Постанова

від 07.01.2025 по справі 420/12006/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12006/22

Головуючий І інстанції: Левчук О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Димерлія О.О., Коваля М.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 03.06.2024р.) у справі за адміністративним позовом Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради (до зміни найменування - Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради) до Південного офісу Держаудитслужби та третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-Строй» про визнання вимоги протиправною та її скасування, -

В С Т А Н О В И В:

29.08.2022р. Суворовська районна адміністрація (згідно з рішенням Одеської міської ради від 19.07.2023р. №1283-VIIІ «Про перейменування районів м.Одеси» - Пересипська районна адміністрація) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Південного офісу Держаудитслужби, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу від 05.08.2022р. №151506-15/2011-2022 щодо усунення виявлених порушень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вимога Південного офісу Держаудитслужби щодо розірвання договору від 19.10.2021р. за №689, укладеного між Адміністрацією та ТОВ «БП-Строй», є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та наявних документах, що регулюють взаємовідносини між сторонами цього договору, оскільки Суворовська районна адміністрація та ТОВ «БП-Строй» (як сторони укладеного договору) відповідно до положень ЦК України та ГК України, за домовленістю вільно на власний розсуд визначили умови договору. Станом на час проведення Південним офісом Держаудитслужби перевірки закупівлі і на момент звернення до суду договір від 19.10.2021р. за №689 є чинним, обов`язки сторонами за договором виконані не в повному обсязі (підрядником не надано замовнику акт за формою КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», у зв`язку з чим замовником не здійснено розрахунок за виконанні роботи), жодних зауважень з боку підрядника за договором до районної адміністрації не надходило.

Поряд із цим, позивач вказав, що виконавчим органом Одеської міської ради, до повноважень якого саме віднесено проведення конкурсів з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою та проведення інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою, розташованих на території міста, відповідно до плану, затвердженого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, є Департамент з благоустрою міста, що визначено «Положенням про Департамент з благоустрою міста» (затв. рішенням Одеської міської ради від 03.02.2021р. № 35-VІІІ). Тобто, як вказав позивач, Одеською міською радою та виконавчим комітетом Одеської міської ради відповідно до вимог Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про благоустрій населених пунктів» визначено виконавчий орган, до повноважень якого було віднесено визначення балансоутримувачів, відповідальних за утримання об`єктів благоустрою та проведення інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою, а також визначено такі комунальні підприємства. Також, позивач наголосив, що відображення фінансово-господарських операцій в бухгалтерському обліку Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради проводиться суцільно і безперервно на підставі первинних документів, а саме довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 та акту приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в на проведення капітального ремонту та благоустрою. У той же час, позивач вказав на те, що питання перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку, в тому числі дотримання Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010р. №1202), не входить до переліку питань, перевірка яких здійснюється під час перевірки закупівель.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2022р., залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023р., адміністративний позов Суворовської районної адміністрації - задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу від 05.08.2022р. №151506-15/2011-2022 щодо усунення виявлених порушень.

25.10.2023р. постановою Верховного Суду касаційну скаргу відповідача - задоволено частково. Судові рішення від 02.11.2022р. та від 14.06.2023р. - скасовано, а справу №420/12006/22 направлено на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року (ухваленим в порядку загального позовного провадження) адміністративний позов Пересипської районної адміністрації - задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Південного офісу Держаудитслужби від 05.08.2022р. №151506-15/2011-2022 щодо усунення виявлених порушень. Стягнуто з Південного офісу Держаудитслужби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Пересипської районної адміністрації судовий збір у розмірі 2481 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 01.07.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024р. і прийняти нове, яким позовні вимоги Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради - залишити без задоволення.

09.07.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

26.09.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, що слугували підставою для направлення цієї справи на новий судовий розгляд, дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

У період з 14.06.2022р. по 15.07.2022р. Південним офісом Держаудитслужби було проведено перевірку закупівлі Суворовською районною адміністрацією, оголошення стосовно проведення яких розміщено на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель «ProZorro» за номерами ID: UA-2021-11-02-014966-а, UA-2021-09-27-009461-b, UA-2021-09-22-002247-b, UA-2021-07-19-003396-а, UA-2021-07-19-003240-с; UA-2021-07-19-003227-C, UA-2021-07-19-003215-е, UA-2021-07-01-009478-е, UA-2021-07-01-002481-a, UA-2021-06-29- 001780-а, UA-2021 -06-16-015304-b, UA-2021-06-15-001954-а, UA-2121-06-07- 009823-b, UA-2121-06-07-004091-c, UA-2021-05-31-001670-с, UA-2021-04-15- 001859-c, UA-2020-08-18-008267-a, UA-2020-08-31-001970-b, з питань дотримання вимог законодавства, протягом усього періоду проведення закупівель, планування, проведення процедур закупівель, укладання договорів про закупівлю та її виконання, за результатами якої складено акт перевірки від 22.07.2022р. №06-13/06.

Перевіркою було встановлено, що під час капітального ремонту об`єктів благоустрою фактично здійснювалося влаштування нових дитячих спортивно-гральних майданчиків, однак, в порушення вимог ч.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2,5 розділу II Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010р. №1202), в бухгалтерському обліку Суворовської районної адміністрації не оприбутковано об`єкти основних засобів (нові дитячі спортивно-гральні майданчики), що призвело до заниження вартості активів на загальну суму 12644,20 тис. грн.

Крім того, під час перевірки виконання договору від 19.10.2021р. №689, який укладений за результатами проведеної спрощеної закупівлі (ID: UA-2021-09-27-009461-b) між позивачем та ТОВ «БП-Строй» на виконання таких робіт - «Капітальний ремонт, облаштування спортивно-тренувального комплексу в районі житлових будинків за адресою: м.Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, 92, 93» встановлено, що в районі житлових будинків за вказаною адресою фактично виконані роботи з облаштування спортивно-тренувального комплексу, перелік яких передбачений умовами вказаного договору №689. Однак, за даними бухгалтерського обліку Суворовської районної адміністрації та ТОВ «БП-Строй» виконання робіт в бухгалтерському обліку за договором №689 не відображено, а заборгованість відсутня.

05.08.2022р. відповідачем на адресу Суворовської районної адміністрації направлено вимогу щодо усунень виявлених порушень №151506-15/2011-2022, згідно з якою, на підставі п.1 ч.1 ст.8, п.7 ст.10, ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», пп.7 п.4 «Положення про Південний офіс Держаудитслужби» (затв. наказом Держаудитслужби від 02.06.2016р. №23), п.27 «Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013р. №631) та п.п.46,49,50,52 «Порядку проведення інспектування Держаудитслужбою, її міжрегіональними територіальними органами» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. №550), вимагалося: розірвати договір від 19.10.2021р. №689 з дотриманням положень ГК України та ЦК України, у зв`язку з відсутністю подальшої потреби з облаштування спортивно-тренувального комплексу в районі житлових будинків за адресою: м.Одеса, вул. Капітана Кузнецова, 92, 93, а також здійснити заходи стосовно оприбуткування на баланс позивача нових дитячих спортивно-гральних майданчиків, облаштованих за рахунок бюджетних коштів, з дотриманням вимог стандарту 121 «Основні засоби».

Позивач, вважаючи зазначені висновки та вимоги відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Повторно вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, неправомірності дій та спірної вимоги відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ст.1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р. №2939-ХІІ, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (орган державного фінансового контролю).

Відповідно до ч.1 ст.2 цього ж Закону, головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів та майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах та суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти із бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Даний контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч.2 ст.2 Закону №2939-ХІІ).

Так, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи, що передбачено у п.п.1,7 «Положення про Державну аудиторську службу України» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016р. №43).

Як передбачено у ч.1 ст.2 Закону №2939-ХІІ, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

За змістом п.п.1,7 та 15 ч.1 ст.10 Закону №2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Згідно з п.10 цієї ж статті органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються (ч.2 ст.15 Закону №2939-XII).

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. №550 було затверджено «Порядок проведення інспектування Держаудитслужбою, її міжрегіональними територіальними органами».

Пунктом 45 Порядку №550 передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

За приписами п.46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з зазначенням строку зворотного інформування.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що ревізія є формою державного фінансового контролю, здійснення якого належить до повноважень Держаудитслужби та її територіальних органів. За результатами ревізії складається акт і в разі виявлення порушень законодавства у сфері закупівель та їх неусунення під час ревізії вимога щодо усунення виявлених порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

У постанові від 12.05.2022р. у справі № 620/4169/20 Верховний Суд зазначив, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 08.05.2018р. у справі №826/3350/17 також дійшов висновків, що під час вирішення справ, в яких предметом є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Такий правовий підхід застосований Верховним Судом також у постановах від 06.08.2020р. у справі №826/6254/17, від 20.11.2018р. у справі №815/4223/16, від 11.10.2018р. у справі №813/4101/17 та від 11.09.2018р. у справі №825/1481/16.

