, наголошує, що необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії незалежності суддів.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 148 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, мав першочергово забезпечити виплату суддівської винагороди у повному обсязі за рахунок видатків Державного бюджету України на 2024 рік на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя.

Такий обов`язок та пріоритетність виплати суддівської винагороди у порівнянні з іншими виплатами, крім згаданого вище, випливає також із особливого статусу судді, у тому числі у відставці, необхідності неухильного дотримання гарантій його незалежності.

Натомість відповідачем зазначений обов`язок не був виконаний через помилкове застосування до спірних правовідносин норм частини статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а не через відсутність відповідних бюджетних призначень. Жодних доказів того, що ДСА України не забезпечило відповідних видатків суду не надано.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи усталену практику Верховного Суду, яка склалась у даній категорії спорів (наприклад у межах справи № 120/709/22-а), колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду позивача за період з 01 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028.00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум, а також зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди за період з 01 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року, нарахованої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028,00 гривень, забезпечить ефективний захист порушених прав позивача та належне вирішення спору.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко