Постанова

від 08.01.2025 по справі 760/17390/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 760/17390/22

номер провадження №22-ц/824/2352/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги

представника Міністерства оборони України - Куртмоллаєва Асана Енверовича,

представника Державного підприємства "Черкаське військове лісництво" Віталія Ліщинського

на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 липня 2024 року /суддя Усатова І.А./

у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державного підприємства "Черкаське військове лісництво" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, поновлення контракту, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Державного підприємства «Черкаське військове лісництво» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, поновлення контракту та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та просив суд:

- визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства оборони України (по особовому складу керівників державних підприємств) від 04 квітня 2022 року№9-ДП;

- визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язків директора державного підприємства «Черкаське військове лісництво» №41/к/тр від 02.05.2022 «Про звільнення ОСОБА_2 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Черкаське військове лісництво» з 04 квітня 2022 року;

- поновити з 04 квітня 2022 року дію контракту з керівником державного підприємства «Черкаське військове лісництво», укладеного 04 липня 2016 року Міністерством оборони України з ОСОБА_1 ( з урахуванням додаткових угод до нього від 26 червня 2018 та від 03 липня 2019).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства оборони України (по особовому складу керівників державних підприємств) від 04 квітня 2022 року №9-ДП.

Визнано протиправним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язків директора державного підприємства «Черкаське військове лісництво» №41/к/тр від 02.05.2022 «Про звільнення ОСОБА_2 » .

Змінено формулювання звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства «Черкаське військове лісництво» на - з 3 липня 2024 року у зв`язку з закінченням дії трудового контракту відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат. /а.с. 159-167/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Міністерства оборони України - Куртмоллаєв А.Е. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати, відмовивши у позові.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи Вказував, що підставою для прийняття рішення Міністром оборони України та видання наказу від 04.04.2022 №9-ДП про звільнення ОСОБА_1 з посади є Подання до розірвання контракту та звільнення з посади директора ДП «Черкаське військове лісництво» від 01.04.2022 р. Суд помилково зробив висновок, що немає підтвердження про невиконання обов`язків за посадою ОСОБА_3 , що для підприємства настали негативні наслідки, внаслідок дій позивача, а саме нанесення шкоду підприємству, нарахуванням їй заробітної плати. Підтвердженням цих фактів є Акт ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Державного підприємства «Черкаське військове лісництво» за період з 01.01.2017 по 30.09.2022. (надається суду). Що стосується ще однієї підстави для розірвання контракту, зазначеної у поданні, а саме відмови 01.04.2022 виконати замовлення Державної спеціальної служби транспорту щодо забезпечення лісовою деревиною для оперативного відновлення руху залізничних та автомобільних шляхів, суд першої інстанції також зробив неправильний висновок, що матеріали справи не містять ні самого замовлення, а ні будь - яких інших доказів його існування та власне і відмови позивача у його виконанні, вираженої як в усній так і у письмовій формі. представник Міноборони враховуючи обставини справи, обсяг та характер доказів у справі а також необхідність у виклику до суду свідків заявляв клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про виклик свідків, які можуть підтвердити втому числі відмову позивача виконувати замовлення Державної спеціальної служби транспорту щодо забезпечення лісовою деревиною. Також, до матеріалів на звільнення було додано Акт про перебування працівника на робочому місці в нетверезому стані від 01.04.2022 (далі-Акт). Отже, вказані обставини свідчать про правомірність звільнення. Окремо зауважував про помилкове поновлення строків позовної давності позивачеві.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Державного підприємства "Черкаське військове лісництво" В. Ліщинський також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у позові.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що дружина позивача була прийнята ним на роботу 20.11.2020 (наказ № 115к від 20.11.2020) та звільнена з роботи 01.04.2022 (наказ №27/к/тр від 01.04.2022). При цьому на підприємстві відсутні будь - які підтвердження щодо виконання обов`язків за посадою. За фактом зловживання та використання службового становища ОСОБА_1 з метою одержання неправомірної вигоди для себе та своєї дружини відкрито кримінальне провадження №4202252020000047 за ознаками злочину, передбаченого ст.364 КК України. Також, у поданні, як підставу звільнення, було зазначено, що 01.04.2022 о 16.20 та повторно о 16.34 у режимі конференцзв`язку ОСОБА_1 в умовах коли в Україні введено режим воєнного стану, відмовився виконувати замовлення Державної спеціальної служби транспорту щодо забезпечення лісовою деревиною для оперативного відновлення руху залізничних та автомобільних шляхів, в тому числі по напрямку гуманітарного кордону до м. Києва, зокрема для ремонту переходів, естакад, пошкоджених під час бойових дій. Вищевказаним обставинам судом першої інстанції не надано належної оцінки, вони не спростовані доводами позивача.

