Постанова

від 08.01.2025 по справі 140/2970/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2970/24 пров. № А/857/15115/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року (суддя Лозовський О.А., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індевор +» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індевор +» у березні 2024 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2024/000021/2 від 02.01.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарі, транспортних засобі комерційного призначення №UA205150/2024/000607. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД від 29.12.2023 №23UA205150022265U7 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, а саме: відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є підприємство MAXITRANS Sp z.o.o. (Польща). Країною відправлення товару є Польща. Однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Італії, тобто ТЗ транспортувався з Італії. Тобто виникає питання чи включені транспортні витрати, витрати на навантаження/вивантаження та страхування до митної вартості товару на шляху: Італія- Польща-кордон України; відповідно до інвoйcу №F/S/23/10/008 від 26.10.2023 вартість ТЗ складає 12000 євро, однак на Європейському ринку з продажу подібних ТЗ, зокрема, на сайті www.mobile.de, вартість подібних ТЗ становить від 21200 євро; відповідно до інвойсу №F/S/23/10/008 від 26.10.2023 оплата за товар до 25.11.2023, однак, банківського платіжного документу не подано до митного оформлення; відповідно до поданого інвойсу №F/S/23/l 0/008 від 26.10.2023 продавцем товару (власником) є особа, відмінна від власника зазначеного в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 10.11.2023, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості. Декларантом на вимогу митниці додатково надано: банківський платіжний документ №41 від 30.10.2023; копію митної декларації країни відправлення 23PL301010E1849899 від 28.12.2023; висновок автотоварознавчого дослідження №273/23 від 30.12.2023; заява б/н від 30.12.2023. Від надання інших додаткових документів декларант відмовився, про що повідомив заявою б/н від 30.12.2023. Тобто, декларантом не усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 18.09.23 між ТзОВ «Індевор+» (Покупець) та компанією «Maxitrans Sp z.o.o» (Республіка Польща) (Продавець), укладено контракт № 09/18-МТ (надалі - Контракт), предметом якого є зобов`язання Продавця поставляти, а Покупця прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні.

Згідно п.п. 2.1, 3.1. Контракту ціни на Товар будуть визначаються в інвойсі (та/або проформі інвойсі) для відповідної поставки і встановлюються у Євро та у доларах США. Умови оплати будуть зазначені в інвойсі (та/або проформі інвойсі) для відповідної поставки.

Пунктом 3.3 Контракту визначено, що Товар вважається оплаченим з моменту надходження коштів на рахунок Продавця, вказаного в даному Договорі. Моментом надходження коштів вважається дата валютування, зафіксована банком в якому знаходиться рахунок Продавця і на який проводиться оплата. Товар буде поставлений згідно правил Інкотермс 2020. Умови поставки Товару DAP Струмівка. Товар буде поставлено на митну територію України (п.п. 4.1, 4.2 Контракту).

Відповідно до п. 9.1 Контракту даний Контракт набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025.

На виконання умов Контракту №09/18-МТ від 18.09.2023, 26.10.2023 компанією «Maxitrans Sp z.o.o» було виставлено інвойс (рахунок) № F/S/23/10/008 про продаж легкового автомобіля VOLVO XC60, VIN НОМЕР_2 за ціною 12000 Євро, з терміном оплати до 25.11.2023.

30.10.23 ТзОВ «Індевор+» було сплачено повну вартість автомобіля у межах Контракту, що підтверджує платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №41 АТ «Укрсиббанк».

27.12.2023 Продавцем було складено міжнародну товарно-транспортну накладну про перевезення автомобіля VOLVO XC60, VIN НОМЕР_2 на користь Покупця та доставлено автомобіль на Волинську митницю 29.12.2023, що підтверджує відповідна відмітка «під митним контролем».

Під час митного оформлення через декларанта ТзОВ «Ілман», позивачем було подано до митного оформлення всі необхідні документи для розрахунку та підтвердження вартості ввезеного товару за основним методом (за ціною вказаною Продавцем у інвойсі) та сплачено на підставі проведених розрахунків всі передбачені законодавством митні платежі.

За результатами розгляду документів, 02.01.2024 Волинською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів UА205150/2024/000001/2 від 02.01.2024, яким скориговано митну вартість товару з 12000 EUR (сума у грн. 506494,80 за курсом 42,2079 грн/ЄВРО) до 21200,00 EUR №UA205140/2023/000429/2 та видано картку відмови №UA205150/2024/000607 в прийняті митної декларації.

