Рішення

від 09.01.2025 по справі 945/2838/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2838/24

Провадження № 2/945/606/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області

у складі головуючого судді Павленко І.В.,

за участю секретаря судових засідань Кінек Г.О.,

учасники справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в залі суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

04 грудня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ільїна О.В. звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (далі - відповідач) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у 3 (три) місяці, з моменту набрання рішенням законної сили.

Позов вмотивовано тим, що у грудні 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер, про що складено відповідний актовий запис № 65, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли: земельна ділянка з кадастровим номером 4824282300:01:000:0193, площею 8.4018 га, розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, Криничанська сільська рада за межами населеного пункту, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 742319, земельна ділянка з кадастровим номером 4824282300:01:000:0194, площею 16.861 га, розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, Криничанська сільська рада за межами населеного пункту, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 262950. З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну ОСОБА_2 виїхав до Чернівецького району та згодом потрапив на лікування до Черешського психоневрологічного будинку-інтернату, де і помер. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Черешського психоневрологічного будинку-інтернату йому повідомили про смерть ОСОБА_2 та направили копію свідоцтва про смерть останнього. У будинку АДРЕСА_1 , де був зареєстрований померлий, наприкінці листопада 2024 року ОСОБА_1 знайшов заповіт. З`ясувалось, що за життя, 03 червня 2011 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав заповіт, за змістом якого на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: «все майно, належне мені за законом на день моєї смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, заповідаю ОСОБА_1 , 1970 року народження, повністю». Вказаний заповіт посвідчено Лактіоновою С.А., приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області, зареєстровано в реєстрі за № 1561. Так, ОСОБА_1 , звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Боненко Тетяни Леонідівни з питання оформлення своїх спадкових прав за заповітом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 . З роз`яснення від 03.12.2024 року № 729/01-16, наданого приватним нотаріусом вбачається, що ОСОБА_1 рекомендовано для продовження строку для прийняття спадщини звернутися до суду.

Ухвалою судді від 09.12.2024 відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

26.12.2024на адресуМиколаївського районногосуду Миколаївськоїобласті надійшлоклопотання Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 18.12.2024 № 1526/02-15 в якому відповідач просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача, вимоги позовної заяви визнають та просять задовольнити позов.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились. 08.01.2025 на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 адвоката Ільїна О.В. про проведення судового засідання за відсутності позивача та його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, свого представника не направив, відзив не надав, про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав клопотання в якому просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача, вимоги позовної заяви визнають та просять задовольнити позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі у відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, у ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 11 травня 2023 року складено відповідний актовий запис (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ). Місце смерті село Череш, Чернівецького району, Чернівецької області.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли: земельна ділянка з кадастровим номером 4824282300:01:000:0193, площею 8.4018 га, розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, Криничанська сільська рада за межами населеного пункту, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 742319, земельна ділянка з кадастровим номером 4824282300:01:000:0194, площею 16.861 га, розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, Криничанська сільська рада за межами населеного пункту, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 262950.

03 червня 2011 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав заповіт, за змістом якого на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: «все майно, належне мені за законом на день моєї смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, заповідаю ОСОБА_1 , 1970 року народження, повністю». Вказаний заповіт посвідчено Лактіоновою С.А., приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області, зареєстровано в реєстрі за № 1561.

З роз`яснення приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Боненко Тетяни Леонідівни від 03.12.2024 року № 729/01-16 вбачається, що ОСОБА_1 рекомендовано для продовження строку для прийняття спадщини звернутися до суду.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 79484389, наданої Четвертою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, у спадковому реєстрі відсутня інформація щодо спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив про поважність причин пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки був необізнаний про наявність заповіту.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

У статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини; тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач, який не є спадкоємцем за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, за відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування), має достатні правові підстави для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки був необізнаний про наявність заповіту.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

Враховуючи наведені обставини, поважність причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини та фактично відсутність іншого способу захисту свого права на отримання спадщини, суд прийшов до висновку про можливість поновлення позивачу строку на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки це є єдиний можливий спосіб захисту порушених прав та подальшого оформлення спадкових прав на майно померлого, а тому потрібно визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 - протягом трьох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема питання: як розподілити між сторонами судові витрати. Суд враховує позицію позивача, який просить суд не стягувати судовий збір з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 211, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 1216-1218, 1220, 1223, 1268, 1269, 1271, 1272 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити в повному обсязі.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті у грудні 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - протягом 3 (трьох) місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Степівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 02125987, адреса: Миколаївська область, Миколаївський район, Степівська ТГ, село Степове, вул. Козацька, будинок 1а.

Повний текст рішення складено і підписано 09.01.2025.

Суддя І.В. Павленко