Рішення

від 02.01.2025 по справі 564/4079/24

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4079/24

02 січня 2025 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Забейди А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Жуковського О.В.

представників відповідача - Дідух О.О., адвоката Михайлова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Костопільської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовними заявами до Управління освіти Костопільської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів, в яких просив суд визнати незаконним та скасувати наказ №101-к від 30.09.2024 управління освіти Костопільської міської ради про оголошення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 та визнати незаконним та скасувати наказ №109-к від 18.10.2024 управління освіти Костопільської міської ради «Про оголошення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 » та стягнути судові витрати з відповідача.

В обґрунтування позову зазначає, що Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради є юридичною особою, що забезпечує потреби громадян у здобутті повної середньої освіти, неприбутковою організацією, засновником якого є Костопільська міська рада. Вказує, що відповідно до Статуту керівництво закладом здійснює директор. Зазначає, що працює у закладі вчителем з 1984 року, а директором з 2001 року. 01.07.2020 між ним та відділом освіти Костопільської районної державної адміністрації, погоджений головою Костопільської районної ради, було укладено контракт з керівником закладу середньої освіти, що належить до спільної власності територіальних громад району, згідно якого ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді директора Костопільської загальноосвітньої школи комплексу І-ІІІ ступенів №6 Костопільської районної ради Рівненської області на умовах строкового трудового договору строком на 6 років з 01.07.2020 по 30.06.2026. Вказує, що згідно вказаного контракту, він як директор здійснює поточне керівництво закладом освіти, та має право у межах компетенції видавати накази, давати вказівки, обов`язкові для виконання усіма працівниками закладу освіти. Зазначає, що для того щоб діти котрі мають особливі освітні потреби, досягли тих результатів навчання, які передбачені у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти, до штату закладу вводиться посада асистент вчителя. 31.08.2022 наказом №101-К, ОСОБА_3 була призначена на посаду асистента вчителя за строковим трудовим договором з 01.09.2022 по 30.06.2023. Вказує, що 04.06.2024 у закладі відбулося засідання команди супроводу, де розглядалося питання навчання дітей з особливими освітніми потребами. На цьому засіданні батько ОСОБА_4 повідоми, що він має намір перевести дитину навчатися до Костопільського ліцею №3. 06.06.2024 батько ОСОБА_4 звернувся до закладу з заявою про видачу документів у зв`язку з переводом на навчання дитини до іншого закладу. Вказує, що в закладі був сформований наказ про відрахування дитини в електронному вигляді, а у Костопільському ліцеї №3, 12.06.2024 був виданий наказ №45-У «Про зарахування до ліцею учня ОСОБА_5 ». Також зазначає, що наказом №29-К від 07.06.2024 ОСОБА_3 була звільнена із посади асистента вчителя з 05.08.2024 у зв`язку із відрахуванням ОСОБА_5 , дитини з особливими освітніми потребами, до іншого навчального закладу. 15.07.2024 ОСОБА_3 звернулася до управління освіти Костопільської міської ради з скаргою про порушення директором Костопільського ліцею №6 ОСОБА_1 норм трудового законодавства, у зв`язку з чим було утворено комісію по розгляду зазначеної скарги, за результатами розгляду якої, наказом управління освіти Костопільської міської ради №101-К від 30.09.2024 йому було оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Вважає, що даний наказ винесений при повній відсутності правових підстав для цього, є незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що комісія виявила ознаки дисциплінарного проступку, але не встановила факт порушення трудового законодавства, щодо звільнення ОСОБА_3 . Окрім того вважає, що недотримання ним інструкції з діловодства у закладах загальної середньої освіти, не може слугувати та встановлювати факт дисциплінарного проступку в поєднанні з критерієм ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, а також відсутність норми у системному зв`язку з трудовим законодавством.