Додатково, у контексті вказаного питання, варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2018р. у справі № 822/2087/17 зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги було дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їхніх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.10.2023р за результатами розгляду даної справи №420/12006/22 та, в подальшому, підтримана і в постанові від 12.09.2024р. у справі №380/26300/23.

Відтак, щодо вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 05.08.2022р. №151506-15/2011-2022 про усунення виявлених порушень, слід зазначити таке.

Як уже встановлено судами обох інстанцій, за результатами проведеної процедури закупівлі ID: UA-2021-09-27-009461-b (предмет закупівлі «Капітальний ремонт, облаштування спортивно-тренувального комплексу в районі житлових будинків за адресою: м. Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, 92, 93») між Суворовською районною адміністрацією (замовник) і ТОВ «БП-Строй» (переможець процедури закупівлі) було укладено відповідний договір від 19.10.2021р. за №689, під час перевірки виконання якого контролюючим органом встановлено, що комплекс робіт виконаний в повному обсязі, але невідомо ким виконані ці роботи і чи мають вони відношення до укладеного договору, оскільки у відповідності до даних бухгалтерського обліку позивача станом на момент проведення перевірки, оплату за виконані роботи по вказаному договору не здійснено, в обліку Суворовської районної адміністрації дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня. Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, як це передбачено у п.7.1 договору від 19.10.2021р. №689 сторонами не підписано. Більш того, під час проведення зустрічної звірки ТОВ «БП-Строй» не було надало первинних документів, які б підтверджували взаємовідносини із замовником та виконання саме ним робіт по облаштуванню спортивно-тренувального комплексу в районі житлових будинків за адресою: м. Одеса, вул. Капітана Кузнецова, 92, 93, які були встановлені візуальним обстеженням,

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку про неможливість пов`язати вказаний вище комплекс виконаних робіт з виконанням умов укладеного договору від 19.10.2021р. №689.

Констатуючи відсутність документального підтвердження виконання будівельних робіт, що були передбачені у договорі, посадові особи Південного офісу Держаудитслужби дійшли висновку, що «переможець» процедури закупівлі - ТОВ «БП-Строй» нібито не виконувало роботи по облаштуванню спортивно-тренувального комплексу в районі житлових будинків за адресою: м.Одеса, вул. Капітана Кузнецова,92,93.

Зокрема, відповідач, як у своєму відзиві на позову заяву, так і в апеляційній скарзі наголошує на тому, що станом на 29.06.2022р. дані роботи дійсно фактично виконані (але невідомо ким), і наразі (так само і в подальшому) відсутня необхідність у здійсненні робіт за згаданим договором від 19.10.2021р. №689. Крім того, відсутність доказів виконання зобов`язань є невиконанням зобов`язань за договором, що відповідно до положень ст.610 ЦК України є порушенням зобов`язання, наслідком чого, згідно з вимогами ст.611 ЦК України, і є розірвання договору, про що зазначено в оскаржуваній вимозі.

Надаючи ж оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд наголошує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є лише первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські ж операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.ч.1,5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У силу п.2 розділу ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010р. за №1202), об`єкт основних засобів визнається активом, коли: існує ймовірність отримання суб`єктом державного сектору майбутніх економічних вигід, пов`язаних із його використанням, та/або він має потенціал корисності для суспільства; і вартість об`єкта основних засобів може бути визначена.

Як передбачено у п.5 розділу ІІ Національного положення, первісна вартість об`єкта основних засобів у разі придбання за плату складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються суб`єктові державного сектору); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані із доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі).

З системного аналізу наведених положень вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При цьому, певні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання цієї господарської операції. У свою чергу, відображення господарської операції повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.10.2021р. між Суворовською районною адміністрацію Одеської міської ради (замовник) та ТОВ «БП-Строй» (підрядник) укладено договір №689, згідно з яким замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання по виконанню робіт з капітального ремонту, а саме облаштування спортивно-тренувального комплексу в районі житлових будинків за адресою: м.Одеса, вул. Капітана Кузнецова, 93, 92, у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації та умов договору.

Обсяг, склад, характер робіт визначається проектно-кошторисною документацією, погодженою сторонами, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.2.1 договору від 19.10.2021р. №689, договірна ціна робіт визначається кошторисною документацією, що є невід`ємною частиною договору, складає 1377734,58 грн.

Розрахунки ж за виконані роботи здійснюються на підставі форми №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та форми №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (п.4.1 договору від 19.10.2021р. №689).