Зокрема, в пункті 33 оскаржуваного рішення зазначено: «Митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а саме: Відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є підприємство MAXITRANS Sp z.o.o. (Польща). Однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Італії, тобто ТЗ транспортувався з Італії. Країною відправлення товару є Польща. Тобто виникає питання чи включені транспортні витрати, витрати на навантаження/вивантаження та страхування до митної вартості товару на шляху: Італія- Польща-кордон України. Згідно частини 10 статті 58 МКУ витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовими митної вартості товару та додаються до ціни, що є фактично сплаченою або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Відповідно до інвойсу №F/S/23/10/008 від 26.10.2023 вартість ТЗ складає 12000 євро, однак на Європейському ринку з продажу подібних ТЗ, зокрема, на сайті www.mobile.de, вартість подібних ТЗ становить від 21200є.

Відповідно до інвойсу №F/S/23/10/008 від 26.10.2023 оплата за товар до 25.11.2023, однак, банківського платіжного документу не подано до митного оформлення.

Відповідно до поданого інвойсу №F/S/23/10/008 від 26.10.2023 продавцем товару (власником) є особа, відмінна від власника зазначеного в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 10.11.2023.

Тому, перевірити чи включені до митної вартості, в повній мірі, витрати пов`язані з транспортуванням товару, його розвантаженням /навантаженням та страхуванням за межами митного кордону України, не має можливості.

Згідно статті 54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також не містять розбіжності Вам необхідно згідно ст. 53 та ст. 54 МКУ в 10-ти денний термін надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); банківські платіжні документи; транспортно-експедиційні документи, а також документи що містять інформацію про вартість транспортування ТЗ; страхові документи, а також документи , що містять відомості про вартість страхування; митну декларацію країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Декларантом на вимогу митниці надано банківський платіжний документ №41 від 30.10.2023; копію митної декларації країни відправлення 23PL301010Е1849899 від 28.12.2023; висновок автотоварознавчого дослідження №273/23 від 30.12.2023; заяву б/н від 30.12.2023.

У висновку автотоварознавчого дослідження №273/23 від 30.12.2023 експерт обчислює вартість КТЗ методом прямого порівняння згідно цінна ідентичні КТЗ у провідній країні авто-експортері Німеччині, та додає інтернет витяги з сайту www.mobile.de на стор.4. Однак, такі витяги не відповідають дійсності, оскільки на даному інтернет-сайті найдешевші ідентичні КТЗ від 21200 євро. Крім того, витяги не містять прямого посилання, тому ми не можемо пересвідчитись у їх достовірності.

Саме тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

Митницею виявлено ряд розбіжностей щодо технічного стану оцінюваного ТЗ.

Слід зазначити, що декларантом в 31 гр. МД пошкоджень не зазначено. Відповідно до зазначеного декларантом в гр.25-26 МД ТЗ приїхав своїм ходом. В інвойсі F/S/23/10/008 від 26.10.2023 зазначено, що ТЗ пошкоджено градом, двигун не працює належним чином, дивний шум двигуна. У висновку автотоварознавчого дослідження №273/23 від 30.12.2023 експерт вказує на численні деформації капоту та даху ТЗ. В акті митного огляду зафіксовано, що на капоті автомобіля наявні три незначні вмятини без пошкодження лакофарбового покриття, одна незначна поздовжня вмятина без пошкодження лакофарбового покриття присутня на задньому спойлері.

Від надання інших додаткових документів декларант відмовився, про що повідомив заявою б/н від 30.12.2023.

Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація шляхом обміну електронними повідомленнями щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у 4.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар - 21200 Євро за МД №UA204020/2023/45681 від 22.11.2023.

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний транспортний засіб було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140050089U3 від 26.06.2023.

Таким чином, Волинською митницею було прийнято рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару №UA205150/2024/000001/2 від 02.01.2024, згідно якого митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 21200 Євро за МД №UA204020/2023/45681 від 22.11.2023

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2024/000607 (далі - картка відмови).

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК та іншими законами України.

За приписами частини першої статті 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 МК передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 МК визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За вимогами статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною першою статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою, четвертою статті 57 МК кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК.

Згідно з частиною першою, другою статті 55 МК, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 М. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов`язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК, є обов`язком декларанта.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що додаткові документи були витребувані відповідачем від декларанта, зокрема, у зв`язку з тим, що документи, які були подані разом з митною декларацією для підтвердження митної вартості транспортного засобу, містять розбіжності, а саме: відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є підприємство «Maxitrans Sp z.o.o», Польща. Однак, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Італії, тобто ТЗ транспортувався з Італії. Країною відправлення товару є Польща. Тобто виникає питання чи включені транспортні витрати на навантаження та страхування до митної вартості товару на шляху Італія-Польща-кордон України. 2) відповідно до Івойсу №F/S/23/10/008 від 26.10.2023 оплата за товар до 25.11.23, однак банківського платіжного документу не подано до митного оформлення 3) відповідно до поданого Івойсу № F/S/23/10/008 від 26.10.23 продавцем товару (власником) є особа, відміна від власника зазначеного у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 10.11.2023.

