Постанова

від 07.01.2025 по справі 500/5867/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5867/24 пров. № А/857/31068/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Пославського Д.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Дядик Я.Б.;

від третьої особи - Снігур О.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Дядика Ярослава Борисовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської обл. Снігур О.Ю., про визнання протиправними дій щодо незняття арешту з реалізованого на електронних торгах майна, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Мандзій О.П.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12.11.2024р. м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 12.11.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

30.09.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Дядик Я.Б., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:

визнати неправомірними дії відповідача Бережанського відділу державної виконавчої служби /ВДВС/ Тернопільського району Тернопільської обл. Західного міжрегіонального управління /ЗМУ/ Міністерства юстиції /МЮ/ щодо незняття арешту з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 (номер запису про обтяження: 17338907; реєстраційний номер обтяження: 12847673), а саме:

* 1/2 частки квартири, загальною площею 52,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

* 1/2 частки господарської будівлі, загальною площею 46,2 кв.м., що знаходиться на земельної ділянки площею 0,0437 га, кадастровий номер 6125510100:01:002:2665, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 ;

* 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0437 га, кадастровий номер 6125510100:01:002:2665, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

зобов`язати Бережанський ВДВС Тернопільського району Тернопільської обл. ЗМУ МЮ зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 (номер запису про обтяження: 17338907; реєстраційний номер обтяження: 12847673), а саме:

* 1/2 частки квартири, загальною площею 52,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

* 1/2 частки господарської будівлі, загальною площею 46,2 кв.м., що знаходиться на земельної ділянки площею 0,0437 га, кадастровий номер 6125510100:01:002:2665, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 ;

* 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0437 га, кадастровий номер 6125510100:01:002:2665, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

стягнути на користь понесені судові витрати по справі (а.с.1-4).

Згідно ухвали суду від 24.10.2024р. визнано поважними причини пропуску та поновлено строк звернення до суду із розглядуваним позовом (а.с.30-32).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії Бережанського ВДВС Тернопільського району Тернопільської обл. ЗМУ МЮ щодо незняття арешту з реалізованого ОСОБА_1 на електронних торгах майна; зобов`язано Бережанський ВДВС Тернопільського району Тернопільської обл. ЗМУ МЮ зняти арешт з реалізованого ОСОБА_1 на електронних торгах майна, яке належить ОСОБА_2 (номер запису про обтяження: 17338907; реєстраційний номер обтяження: 12847673), а саме:

* 1/2 частки квартири, загальною площею 52,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

* 1/2 частки господарської будівлі, загальною площею 46,2 кв.м., що знаходиться на земельної ділянки площею 0,0437 га, кадастровий номер 6125510100:01:002:2665, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 ;

* 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0437 га, кадастровий номер 6125510100:01:002:2665, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Бережанського ВДВС Тернопільського району Тернопільської обл. ЗМУ МЮ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. (а.с.87-94).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Бережанський ВДВС Тернопільського району Тернопільської обл. ЗМУ МЮ, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявленого позову (а.с.98-102).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що державний/приватний виконавець який реалізовував майно на торгах, після надходження коштів на рахунок виносить постанову про зняття арешту з майна в рамках виконавчого провадження та надає акт про проведення електронних торгів. Для того, щоб зняти арешт з майна державний/приватний виконавець в рамках виконавчого провадження виносить постанову про зняття арешту з конкретного майна, яке реалізовано, завантажує її в реєстр речових прав на нерухоме майно, яка є підставою для проведення реєстраційних дій з припиненням обтяження. На виконанні у відповідача немає виконавчого провадження, по якому проводилась реалізація майна, через що останній не має можливості винести постанову про зняття арешту з майна. Позивач не повідомляє про те. чи звертався до приватного виконавця з заявою про зняття арешту, не додає копії такої заяви, тобто, позивач не скористався першочерговим правом на звернення з заявою про зняття арешту до виконавця, який виставляв на реалізацію майно боржника, а натомість вимагає зняти арешт державними виконавцем, в якого на виконанні не перебуває виконавче провадження, через що винесення постанови про зняття арешту з майна є неможливим.

Представник позивача адвокат Дядик Я.Б. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.143-145).

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення третьої особи та представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.

Як встановлено під час судового розгляду, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської обл. Снігур О.Ю. перебували: виконавче провадження № 70429253 про примусове виконання виконавчого листа № 608/1626/22, виданого 11.11.2022р. Чортківським районним судом Тернопільської обл., про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 7000 (сім тисяч) доларів США, та виконавче провадження № 70435713 про примусове виконання виконавчого листа № 608/1626/22, виданого 11.11.2022р. Чортківським районним судом Тернопільської обл., про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2559 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. судового збору (а.с.7-8).

28.11.2022р. приватний виконавець в межах виконавчих проваджень №№ 70429253 та 70435713 прийняв постанови про арешт майна боржника (а.с.9-10).

Цього ж дня, 28.11.2022р. приватний виконавець прийняв постанову про об`єднання виконавчих проваджень №№ 70429253 та 70435713 у зведене виконавче провадження № 70435730 (зворот а.с.10).

22.05.2023р. позивача визнано переможцем електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_3 (1/2 частки квартири, загальною площею 52,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частки господарської будівлі, загальною площею 46,2 кв.м., що знаходиться на земельної ділянки площею 0,0437 га, кадастровий номер 6125510100:01:002:2665, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0437 га, кадастровий номер 6125510100:01:002:2665, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) згідно протоколу № 588349, виданого Державним підприємством «Сетам» (а.с.11).

09.06.2023р. приватним виконавцем видано позивачу акт про проведення електронних торгів ЗВП № 70435730 та винесено постанову про зняття арешту з реалізованого майна ВП № 70429253 (зворот а.с.11, а.с.12).

Разом з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, державним виконавцем Зборівського районного відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл., правонаступником якого є відповідач, постановами від 09.08.2012р. та від 08.11.2016р. накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , та оголошено заборону на його відчуження (реєстраційний номер обтяження: 12847673; номер запису про обтяження: 17338907) (а.с.14-15).

Позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про зняття арешту з придбаного нею майна, за результатами розгляду якої листом Бережанського ВДВС Тернопільського району Тернопільської обл. ЗМУ МЮ, із покликанням на приписи розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, затв. наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016р., відмовлено у знятті арешту та рекомендовано звернутись до виконавця, який реалізовував майно на електронних торгах (зворот а.с.12, а.с.13).

Не погоджуючись із рішеннями та діями державного виконавця, які зводяться до незняття арешту на майно боржника за обставин придбання останнього на електронних торгах, представник позивача звернувся до суду з розглядуваним позовом.

З огляду на викладене, спірним в розглядуваній справі є питання правомірності відмови відповідача в знятті арешту, накладеного державним виконавцем Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл., правонаступником якого є відповідач, постановами від 09.08.2012р. та від 08.11.2016р. (реєстраційний номер обтяження: 12847673; номер запису про обтяження: 17338907), в зв`язку з чим позивач не може реалізувати своє право та оформити право власності.

Водночас, обставини зняття приватним виконавцем арешту з реалізованого на електронних торгах майна боржника сторонами не заперечуються.

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, який наклав арешт на майно, після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав для зняття арешту, передбачених ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», мав єдиний легітимний шлях дій, а саме зняти арешти та заборони із придбаного на електронних торгах позивачем майна, однак безпідставно цього не зробив.

Відповідач не спростував належними доказами неможливість зняття ним арешту на вищевказане майно за результатами надходження до нього акту про проведення електронних торгів та не довів технічну можливість вчинення таких дій приватним виконавцем Снігуром О.Ю.

Також судом не встановлено законодавчих заборон державному виконавцю у знятті арешту на майно та внесення відповідних даних до реєстру речових прав у виконавчому провадженні, в якому ним накладався такий арешт на майно і яке знаходиться (знаходилось) у його провадженні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про те, що у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, за встановлених обставин, є визнання протиправними дій Бережанського ВДВС Тернопільського району Тернопільської обл. ЗМУ МЮ та зобов`язання відповідача зняти арешт з реалізованого позивачу на електронних торгах майна боржника.

Колегія суддів вважає наведені висновки такими, що не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду, а також Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово указував, що адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст.74 Закон № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.48 Закон № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно із ст.56 Закон № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 59 Закон № 1404-VIII встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Статтею 59 Закону № 1404-VIII врегульовано питання зняття арешту з майна боржника.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.59 вказаного Закону в разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Частиною четвертою цієї статті визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведених норм вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

В розглядуваному випадку спірним є питання про право цивільне, оскільки підставами позову фактично є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту, законність якого необхідно довести у суді.

Разом з тим, оскарження дій, бездіяльності та рішень виконавця, спрямованих на зняття арешту з спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій, бездіяльності чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 22.08.2018р. у справі № 658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18), від 13.03.2019р. у справі № 815/615/16-ц (провадження № 11-1037апп18) та підтриманий у постанові Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі № 820/5502/17.

Так, як вже було зазначено, частиною першою ст.59 Закону № 1404-VIII передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Водночас, стаття 447 ЦПК України передбачає право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Виходячи зі змісту позовних вимог предметом розглядуваного спору є бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з нерухомого майна:

1/2 частки квартири, загальною площею 52,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частки господарської будівлі, загальною площею 46,2 кв.м., що знаходиться на земельної ділянки площею 0,0437 га, кадастровий номер 6125510100:01:002:2665, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 ;

1/2 частки земельної ділянки площею 0,0437 га, кадастровий номер 6125510100:01:002:2665, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м.Чортків, вул.Монастирська, земельна ділянка, 3.

За твердженням відповідача, в його провадженні не перебувають виконавчі провадження стосовно боржника, а попередні арешти накладені державним виконавцем Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл. (правонаступником якого є відповідач), постановами від 09.08.2012р. та від 08.11.2016р. (реєстраційний номер обтяження: 12847673; номер запису про обтяження: 17338907).

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що обраний позивачем спосіб судового захисту зводиться до зняття арешту із відповідного майна для подальшої реєстрації набутого права власності на нерухоме майно, тому розглядуваний спір не є публічно-правовим в розумінні положень КАС України, через що суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 та ч.1 ст.319 КАС України.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.19 Цивільного процесуального кодексу /ЦПК/ України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Звідси, спір про визнання протиправними дій відповідача Бережанського ВДВС Тернопільського району Тернопільської обл. ЗМУ МЮ щодо незняття арешту з майна боржника, що було придбано позивачем в рамках зведеного виконавчого провадження, здійснюваного приватним виконавцем Снігуром О.Ю.; зобов`язання зняти арешт з спірного майна, носить приватно-правовий характер та має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №813/1341/15.

Такий висновки є застосовним і у цій справі, що враховується апеляційним судом при вирішенні поданої апеляційної скарги.

У свою чергу, враховуючи вимоги ст.74 Закону № 1404-VIII та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.02.2020р. у справі № 813/1341/15 в порядку адміністративного судочинства, оскаржуючи дії чи бездіяльність державного виконавця, зняття арешту не відбудеться.

Також колегія суддів враховує, що в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.07.2021р. у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03.11.2021р. у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22.12.2021р. у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26.01.2022р. у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023р. у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2023р. у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Окрім цього, виконавче провадження є особливою процедурою виконання виконавчих документів, у тому числі судових рішень, що врегульована як процесуальними кодексами (ЦПК України, КАС України, ГПК України), так і Законом № 1404-VIII.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

За загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

У справі, що розглядається, зняття арештів з нерухомого майна стосується виконавчого провадження (електронних торгів) в процедурі виконання судового рішення, ухваленого в цивільній справі, що слід вважати додатковим свідченням неможливості розгляду цієї справи в порядку, визначеному КАС України.

Згідно із п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами абз.1 ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки порушення провадження у справі щодо розглядуваних вимог та їх розгляд помилково здійснено за правилами КАС України, постановлене судом першої інстанції рішення відповідно до ч.1 ст.319 КАС України підлягає скасуванню із закриттям провадження.

При цьому, із предмета і підстав позову вбачається наявність спору, який повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін та є за своєю природою приватноправовим спором.

З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

В порядку ст.139 КАС України, з огляду на результат апеляційного розгляду справи, колегія суддів змінює розподіл судових витрат по справі наступним чином: понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви належить покласти на позивача ОСОБА_1 ; витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на рахунок апелянта Бережанський ВДВС Тернопільського району Тернопільської обл. ЗМУ МЮ.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.272, 287, 310, п.3 ч.1 ст.315, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2024р. в справі за позовом представника адвоката Дядика Ярослава Борисовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської обл. Снігур О.Ю., про визнання протиправними дій щодо незняття арешту з реалізованого на електронних торгах майна, спонукання до вчинення певних дій, - скасувати, провадження в адміністративній справі № 500/5867/24 - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи (залежно від суб`єктного складу) віднесено до суду цивільної юрисдикції.

Змінити розподіл судових витрат по справі, а саме:

понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача ОСОБА_1 ;

витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги віднести на рахунок відповідача Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 08.01.2025р.