Рішення

від 09.01.2025 по справі 745/1054/24

СОСНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 745/1054/24

Провадження № 2/745/23/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 Сосницькийрайонний судЧернігівської областіу складі:головуючого -судді СтельмахаА.П.,із секретаремПінченко Д.І.,розглянувши упорядку загальногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданнів смт.Сосниця цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Понорницької селищної ради Чернігівської області, ОСОБА_2 , третя особа-Менська державнанотаріальна контора,про тлумачення заповіту,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду та просить розтлумачитизаповіт від 10.04.1998 року посвідченого секретарем виконавчого комітету Авдіївської сільської ради Іващенком С.В., зареєстрований в реєстрі за №25, як такий що містить особисте розпорядження ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) в КСП «Прогрес», розміром 2,36 умовних кадастрових гектарах, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧН №0127319 від 01.09.1996 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Авдіївка померла ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_3 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЧН 0127319 від 01.09.1996 року з земель КСП «Прогрес», розміром 2,36 умовних кадастрових гектари, на території Понорницької селищної ради. ОСОБА_3 за життя розпорядилася своїм майном та склала заповіт, яким заповіла «все майно із чого воно б не складалося і де б воно не знаходилося і взагалі все те на що я за законом матиму право, за виключенням земельного паю в КСП «Прогрес» заповідаю гр. ОСОБА_2 , а земельний пай в КСП «Прогрес» в розмірі 2 га 36 соток громадянину ОСОБА_1 ». Позивач не може оформити право власності на спадкове майно, адже в заповіті розмір земельного паю вказано в гектарах, а не в умовних кадастрових гектарах

В судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач та представник відповідача Понорницької селищної ради подали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Представник відповідача Понорницької селищної ради визнав позовні вимоги. Відповідач ОСОБА_2 відзив не подав.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.10 копія свідоцтва про смерть).

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт від 10.04.1998 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області Іващенко С.В. № в реєстрі 25 (а.с.9), відповідно до якого заповідала все її майно, крім земельної частки паю в КСП «Прогрес» ОСОБА_2 , а земельну частку пай в розмірі 2 га. 36 соток в КСП «Прогрес» ОСОБА_1 .

З сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН №0127319 (а.с. 11) вбачається, що ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) в КСП «Прогрес» розміром 2,36 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі рішення Сосницької РДА №235 від 31.07.1996 року.

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.07.1996 року (а.с.15) вбачається, що ОСОБА_4 належав житловий будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 станом на 25.08.1999 року проживала одна в АДРЕСА_1 (а.с. 44 - довідка Понорницької селищної ради).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Менською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа (а.с. 34-48): позивач подав заяву про прийняття спадщини за заповітом.

З листа державного нотаріусаМенської державної нотаріальної конториПетрикей К.І. від 25.09.2024 року (а.с.12)позивачувідмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що в заповіті не вказано серію та номер сертифіката на право на земельну частку пай, та не можна ідентифікувати спадкове майно померлої ОСОБА_3 .

Згідно ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.

Зі змісту пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" убачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину посилаючись, що спадкове майно спадкодавця неможливо ідентифікувати та в заповіті не вказано серію та номер сертифіката на право на земельну частку (пай), суд дійшов висновку про наявність спору щодо тлумачення заповіту, а тому, відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснює суд.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

Згідно ч.2 ст. 213 ЦК України не допускається, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Пріоритет надається тому, що написано в правочині, тобто буквальному тлумаченню слів та термінів. При тлумаченні правочину, у тому числі заповіту, спершу береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тобто здійснюється буквальне тлумачення правочину. І лише коли буквальне тлумачення не дало змоги витлумачити зміст правочину, необхідно вдаватися до порівняння частини правочину, намірів тощо. Тобто правила тлумачення правочину визначені законом за принципом концентричних кіл: за неможливості витлумачити зміст правочину шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) залучаються інші засоби.

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень ЗК України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно Указу президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Отже, враховуючи, що розміри земельної частки (паю) визначаються в умовних кадастрових гектарах, та судом встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та мала право на земельну частку (пай) (сертифікат серія ЧН № 0127319) в КСП «Прогрес» с. Авдіївка, розміром 2,36 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі рішення Сосницької РДА №235 від 31.07.1996 року, також ОСОБА_3 належав житловий будинок АДРЕСА_1 суд вважає, що за своїм змістом волевиявлення спадкодавця було спрямоване на те, щоб залишити позивачу у спадок право земельну частку (пай) (сертифікат серія ЧН № 0127319) в КСП «Прогрес» с. Авдіївка, розміром 2,36 в умовних кадастрових гектарах, а ОСОБА_2 залишити у спадок решту спадкового майна.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 3, 12, 13, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (16110, с. Авдіївка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область) до Понорницької селищної ради Чернігівської області (16220, вул. Довженка, буд. 18, смт. Понорниця, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , третя особа-Менська державнанотаріальна контора(15600,вул.Армійська,буд.1,м.Мена,Корюківський район,Чернігівська область,про тлумачення заповіту - задовольнити.

Тлумачити зміст заповіту ОСОБА_3 від 10.04.1998 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області Іващенко С.В. № в реєстрі 25, як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно якого ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) в КСП «Прогрес», с. Авдіївка, розміром 2,36 умовних кадастрових гектарах, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧН №0127319 від 01.09.1996 року.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: А.П. Стельмах