Рішення

від 06.01.2025 по справі 748/4238/24

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 748/4238/24

№ провадження 2/738/25/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 року Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді: Савченка О.А.

з участю

секретаря: Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Киїнської сільської ради, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Киїнської сільської ради, з вимогами про визначення місця проживання дітей. Позовні вимоги мотивувала тим, що від спільного проживання з відповідачем у зареєстрованому шлюбі вони мають двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя між позивачем та відповідачем не склалось, фактично шлюбні відносини вони припинили. Після припинення спільного проживання з відповідачем, їх спільні діти залишились проживати з позивачкою - їх матір`ю, проте відповідач став погрожувати тим, що відбере дітей. В зв`язку з цим, з метою захисту інтересів свої неповнолітніх дітей, позивачка звернулась до суду та просить ухвалити рішення, яким визначити місце проживання дітей з нею - їх матір`ю по АДРЕСА_1 .

Згідно ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Киїнської сільської ради, про визначення місця проживання дитини, передано за підсудністю до Менського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Киїнської сільської ради, про визначення місця проживання дитини прийнято до провадження Менського районного суду Чернігівської області, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засіданні позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним, клопотання про розгляд справи тільки з його участю до суду не подав.

Представник відповідача - адвокат Минець О.В. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, в якій також просить відмовити в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надіслали до суду заяву про здійснення розгляду справи за відсутності їхнього представника.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про можливість проведення розгляду справи без участі учасників судового процесу, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як встановлено судом, сторони ОСОБА_2 і ОСОБА_5 з 20 листопада 2010 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.9).

З наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про народження (а.с.10-11) слідує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З довідки про склад сім`ї № 672 від 25.09.2024 слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані разом зі своє матір`ю (позивачкою) по АДРЕСА_1 (а.с.12), що також підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с.13-15).

Згідно Акту обстеження умов проживання № 19 від 13 листопада 2024 року слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (а.с.37-38).

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно із статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. (частина 1 статті 157 СК України).

Відповідно до частини другої статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною першою статті 161 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу. Зокрема, відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із ст. 49 ЦПК України, право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмови від позову, зміни підстав або предмета позову належить виключно позивачеві.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дітей був ініційований матір`ю дітей, з якою діти і так фактично проживали і проживають і від якої батько дітей не вимагав та не вимагає зміни їх місця проживання.

Після звернення матері дітей до суду з позовом про визначення місця проживання дітей, відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дітей разом з ним, не звертався, будь-яких належних доказів, які б свідчили про його бажання і волю щодо визначення місця проживання дітей із батьком до суду не надав.

Поведінка відповідача дає суду підстави для висновку про те, що фактично відповідач не заперечує, щоб суд ухвалив рішення про визначення місця проживання дітей з матір`ю, оскільки будь-яких належних доказів, які б свідчили про його бажання і волю щодо визначення місця проживання дітей із матір`ю суду не надано.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини спеціалісти служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводять бесіду з батьками та відвідують дитину за місцем проживання, про що складається акт обстеження умов проживання, а також звертаються до центру соціальних служб для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері/батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

Згідно Акту обстеження умов проживання № 19 від 13 листопада 2024 року слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Діти мають задовільні умови для проживання, забезпечені всім необхідним для життя та навчання, стосунки у сім`ї доброзичливі (а.с.37-38). При цьому, в Акті не зазначається наявність будь - якого спору між батьками з приводу того з ким повинні проживати діти, і висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дітей з матір`ю не приймався.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивачки до суду з позовом про визначення місця проживання дітей, які фактично проживали і проживають разом з нею, між батьками дітей виник спір саме щодо їх місця проживання, оскільки батько дітей не вимагав від матері дітей змінити їх місце проживання, не порушував в судовому порядку питання щодо відібрання дітей у позивачки, не звертався до суду з позовом про визначення місця проживання дітей разом з собою.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дітей має передувати спір між батьками дітей щодо місця їх проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги про визначення місця проживання дітей з матір`ю заявлені позивачкою передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дітей та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Киїнської сільської ради, про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 січня 2025 року.

Головуючий: О.А. Савченко