Окрім того зазначає, що наказом №33-К від 14.06.2024 «Про оголошення простою непедагогічним працівникам ліцею» та наказом №34-К від 14.06.2024 «Про оголошення простою непедагогічним працівникам ліцею», було оголошено простій не з вини працівників непедагогічним працівникам ліцею без перебування на робочому місці з оплатою праці 2/3 посадового окладу. Наказом №36-К від 14.06.2024 «Про оголошення простою педагогічним працівникам ліцею», було оголошено простій не з вини працівників педагогічним працівникам ліцею без перебування на робочому місці з оплатою праці 2/3 посадового окладу. Зазначає, що всі працівники ліцею ознайомилися із зазначеними наказами та жодних заперечень до них не мали. Вказує, що наказом Управління освіти Костопільської міської ради від 18.10.2024 №109-К «Про оголошення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 » у зв`язку з прийняттям наказів №33-К, №34-К, №36-К від 14.06.2024 йому було оголошено догану.

Вважає зазначений наказ необґрунтованим та незаконним, оскільки наказ не містить чіткого формулювання суті і обставин проступків допущеним ним, достатніх даних про конкретні винні дії щодо порушення контракту чи статуту ліцею, які могли бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності і оголошення догани. Також зазначає, що наказ не відповідає вимогам закону.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали та просили суд їх задоволити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в задоволені позовів з підстав викладених у відзиві.

Суд заслухавши пояснення сторін, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Встановлено, що відповідно до Статуту Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради, затвердженого рішенням Костопільської міської ради від 08.07.2021 №184, заклад є юридичною особою, що забезпечує потреби громадян у здобутті повної загальної середньої освіти. Заклад є не прибутковою установою (а.с.29-35).

Згідно вказаного Статуту (пункт 12), керівництво закладом здійснює директор, повноваження якого визначаються Законом України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», іншими законодавчими актами, Статутом закладу та строковим трудовим договором (контрактом).

Встановлено, що на момент винесення спірних наказів, позивач перебував на посаді директора Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради, що підтверджується контрактом з керівником закладу загальної середньої освіти, що належать до спільної власності територіальних громад району від 01.07.2020 року, який був укладений між відділом освіти Костопільської районної державної адміністрації та позивачем на строк до 30.06.2026 року включно (а.с.22-28).

Відповідно до п.6.5 зазначеного контракту уповноважений орган має право притягати керівника до дисциплінарної відповідальності у випадках, передбачених статутом закладу освіти та чинним законодавством України.

Згідно ч.6 ст.26 Закону України «Про повну загальну середню освіту», особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу для учня з особливими освітніми потребами забезпечує асистент вчителя.

З матеріалів справи судом встановлено, що у зв`язку з перебуванням у закладі дитини з особливими освітніми потребами, наказом №101-К від 31.08.2022 ОСОБА_3 було призначено на посаду асистента вчителя за строковим трудовим договором із 01.09.2022 по 30.06.2023, що підтверджується трудовим договором №12 від 01.09.2022 та наказом №101-К від 31.08.2022.

Відповідно до ч.2 ст.36 КЗпП, підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно ст.39-1 КзпП, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Якщо ж наступного дня працівник вийшов на роботу звільнити його на зазначеній підставі не можна, оскільки згідно із ч.1 ст.39-1 КЗпП у такому випадку дія строкового договору вважається подовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Оскільки, трудовий договір з ОСОБА_3 не був розірваний у день його закінчення та остання продовжила працювати, то строковий трудовий договір із ОСОБА_3 вважається таким, що продовжений на невизначений строк.

Встановлено, що 06.06.2024 батько ОСОБА_5 - учня з особливими освітніми потребами, звернувся до директора Костопільського ліцею №6 з заявою про видачу документів, у зв`язку з переводом дитини на навчання до іншого закладу.

Судом встановлено, що позивач будучи директором Костопільського ліцею №6, своїм наказом №29-К від 07.06.2024, звільнив ОСОБА_3 із посади асистента вчителя у зв`язку із відрахуванням дитини з особливими освітніми потребами, ОСОБА_5 , 4-В класу, із числа учнів Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради та переведенням його до іншого навчального закладу (заява батьків учня від 06.06.2024) (а.с.38).

Встановлено, що 15.07.2024 року, ОСОБА_3 звернулася до управління освіти Костопільської міської ради зі скаргою про порушення щодо неї директором Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради ОСОБА_1 норм трудового законодавства (а.с.42).

Судом встановлено, що із метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду скарги, відповідно до Закону України «Про звернення громадян», наказом начальника управління освіти Костопільської міської ради від 19.07.2024 № 78 утворено відповідну комісію.

З висновку зазначеної комісії вбачається, що скарга була подана ОСОБА_3 на порушення в організації трудових відносин між скаржницею та директором Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради, та незаконність рішення про її звільнення.

Комісією було встановлено, що в особовій справі ОСОБА_3 містяться заяви від 12.06.2020 року про переведення на посаду вчителя зарубіжної літератури за строковим трудовим договором з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року з неповним тижневим навантаженням, від 25.06.2021 року про продовження дії строкового трудового договору з 01.07.2021 року по 30.06.2022 року, від 31.08.2022 року про прийняття на посаду асистента вчителя за строковим трудовим договором. Копії наказів з вищезазначених питань в особовій справі ОСОБА_3 відсутні, що є грубим порушенням ведення кадрового діловодства.

Накази з кадрових питань від 12.06.2020 року № 18-к «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_3 », від 25.06.2021 року № 23-к «Про продовження строкового трудового договору ОСОБА_3 », від 10.06.2022 року № 31-к «Про звільнення ОСОБА_3 », від 31.08.2022 року № 101-к «Про призначення ОСОБА_3 » зареєстровані в книзі наказів, сформовані у справу відповідно до вимог ведення діловодства, містять підпис ОСОБА_3 про ознайомлення з наказом, без зазначення дати ознайомлення. Накази з кадрових питань не підписані директором закладу освіти.

Також, з вказаного висновку вбачається, що на момент роботи комісії був відсутній наказ про відрахування учня 4-В класу ОСОБА_4 із закладу. У книзі реєстрації наказів руху учнів запис відсутній. В алфавітній книзі запису учнів не вказано дату вибуття, дату і номер наказу про вибуття, куди вибув, причини вибуття та відсутня відмітка про видачу особової справи.

За результатами вивчення документації, що була надана скаржницею до управління освіти Костопільської міської ради, та матеріалів, що зібрані комісією для розгляду скарги ОСОБА_3 про порушення директором Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради ОСОБА_1 норм трудового законодавства, комісією виявлено підстави для здійснення дисциплінарних стягнень щодо керівника закладу.

Встановлено, що наказом Управління освіти Костопільської міської ради №101-К від 30.09.2024, оголошено дисциплінарне стягнення - догану директору Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради ОСОБА_1 (а.с.56).

З зазначеного наказу встановлено, що дисциплінарне стягнення оголошене за порушення порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, що призвело до незаконного звільнення ОСОБА_3 та не дотримання інструкції з діловодства у закладах загальної середньої освіти (відсутність підписів на наказах).

В судовому засіданні були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що була звільнена з посади асистента вчителя Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради. Наказу про відрахування дитини з особливими освітніми потребами ( ОСОБА_5 ) з Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради не бачила.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що її дитина з особливими освітніми потребами ОСОБА_5 навчався у Костопільському ліцеї №6 Костопільської міської ради. ОСОБА_3 перебувала на посаді асистента вчителя. Вирішила перевести дитину до іншого навчального закладу через незадовільні санітарно-гігієнічні умови у закладі. Наказу про відрахування дитини з Костопільського ліцею №6 не бачила.

Відповідно до п.3,7 Положення про Управління освіти Костопільської міської ради, затверджене рішенням Костопільської міської ради №1665 від 05.06.2024 року, управління є юридичною особою публічного права та є уповноваженим органом у сфері освіти в межах Костопільської міської територіальної громади.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу III Положення Управління освіти здійснює управління закладами та установами освіти, розташованими на території Костопільської міської територіальної громади.

Згідно з п.11 розділу V Положення начальник управління освіти видає в межах компетенції управління освіти накази, організовує та контролює їх виконання, заохочує та накладає дисциплінарні стягнення на керівників підпорядкованих закладів та установ освіти.

Відповідно до п.10 гл.9 розд.ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Мін`юсту від 18.06.2015 № 1000/5) розпорядчий документ набирає чинності з моменту його підписання і реєстрації, якщо в тексті не встановлено інші строки.

Висновком комісії по розгляду скарги ОСОБА_3 було встановлено, що накази з кадрових питань від 12.06.2020 року №18-к «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_3 », від 25.06.2021 року № 23-к «Про продовження строкового трудового договору ОСОБА_3 », від 10.06.2022 року № 31-к «Про звільнення ОСОБА_3 », від 31.08.2022 року № 101-к «Про призначення ОСОБА_3 » не підписані директором Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради ОСОБА_1 - позивачем по справі.

Зазначене також підтверджується копіями зазначених наказів, які долучені до матеріалів справи, на яких відсутні підписи директора Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради ОСОБА_1.

Згідно з розділом III пункту 3 Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 16.04.2018 року № 367 (чинним на момент прийняття рішення) упродовж одного робочого дня з дня отримання відповідних документів керівник закладу освіти зобов`язаний видати наказ про відрахування учня для переведення до іншого закладу освіти та видати особову справу учня.

Як було встановлено в судовому засіданні, наказом від 07.06.2024, ОСОБА_3 було звільнено з посади асистента вчителя, у зв`язку з надходженням заяви батька дитини з особливими освітніми потребами від 06.06.2024.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення зазначених норм, ні позивачем ні його представником не надано було суду доказів, що станом на 07.06.2024 (дата наказу про звільнення ОСОБА_3 ), існував наказ про відрахування учня з особливим освітніми потребами - ОСОБА_5 .

Позивач в своїх письмових поясненнях зазначив, що такий наказ був сформований в електронному вигляді, однак жодних доказів про наявність наказу про відрахування ОСОБА_5 з Костопільського ліцею №6 в електронному вигляді суду надано не було.

Стаття 40 КЗпП містить вичерпний перелік підстав для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк.

При цьому, суд звертає увагу, що стаття 40 КЗпП не містить такої підстави звільнення працівника яка була застосована роботодавцем згідно з наказом від 07.06.2024 року № 29-к «Про звільнення ОСОБА_3 ».

Суд зазначає, що у випадку відсутності потреби у наявності посади асистента вчителя у навчальному закладі, роботодавець, а саме керівник закладу - ОСОБА_1 мав би застосувати таку підставу звільнення ОСОБА_3 як зміна в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України).

Встановлено, що особова справа учня ( ОСОБА_5 ) була видана батькам без наказу директора про відрахування учня для переведення до іншого закладу освіти, що суперечить розділу III пункту 3 Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженим Наказом Міністерства освіти і науки України 16.04.2018 року № 367 (чинним на момент прийняття рішення).

Таким чином, судом встановлено, що правові підстави для звільнення ОСОБА_3 станом на 07.06.2024 року були відсутні.

Відповідно до пункту 4 розділу II Інструкції з діловодства у закладах загальної середньої освіти, затвердженій наказом Міністерства освіти і науки України 25.06.2018 року № 676, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 11.09.2018 року за № 1028/32480, посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених законодавством України, статутом закладу, посадовими інструкціями, наказом про розподіл обов`язків між керівником закладу та його заступником тощо.

Згідно із пунктом 2 розділу I вищезазначеної Інструкції, дотримання вимог щодо порядку ведення документування, встановлених цією Інструкцією, є обов`язковими для закладів.

Судом встановлено, що накази з кадрових питань не були підписані позивачем як директором Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради, а тому його дії визнано такими, що порушують норми трудового законодавства.

Відповідно до вимог ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.

Відповідно до вимог ст.147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Згідно статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Загальний порядок та підстави застосування дисциплінарних стягнень передбачені главою Х КЗпП України.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Так, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходити із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України.

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18).

З викладеного вбачається, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Оскільки, позивач будучи директором Костопільського ліцею №6 Костопільського міської ради порушив п.3 розділу 3 Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, що призвело до незаконного звільнення ОСОБА_3 та не дотримався п.4 розділу ІІ Інструкції з діловодства у закладах загальної середньої освіти, а наказ відповідача №101-к від 30.09.2024 року «Про оголошення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 » є законним та обґрунтованим і відповідає вимогам КЗпП України, тому суд приходить до висновку, що у задоволені позовної заяви в цій частині слід відмовити.

Судом встановлено, що позивач будучи директором Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради, 14.06.2024 видав наказ №33-К про оголошення простою непедагогічним працівникам, за яким оголосив простій не з вини працівників непедагогічним працівникам Костопільського ліцею №6 без перебування на робочому місці з оплатою 2/3 посадового окладу; 14.06.2024 видав наказ №34-к про оголошення простою непедагогічним працівникам ліцею, за яким оголосив простій не з вини працівників непедагогічним працівникам Костопільського ліцею №6 без перебування на робочому місці з оплатою 2/3 посадового окладу; 14.06.2024 видав наказ №36-К про оголошення простою педагогічним працівникам ліцею №36-К, за яким оголосив простій не з вини працівників педагогічним працівникам Костопільського ліцею №6 без перебування на робочому місці з оплатою 2/3 посадового окладу (а.с.89-93).

Встановлено, що 11 жовтня 2024 року на адресу Костопільської міської ради, а також управління освіти надійшло колективне звернення від педагогічного колективу Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради, у якому, серед іншого, було вказано, що працівники ліцею у серпні 2024 року перебували в простої не з вини працівника згідно наказу №36-К від 14.06.2024 року «Про оголошення простою педагогічним працівникам ліцею» і відповідно не отримували належної оплати праці. Колективне звернення підписало 35 осіб.

15 жовтня 2024 року управління освіти направило лист №810/01-30 на адресу Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради з вимогою надання пояснень щодо причин оголошення простою працівникам ліцею відповідно до наказів від 14.06.2024 року №33-К «Про оголошення простою непедагогічним працівникам ліцею», від 14.06.2024 року №34-К «Про оголошення простою непедагогічним працівникам ліцею», від 14.06.2024 року №36-К «Про оголошення простою педагогічним працівникам ліцею».

Листом №1-29/95 від 17.10.2024 року Костопільським ліцеєм № 6 Костопільської міської ради в письмовій формі було повідомлено відповідача, що причина перебування педагогічних та непедагогічних працівників в простої обумовлена в наказах. Зазначені письмові пояснення не були підписані в.о. директором ОСОБА_9.

Встановлено, що як підставу для прийняття вищевказаних наказів від 14.06.2024 року №33-К, №34-К, №36-К зазначено Указ Президента України від 01.05.2023 року №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», ст.113 КЗпП України, постанови КМУ від 07.03.2022 року №221 та відповідно до кошторисних призначень для оплати праці педагогічних та непедагогічних працівників.

Судом встановлено, що за результатом розгляду зазначеного колективного звернення, наказом управління освіти Костопільської міської ради №109-К від 18.10.2024, оголошено дисциплінарне стягнення - догану директору Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради ОСОБА_1 , у зв`язку з прийняттям ним наказів від 14.06.2024 №33-К «Про оголошення простою непедагогічним працівникам ліцею», від 14.06.2024 №34-К «Про оголошення простою непедагогічним працівникам ліцею», від 14.06.2024 №36-К «Про оголошення простою педагогічним працівникам ліцею», які порушують трудові права працівників закладу освіти.

З зазначеного наказу вбачається, що дисциплінарне стягнення оголошено директору Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради ОСОБА_1 , через безпідставне прийняття ним наказів про оголошення простою педагогічним та не педагогічним працівникам ліцею.

В судовому засіданні були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_7 , яка є вчителькою французької мови та головою профспілкового комітету Костопільського ліцею №6, в судовому засіданні показала, що позивач будучи директором ліцею несправедливо здійсював розподіл навантаження, не погоджував з профспілковим комітетом преміювання, винагороди, простій оголосив через нестачу коштів. З наказом про оголошення простою ознайомилася у жовтні 2024. Вказала, що жодних документів про необхідність оголошувати простій не було.

Свідок ОСОБА_8 , яка є вчителем фізики у Костопільському ліцеї №6, в судовому засіданні показала, що колективом звернулися до управління освіти Костопільської міської ради з приводу перебування у простої. Звернення складалося після обговорення з колективом. Колектив підписував звернення добровільно. 25.09.2024 ознайомилася з наказом про простій. Також повідомила, що 30.10.2024 на педраді, юрист який був запрошений директором ліцею ОСОБА_1 , закликав працівників ліцею відкликати свої підписи з колективного звернення.

Зі змісту позовної заяви та письмових пояснень позивача судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 будучи директором Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради своїми наказами від 14.06.2024 оголосив простій через нестачу кошторису (недостатність фінансування закладу).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 2-1 КЗпП України, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Відповідно до ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Аналіз ст. 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Наведене узгоджується із висновком, зробленим Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року у справі N 210/5853/16-ц (провадження N 61-46703св18).

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 20 жовтня 2021 року у справі № 428/11543/19 провадження № 61 -8681 св21) дійшов висновку, що виходячи з підстав, а саме: незаконності виведення в простій та відсторонення від трудового процесу, суду для правильного вирішення справи на виконання завдань цивільного судочинства потрібно встановити: чи дійсно мали місце відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем, які зумовлюють призупинення роботи, тобто простій. При виведені позивача у простій, чи була можливість у роботодавця відповідно до вимог ч. 2 ст. 34 КЗпП України перевести позивача за її згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою.

Отже, якщо роботодавець не має можливості забезпечити повноцінну роботу підприємства, його окремих структурних підрозділів або певних працівників, він має право оголосити простій.

Законодавством не встановлено чітких умов (підстав) оголошення простою на конкретному підприємстві. Також не встановлено і жодних обмежень, тому вирішення питання щодо оголошення простою повною мірою залежить від об`єктивних обставин, які склалися на підприємстві, та бажання роботодавця.

Обов`язкова умова оголошення простою - це наявність обставин, які спричинили повну зупинку роботи підприємства або його структурних підрозділів. Крім того, простій може бути застосовано до окремих працівників з огляду на неможливість виконанням ними своїх трудових обов`язків, до прикладу, у зв`язку з втратою/пошкодженням засобів виробництва, з якими вони працювали. При цьому, працівники цього ж структурного підрозділу, які в процесі праці не використовують втрачені/пошкоджені засоби виробництва (або результат роботи працівників, які використовували такі засоби) та не мають інших перешкод для виконання своєї трудової функції, можуть продовжувати роботу.

Самої по собі дії правового режиму воєнного стану в Україні недостатньо для оголошення простою, якщо підприємство може продовжувати нормально функціонувати.

КЗпП та інші акти законодавства не регулюють детально порядку оголошення та запровадження простою на підприємстві.

Певний алгоритм дій працівників і роботодавця у разі виникнення простою визначаються в листі Міністерства праці та соціальної політики України (зараз - це Міністерство соціальної політики України) від 23.10.2007 № 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві".

Відповідно до зазначеного листа, на час простою не з вини працівника роботодавець оформляє акт простою. У цьому акті фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи.

Згідно наказу МОН України від 28.03.2022 року №274 «Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні» з метою забезпечення державних гарантій здобувачам загальної середньої освіти, працівникам комунальних закладів загальної середньої освіти та установ освіти в умовах воєнного стану в Україні органам управління у сфері освіти місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, зокрема у підпорядкуванні яких перебувають заклади загальної середньої освіти та установи освіти, наказно забезпечити та організувати: оплату праці працівників закладів освіти та установ освіти (далі -працівники) незалежно від їх поточного місця проживання (перебування) в Україні чи за її межами, у тому числі шляхом прийняття рішення (розпорядження, наказу) про оголошення простою у закладах освіти, що не можуть здійснювати освітню діяльність внаслідок збройної агресії російської федерації.

Міністерство освіти і науки неодноразово листами від 28.02.2022 року № 1/3292-22, від 06.03.2022 № 1/3370-22, від 07.03.2022 № 1/3378-22, від 15.03.2022 № 1/3463-22 доводило до департаментів (управлінь) освіти і науки обласних, Київської міської державних (військово-цивільних) адміністрацій інформацію щодо особливостей застосування норм трудового законодавства під час дії правового режиму воєнного стану, зокрема щодо оплати праці працівників закладів освіти під час призупинення навчання, в умовах дистанційного навчання, під час простою тощо (зазначені листи є у вільному доступі на сайті Міністерства освіти і науки України).

Відповідно до частини першої статті 571 Закону України "Про освіту" (із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану" від 15.03.2022 № 2126-IX, що набув чинності 20.03.2022) працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період), були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, передбачених законом.

Закріплені на законодавчому рівні державні гарантії працівникам закладів та установ освіти передбачають забезпечення виплати заробітної плати або збереження середнього заробітку незалежно від їх поточного місця проживання (перебування) в Україні чи за її межами, зокрема й шляхом прийняття рішення (розпорядження, наказу) про оголошення простою в закладах освіти, які не можуть здійснювати освітню діяльність внаслідок збройної агресії російської федерації.

Тобто підставою для оголошення простою щодо окремих працівників або структурних підрозділів відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України є відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для належного виконання роботи.

Стороною позивача не було надано доказів складання акту простою в якому зазначаються причини для оголошення простою.

Встановлено, що як підставу для прийняття вищевказаних наказів від 14.06.2024 року №33-К «Про від 14.06.2024 року №34-К та від 14.06.2024 року №36-К зазначено Указ Президента України від 01.05.2023 року №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Відповідно до п. 3 Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На період воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Зважаючи на зазначене, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, ст. 43 Конституції України, а саме щодо права кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Права кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Стороною позивача суду не надано було доказів, що у серпні 2024 року педагогічні та непедагогічні працівники Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради не могли здійснювати свою діяльність, у зв`язку із введеним режиму воєнного стану.

Також, позивачем не зазначено обставин, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи педагогічними та непедагогічними працівниками ліцею, а також не наведено посилання на докази таких обставин, зокрема на такі, які б свідчили про об`єктивну неможливість здійснення роботи працівниками ліцею.

Встановлено, що Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради не розташований в зоні, де відбуваються активні бойові дії, не знаходиться на тимчасово окупованій території, майно закладу не пошкоджене, загрози життю та здоров`ю працівників та учнів ліцею немає, у педагогів є можливості продовжувати навчати дітей очно та дистанційно, заклад має власне укриття.

Посилання позивача на відсутність кошторисних призначень на 2024 рік для оплати праці працівників ліцею є недоречним, та не є підставою для оголошення простою.

Зазначене, на переконання суду, може бути підставою для звернення керівника закладу до уповноваженого органу, про додаткове фінансування закладу через недостатність кошторисих призначень.

Встановлено, що Костопільською міською радою було замовлено аудит погоджених процедур, а саме: вибіркової перевірки наявної первинної кадрової документації, ведення журналів обліку трудових книжок, інших кадрових наказів за період з 01.01.24р. по 30.09.24р. Ліцею №6; цільового використання бюджетних коштів під час розрахунку балансоутримувачем приміщення Ліцею №6 з орендарем за період з січня по листопад 2024-го року.

Згідно з аудиторським звітом від 30.11.2024 року, який виконаний аудиторською фірмою Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська регіональна аудиторська компанія» було встановлено, що жоден з наказів руху кадрового складу, надання відпустки, надбавок (доплат, премій) не погоджено з профспілковою організацією Ліцею №6; - при оголошенні простою не обґрунтовано умови та наслідки, що спричиняють простій; відсутні Акти вимушеного простою (за всіма наказами); - не доцільність дублювання наказів на встановлення доплат директору (№48-К, 02.09.2024р., №04К, 09.01.2024р): це є компетенцією управління освіти громади; по ОСОБА_3 не запропоновано альтернативних посад при звільненні.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що об`єктивної(виробничої) необхідності у прийнятті наказів позивачем, як директором Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради, про оголошення простою педагогічних та непедагогічних працівників ліцею не було.

Загальний порядок та підстави застосування дисциплінарних стягнень передбачені главою Х КЗпП України.

Оскільки, виробної необхідності в оголошенні простою педагогічних та непедагогічних працівників ліцею не було, а наказ відповідача №109-к від 18.10.2024 року «Про оголошення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 » є обґрунтованим і відповідає вимогам КЗпП України, то суд приходить до висновку, що позовна заява в цій частині до задоволення не підлягає.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)».

З урахуванням викладеного, інші аргументи учасників справи судом не оцінювались, оскільки вони самі по собі на вищезазначені висновки суду щодо незаконності оспорюваних наказів не впливали.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено в повному обсязі, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись , ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління освіти Костопільської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління освіти Костопільської міської ради, м.Костопіль, вул.Незалежності буд.7, код ЄДРПОУ 44084357.

Повне судове рішення складено 07.01.2025.

СуддяО. С. Цвіркун