Щодо твердження відповідача про те, що в Івойсі №F/S/23/10/008 від 26.10.2023 продавцем товару (власником) є підприємство «Maxitrans Sp z.o.o», Польща, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Італії, суд зазначає, що транспортний засіб ввезений з країни Євро Союзу, відповідно, на цю країну поширюється дія усіх директив Ради Європейського Союзу.

Відповідно до статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29.04.1999 про реєстраційні документи транспортних засобів свідоцтво про реєстрацію, видане однією державою-членом, офіційно визнає інша держава-член з метою ідентифікації транспортного засобу у міжнародному дорожньому русі або для перереєстрації в іншій державі-члені.

Крім того, суд зазначає, що задля спрощення процедур та мінімізації бюрократичних дій, склалася практика, яка передбачає можливість непереєстрації транспортних засобів у випадку подальшого продажу останніх. Для придбання транспортних засобів реєстрація таких не потрібна ні відповідно до європейського законодавства, ні відповідно до національних правил країни-експортера. Це також не потрібно для перепродажу транспортних засобів. Жодна з граф реєстраційного свідоцтва не є доказом права власності. Підтвердити право власності можна за допомогою договору купівлі- продажу. Свідоцтва про реєстрацію не мають завдання підтвердити право власності, а використовується як доказ права розпорядження в процесі реєстрації транспортного засобу. До того ж, відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар. Зазначені обставини були досліджені Верховним Судом, позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.

Відносно сумнівів митного органу щодо включення транспортних витрат на навантаження та страхування до митної вартості товару на шляху Італія-Польща-кордон України» не має жодного значення у цій справі, адже ціна автомобіля підтверджена інвойсом №F/S/23/10/008 від 26.10.23 та оцінкою транспортного засобу №273/23 від 30.12.23, підготовленим судовим експертом Панасюком В.С.

Крім того, згідно умов поставки по Контракту (DAP Інкотермс 2020) такі витрати лежали на продавцеві транспортного засобу - підприємстві «Maxitrans Sp z.o.o».

Необхідно вказати, що ненадання позивачем для здійснення митного оформлення на вимогу відповідача транспортних (перевізних) та страхових документів, що містять відомості про вартість перевезення придбаного товару, пояснюється тим, що за договірними умовами поставка здійснювалась на умовах DAP (постачання в місці призначення). За визначенням Інкотермс 2020 у мови поставки DAP передбачають, що продавець виконав своє зобов`язання з поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. За вказаними умовами поставки вартість доставки товару до місця призначення та страхування входять у вартість товару та покладається на продавця.

Відсутність оплати по інвойсу №F/S/23/10/008 від 26.10.2023 спростовується платіжною інструкцію ТОВ «Індевор+» в іноземній валюті або банківських металах №41 АТ «Укрсиббанк» від 30.10.2023, яка була надана на вимогу Волинської митниці листом позивача від 30.12.2023.

Також, наявність певних пошкоджень чи недоліків технічного стану автомобіля жодним чином не впливає на визначення його митної вартості, оскільки згідно МД №23UA205150022265U7 від 29.12.2023 транспортний засіб ввозився як «бувший у використанні».

Разом з тим, на думку суду, у відповідача були правові підстави (в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України) запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості. Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару, та вважає, що виявлені розбіжності не можуть впливати на митну вартість спірного транспортного засобу та не можуть бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Як встановлено судом, надані позивачем до митного оформлення документи за МД 2 23UA205150022265U7 від 29.12.2023, а саме: контракт №09/18-МТ від 18.09.23, інвойс (рахунку) № F/S/23/10/008 від 26.10.23, свідоцтво про реєстрацію автомобіля VOLVO XC60, VIN НОМЕР_2 , платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №41 АТ «Укрсиббанк» від 30.10.23, міжнародна товаро-транспортна накладна від 27.12.2023, заяву від 30.12.2023, звіт про оцінку транспортного засобу №273/23 від 30.12.23, підготовлений судовим експертом Панасюком В.С. та є об`єктивно такими, що підтверджують заявлену митну вартість спірного транспортного засобу на рівні 12000 Євро.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначено, чому вказані вище документи, що подані до митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу.

Колегія суддів вказує, що зазначені вище документи в частині підтвердження заявленої митної вартості не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.

Разом з тим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі №140/2970/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар