Ухвала

від 09.01.2025 по справі 367/247/25

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/247/25

Провадження №2-з/367/4/2025

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

09 січня 2025 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інша особа, яка може отримати статус учасника справи Державна установа «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» про забезпечення позову до подання позовної заяви,

установив:

08 січня 2025 року заявники звернулись до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просять суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:

1) зупинення дії наказу № 98-к Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» «Про звільнення ОСОБА_1 » від 24.12.2024 й наказу № 99-к Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» «Про звільнення ОСОБА_2 » від 24.12.2024.

2). надання Державною установою «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України копії наказу Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» № 78 від 24 жовтня 2024 р., копії Протоколу засідання Вченої ради Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» 24 жовтня 2024 року (Протокол № 11 від 24 жовтня 2024 р.), копію відеозапису засідання Вченої ради Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» 24 жовтня 2024 року, копію стенограми засідання Вченої ради Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» 24 жовтня 2024 року із підписами усіх наукових працівників, які виступали на засіданні Вченої ради ДУ «ІГНС ИЛН України» до Ірпінського міського суду Київської області.

3). надання Державною установою «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» до Ірпінського міського суду Київської області копії наказу Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» N° 78 від 24 жовтня 2024 р.

4). надання Державною установою «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України копії наказу Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» копій Контрактів з керівником державної наукової установи між Національною академією наук України й громадянином України ОСОБА_3 на посаду директора Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» 2018 року й 2023 року.

В обґрунтування заяви посилається на те, що предметом спору по цивільній справі буде законність процедури прийняття рішення про скорочення штату й звільнення наукових працівників та законність використання ОСОБА_3 правом, зокрема, приймати на роботу та звільняти з роботи наукових працівників ДУ « ІГНС НАН України» впродовж періоду з 29 червня 2023 року по 31 грудня 2024 року. Є підстави вважати , що особа, яка видала наказ ДУ « ІГНС НАН України» № 98-к « Про звільнення ОСОБА_1 » від 24 грудня 2024 року та наказ ДУ « ІГНС НАН України» № 99-к « Про звільнення ОСОБА_2 » незаконно користувалася повноваженнями ( саме правами) директора ДУ « ІГНС НАН України», а процедура скорочення штату та прийняття рішення про скорочення штату ДУ «ІГНС НАН України» й дії із звільнення наукових працівників ДУ « ІГНС НАН України» не відповідають чинному законодавству. Звільнення заявників негативно позначиться у підтримці одного з основних напрямків наукової діяльності Державної установи « Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» - вирішення фундаментальних проблем комплексного розвитку мінерально сировинної бази ядерної енергетики.

В судове засідання сторони не викликались.

Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 400/5954/20).

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 10.12.2019 № 153ІЗ-19.

Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалася стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17(провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 5 ст. 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі/ задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (Постанова Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20).

Згідно матеріалів заяви вбачається, щоз урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог,між сторонами дійсно виник спір щодо поновлення трудових прав.

Вид забезпечення позову повинен відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності підприємства. Суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд не має права здійснювати заходи забезпечення позову, які можуть бути пов`язані з втручанням у внутрішню діяльність державних підприємств.

Верховний Суд у постанові від 16 червня 2019 року у справі № 761/39266/17 (провадження № 61-36887св18) зробив висновок про те, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки так фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконання, що обрані заявниками заходи забезпечення позову є недопустимими видами забезпечення та не можуть бути застосовані в цілому, оскільки прямо суперечать меті процесуального інституту забезпечення позову та нівелюють принципи цивільного процесуального законодавства, а тому вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючисьст. 150 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інша особа, яка може отримати статус учасника справи Державна установа «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали судуякщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.П. Одарюк