Пунктами 3.1, 3.2 цього ж договору визначено, що початок і закінчення робіт визначаються у графіках виконання робіт, що є додатком №1 до договору. Термін виконання робіт, що є предметом цього договору, може переглядатися при виникненні обставин, що не залежать від підрядника і перешкоджають виконанню робіт у встановлений термін.

Рішення про зміну термінів оформляється додатковою угодою.

Відповідно до додаткових угод від 24.12.2021р. №1, від 29.12.2021р. №2 та від 27.12.2022р. №5 до вказаного вище договору від 19.10.2021р. №689, його п.3.1 неодноразово викладався в редакціях, які відтермінували дату закінчення відповідних робіт на 1 (один) рік, а саме: грудень 2021р., грудень 2022р. та грудень 2023р.

Так, у спірному акті Південного офісу Держаудитслужби від 22.07.2022р. №06-13/06 зазначено, що директор ТОВ «БП-Строй» Шумковський Ю.В. у своїх поясненнях вказав, що роботи на об`єкті з капітального ремонту: облаштування спортивно-тренувального комплексу в районі житлових будинків за адресою: спортивно-тренувального комплексу в районі житлових будинків за адресою: м.Одеса, вул. Капітана Кузнецова,92,93, були виконані до середини грудня 2021р. та складені акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2 і довідки про вартість виконаних робіт форми КБ3. Об`єми робіт та їх відповідність до проектної документації були перевірені та підписані технаглядом. Після цього, вони були представлені для оплати замовнику - Суворовській районній адміністрації. У зв`язку з тим, що замовником не підписані акти приймання виконаних будівельних форми КБ2 та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ3, в бухгалтерському обліку не списані матеріали та не підписані акти приймання робіт та послуг з субпідрядними організаціями.

Копія відповідних пояснень директора ТОВ «БП-Строй» Шумковського Ю.В. від 29.06.2022р. (а.с.275 т.1) та від 12.07.2022р. (а.с.282 т.1), які надані начальнику Південного офісу Держаудитслужби, містяться в матеріалах справи.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що 05.10.2022р. ТОВ «БП-Строй» направлено до Суворовської районної адміністрації лист за №05/10-2, яким першого заступника голови районної адміністрації повідомлено про виконання робіт з Капітального ремонту: облаштування спортивно-тренувального комплексу в районі житлових будинків за адресою: м.Одеса, вул. Капітана Кузнецова,93,92, згідно з договором від 19.10.2021р. №689 та додатковими угодами, та направлено акти за формами КБ-2в, КБ-3, ПД-ИВР (а.с.187 т.2).

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, ТОВ «БП-Строй» фактично було підтверджено факт виконання робіт з капітального ремонту - облаштування спортивно-тренувального комплексу в районі житлових будинків за адресою: м.Одеса, вул. Капітана Кузнецова,93,92, згідно з договором від 19.10.2021р. №689, у терміни, що були визначені сторонами (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами).

У цьому ж контексті, варто звернути увагу на те, що в матеріалах даної справи містяться акти приймання виконаних робіт (КБ2в) до договору від 19.10.2021р. №689, які (акти) мають усі необхідні реквізити, скріплені підписами і печатками сторін договору, та які мають повну інформацію щодо найменування робіт і витрат, їх обґрунтування, кількість та одиниці виміру, поточні ціни, а також відмітки про виконання робіт (витрати) (а.с.233-239 т.2, а.с.229-236 т.3).

Також, як видно з матеріалів цієї справи, 02.11.2021р. між ТОВ «БП-Строй» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (підрядник) укладено договір підряду №02/11, відповідно до якого, в порядку та на умовах визначених договором ФОП ОСОБА_1 зобов`язується своїми силами та засобами за погодженням з замовником виконати роботи з улаштування гумового покриття та гумової плитки за адресою: м.Одеса, вул. Капітана Кузнецова, 93, 92, а ТОВ «БП-Строй» зобов`язується прийняти та оплатити виконані належним чином роботи (а.с.99-100 т.2).

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження виконання договору від 02.11.2021р. №02/11 було надано копії відповідного договору (а.с.99-100 т.2), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (а.с.101-102 т.2), акт приймання виконаних будівельних робіт (а.с.103-106 т.2), підсумкової відомості ресурсів (а.с.107-109 т.2), платіжної інструкції (а.с.136-138 т.2).

У подальшому, як свідчать матеріали справи, т.б. 03.11.2021р., між ТОВ «БП-Строй» (замовник) та ТОВ «Промислово-будівельна компанія «ІНТЕРБУД» (підрядник) укладено договір підряду №03/11, згідно з яким, виконавець в межах договірної ціни на свій ризик власними і залученими силами та засобами в строки і за цінами, обумовленими в договорі виконує наступні роботи: капітальний ремонт облаштування спортивно-тренувального комплексу в районі житлових будинків за адресою: м.Одеса, вул. Капітана Кузнецова, 93, 92, з додержанням норм та правил (а.с.89-91 т.2).

Аналогічно, на підтвердження виконання умов договору від 03.11.2021р. №03/11, до суду першої інстанції було надано копії договору (а.с.89-91 т.2), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (а.с.92-93 т.2), а також акт приймання виконаних будівельних робіт (а.с.94-98 т.2).

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано будь-яких доказів визнання недійсними у судовому порядку вище вказаних договорів.

На підтвердження факту здійснення робіт із капітального ремонту спортивно-тренувального комплексу в районі житлових будинків свідчить і той факт, що ТОВ «БП-Строй» здійснювалася закупка комплектуючих для спортивного комплексу, огорожа з кріпленням та опорами, бордюри, бетон, плитка тротуарна, щебінь, відсів, що підтверджується копіями договору, специфікаціями, видатковими накладними, рахунками-фактура, товарно-транспортними накладними, платіжними інструкціями (а.с.110-135 т.2).

Врешті, на підтвердження даного факту, як не фактично і не заперечувався відповідачем, до суду надано матеріали фотофіксації спортивно-тренувального комплексу до ремонту, під час проведення ремонту та після ремонту.

Отже, виконання ТОВ «БП-Строй» та його контрагентами зобов`язань за вказаними договорами підтверджується зібраними у справі доказами, яким судом 1-ї інстанції була надана достатня оцінка. Відповідачем, у свою чергу, не було наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені документами, а також не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Як наслідок, сумніви відповідача щодо реальності договору публічної закупівлі (нібито виконання капітального ремонту невідомо ким і невідомо коли), як і, власне, необхідність розірвання цього договору на підставі ст.611 ЦК України є лише припущенням суб`єкта владних повноважень, що в повному обсязі спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

Також, у спірній вимозі від 05.08.2022р. №151506-15/2011-2022 відповідачем було зобов`язано Суворовську районну адміністрацію здійснити заходи щодо оприбуткування на баланс адміністрації нових дитячих спортивно-гральних майданчиків, облаштованих за рахунок бюджетних коштів, з дотримання вимог стандарту 121 «Основні засоби».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності вказаного пункту.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками та звертає увагу на те, що згідно з п.п.1.1, 1.2, 1.3 «Положення про Департамент благоустрою міста Одеської міської ради» (затв. рішенням Одеської міської ради від 03.02.2021р. №35-VIII), Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради і створений відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими законодавчими актами, рішеннями Одеської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови та Положенням. Департамент підзвітний та підконтрольний Одеській міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, Одеському міському голові, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів відповідно до розподілу обов`язків.

За п.2.2.23 Положення №35-VIII, Департамент проводить конкурси з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Департамент проводить інвентаризацію та паспортизацію об`єктів благоустрою, розташованих на території міста, відповідно до плану, затвердженого виконавчим комітетом Одеської міської ради. Розробляє схеми благоустрою прилеглих або закріплених за суб`єктами господарювання територій, на яких планується здійснювати роботи з благоустрою (п.2.2.24, 2.2.25 Положення №35-VIII).

Таким чином, до повноважень Пересипської (Суворовської) районної адміністрації не належить здійснення заходів стосовно оприбуткування на баланс адміністрації дитячих спортивно-гральних майданчиків, оскільки, у даному випадку, саме Департамент благоустрою міста Одеської міської ради є виконавчим органом, до повноважень якого було віднесено визначення балансоутримачів на території міста.

Більш того, слід врахувати, що жодних висновків про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права в цій частині, Верховним Судом (за наслідком касаційного перегляду цієї справи) висловлено не було.

Отже, у вимірі встановлених судом попередньої інстанції фактичних обставин справи, колегія суддів, враховуючи мотиви і підстави повернення даної справи на новий розгляд, погоджується із висновками суду 1-ї інстанції про те, що оскаржувана вимога Південного офісу Держаудитслужби від 05.08.2022 року № 151506-15/2011-2022 щодо усунення виявлених порушень є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача .

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 07.01.2025р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: О.О. Димерлій

М.П. Коваль