Представник позивача ОСОБА_6 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, який апеляційний суд не враховує як такий, що поданий з порушенням ч. 4 ст. 178 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що позивач працював на керівних посадах в Державному підприємстві «Черкаське військове лісництво», а саме:

наказом заступника Міністра оборони України- керівника апарату № 3-дп від 27.06.2016 укладено контракт з директором державного підприємства «Черкаське військове лісництво» ОСОБА_1 на строк визначений у контракті згідно додатку до наказу;

наказом державного секретаря Міністерства оборони України № 25-дп від 26.06.2018 продовжено термін дії контракту з директором державного підприємства «Черкаське військове лісництво» ОСОБА_1 за угодою сторін з 04.07.2018 по 03.07.2019;

наказом державного секретаря Міністерства оборони України № 35-дп від 03.07.2019 продовжено термін дії контракту з директором державного підприємства «Черкаське військове лісництво» ОСОБА_1 за угодою сторін з 04.07.2019 по 03.07.2024.

Згідно п.1.1 статуту ДП «Черкаське військове лісництво» засноване на державній власності як державне, комерційне, спеціалізоване лісогосподарське підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України. Відповідно до п. 7.5 директор підприємства призначається на посаду та звільняється з посади уповноваженим органом управління.

Наказом Міністерства оборони України (по особовому складу керівників державних підприємств) №9-ДП від 04 квітня 2022 звільнено з роботи директора державного підприємства Черкаське військове лісництво» ОСОБА_1 , на підставі пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України та розірвано контракт, укладений з ним 04 липня 2016 року, відповідно до пункту «б» пункту 25 розділу 5 контракту. Підстава - подання начальника Головного управління майна та ресурсів до вх.№ 3955/дкп від 03.04.2022.

Згідно вказаного подання, обґрунтованими причинами неможливості перебування на займаній посаді позивача зазначено, що ОСОБА_1 працевлаштував на підприємство менеджером зі збуту свою дружину, яка фактично не працювала, на робочому місці не з`являлась, але отримувала заробітну плату. Незаконні витрати коштів на виплату заробітної плати дружині директора підприємства перевищили 100 тис. грн, що призвело до нанесення збитків підприємству. Також, було зазначено, що 01.04.2022 о 16.20 та повторно о 16.34 у режимі гучномовного зв`язку в приміщенні кабінету №209/1 першого заступника начальника Головного управління майна та ресурсів ОСОБА_4 , директор ДП «Черкаське військове лісництво» ОСОБА_1 в умовах коли в Україні введено режим воєнного стану, відмовився виконувати замовлення Державної спеціальної служби транспорту щодо забезпечення лісовою деревиною для оперативного відновлення руху залізничних та автомобільних шляхів, в тому числі по напрямку гуманітарного кордону до м. Києва, зокрема для ремонту переходів, естакад, пошкоджених під час бойових дій.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався ст. 21 КЗпП України якою передбачено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 22.02.2017 року у справі 6-86цс17).

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Згідно з пунктами 16, 17 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством. При розірванні контракту на підставах, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

Звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту.

Суд першої інстанції зазначав про те, що підставою для звільнення слугувало, зокрема, те, що дружина позивача ОСОБА_5 була прийнята ним на роботу 20.11.2020 (наказ №115к від 20.11.2020) та звільнена з роботи 01.04.2022 (наказ №27/к/тр від 01.04.2022), однак не виконувала обов`язки за посадою, за фактом зловживання та використання службового становища ОСОБА_1 з метою одержання неправомірної вигоди для себе та своєї дружини відкрито кримінальне провадження №4202252020000047 за ознаками злочину, передбаченого ст.364 КК України та згідно довідки № 260 від 24.06.2022 заробітна плата ОСОБА_5 становила 320911,11 грн.

При цьому відповідачами не надано будь - яких підтверджень щодо невиконання обов`язків за посадою ОСОБА_3 , довідки про нараховану заробітну плату ОСОБА_5 , жодним чином не свідчить про невиконання нею посадових обов`язків і як наслідок нанесення позивачем шкоди підприємству, нарахуванням їй заробітної плати.

Будь - яких інших доказів на підтвердження того, що для підприємства настали негативні наслідки, внаслідок дій позивача, суду не надано.

Що стосується ще однієї підстави для розірвання контракту, зазначеної у поданні, а саме - відмови 01.04.2022 виконати замовлення Державної спеціальної служби транспорту щодо забезпечення лісовою деревиною для оперативного відновлення руху залізничних та автомобільних шляхів, суд зазначає, що матеріали справи не містять ні самого замовлення, а ні будь - яких інших доказів його існування та власне і відмови позивача у його виконанні, вираженої як в усній так і у письмовій формі.

Виходячи з самого тексту подання, можна зробити висновок про те, що у режимі гучномовного зв`язку, в приміщенні кабінету № 209/1 першого заступника начальника Головного управління майна та ресурсів ОСОБА_4 відбулася розмова між невстановленими особами, де відповідач відмовився виконувати замовлення Державної спеціальної служби транспорту щодо забезпечення лісовою деревиною для оперативного відновлення руху залізничних та автомобільних шляхів, в тому числі по напрямку гуманітарного кордону до м. Києва, зокрема для ремонту переходів, естакад, пошкоджених під час бойових дій, що аж ніяк не свідчить про суть замовлення, його об`єми та задачі.

Документи додані до відзиву як - то: акт про перебування працівника на робочому місці в нетверезому стані від 01.04.2022, лист № 518 /10-227 від 24.03.2022, не стосуються предмету позову.

З врахуванням даних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не було вчинено одноразового грубого порушення законодавства чи обов`язків та у зв`язку з цим порушення умов контракту, а звільнення позивача відбулося у порушення вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційних скарг щодо достатності підстав для звільнення та відповідних доказів у матеріалах справи, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що у наказі про звільнення не зазначено конкретної підстави для звільнення - одноразового грубого порушення Керівником законодавства, чи обов`язків, передбачених контрактом, що призвело до значних негативних наслідків.

Відповідно до п. 25 Контракту, керівник може бути звільнений з посади, а Контракт розірвано з ініціативи органу управління майном у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, зокрема: підпункт «б» пункту 25 контракту - у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки ( понесено збитки, виплачено штрафи і т.п) /а.с. 24/

Отже, в наказі про звільнення роботодавець повинен чітко аргументувати зміст та тяжкість самого порушення, наслідки, що підлягає подальшій оцінці судом в разі звернення з позовом.

Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Черкаське військове лісництво» за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2022 р., на який посилається в апеляційній скарзі ДП «Черкаське військове лісництво» та який долучено до апеляційної скарги /а.с. 150-179/, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки вказаний акт №07-30/01, складений 10.02.2023 р. після звільнення позивача, суду першої інстанції як доказ не подавався до видачі наказу про звільнення.

Якщо керівник підприємства здійснював неналежне управління підприємством протягом тривалого часу, а як зазначено у наказі про звільнення, допустив не одне порушення, то його діяння не можна визнати грубим порушенням, оскільки останнє має ознаки одноразовості та обмежено в часі.

Таким чином, за своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

Спірний наказ не відповідає за змістом вимогам щодо звільнення саме за одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків і не підпадає під регулювання підпункту «б» п. 25 розділу 5 Контракту.

А отже висновки суду першої інстанції щодо протиправності наказу про звільнення відповідають обставинам справи.

Щодо поновлення строків звернення до суду, апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції.

Так, позивач зазначав, що за захистом своїх прав звернувся до адміністративного суду у встановлений законом строк у зв`язку з чим пропустив строк звернення до загальних судів, вказана причина на думку позивача є поважною, а пропущений строк звернення до суду може бути поновлений судом.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Встановлено, що позивач звернувся за захистом своїх прав 29.04.2022 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України та Державного підприємства «Черкаське військове лісництво» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 (справа N580/2037/22) закрито провадження у вищевказаній адміністративній справі.

Вказана ухвала була предметом розгляду Шостого апеляційного адміністративного суду, який 27.09.2022 (справа N580/2037/22) своєю постановою ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 - залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

08 листопада 2022 року Верховний Суд касаційну скаргу позивача повернув особі, яка її подала.

Стороною позивача було подано до суду клопотання про поновлення строку на звернення до суду та визнання причин його пропуску поважними.

При цьому, суд першої інстанції вірно вказував на те, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення позивачем передбачених законом дій, свідчить про бажання на відновлення своїх прав та про небайдужість позивача до даного спору.

Відповідно до висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №902/326/16, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19 подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Враховуючи викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, з огляду на факт відкриття провадження у справі адміністративним судом, звернення позивача до Солом`янського районного суду міста Києва з даною позовною заявою після того, як позивач дізнався, що даний спір відноситься до цивільної юрисдикції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що строк позивачем пропущено з поважних причин, тому його порушене право підлягає захисту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги представника Міністерства оборони України - Куртмоллаєва Асана Енверовича, представника Державного підприємства "Черкаське військове лісництво" Віталія Ліщинського на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 липня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: